Не встигли ми перепочити після вікенду у Стамбулі, як настав наступний вікенд у Львові.
Як же добре, що до цього міста ходить із Києва нічний плацкартний поїзд. І навіть, як не дивно, на нього були квитки. За старою традицією в наш хостел, що знаходився у самому центрі, ми пішли пішки від самого вокзалу. Три причини, через які ми поїхали до Львова:
1) У західній Україні живуть найдобріші люди у світі
2) Найдобріші люди знаються на передноворічних гуляннях
3) А смачно там, мммм….
Ця подорож була певним продовженням нашого фуд-туризму. Доброта цих людей відчувалася ще з поїзда, коли провідниця дуже сміялася про щось своє перевіряючи наші квитки. Ніч сну і ми приїхали. З погодою нам дуже пощастило, було вісім градусів, без вітру.
Заселилися, треба десь поїсти і записатися на екскурсії. Питання про «Поїсти» вирішилося досить цікаво. Мені зателефонував кум, дізнавшись, що ми у Львові, перше, що він сказав: «Обов’язково зайти до ресторану Кумпель, там дуже смачно!». То був просто знак долі. Назв страв не пам’ятаю, але на десерт було морозиво із темного пива.
Далі ми попливли в центр. У центрі ми зловили гіда, який продавав тури. Дівчина хвилин 10 намагалася підібрати нам найцікавіші та незвідані куточки Львова, але, на жаль, з’ясувалося, що ми були взагалі скрізь. Навіть там, де дуже рідко хтось буває. Якщо немає екскурсій у Львові, поїдемо дивитися околиці Львова. Але завтра. Сьогодні у нас культурна програма з нестандартних місць. Пару місць ми вирішили уточнити у дівчини-гіда, вона, побачивши наші роздруківки маршруту, відзначила, що ми серйозно підготувалися. Спочатку ми піднялися на ратушу, подивилися «Львів на долоні».
А потім ще як згори виглядає. Коли на балкон ратуші виходить грати трубач, люди внизу стовпившись дивилися вгору. З нашого боку це виглядало, наче вони дивляться та радіють нашим персонам. Відчувши почуття власної важливості, ми пішли шукати дворик, в який зносять всі речі радянського часу. Двір заховався справді добре. Далі на нас чекав дворик втрачених іграшок. Другий дворик був прикольнішим. В іграшках відчувалися елементи нашого дитинства.
Після двориків ми вирушили на територію театру, в якому з різних старовинних декорацій зроблена велика аплікація. Вхід на територію театру було закрито, але пояснивши консьєржу мету нашого візиту, вона нас з радістю пропустила. Тут були навіть інопланетяни та люди майбутнього, обвішані компакт-дисками. Потім ми зустрілися із нашими друзями, які доповнили наші знання невідомого Львова. Ми навіть бачили копію статуї свободи, яка сидить на даху першого банку на території України. Хоч на вулицях холодно не було, це не завадило нам зігріватись чудовим львівським глінтвейном. Погулявши з друзями по центру, ми вирушили до наступної стратегічно важливої точки подорожі. Ресторан “Старгород”. Під живу українську музику ми продовжили пізнавати шедеври західної кухні та пивоваріння. Підкріпившись, якщо це можна було так назвати (правильніше було б “Тотально переївши”) ми вирушили оглядати будинок-кросворд. Жаль, що вночі його не підсвічують.
Суть задуму не до кінця зрозуміла, а в інтернеті багато суперечливої інформації, але було прикольно. Увечері на нас чекав етнічний концерт гурту Йорій Клоц. Музика прямо лягала формою вух. Весь концерт пролетів на одному подиху. Взагалі рідко, коли нова музика відразу подобається, але тут кожна пісня просто обгортала, а дуже сильні баси змушували рухатися в такт музики кожну клітинку тіла. Після концерту ми таки зважилися вирушити на екскурсію замками на околицях Львова. Зайшовши в тур агентство, потрібно було залишити свій номер телефону та ім’я. Коли з’ясувалося, що я Андрій, а був саме день Андрія, мені подарували книгу про Львів, яку написав автор на ім’я Андрій і залишив у турагентстві, щоб вони її подарували Андрію, який купуватиме тур. У Книзі також є автограф і послання від автора. Як це все мило. Закріпити такий чудовий вечір ми вирішили чашечкою топленого шоколаду та десертом із морозива, шоколаду, вершків, мигдалю та горіхових крипсів. Було дуже солодко та пречудово. Можна було ще гуляти всю ніч, але завтра не менш насичений графік і треба добре виспатися.
Вранці після вчорашнього маршруту ноги трохи гули. Виписавшись із готелю та залишивши речі, ми поспішили до екскурсійного автобуса. Екскурсії були повні інформації та досить цікаві. Дуже виділився другий замок, в якому живе справжня примара, а ще там, десь висить фотографія когось, хто просто як «Великий Гетсбі». У результаті на кожній фотографії чи картині у замку ми шукали портрет Дікапріо з келихом. А коли ми спустилися в підземелля, спробувати удачу на привида, там трапилася справді одна кумедна історія. Після якої я вже не сумнівався, що примара є. Це коли дівчина спіткнулася в темряві і страшним голосом охнула.
Наляканий!
Приїхавши в місто, ми пішли знайомитися з кухнею ресторану Крива Липа, а потім звичайно ж на десерти в майстерню шоколаду. Але оскільки хотілося і вчорашнього, і чогось нового, довелося солодощів об’їсться зовсім у край, а на вуличному ярмарку ще обов’язково поїсти стріт-фудових сосисочок. Виїжджати не хотілося, тим більше, що рано-вранці треба бути бадьорим на роботі.
У такому прекрасному місці ми закінчили ланцюжок подорожей 2014 року, який складався з 9 подорожей, що тривали 56 днів. Це наш рекорд😊
Інформація про подорож
Дата подорожі: 13.12.2014 – 14.12.2014
Тривалість: 2 повні дні
Екскурсії: На вулиці купували