Почалося все із залізничної станції «Бобровиця». Сидить теща і чекає на електричку, з обох боків сидять двоє місцевих жінок. Ніна відповідає на телефонний дзвінок.
– Алло, куди-куди, до Тунісу?
При цьому слові жінки на всі боки здивовано переглянулися. Хоча ні, навіть ще трохи раніше. Гуглив-гуглив я півтора місяці заради інтересу, але нічого не міг знайти, і тут увечері як звалиться благодать спамом на пошту. Я одразу зрозумів, що хтось зараз полетить. Настав ранок, скоріше домовлятися про відпустку. Начальник дає добро! Терміново купувати тур… не встигли. Акція закінчилась. Але відпустка вже на руках. Давай швидко перебирати інші пропозиції. Скрізь якась фігня з цінами і тут промінь просвіту, ось він, ще один гарячий тур!
– Тату, тату, літак! Будив мене Міша у передчутті поїздки.
Третьою Мішиною країною виявився Туніс. Літати Міші дуже сподобалося, він собі вибрав місце в проході на підлозі)
У літаку жінка, яка сиділа попереду, весь час розповідала своїй подрузі, що «Я відчуваю, що ми знижуємося». За годину «Чуєш, я відчуваю ми знижуємося». Ще через годину «Мені все-таки здається, що ми точно знижуємося». Через пів години пілот повідомляє про початок посадки. «О! Я ж казала, що ми знижуємось». Літак уже майже сів: “Слухай, але ми знижуємося!” Загалом усю дорогу ми з Дашею та тещею слухали як попереду сидяча жінка знижується.

Welcome to Tunisia! Якісь араби відразу схопили валізи і потягли до автобуса. Ну ок, тягніть раз так хочете. Завантаживши наші валізи до автобуса, араб каже:
– Money!
А у відповідь отримує:
– Only visa card.
– Dollars or Euro? В надії питає.
– Тільки visa card. На жаль, розрахунки карткою лохотронщики не приймали. Читав в інтернеті, що з когось так здерли 20$ за валізу.
Оскільки тур був за дуже дешевою ціною, нічого надприродного від готелю не очікували. Але чотириразове харчування, великий аквапарк і бар з лікером надали готелю значний плюс. На ресепшені нас заселили за 5 хвилин, що явно увійшло до всіх рекордів по заселенню. Здавалося, що готель реально можна рекомендувати, якби не крадіжка грошей. Але про це згодом.

У передчутті майбутніх досягнень. Світанок у пустелі.

Шторм

Почався наш відпочинок із сильного шторму на морі, хвилі були як в океані. Грізні хмари нависали над містом. Міші таке море не сподобалося. Мда, то на Кіпрі на урагани прилетіли, то в Тунісі у шторм. Хмари ставали дедалі грізнішими і грізнішими, здавалося, ніби зараз апокаліпсис обрушиться на Набель. Але тут промайнув промінь, і гарний захід сонця опустився на місто. З балкона нашого номера було туніське місто видно під золотим небом. З цього моменту навіть хмар практично ми не застали.

Пограбування

З обох наших номерів зникла частина грошей 50 $ 100 $. При чому зникла з інтервалом в одну годину з особистих речей-схованок. Час зникнення чітко збігся з прибиранням. Мені здається, якби прибиральниця знала, на кого вона нарвалася, то в житті так не зробила б.
Спочатку ми прибиральниці влаштували дикий шмон, як даішники, які точно знають, що в машині є героїн. Перебрали при ній та гувернантках весь її інвентар, усе сміття, все, що було з нею. Грошей ніде не було, а вона тільки посміхалася і трусила гаманцем, мовляв, подивіться тут теж нічого немає. Даша їй відразу поставила просту умову “Back money or lose your job”. У відповідь отримали щось на кшталт «Про хабібі шиш-тавук». Ну не хочеш по-доброму, зараз підніматимемо вищі сили. Директор відмовився виплачувати компенсацію з рахунку готелю. З представником туроператора обговорили всі можливі варіанти, з готелю гроші ніяк не стягнути. Ну ок, викликайте поліцію. За законами Тунісу, поліцію викликати не можна треба йти самому і писати заяву арабською мовою, не питання, йдемо писати заяву будь-якими мовами світу. Тут прибиральниця заявила, що бачила, як я приходив у кімнату під час того, як гроші були викрадені, але проблема в тому, що вона не знала з якої я саме кімнати, а кімнати у нас було дві. На запитання, до якої кімнати я повертався, вона не вгадала, назвала кімнату моєї тещі. Та й тут, як на зло, у мене є цифрові фотографії, проштамповані датою, де я на пляжі в цей час. Раз починає брехати, значить то точно вона. Останнє китайське попередження. “Back our money and we cancel our complaint”? у відповідь знову якесь “Мучас гратес”. Ну як хочеш. Наостанок персонал прибиральників ми довели до того, що вони дуже сильно посварилися. Це ми почули за дверима. Можна сказати, що за 150 $ я отримав екскурсію по поліцейському відділку, в якому навіть вдалося бачити, як з людей вибивають правду. Міліціонер з автоматом нас радісно зустрів і запитав у гіда «Який готель цього разу?». Гід відповіла “Знову Хеопс”. Такс, це означає, така ситуація не вперше. Під час розмови я дізнаюся, що вже було пограбування на 300$ два тижні тому, тоді звільнили прибиральницю. Під час бесіди арабський перекладач спілкувався з якимось хлопцями, яких пізніше вивели у наручниках, цікаві у нього друзі. Перший слідчий нас уважно слухав, роблячи паузи в розмові кілька хвилин, потім сказав, ідіть розкажіть іншому слідчому. Гід пояснила мені, що швидше за все він чекав у цій історії згвалтування, а тут лише пограбування. Після того як перестали катувати якогось хлопця, його вивели з кімнати, а нас пізніше туди запросили. Якось тривожно було туди йти. Другий слідчий склав протокол, і я розписався. Гід мені розповіла, що з досвіду попереднього пограбування повернути гроші не вдалося, потрібно трохи змінити стратегію війни.

А тим часом на пляжі

Під час розбирань я згадав єгипетську екскурсію 2010 року, на якій гід розповідав, що троє свідків це вже вагомий доказ. Коли хтось спробував заступитися, що ми не маємо фактичних доказів, у відповідь отримав розгорнуту цитату з їхніх же законів. Шкода тільки номер статті я не знав) Під час розбирань один хлопець почув розмову, каже: “Добре, що ми носимо все з собою”, вказуючи на сумочку на шиї. Його дружина з приреченим виглядом каже: «Але ж мобільний у номері залишився на зарядці!». Причому сказала вона так приречено, ніби вже розпрощалася з ним.
Підсумок розбірок такий: Звільнено персонал прибиральників, прибиральницю забрала міліція на слідство, нам на компенсацію екскурсія на двох, дві пляшки вина та два сейфи від готелю. І нервів стільки їм вимотали, що злочинність у цей готель повернеться не скоро. Просто не описати всю красу розбірок. Гроші, на жаль, повернути не вдалося. Але чесно кажучи мені було трохи по приколу таке влаштувати готелю, прокачав скіли)
До кінця туру я був найвідомішим постояльцем готелю, багато невідомих туристів підходили з повагою мене питали, як процес рухається.
Коли нам мали видати безкоштовну екскурсію, менеджер з екскурсії спробував нас трохи обдурити, за що дуже сильно пошкодував, оскільки настрій був бойовий, він розділив частину горя з прибиральницею. Шкода часу до міліції ходити ще раз не було.

А тепер те, заради чого планувалася вся поїздка до Тунісу.

Подорож до Сахари. О 03:40 ночі пролунав телефонний дзвінок «Tour to Sahara! Wake up please!». О так, зараз все почнеться. Затарившись провізією та величезним запасом води ми завантажилися в автобус з кондиціонером. Екскурсійний маршрут 1200 км, тому що пустеля не близько і охоплює безліч міст, визначних пам’яток, екскурсій, у тому числі тих, які можна придбати окремо. За законами Тунісу людей заборонено тримати в автобусі більше двох годин, тому зупинки були доволі часто.

Місто Кайруан

У цьому місті ми були на даху будівлі, і дивилися одну з найбільших мечетей Тунісу. На першому ж поверсі нам намагалися продати справжні туніські килими, навіть краще так — туніські Килими, або навіть — туніські КИЛИМИ!!

Дорога

Дорогою ми проїжджали просто неймовірні гаї кактусів, які використовуються замість огорож.

До речі, самі кактуси ми продегустували, їхні плоди схожі на недостиглу грушу. За вікнами зелені ставало дедалі менше. Дороги вже стали такими, що тільки асфальт та рівнини на всі боки.

Тур по оазі

Нас завезли до найбільшої оази пустелі. Пальм там було справді багато – 140 000 штук. Спочатку була екскурсія парком, потім відвідування місцевого зоопарку з дивовижними пустельними тваринами.

У ході екскурсії гід постійно намагався вжалити рептиліями людей з нашої групи, що надавало цікавості зоопарку. А наприкінці верблюд на біс пив кока-колу із пляшки. Після зоопарку нас повезли на кінних візках пальмовим оазисом. Везли десь хвилин 30.

Під час їзди почуваєшся якимсь колонізатором. Обідом погодували відносно простеньким, але гід сказала, кому буде мало, ще безкоштовно принесе добавки. Поїхали далі углиб країни. Температура почала зростати, а зелені вже було зовсім мало. Незабаром автобус зупинився, і ми пересіли у джипи по 6 людей.

Сахара

Спочатку була «кам’яниста Сахара», переважно тверда поверхня. Джип весь час летів на швидкості на скелі й валуни барханів так, що всередині всі верещали від жаху. Одна дівчинка постійно на віражах хапала в паніці водія за руки, що додавало ще більше адреналіну польотам.

Кам’яна Сахара

Але в далині нас чекало найцікавіше — величезне озеро. Воно було настільки велике, практично безмежне. Десь на горизонті виднівся далекий берег, гарні острівці визирали з водяної гладі. Але немає ні рослин, ні зелені, ні пальм, ні води… “Міраааж!!!!” закричала Даша, цей міраж був просто вражаючим. Це відразу поставило екскурсії залік.

Далі на нас чекала справжня піщана пустеля.

Пісок ніби спливав із рук. Піщинки були настільки дрібними, що після лазіння по бархану потрібно було лише обтруситися і увесь пісок обсипався. Наступна зупинка була у декораційному містечку, де знімалися Зоряні війни. Всі декорації залишилися цілими і серед них можна полазити. Саме містечко зовсім невелике і зупинки вистачило буквально на десять хвилин.

Під впливом вітру бархани переміщувалися, і часто починають «з’їдати» міста. На шляху до готелю нам пощастило зустріти бархан, який загородив частину асфальтованої дороги. 

На ночівлю нас завезли до чотиризіркового готелю та смачно нагодували. У басейні після пустелі був релакс ще той. За традицією Тунісу, якщо хлопець не одружений, він може носити букетик квітів за вухом з певного боку, тим самим натякаючи якби. Ми на вулиці побачили чоловіка з настільки непристойно величезним букетом за вухом, що, можливо, він все життя тренував своє вухо.

О 02:20 задзвонив будильник, який повідомив про продовження екскурсії. Я намагався ще поспати в автобусі, але гід постійно розповідала різні цікавості, напевно, за два дні ми вивчили буквально всю історію Тунісу.

Солончак

Перша зупинка була у сутінках на другому за величиною у світі солончаку, під шаром піску був шар солі, відповідно на цьому безкрайньому плато ніколи нічого не росте. Більш детально про солончак розглянемо трохи пізніше.
Наближався світанок, а їхали ми в наступне диво пустелі – до твердих барханів, які за легендою створені злим джином. Джин був дівчиною та звали її Гуль.

Царство Джина

Та ще краса! Кожен швиденько собі зайняв по твердому барханчику. І ми всі дружно зустріли гарний світанок у пустелі. Бачити бархани такого типу було досить загадково, зважаючи на те, що це природне явище.

Викликаю джина

Караван

Далі ми мали повне занурення в дух Тунісу. Видершись на верблюди ми караваном вирушили в серце Сахари. Правда не дуже далеко, можна сказати в печінку чи навіть живіт, але тим не менше! Мені дістався справжній чоловічий рівний верблюд, Даші дістався високорослий середній верблюд, а якійсь кацапській туристці попався кривий верблюд. Я їхав гордо сидячи, Даша трохи зігнувшись балансуючи, а ось кацапська туристка – лежачи обійнявши верблюда. Нічого ідеального у природі немає, але було дуже смішно.

Після зупинки на фотосесію та прогулянку барханами Дашин верблюд вирішив, що він нікого не буде везти і всіляко намагався скинути Дашу під час процесу сідлання. У результаті верблюда тримали в чотири руки і дві ноги, і то осідлати вийшло з другого разу. А ось туристці зовсім довелося розпластатися на кривому верблюді так, що здавалося, ніби караван розбійників везе східну заручницю непритомну.

Бербери

А для повного комплекту нас завезли до поселення корінних троглодитів пустелі – берберів. Де можна було поблукати їх печерами і подивитися їх побут.

Коли мешканець попросив динар, турист йому гордо відповіла “I cake!” і з почуттям виконаного обов’язку пішла. Далі ми з’ясували, що вона хотіла сказати “I take”, маючи на увазі “I took”, а взагалі правильно “I have given”. Не щодня берберу зізнаються, що «Я тортик» замість «Я вам уже дала динар»))) Обідали ми в печерному ресторані в скелі. Наша печера була номер 6, де нас пригощали справжньою місцевою кухнею.
Далі на нас чекав дуже довгий шлях до міста Ель-джем

Ель-Джем

Місто відоме тим, що має третій за величиною амфітеатр на Землі, ще й добре зберігся. Налазилися ми по ньому так, що Колізей вже, мабуть, не обов’язково відвідувати.
О 22:00 втомлених туристів привезли до рідного готелю. Дводенна мега екскурсія закінчена, дуже сподобалася.

Повний перепочинок

Весь наступний день ми дуріли з Мишком в аквапарку, купалися в морі, гуляли містом і просто насолоджувалися ол інклюзивом.

Увечері ми поїхали місцевим автобусом подивитись сусіднє місто, у годині їзди.

Хаммамет

У місті гарна набережна і якийсь нереально чорний шматок моря у прямому значенні.

А взагалі там настільки затишно, що ми на лежаках лежали та насолоджувалися просто краєвидом на море. Також вирішили відвідати один дорогий п’ятизірковий готель. На подив, колір наших браслетів збігся з браслетами цього готелю, шкода, що було не час вечері)))

По дорозі назад ми потрапили в справжню Туніську пробку і простояли в ній стільки, скільки я ще ніколи не стояв у пробках.

Набель

У результаті не встигли на вечерю в готелі і отримали можливість скуштувати місцевого стрітфуду. З гігієною стрітфуду тут майже та сама проблема, що і в Індії. Рукою гроші, на здачу жменю монет, цією ж рукою посиплю меленого тунця в наш брік, загалом жах, але нереально смачно і гостро)

О 23:00 у місті настає розквіт місцевого життя, сім’ї з дітьми влаштовуються на галявинах. Діти бігають, верещать, купаються. Усі веселяться та спілкуються. Всюди продається місцевий заборонений чай. І найголовніше, тебе в цій юрбі ніхто не помічає, ти їм зовсім не цікавий.

Шматок нічного життя на приховану камеру)

Що означає заборонений чай? Цей чайок з травами та нереальною міцністю, який заборонено продавати туристам через те, що не кожному здоров’я дозволить його випити. Коли я скуштував чайку за 0,5 динари (3,50 грн), я йшов, тримаючи Дашу за руку, а то раптом що станеться. Чай на смак мені сподобався, але це нереальний симбіоз чифіру та твердості каменю. Тусня настільки сподобалася, що ми потім щоночі приходили сюди гуляти.

Вибираю плід кактуса по-смачніше)))

Тунісці дуже приємний і добрий і добрий народ. Ідеш вулицями тебе взагалі ніхто не чіпає, один арабський відвідувач кафе пригостив мене своїм кальяном, щоб я скуштував справжній смак Тунісу. До дітей вони дуже привітні і як за законом кожен по дорозі куйовдив Міші волосся, прямо сім’ями переривали розмову, щоб потріпати волосся дитині. Загалом після Сахари якийсь насичений день відпочинку вийшов.

Злий будильник о 05:20 ранку підняв нас на наступну екскурсію. Навіть на відпочинку не можна виспатися.

Карфаген

Після Кіпру він звичайно вже не справив особливого захоплення, проте полазити по руїнах легендарного міста досить цікаво. Руїнами залізли в такі нетрі, що зустріли туніських пациків з автоматами і довелося відступати.

Сіді-Бусаїд

А ось це містечко нам припало до душі. Гарні будиночки, вузенькі вулички та шикарні панорами. Також відвідали чиюсь дачу-музей. Загалом у цьому місті особливо відчувався дух Тунісу. А ще на вуличках продавалися дорогі сувеніри із завищеними в три-чотири рази цінами, порівняно з іншими містами, де ще можна було поторгуватися. Туристи налетіли на ці крамнички так, начебто багато зайвих грошей. Можна просто біля свого готелю запитати ціну і зрозуміти як тут все дорого.

На дачі

Одна оркська туристка на запитання «За скільки тунісець продає футболки?», гордо відповіла “Це вже як торгуєтесь! Ось я купила за 20 динар (140 грн)”, причому сказала це гордо пошепки. Її, мабуть, не бентежило, що в сусідньому лотку на такій же розкладці лежала така футболка за 10 динар (70 грн). Тут головне поторгуватися, ціна не має значення) Великий попит мали дорогі іграшкові та абсолютно негабаритні верблюди. Коштував такий верблюд на пару гривень дешевше від справжнього)))) Половина автобуса ними затарилася, а деякі їх цілими партіями по 4 штуки брали. Друзів цих туристів незабаром нагородять сувенірами-пилозбірниками з Тунісу😊
О 7:00 знову задзвонив підступний будильник. Будильник перестань мене мучити, що тобі від мене треба, це не відпочинок, а якісь суворі трудові будні) Гаразд, наш крейсер скоро відпливає, зараз піднімемося і почнемо збиратися на борт… бооорт, думки знову кудись відлітали, а будильник, що лежав на шафі, продовжував наполягати.

Кораблик

Нашою останньою екскурсією став кораблик, але не простий, а тисяча чортів, піратський!
Зараз, мабуть, це входить у моду, все Середземне море борознять суцільні «піратські» кораблі. Що найбільше сподобалося, так це у зв’язку зі зниженим контролем безпеки можна було лазити будь-де, хоч по щоглах. Людей було дуже багато, коли оголосили про вільне плавання, збоку здавалося ніби сотні пасажирів стрибають у паніці з тонучого Титаніка. Кому ж цікаво спускатися сходами, коли можна прямо з найвищої точки щогли стрибнути. Після того, як всі надурілися в морі, подали смачний обід.

Ми потоваришували з одним корінним арабом, я його дитину весь час на дах якогось трюму підсаджував до себе, а він мені нескінченний трансфер кавунів організовував. 

Ще було цікаво спостерігати, як на кораблі пливли місцеві жінки в паранджі. Спочатку вони заходили на корабель з обличчям без емоцій, потім весь тур сиділи з обличчям без емоцій, дивлячись у стіну і на завершення ще подрімали, природно теж з обличчям без емоцій. 

Наш кораблик був меншим за інші, і помилково думалося, що на великих буде більше вільного місця. Але коли вдалині проплив такий корабель, було враження, що все населення Тунісу вирішило саме сьогодні саме на ньому поплавати.

Коли наш корабель йшов на повному ході, анімація затіяла великий хоровод, але за рахунок хитання корабля на хвилях, часом здавалося, що деякі ланки хороводу вилетять у відкрите море, якщо не будуть так міцно триматися один за одного. Араб, з яким у нас був кавуновий союз, тільки наприкінці поїздки зрозумів, що я не говорю його мовою і дуже здивувався, адже ми так добре спілкувалися всю дорогу.

Висновок

У Тунісі дуже мило і затишно, але їхати туди варто за дві умови:
1) Не дорога гаряча путівка.
2) Обов’язкове відвідування Сахари.
Ці дві умови дадуть гарантію того, що Туніс однозначно залишиться в серці. Правда екскурсія в Сахару обійшлася в 350 $ на двох, включаючи всі додаткові оплати.
Якщо є бажання побачити абсолютно всю країну, семиденної поїздки вистачить, але висипатись доведеться після повернення додому)
Крадіжка в готелях Тунісу це стандартна процедура, тому гроші краще тримати в готельному сейфі. У разі такої крадіжки, а вона не виключена, у вас буде більше повноважень у міліції. Головний елемент країни — ви побачите арабів з абсолютно нової, гарної для себе сторони, вони не мають нічого спільного з настирливими єгиптянами, тунісці дуже приємні люди. Країну радимо для разового відвідування.

Дата подорожі: 29.07.2014 – 05.08.2014
Тип туру: Пакет (Авіа+Готель+Трансфери)
Готель: Kheops 3+. Не рекомендуємо через крадіжки 
Харчування та напої: All Inclusive
Тривалість: 7 ночей (Набель)
Тур агентство в Києві: Tasty travel
Екскурсії: Сахара, Карфаген+Сіді-Бусаїд+Музей Бардо.
Купівля путівки: За 5 днів, гарячий тур
Складність поїздки: 0/10 (найлегша)
Тривалість написання оповідання: 300 хв