Золота осінь в Естонії. Це була не просто золота осінь, це був справжній рай для очей та відпочинок для душі. Ми брали квитки за 396 днів до подорожі. Тоді ще навіть не уявляли в наскільки сонячну та теплу погоду потрапимо більше, ніж за рік. Візейрівський літак ніби поспішаючи доставити нас якнайшвидше в цю красу, вилетів на 10 хвилин раніше і прилетів до Таллінна на 40 хвилин раніше. Кордон пройшли дуже швидко, на виході на нас практично чекав трамвай. Ми сіли і вже за 30 хвилин були біля готелю. Так швидко ми ще не добиралися. Взяли у господині ключі та вперед досліджувати столицю.

Але спочатку обов’язково зайдемо в нашу улюблену прибалтійську мережу Кофеїнів. Адже з пакетиком із брауні гулятися буде ще приємніше. Синє небо, жовті дерева та старі будинки з безліччю дахів. Наш фотоапарат цю поїздку, на жаль, пропускав через ремонт. І дуже дарма як виявилося. Тут можна було просто три дні творити шедеври на фотосесіях. Знайомство з культурою ми розпочали зі знаменитого місцевого ресторану “Третій дракон”. Тут можна поринути у середньовіччя.

Отримати миску супу без ложки, погризти кабанячі реберця, а також поспілкуватися з суворою господаркою закладу. Я так зрозумів, що її суворість це такий стиль. Фішка, яка нам сподобалася найбільше це безлімітна бочка із солоними огірками, які потрібно самому виловлювати. Причому огірки тут були настільки смачними, що Дашу потім накрило огіркове переїдання. Але не лише в огірках щастя, таку гарну осінь ми вже давно не бачили. Ми думали, що три дні для цієї поїздки буде дуже багато, але прогноз погоди запевняв нас, що нам тут буде мало. За третім драконом нас чекало досить цікаве шоу “Легенди Таллінна”. Шоу проводиться по колу різними мовами. Позиціонує себе як музей. Але якби всі музеї були хоч трохи схожі на цей, то я відвідав би усі без винятку. Суть цього музею в тому, що довкола тебе постійно відбуваються дії з живими акторами. Під час цього шоу глядач знайомитиметься з головними легендами столиці. Фотографувати, на жаль, не дозволяють, інакше в нас була б основна маса фотографій саме звідси. До речі, шоу зроблено у стилі хорор! Дітей туди вести, напевно, не варто)

Старих вуличок та закутків у Таллінні стільки, що можна весь день з радістю витратити на їхнє дослідження. Шкода день не нескінченний. Зате нас чекав не менш гарний захід сонця. Ми подібні поїздки називаємо “Гданськ”.

Колись нам саме у Гданську так пощастило з погодою та часом. Вечірня трапеза у нас була також у вже знайомому по Латвії закладі Lido.

Рано вранці ми вирушили до великого Кадріорзького парку на околиці міста. Було близько 08:30, місто ще спало. Майже весь парк був тільки наш! Родзинкою була японська частина парку.

Ми поки ще в Японії не були, але нам сподобалося)

Після парку ми поринали глибоко-глибоко, на саме дно Маріанської впадини у справжній субмарині!

А потім відстрілювалися від ворожих літаків, потім конструювали свої. Потім вирушили перевіряти всі відсіки підводного човна та обладнання кораблів. То був морський музей Таллінна.

Тут, на жаль, немає такого інтерактиву як у Легендах Таллінна, але ми не шкодуємо, що його відвідали. Щоправда, дорогою до музею ми надовго застрягли в черговому осінньому парку і це було шикарно. До музею від старого міста ми йшли пішки, через дуже милі та доглянуті райони. Вони виглядають наче райони з американських фільмів, де кожен має свій будинок.

Домівки тут не з таким розмахом, але концепція та сама. Пам’ятаю років десять тому були популярні жарти про те, які повільні естонці. Ми з Дашею не могли зрозуміти, звідки у нас були такі стереотипи доти, доки не зайшли до Макдональдса. Отут день ледь і не випав із маршруту. Два чизбургери та один гамбургер готувався рекордні 9 хвилин. Я навіть визначив, де саме у них неправильно збудовано процес.

Але негідно мені, потенційному президентові, чорногорського туризму лізти в процеси естонського Макдональдса. Хоча тепер принаймні зрозуміло, що всі ті жарти про повільних естонців пішли з цього Макдональдса. Після маку ми пішли на місцеві млинці, скуштувати їх легендарних млинців. Але ось засідка. Як виявилося, у Макдаку на роботу відібрали якраз найшвидших працівників. Два млинці з начинкою готувалися близько 50 хвилин. А ми ще на швидкість гамбургерів скаржилися. Звичайно, можна списати на кількість людей, які так само замовляють млинці та гамбургери, але, на мою думку, це фіаско.

За час очікування млинців ми встигли списатися з моєю колишньою співробітницею, зустрітися та посидіти поспілкуватися. Ми вирвалися з трапезних ланцюгів і тепер готові підкорювати нові горизонти! За ті горизонти найкраще добиратися велосипедом, але місцеві системи для оренди велосипедів ні в яку не хотіли нам їх віддавати, мовляв, гуляйте так. Довелося їхати трамваєм. Тепер ми на околиці міста в районі Меріметса, гуляємо вздовж безкрайнього моря.

Причому вода іноді так розходиться, що можна гуляти не лише вздовж, але й морем залишаючись сухим. У парку на лавці нам склали компанію двоє білочок, вони поряд з нами хвилин 15 сиділи і лускали насіння.

Часом прилітали синички, спостерігаючи за білочками. Навколо нас діялася справжня ідилія, ми в лісовому царстві. Назад до центру ми поверталися довгим маршрутом крізь справжні ліси та міські лабіринти. Дорогою до міста стався один цікавий момент. Небом летів літак, який різко зник і більше не з’являвся. Небо було синім, без хмар, можливо, це був збій у матриці.

Мені хотілося б детально описати кожну вулицю, де ми гуляли, кожний оглядовий майданчик з видами, інсталяцію української символіки, знайдену в одному з приватних двориків, але тоді розповідь буде не такою цікавою і нескінченно довгою. Я вважаю, що кожному, хто любить подорожувати або завжди хотів почати, потрібно просто взяти квитки на наступний початок жовтня в Таллінн і пізнати все те тепло і красу, яку ми тут побачили. Тим більше, що з Києва квитки до Таллінна доступні більше, ніж за рік до вильоту, головне почекати на акцію.

Гельсінкі

О 5:00 задзвонив будильник. Нам вже час. Надворі темрява непроглядна. Ми бредемо на наш пором, що схожий більше на круїзний лайнер. Усередині пором нас убив наповал своїм розміром. Це було неначе гігантське плавуче казино. Наші квитки на двох коштували 38 євро в обидва кінці.

У квитки не входили каюти. Але можна було обійтися без кают. Найдосвідченіші туристи зайняли собі спальні місця на диванах та у всіляких куточках на підлозі.

Усі, хто не спав, здебільшого грали на гральних автоматах. Практично всі програвали. А якщо вигравали, то програвали одержані гроші в інших автоматах.

Ми були добре виспані, просто сиділи за столиками та попивали чайок із бутербродами та спостерігали за грою. Начитавшись про ціни у Фінляндії, їжею ми запаслися в Естонії. У дорозі ми були трохи більше двох годин, зустріли світанок. Було тільки 8 ранку, почати огляд міста ми вирішили з парку. У Фінляндії золота осінь була вже майже закінченою, проте прогулянка парком уздовж моря і опадаючого листя мала свій шарм.

Далі, ми мали обов’язкове відвідування справжнього фінського Хесбургера. У нас по Києву неодноразово висіла реклама, яка вимагає спробувати справжній фінський бургер від Хесбургера. Якщо реклама вимагає, треба спробувати. Не сказав би, що це щось особливе. Але рано-вранці після корабля і освіжаючого парку, там посидіти було в задоволення. Ми зігрілися і наїлися, тепер пливемо на острів!

Автомат з продажу квитків вважав, що нам не варто пливти і відмовлявся нам продавати квитки на морський трамвай. Менеджер трамвая сказав, що ми можемо у такому разі пливти безкоштовно. Ось це я розумію, вирішив проблему. До острова плисти трохи більше 10 хвилин.

Острів виявився справді крутим і досить безлюдним. Людей було чимало, але з огляду на територію острова траплялися рідко. Цей острів, схоже, раніше був оборонним. Безліч пагорбів та гармат по периметру. У пагорбах часто траплялися дверцята, наче будиночки хобітів.

Островом прогулялися мега-класно. Повернулися назад до столиці. Тепер треба було зайняти себе ще чимось. Цікавих пам’яток в Гельсінкі не дуже багато. Але розваги знайшли нас самі. Ми натрапили на банер повз який пройти не змогли. У китайському ресторані по 9,60 євро з особи безлімітний фуршет. Крім смачних китайських страв, салатів, креветок гриль, різної локшини фуршет включав безлімітні суші.

А казали, що у Фінляндії дорого, відносно інших європейських країн. Менше, ніж за 20 євро, ми з Дашею наїлися так, що мало не тріснули по швах. Ще й консервовані фрукти з кавою та чаєм входили. Так, ще пів дня попереду, що далі. Ми пішли до великого озера, а велосипеди такі “Псс, псс хлопці, не хочете жирок розігнати, у нас тут легка система оплати”. Біля паркування велосипедів був відмінний вайфай, і взяти в оренду два велосипеди зайняло буквально кілька хвилин. Коштує оренда по 5 євро на добу за велосипед.

Але обов’язково кожні пів години треба відзначати на будь-якій зі стоянок. Благо стоянок тут сотнями на карті. Ще і навігатор на щастя, знає розташування всіх стоянок в офлайні. Ми вчора лягли спати раніше, і правильно зробили. Ми не знали, що через 12 годин після підйому ми сядемо на велосипеди і практично 4 години безперестану колеситимемо по всіх околицях Гельсінкі.

Спочатку ми зробили коло по озеру, потім поїхали до парку, дивитися на монумент, що складається з висячих труб. Але помилилися парком і заїхали до справжнього густого лісу. Потім карта показала, що стоянки йдуть далеко за місто і можна покататися заміськими островами. До речі, скрізь прокладено велодоріжку і це було круто.

Даша

Ми навіть бачили дикого кролика на одному з газонів, а на одному з островів ми проводжали червоне величезне сонце. Потім переїжджали цікавими мостами.

Коли повернулися в місто ще довгий час просто каталися містом і тими місцями, де вранці гуляли пішки. Ми дуже класно покаталися, наш маршрут зайняв 3:40, ми проїхали близько 25 км. Коли треба було повертатися на пором, ми просто взяли велосипеди з чергової стоянки і поїхали в порт, там недалеко теж була стоянка.

На зворотному поромі людей мало, практично будь-які місця були доступні. Від такого інтенсивного триденного пішого маршруту, який закінчився настільки грандіозними покатушками на велосипедах, було відчуття, що болить кожен м’яз на ногах. Я майже дві години просто лежав, намагаючись не рухатися. Напевно, я навіть спав, мені здалася зворотна подорож якоюсь короткою. Коли ми поверталися в готель, була така ж темрява, як і 19 годин тому, коли ми прокинулися і почали наш маршрут до Фінляндії.

Наш зворотний літак був приблизно опівдні. Із самого ранку ми ще побродили вуличками старого міста, сіли на трамвай і вирушили додому. Ми не домовилися з господаркою, як і коли їй здати ключі від квартири, але добре збагнули кинути їх у поштову скриньку на першому поверсі. Це буде замітка для майбутніх поїздок. Разом ця триденна поїздка перевершила всі очікування. За весь той час, поки квитки у нас були на руках, ми її мало не скасували, на користь іншої подорожі, тим більше Візейр пропонував нам компенсацію, якщо ми відмовимося від квитків, оскільки вони були зі зрушеним графіком. Але зараз ми дуже й дуже раді, що прийняли рішення залишити квитки і таки злітати у цю в усіх сенсах теплу подорож.

Інформація про подорож

Дата подорожі: 13.10.2018 – 16.10.2018
Тривалість: 3 повних дня
Авіаквитки: Wizz за 396 днів
Готелі: Airbnb
Пором до Гельсінкі: Eckerö Line. Плисти близько 2 годин в один бік
Складність поїздки: 2/10 (Легко)