Після тривалої перерви, нарешті наша довгоочікувана подорож)
Викупивши все купе, ми вирушили до Карпат. Мишко майже всю дорогу героїчно проспав. Тому ніч у поїзді та 4 години у маршрутці пройшли терпимо. Оселившись і пообідавши у Верховині, ми одразу вирушили показувати Мишкові місцеву природу та гори, які ми підкорюватимемо.

Принцу природа дуже подобалася, різні ялинки, кущики, деревця, ягідки. Перший похід на невисоку гору Мишко переніс радісно – посміхаючись та сміючись.

А у тата на плечах взагалі веселуха)))

Наступного дня розпочалося гуцульське свято “Полонинське літо”.

Спочатку ми з коляскою довго піднімалися в гору доріжкою, пробираючись через натовпи гуцулів, а потім дісталися галявини на якій проходило святкування. Карпатські музики весело грали та співали, всюди готувалася гуцульська кухня – бануш із бринзою, кулеша, шашлики та квас. Люди раділи та веселилися. Незважаючи на те, що було дуже спекотно, свято проходило позитивно.

Зловивши мікроавтобус ми дісталися назад, до Верховини.
Годували в Карпатах по-гуцульськи – смачно та великими порціями, тепер навіть Мишко почав їсти їжу. Кожен день закінчувався обговоренням, на яку гору ми підніматимемося завтра.

Одного чудового дня з’ясовується, що до Чернівців їхати лише дві години, ну не могли ж ми прогаяти такий чудовий шанс.

Чернівці

Почали ми свою екскурсію з легендарного чернівецького університету, якому поступається навіть замок Гоґвортс.

Університет справді дуже гарний, тільки заради нього вже варто їхати до цього прекрасного міста. Перекусивши різних булочок, ми вирушили на театральну площу, на якій висаджено багато гарних квітів. Проходячи через будинок з левами, ми помилувалися соборною площею, з якої пішли на вулицю “Кобилянської”. Оскільки вулиця пішохідна – вона надзвичайно гарна.

Символіка євро

Подивившись Церква з “крученими куполами” та “будинок корабель”, настав час погодувати Мишка. На щастя, тут же підвернулась затишна кафешка, в якій відключили світло. Саме для годування Мишка. За 4 години гуляння містом та 4 години дороги, ми були не в змозі в цей день підкоряти гори. Умостившись на затишному ліжку, ми дивилися дуже незвичайний канал по телевізору.

З кожним днем ​​наші походи ставали все довшими, гори вищими, а дороги складнішими. З коляскою доходили до підніжжя гори, після чого її або ховали в кущах, або заносили комусь у будиночок на зберігання.

Гірські водоспади

Мишкові ці походи сподобалися найбільше. То у мами в рюкзачку, то в тата на руках. Загалом радості у дитини було море. Господиня нам виготовляла щодня шедеври гуцульської кухні. Мишкові гуцульська їжа припала до смаку. Гуслянка з кашею – просто смакота. Гуцульська доброта та гостинність, на багато днів у нас вселили гармонію. Оскільки зворотний поїзд був пізно ввечері, ми ще нагулялися Івано-Франківськом.

Івано-Франківськ

Здавши речі в камеру схову, ми вирушили до озера. Востаннє це озеро бачив 4 роки тому вкрите льодом. Місто, звичайно, значно поступається своїм закарпатським та прикарпатським колегам. Проте за 4 години в місті помилувалися його пам’ятками та затишними вуличками.