
Понеділок 23 березня 2020 року
Як же різко змінюються плани, коли відбувається надзвичайна ситуація. Причина цього – карантин у зв’язку з коронавірусом. Через тиждень у нас мали відбутися три подорожі до Німеччини: поїздка моїх батьків на вихідні, у мене відрядження і Даша через день мала до мене приєднатися. Зараз я б писав розповідь про те, як ми класно провели час у Франкфурті, про те, що ця подорож вчетверте поспіль в ту саму країну. Але все складається інакше. Принаймні в мене. У Даші з Мишком успішно вийшла незапланована подорож до Єгипту натомість. Вони встигли проскочити. Тепер кордони багатьох країн закриті, авіасполучення практично зупинено, а ми, возз’єднавшись із сім’єю, сидимо на самоізоляції. Ще недавно я робив нічні вилазки до лісу. Там не було ні людей, ні вірусу. Щоправда, відсутність людей у нічному лісі теж трохи напружує, але це куди цікавіше ніж самому сидіти вдома. Компанія, в якій я працюю, вчасно відреагувала на епідемію, ми тепер мінімум місяць працюємо з дому, забезпечені необхідною технікою. У мене тепер свій кабінет у Мишковій кімнаті. Мій робочий день закінчується, і ми з Мишком починаємо “мочилово” по мережі. Не дарма я пару років тому купив на розпродажі ще одну копію гри Portal, чекав, коли Мишко підросте і почнемо грати по мережі. Крім мого кабінету, у квартирі є ще деякі зміни. На балконі тепер зона карантину для всього, що було принесено з вулиці, включаючи продукти. Усе має спочатку кілька діб пролежати на балконі, особливо пакети, у яких принесено продукти. Якщо є продукти, яким потрібен холодильник, всі вони спочатку проходять обробку спиртом. У самій квартирі нині чистота близька до поліклініки. Крім основної епідемії, головне не заразиться іншими хворобами. Інакше може все ускладнитись. Наша зона відчуження зараз – це спільний коридор. Там у самому кутку стоїть на п’ятиденному карантині велика, запакована в поліетилен валіза, сповнена речей. У коморі кошик з речами, які були одягнені на Дашу з Мишком у момент прильоту з Єгипту. І ТАК, це була шикарна та несподівана подорож.
Четвер 12 березня
Два дні тому у школах оголосили тритижневий карантин у зв’язку з можливою епідемією. Іншими словами, потрібно три тижні сидіти з Мишком. Перша логічна думка, що краще відсидіти цей час десь у приємнішому місці, ніж просто вдома, наприклад, у Єгипті. На момент покупки туру, за офіційними даними, там було 60 випадків зараження і 27 випадків одужання. Але якщо полетіти на тиждень, то потрібно буде два тижні сидіти вдома на самоізоляції. Якщо не полетіти, то потрібно буде сидіти вдома три тижні і також можливо на самоізоляції. Усього маємо два варіанти, в обох три тижні потрібно сидіти і нічого не робити, тільки в першому варіанті є тиждень Єгипту, а в іншому фігушка. Тури в гарні готелі були рекордно дешеві на нашому досвіді. За 12000 грн взяли 8 найповніших днів на 1+1 в Island View Resort. Спочатку брали четвірку, Garden View, але, як і прогнозували, четвірка виявиться закритою і всіх поселили до п’ятірки.
У мене на Єгипет відпустка запланована не була. Я ж цього дня розмовляв зі своїм начальством в офісі, що готовий летіти через тиждень у відрядження, а потім сидіти на самоізоляції. Тим паче в поїздці вся моя робота мала відбуватися практично без людей. Маша, теж підтримала ініціативу не скасовувати відрядження та летіти. Тим більше статистика на нашому боці.
П’ятниця 13 березня
Оголошено надзвичайну ситуацію у зв’язку з епідемією. У європейських країнах почалося стрімке зростання заражених. Цього дня усі співробітники у тестовому режимі пробували роботу з дому. Але потім надійшов лист, що в офіс можна повернутися один раз, щоб забрати необхідні речі і продовжувати віддалену роботу. Усі регулярні рейси з Києва будуть скоро зупинені, чартери продовжать літати в обидва кінці. Отут я, звичайно, не зовсім зрозумів, чому дали можливість далі літати подорожувати. Я зателефонував туроператору, він підтвердив, що всі рейси в силі і в будь-якому разі вони знайдуть спосіб повернути туристів, якщо прям зовсім, все закриється. Потім я поспілкувався з нашим МЗС, у них є онлайн чат, там отримав пояснення щодо самоізоляції після повернення.
Так… Картина змінилася кардинально. Тепер, якщо щось ще раз зміниться, можна полетіти до Єгипту і залишитися там на карантині. Що загалом теж досить хороший варіант. Щоправда, незрозуміло як саме там виглядатиме карантин. Тепер я шкодував, що не взяв квиток на себе, можна було б тимчасово переміститись на дистанційну роботу до Єгипту.
Виліт буде в суботу о четвертій ранку. До цього часу ми багато думали, обговорювали та зважували. Разів зо два відмовлялися від ідеї летіти і двічі змінювали думку на протилежну. Надвечір ЗМІ почали остаточно бити на сполох. Вирішили розбудити Мишка і сказати йому, що ми не летимо. Інакше вранці прокинеться ще злякається, що мати полетіла без нього. Вночі пішли закупити продуктів на тиждень, поки закуповували ще раз подивилися один на одного, і Даша запитала мене “Тобі не ліньки буде все це собі готувати?”. На тому твердо вирішили, що треба летіти.
Наше рішення багатьох друзів і родичів шокувало. Моя мама намагалася відмовити від витівки. Мама Дашина завжди за Єгипет. Тож відмовляти не стала. Вона навіть в останній день сама встигла покататися електричками, ще не відомо хто з нас ризикованіший. Зараз в інтернеті можна вже багато знайти відео про те, як люди плакали в камеру з проханням евакуювати з Єгипту, про те, як туристи гонять на оператора Джоїн Ап, який офіційно сказав, що забере всіх щонайменше на тиждень пізніше, ніж потрібно. І це все відбувалося того ж тижня, коли була подорож Даші та Мишка. Але чому було ухвалено нами рішення летіти? Саме на момент вильоту хворих у Шарм-ель-Шейху не було, а також у зону ризику Даша з Михайлом не потрапляють. На момент вильоту шанс підхопити ковід в країні з найсильнішими епіцентрами епідемій приблизно 0,7% (якщо порахувати всіх людей, що знаходяться в країні, якщо взяти провінцію Хубей або країну Італію). Шанс захворіти на неї в Єгипті, де поки що епідемія йде в лояльному режимі приблизно 0,000….%, загалом дуже маленький. Також ми розглянули статистику кількості готелів у Шармі та ймовірність попадання карантину саме в той, що ми оберемо, вона виявилася також на нашу користь. Крім статистики, важливий момент, саме для нас зручніше і приємніше пересиджувати епідемію в Єгипті, ніж удома. Жаль правда, що не всі разом летимо.
Але навіть незважаючи на всю цю статистику, ясна річ, що ця подорож є ризиком, і ми чудово розуміли, що є шанс застрягти захворілими в арабській лікарні іншої країни.
Єгипет 14 березня – 21 березня
О 09:00 мені прийшов звіт про доставлений смс-маячок. А значить, Даша з Мишком приземлилися у Шармі. І в них почалася безтурботна подорож. Після приїзду в готель їм повідомили, що змушені переселити з четвірки до п’ятірки. Де на них уже чекали вітальні коктейлі.

Оскільки у цій п’ятірці Даша з Мишком вже вдруге, то їм дали покращений просторий номер. На вулиці було 25 градусів, сонечко з хмарами. Хмара на небі висіла після урагану. Ми спочатку планували ще на день раніше летіти, але, за прогнозом, було видно, що в п’ятницю, м’яко кажучи, погода буде нельотною. Шторм був настільки сильним, що розніс понтон і першого дня рибок подивитися не вдалося, тільки Мишко поплескався біля берегу. Хоча за наявності аквапарку і басейну з підігрівом, один день не дуже критично.

З другого дня вже було полагоджено вхід у море і ставало все спекотніше і спекотніше. Рибок було багато. Температуру води Даша охарактеризувала як ту до якої можна звикнути. В середині відпочинку було 28 градусів на вулиці. Якщо не знати про існування світової епідемії, нічого взагалі не показувало, що щось не так. Все ті ж брудні стільці в ресторанах. Персонал, що розкладає серветки по столах, розриваючи упаковку зубами, інший працівник зубами притримує чужий рушник, коли щось з ним робить, а ще один ротом надує матрацик для дитини однієї з туристок. Жодних особливо підвищених санітарних заходів не вживають. Тільки додатково повішено диспенсери із санітайзером у ресторані. Все проходить як звичайно. Хоча ні, до надуваючого матрац чоловіка підійшов його колега і почав пояснювати, що так не можна. Але перший його заспокоїв тим, що матрацик чистий, лише з ринку. Тож можемо не переживати. Відпочиваємо далі. До речі, туроператори та працівники готелю продовжують так само активно зазивати на екскурсії. Поки за всіма новинами б’ють паніку, в Дашиному готелі саме той куточок інформаційної тиші та спокою, в який я теж з радістю перемістився б. Але вже ніяк, регулярні вильоти та прильоти, так само і чартерні вильоти з України зупинені. У заголовках новин написали ж просто, що всі перельоти зупинені і всі були в шоці, як же Дашу з Мишком тепер повернуть з Єгипту. У цій ситуації важливо читати лише достовірні першоджерела. Друга хвиля переживань за Дашу в чатах почалася, коли Єгипет оголосив, що закриває аеропорт для регулярних рейсів, а заголовки новин обмежилися фразою “Єгипет закриває аеропорти”. Зрештою журналісти влаштовують, самі того не знаючи, інформаційний шум, який лише посилює епідемію. Але працівники готелю так само, мабуть, вражені заголовками новин вирішили терміново всіх виселити і поклали Даші в номер записку про те, що у зв’язку із закриттям готелю, до наступного ранку 12:00 дня необхідно виселитися. Але це ще за кілька днів до закінчення туру.

О! Зараз чую починається все найцікавіше. Даша мала тур від Тезтура. Готельний гід нашого оператора відразу пропадає і більше не з’являється. Персонал на ресепшені, взагалі не в курсі, що відбувається, анекстурівський гід сидить на своєму місці і каже, що нічого не закриють. Я зателефонував до Тезтуру і запитав, як це розуміти? У Тезтурі теж здивувалися і сказали, що в усьому розберуться. Попросили мене надіслати їм фотографію записки. Я ж помилково їм надіслав фотографію результатів аналізів, які мені колись надсилала поліклініка))) Готель, до речі, на телефон вирішив не відповідати. У результаті з’ясували номер гіда, гід по телефону сказав, що нікого не виселять, відпочивайте далі. Ну раз не виселять, продовжуємо відпочивати.

Оголошення, що із завтрашнього дня готель закриють, зникли, на їхньому місці з’явилися нові з датою закриття + 3 дні. Одна відпочиваюча сказала, що після прильоту на тижневий тур, через пару днів їй сказали, щоб вона виселялася і відлітала додому, і навіть трансфер за нею приїхав. Вона сказала, що нікуди не полетить і лишилася. Потім навіть депортацією загрожували по телефону. Ближче до кінця її туру їй знову сказали, що настав час їхати, цього разу вона погодилася. Коли її привезли в аеропорт, там запитали, чому вона хоче полетіти раніше закінчення туру, адже її імені немає у списках вильоту на сьогодні. Вона сказала, що нічого такого вона не хоче і її повернули назад до готелю, в результаті після закінчення туру їй продовжили тур ще на один день. Мабуть, в операторів йшло все не дуже гладко. Найбільше дісталося туристам Join UP, спочатку туроператор повісив інформацію на сайті про те, що туристів забиратимуть на тиждень пізніше, що поряд з новиною про закриття аеропорту виглядало ще страшніше, а потім у двох готелях стався спалах коронавірусу. На щастя для нас готелі знаходилися за 16 кілометрів від нашого.

Потім в Україні якийсь мужик під час новин по телевізору сказав, що всі туристи з Єгипту мають діставатися самі і в новинах почався просто шок, жах та паніка. Ближче до вечора випустили виправдання, що чоловік мав на увазі не тих туристів, які полетіли до Єгипту пакетним туром на чартерах, а тих, хто полетів регулярними рейсами. Не знаю, що сталося далі, але незважаючи на новину на офіційному сайті Join UP, про те, що всіх заберуть на тиждень пізніше, почали терміново забирати всіх раніше. За фактом молодці, все чітко й оперативно розрулили з Єгиптом, але якісь мутки були. Але це саме ситуація з Єгиптом. Ті ж туристи, які полетіли Джоїн апом на Шрі-Ланку, примусово отримали можливість продовжити тур за власні кошти. Цю інформацію я також взяв із головного сайту компанії Join UP. Дашин тур закінчився за запланованим часом і всі без зрушень повернулися додому на чотирнадцятиденну самоізоляцію. Сказати, що під час початку епідемії в Єгипті було спокійно не можна, все залежало, наскільки тобі пощастило з готелем та тур оператором. Але саме в тезтурівському Island view resort був просто ідеальний і спокійний відпочинок, за винятком того випадку із запискою.

А тим часом у Києві 14 – 21 березня
У Києві було ще відносно спокійно. Усім зрозуміло було, що епідемія вже поряд, тим більше у Чернівецькій та Житомирській областях вже були перші зараження. Починали вводитися перші карантинні заходи. Я ж у суботу ще ризикнув сходити на зустріч однокласників, але перед походом, за допомогою чату переконався, що ніхто не збирається йти з ознаками будь-якої хвороби. Взагалі зустріч була під питанням, у чаті було багато обговорень на тему, чи варто зустрічатися. У результаті зустріч розпочалася у ресторані, а закінчилася у нічному клубі. Хоча навіть у клубі я тримав дистанцію від танцюючого натовпу. Це була остання яскрава розвага з повсякденного життя. Вже з неділі я перейшов на повну самоізоляцію і в гордій самоті чекав на повернення своєї сім’ї.
Дні вже не дуже відрізнялися один від одного. У суботу та неділю я робив тривалі багатокілометрові походи до лісу, який, на щастя, недалеко від дому. Головне дійти до лісу, не наближаючись до людей. Лабіринти доводилося долати ще ті. Таке відчуття, що дистанцію хотів дотримуватися лише я. Мої лісові походи проходили досить насичено. Вже першого ж дня я зустрів 10 мотоциклістів, боксера, чоловіка з гвинтівкою і найнесподіваніше – двох китайців! Причому по одному китайцю з інтервалом десь на годину. Може це один і той же звичайно тинявся. На другий день відбулася не менш цікава ситуація — у лісі мене “зловила” поліція))) Вони з машиною знаходилися в досить дивному місці, я намагався зрозуміти, навіщо вони там стоять. У результаті наші погляди перетнулися. Я зрозумів з якою цікавістю я на них дивлюсь з-під капюшона. Я вирішив удати, що взагалі на них не дивився, але саме через це мене і вирішили перевірити по повній. Причина перевірки виявилася наступною “Ви якось підозріло подивилися”. Але оскільки я чистий перед законом, після кількахвилинної перевірки і розмови мене пустили гуляти далі в ліс. Вихідні дні закінчилися, розпочалася віддалена робота. Тепер вільні лише вечори. Але ввечері на вулиці чимало людей. Я чекав до 21:00 і влаштовував собі нічні походи в ліс. У темряві там не було взагалі нікого, навіть поліції. З одного боку, це звичайно добре, що я тут сам, але з іншого боку це трохи тисне на нерви. У мене вже виробився цілий маршрут, як я йду в ліс, а потім через озера повертаюся додому. Так день за днем і скоротав перший тиждень, морально перебуваючи з родиною в сонячному Єгипті.
Карантин та самоізоляція з 21 березня – 4 квітня
Як і було сплановано раніше, ми сидимо два тижні вдома і не можемо нікуди виходити. Спочатку ми вважали, що буде складно та нудно. Але одомашнилися досить швидко. Зараз є багато часу для розміреного та неспішного життя. Вранці можна довше спати, до самого початку робочого дня. Після роботи, можна не корити себе і дивитися серіали, грати з Мишком у комп’ютерні ігри та іншими безглуздими заняттями проводити час. Вже за перший тиждень все почало звикатися і сприйматися як звичайне життя. Хоча у мріях та бажаннях, тільки відкрийте кордони між країнами – ми одразу в дорогу! А поки що накопичуємо енергію. Приблизно з другого тижня багато розважальних заходів почали переходити в онлайн, практично щодня ми проходимо онлайн-квести, беремо участь в аналогах “Що, де, коли”, вікторинах та інших подібних розвагах. Життя почало переходити в онлайн режим. До офісної роботи тепер повертатись зовсім не хочеться. Зараз не потрібно щоранку витрачати час та сили на штовханину у транспорті. Загальні показники в нашій компанії показують, що віддалена робота співробітників продуктивніша, ніж коли всі сиділи в офісах. Та й наш менеджмент із Німеччини вперше виступив із промовою, в якій натякнув, що роботи у колишньому форматі вже ніколи не буде. Я стільки разів намагався до німців донести переваги віддаленої роботи, але мені щоразу розповідали, наскільки це неефективно, а тепер усе змінюється на краще. Невже це початок нової епохи для деяких видів робіт? Та й у повсякденному житті виявилося, що багато речей можна робити віддалено, навіть такі як стрижка, по відео з ютуба та походи в магазин за допомогою кур’єрської служби. Хоча походи в магазин після карантину повернемо у звичайний режим.
Перший день після самоізоляції та останній день перед посиленням карантину. 5 квітня
Два тижні минуло! Можна гуляти! З самого ранку, поки людей на вулицях мінімально біжимо до лісу! Пташки цвірінькають, їжачки пирхають, то ось ти яка вулиця? Гей, а чому так багато людей вулицями ходить, не дотримуючись дистанції, не утримуються від рукостискань? Ви що, безсмертні? Гаразд, нам головне тримати від усіх дистанцію і абсолютно ні до чого не торкатися. Головне дістатися лісу. У лісі ми влаштували справді масштабний та далекий похід. Але при цьому в організмі виникло малознайоме почуття. Це була втома, яка нам була невластива під час ходьби. За два тижні організм зовсім розслабився. Коли все це закінчиться, нарощуватимемо темпи.
З наступного дня вже заборонили прогулянки в рядах місць, але найголовніше, що ліс не потрапив під заборону. Лише лісопаркові зони. Але для повного перестрахування я спочатку зателефонував до українського ВООЗ, звідти мене перенаправили дзвонити до нац. гвардії. Там я детально зміг дізнатися про наші права та зрозумів, що по лісу ми можемо гуляти з чистою совістю. А ще ми на карті навчилися відрізняти лісопаркові зони від лісу. Тепер ми точно знаємо, які ділянки нашого лісу належать саме до лісу, і там можна перебувати. Головне обирати такий час та маршрути, в який на вулицях мінімальна кількість людей. І звичайно ж карантинна зона для одягу та душ після повернення є обов’язковим. Тож можна тепер обережно гуляти.
Наскільки не прекрасним було б життя онлайн, але деякі речі все-таки вимагають виходу з онлайн. Тож мені треба було відвідати відділення мого банку. Але оскільки найближче робоче відділення знаходиться у протилежній частині району, а транспортом під час карантину ми не користуємося взагалі, то я мав великий і далекий піший похід. Добре, хоч із працівниками вдалося домовитися так, щоб у саме відділення мені потрібно було з’явитися буквально на пару хвилин.
День народження
Тепер можна повертатись назад в онлайн. У мене був незвичайний день народження. Ми завжди намагаємося якось здивувати форматом днів народжень, і цей був один із найприкольніших — онлайн. Крім тостів та дзвону келихів у камеру день народження складався із трьох частин. У першій наші друзі проходили онлайн квест, який зробили ми з Дашею. При цьому всі проходили міні-командами по дві особи, а завдання було складено так, щоб усім доводилося комунікувати між собою.
Також було два ексклюзивні завдання: від Даші з шафи та від Миші з посудомийки. Потім були справжні онлайн хованки! Хтось ховається у себе у квартирі, а його партнер ходить із ноутбуком із включеною камерою. Усі інші друзі говорять куди йти і що перевіряти, щоб знайти того, хто сховався.

Ще ми намагалися грати в камінь, ножиці, папір у форматі чату. Третьою частиною була онлайн гра по мережі — Змійка. Тут була справжня битва не на життя. Це був дуже незвичайний день народження, і я навіть радий, що він був в онлайн-форматі, це варто спробувати обов’язково! І вперше в житті в мене вийде відзначити фізичний день народження у теплу пору року, десь на природі. Тож влітку буде продовження святкування.
Про скасування готелів та авіаквитків
Останнім часом стали популярними питання до нас щодо скасованих поїздок та повернення коштів. Поїздок під удар потрапила велика кількість, але авіакомпанії та готелі дуже добре ставляться до туристів. В інтернеті, звісно, багато обурень та гучних заяв від незадоволених туристів. Мовляв, не повертають гроші і т.д., але я опишу сухі факти.
МАУ: На цей момент повністю повернули всі заплачені гроші на банківську картку за дві поїздки, що зірвалися. За першими квитками ще встиг за день до карантину через кол-центр запросити повернення, за другі квитки вже на нових правилах через онлайн форму робив запит. Причому квиток був за незворотним лоу-костом тарифом. Щодо швидкості відповіді МАУ. Наприклад, сьогодні я отримав відповідь оператора на пошту через три години після створення запиту з датою вильоту, яка повинна бути через 9 днів.
Wizz: Вони взагалі красені. Якщо нічого не робити, то на рахунок нарахують 120% від сплаченої суми з терміном на 2 роки. Якщо їм зателефонувати, а слухавку вони беруть, принаймні англомовний центр узяв, то можна запросити гроші на картку у розмірі 100% від витраченої суми.
Готелі Німеччини: Два готелі, які були проплачені за безповоротними умовами, повернули гроші у зв’язку з епідемією. У причинах повернення так і вказано. До речі, був цікавий факт, коли готель повернув гроші після того, як рік тому з мене їх списав. У виписках банку почалися незрозумілості, оскільки не відразу помітили яким роком позначено транзакцію, а число збігалося із завтрашнім днем.
Booking.com: Теж милашки. Якщо поїздку не вдається здійснити у зв’язку з епідемією, то броньований готель переходить у режим безкоштовного скасування з поверненням усіх грошей на картку. Якщо готель не виходить на зв’язок, а деякі готелі зникли безслідно, то букінг зі свого рахунку повертає на карту всі заплачені гроші.
Flixbus: Тут все просто, скасовуєш більше, ніж за місяць, дають ваучер на рік, більше ніж за 14 днів – мінус 1 євро. І так далі зменшення суми повернення. Ваучер можна використовувати самому або перевести в готівку через майбутні бронювання друзів.
Але попереду ще явно багато листувань з готелями та авіакомпаніями, але головне, що під час такого форс-мажору всі зберегли людське ставлення один до одного. Хоча за правилами всі перераховані вище сервіси могли б послатися на форс-мажор, і ніхто б нічого не отримав.
Туроператори: Тут зі скасуваннями та змінами я не стикався. Але мене справді засмучує ставлення туристів до туроператорів в інтернеті. Річ у тому, що кожен турист під час купівлі туру ставить свій підпис у договорі, де погоджується із заздалегідь невигідними для себе умовами у разі, коли в оператора почнуться складнощі. Але незважаючи на це, створюється багато тем, де шукають юристів і обурюються проти умов оператора, з якими самі ж погодилися, підписуючи договір. Дотримання умов договорів є дуже важливим у нашому світі. Якщо турист підписав договір, то вже доведеться дотримуватись договору, тут нічого не поробиш.
Що корисного для себе зробив під час карантину
Крім тотального “нічогокорисногонеробства”, є все ж таки і плюси. Я вже зробив дві речі, які давно хотів зробити: написав програму калькулятор і навчився грати на піаніно. Вчиться тут, звичайно, можна безкінечно, але як мінімум я вже можу грати довгу композицію у дві руки. Але це минув лише місяць, подивимося, що ще можна зробити)
Що корисного зробили для миру під час карантину
Беремо активну участь у благодійних фондах боротьби з коронавірусом. Такі фонди є на розетці та dobro.ua. А Наш комп’ютер невтомно допомагає стенфордському інституту досліджувати вірус.
Мої спостереження та висновки щодо ситуації з карантином
Епідемія, звичайно, ще не пройшла і до кінця не зрозуміло, які наслідки будуть у плані людських жертв, але є і позитивні моменти. Медицина зараз робить великий крок вперед. Як мінімум, мережа розподілених обчислень Folding home за потужністю зросла більше ніж у п’ять разів. Якщо коротко — це така програма, яка за рахунок вільних ресурсів комп’ютера допомагає моделювати біологічні процеси для дослідження хвороб. Також багато сервісів перейшли нарешті в онлайн режим, наприклад курси з шахів.
За чим я сумую
Під час епідемії ми не ходимо в магазин і, відповідно, свіжий батон, який я так люблю тепер тільки в моїх спогадах. У холодильнику хліб може зберігатися дуже довго, але майже відразу втрачає всю свою свіжість. Ми замовляємо доставку раз на півтора тижні, на щастя кур’єрські послуги на перші доставки для нових клієнтів безплатні, так що карантин зможемо протягнути так. Та й, чесно кажучи, краще раз на 10 днів заплатити 70 грн та суттєво знизити собі ризик підхопити вірус. Всі оплати проводимо лише онлайн, тому контакт через гроші повністю виключений. Кур’єри доставляють пакети на поверх, я їх забираю лише після того, як вони йдуть. І звичайно частина товарів відправляється після цього в карантинну зону.
Ще сумую за аудіопрослуховуванням ютуб-каналів. Коли я їхав із роботи або ходив на обід, мені завжди розповідали щось цікаве у навушники. Вдома з комп’ютера також можна, але це трохи не той формат, до якого я звик.
Вечірні прогулянки. Їх не вистачає жорстко. Якщо на початку карантину ще можна було вибиратися, то зараз на вулицях якась пилова буря та запах гарі. Загалом настала повна ізоляція.
Ну і звичайно ж, на першому місці це подорожі. Здавалося б, пройшов лише місяць, але для наших планів і нашого темпу це вже простій. Днями зірветься вже друга наша подорож. Та й погода вже дозволяла б повсюди колесити Україною. До речі так, Україною вже теж одна подорож зірвалася)
Мрії
Десь на початку епідемії мені часто снилися подорожі. Найяскравіший був сон про те, як я катався на Феррарі Мальдівами. Причому на острові були пагорби з панорамами та потужна дорога. Ще незадовго до початку епідемії снився сон, у якому бачив північне сяйво. Не знаю чого це, але чомусь щоразу, коли я розумію, що зараз нікуди не можна поїхати, мені згадується образ того сяйва. Мені дуже хочеться зараз бути знову в одній із двох поїздок: у прекрасних долинах Каппадокії чи мчати на швидкісному поїзді до чергового японського міста. Як не дивно, ще недавно у мене Японія була у списку поїздок, до яких повертатися вже не планував. Але тепер чомусь усе змінилося. Мені здається, це почалося з того моменту, коли я прибирав у шафі і знайшов старі проїзні на японські поїзди.
На другому місці у мене гастрономічний голод грузинською кухнею. Ще до карантину вона була така доступна, ці грузинські кафешки зараз щокроку, але тепер цього, як і багато чого іншого немає. Доставкою готової їжі ми не користуємося – готуємо лише самі, щоби мінімізувати ризики зараження.
Загалом мрії досить прості, і як тільки закінчиться карантин – одразу в дорогу!




























































































Третій сезон поїздок розпочався з найбільшого екстриму в нашому житті, зараз все приємно болить, ранки гояться, коліна плавно приймають свій стандартний колір))) Цього року нам настільки сподобалося Середземне море, що ми його відвідали четвертий місяць поспіль, встановивши свій особистий рекорд)))














А ви коли-небудь бронювали на букінгу не готель, а печеру? Ми — вже так) Причому все так природно “Ваше бронювання печери підтверджено”. Я раніше чув, що можна забронювати намет, але так, щоби печеру — це вперше. А самий парадокс в тому, що печеру забронювати дешевше ніж повноцінний готель, всього 23 євро на добу та печера з усіма зручностями твоя! 




































































Це була чергова затишна подорож до однієї з улюблених країн. Як завжди, акційні квитки були куплені ще минулого року, за чотири поїздки до цієї. Час вильоту неквапливо наближався. Почалися перетини з іншими заходами. Поїздка частково перетнулася одразу з двома корпоративами у різних місцях. На один із них ми поїхали, захопивши із собою рюкзачки. Корпоратив був веселий та активний, їхати зовсім не хотілося. Але довелося) Зрештою у нас було з балу на бал. Традиційний релакс у лаунж зоні мастеркарда і ми в повітрі. У нашому літаку був овербукінг, тобто місць було продано більше, ніж є. Причому ми потрапили до групи ризику, тому що наша онлайн реєстрація анулювалась у тому числі. Але на щастя авіакомпанії для нас із Дашею місця таки знайшлися. Далі переді мною стояло важливе завдання, я хотів бути чарівником, але за правилами карти міг вибрати лише варвара. Весь політ тривала битва в Герої Меча і Магії 2. Літак почав знижуватися, стюардеса увійшла в моє становище і дозволила мені продовжувати гру, але без навушників. Якраз до приземлення я переміг! Ми прилетіли вночі, місто нас зустріло дуже красивими сяючими житловими масивами. Можливо вдень ці висотки виглядали не дуже, але вночі підсвічування творило чудеса. Оскільки з аеропорту міський автобус ходить цілодобово, дістатися до готелю в центрі не важко. Готель мав безкоштовну послугу “Швидке заселення”. Послуга полягала в тому, що нам о першій ночі двічі змінювали номер, тому що не працювали кондиціонери. Але ж це пригоди, без яких було б нудно. Ще й ліфт заглючило, і він зупинявся на кожному поверсі дев’ятиповерхового готелю. Натомість під час поїздки грала настільки мотивуюча музика, що зупинки здавались чимось урочистим.






















Ця історія, як і багато інших, почалася близько року тому. Наші добрі знайомі запросили пожити у них тиждень у Кракові. Дітям буде весело, та й чого б не злітати зайвий раз? Вирішено, ми взяли квитки. Пройшов рік, вся родина знайомих хворіє на вірусну ангіну. Все починає вказувати на те, що їхати не треба. Рейси авіакомпанії МАУ вже зсунуті і відповідно можна повністю повернути гроші за квитки, втративши 19 євро на одному візейрівському квитку, який було взято для того, щоб я зміг прилетіти до початку робочого дня.










Як описував у 









Зараз ми самі того не підозрюючи вирушимо в одну з найкрасивіших подорожей Європою, в Баварію! Рік тому я мав корпоратив в одному чудовому німецькому місті на озері Тегернзе. І одні з найяскравіших вражень — це гора заввишки понад півтора кілометри, з якої можна летіти близько 20 хвилин на санчатах вниз! Вже після першого свого спуску я зрозумів, що не можу не поділитися цим зі своєю сім’єю. Як тільки повернувся, буквально одразу взяв квитки на трьох до Мюнхена наступної зими! Єдине, що почекав пару тижнів, щоб квитками не потрапити в дату наступного потенційного корпоративу. Не сперечаюся витівка до жаху лячна, швидкість на санчатах, ми заміряли, розвивається до 60 кілометрів. Я сам там пару разів так летів із санчат, що боявся не зібрати всіх кісток. Тож цілий рік ми морально готувалися. Мишко начебто був і радий цій витівці, але помітно переживав. Друге важливе завдання – взяти багато теплих речей, включаючи змінні та додаткову пару взуття та все це укласти в ручну поклажу. Рік моральної підготовки, і ми розпочинаємо!































