Холодного зимового вечора, мріючи про травневі свята, було вирішено летіти до Єгипту з Мишком, на пляжний відпочинок. Але оскільки ціни на травневі свята зростають у півтора рази, то ми вирішили розпочати травневі святкування раніше.

Трохи поспавши, ми насолоджувалися найкрасивішими гірськими ландшафтами пустелі та блакиттю червоного моря з вікна ілюмінатора. При виході з літака нас обдуло приємним гарячим вітром, так ми собі уявляли вихід на трап, але тут трохи не зійшлося, порив крижаного вітру шокував нас. Де ж єгипетська нестерпна спека? Але, в результаті думки матеріалізувалися, і наступного дня почалася спека, яка згодом стала дійсно нестерпною)))
Заселення до готелю курорту ділиться на три види: або плати, або лайся, або довго чекай. Причому араби схильні до першого варіанту вселення, бо нас привезли на півдня раніше ніж вселення, то це взагалі ідеальний випадок збити грошей з туристів. Але тут представники єгипетського народу напали не на того фараона)

Наш улюблений готель

Прополоскавши на ресепшені мізки арабам, ми в результаті отримали хороший номер з видом на море на трьох осіб, замість стандартного номера, причому повністю безкоштовно. Тут головне вміти переконувати відразу двома мовами. Задоволені заселенням ми побігли снідати.
Після щільної трапези ми поспішили до довгоочікуваних коралових рифів, які чекали на нас 2,5 роки.
Краса підводного світу, це, напевно, найкрасивіше, що є в природі. Різнокольорові корали, серед яких плавають сотні риб. Риби плавають на будь-який смак та колір, зовсім не звертаючи уваги на допитливих туристів. На знак вітання морського народу я вирішив потиснути смугастій рибці хвостик, на жаль, він виявився колючим і болючим, тут же лежала гарна відкрита раковина, але підозріло її ніхто не брав, я так само вирішив не ризикувати, тому що колючої риби вистачило з головою.

Мишко заінтригований червоним морем

В один момент вся живність трохи розпливалася, мабуть, через присутність поблизу якоїсь безпечно-нехижої риби. Трохи пропливши вперед, я побачив велику рибу, яка дуже гордо пливла. Коли вона дивилася на мене, то в її погляді не було якогось голоду, а так собі, почуття делікатесу лише. Я з цікавістю її розглядав, доки не звернув увагу на майже трикутний плавець до гори. Я колись з плавання зайняв третє місце, якби мене бачила мій тренер у цей момент, то сміливо присудила б мені перше. Втім, біля самого понтона наші з рибою дороги розійшлися. Все-таки не дарма вигадали буйки. Невдовзі з’ясувалося, що це був Каранг, з яким ми потім потоваришували. Даші в цьому плані пощастило більше, оскільки вона зустрілася віч-на-віч з цілою зграєю таких риб. Звісно ж, зустріч із хижою рибою на пляжі була цілою подією, бо одразу ж усі терміново пливли дивитися на хижаків. Особливо коли я натрапив на двометрову мурену, яка когось доїдала. Побіг розповісти Даші, це ще хтось почув, у результаті всі милувалися, як трапезує хижа рибка.
Готель у нас був просто шикарний, на території три ресторани, купа барів, морозиво, гриль і все це ол інклюзив. Обідати ми любили у гриль-барі, а на десерт ходили до іншого.

Обідаємо в гриль-барі

Вечорами ми любили посидіти з келихами вина на терасі італійського ресторану не поспішаючи поїдаючи лазанью і восьминога запеченого з оливками. Як і належить в романтичних історіях, вся трапеза проходила на тлі повного місяця, який здіймався з моря. Дуже романтичний ресторан для вечері.

Увечері в пелюстках квіток зі свічками, виставляли красиві безалкогольні коктейлі в холі готелю. У разі, коли ти сильно втомлений від алкогольних барів, в яких бармени в дорогих костюмах роблять смачні шедеври, завжди можна поласувати коктейлем з холу. Мишко ол інклюзив тут же полюбив. Їв багато і все, особливо йому до душі припала піца «4 сири» та морозиво. З Мишком їсти морозиво одне задоволення, він кусає з боку ріжка, а ми з боку морозива і всі задоволені. Щовечора ми ловили таксі, закидали візок у багажник і їздили відкривати собі райони синайського півострова. Головне було не залишити територію Шарма, оскільки в межах Сінаю віза не потрібна і в аеропорту її можна просто не оформляти.

Мишко відпочиває на червоному морі

Як згадувалося раніше, три роки тому Хургада зазнала найсильнішого економічного удару через торгування зі мною, але на щастя для Шарма, багато покупок ми не робили.
Перше знайомство було з районом Наама Бей. Звичайно ж, наш син був там зіркою і нам покладався в подарунок попкорн від єгиптянина). Стій», «Земляк я теж українець!», «Ти мене забула?!», «Слухай друг, а чому рашисти як мавпи…» і так далі їх цитувати можна нескінченно. З одним “українцем” навіть почав рідною нам обом українською мовою говорити, але «земляк» відразу згадав, що його мама з України, а сам він там не був. Маму звати звісно «Наталя!» (у них туристи діляться на Саш і Наташ!), а ось як звуть діда «Український уродженець» на жаль забув. Погулявши головним районом шарму, ми поспішили в готель, щоб встигнути на факір-шоу від анімації.

Даша навіть допомогла арабу міцніше лежати на розбитому склі.

Наступним нічним знайомством ми обрали район Сохо. Музичний фонтан нас радісно вітав, ​​всі раділи і фотографувалися, а на острівцях у вуличних басейнах можна було затишно посидіти.

Фонтан на Сохо

Але поїздка в Сохо нам запам’яталася не затишком, а зустріччю з бегемотом, який мене вкусив так, що гематома на всі груди пройшла тільки під кінець поїздки. Хоча, мабуть, я сам винен, адже бегемот стояв з роззявленою пащею і нікого не чіпав, тим більше, що він був бронзовий. А я вирішив сфотографуватися у його пащі у формі ластівки. У момент мого ластівчиного дебюту, бегемот ніби ожив, оскільки моя вага переважила його голову і бегемот почав падати, намагаючись врятувати себе від падіння важкої статуї, я впав на його гострі зуби. У результаті я собі твердо вирішив, що більше не фотографуватимуся у формі ластівки в пащах у бегемотів.

Момент падіння

Третім відкриттям Шарма був район 1001 ніч, оскільки він знаходився просто біля готелю, то й на таксі їхати не доводилося. Під час гуляння ми познайомилися із черговим «Земляком», який у ході допиту виявився справді наполовину українцем, а ще й єгипетською тезкою нашого сина, звали його Мустафа. До кінця поїздки Мустафа був нашим найкращим другом і казав, що ми його талісмани удачі, врешті дійсно після нашої чергової зустрічі з ним, він відразу почав комусь успішно впарювати сумку. Мустафа подарував дельфінчика на згадку Мишкові.

Михась та тезка

Останнім районом для знайомства з Сінаєм було Старе місто. Це приблизно як Наама бей, тільки більше та дешевше. Відмінною рисою району була мечеть, з якої долинала арабська молитва. У результаті ми відвідали усі основні райони Шарму.
Після 7 днів «пляжного відпочинку», ми втомилися від переїдання, з крепатурою від довгого плавання і кульгаючими ногами ми сіли в літак. З усіх поїздок, найкрасивіші види з ілюмінатора саме дорогою до Єгипту. Оскільки до наступного літака залишалося всього 2 дні, мені необхідно було свої ноги терміново упорядковувати для активного відпочинку.

Дата подорожі: 21.04.2013 – 28.04.2013
Готель : Sunrise Select Diamond Beach Resort. Дуже рекомендуємо
Тривалість : 7 ночей (Шарм-ель-Шейх)
Тур агентство в Києві: Pilot
Тип туру: Повний пакет ол інклюзів
Екскурсії: Не брали
Покупка путівки: За 2 місяці (Краще брати за тиждень)