Зірочки зійшлися

Що спільного є у великій подорожі на Балі та спонтанному відпочинку у єгипетській двійці? Це дві протилежно різні подорожі, які мають один результат – надпотужні позитивні емоції під час подорожі.
Це була найспонтанніша і найнеочікуваніша в світі подорож. В Єгипті ми не були вже років п’ять, оскільки з Європи подорожі до Єгипту невиправдано дорогі. А тут одного вечора висвічується акція за 321 євро з вильотом післязавтра, ол інклюзів і повний тур-пакет з літаками, та ще й в Хургаду, де ми не були вже майже 16 років. Взагалі все знаково відбулося. Хургада була наша перша серйозна закордонна подорож, а наразі ми перетнули екватор, коли кількість подорожей з України зрівнялася по кількості з Польщею! Тож почали як з самого початку)


Так, що робити, з ким дитину залишати серед навчання? До нас як раз їде мама, щоб летіти у Францію. Крутецький збіг! Мама дала зелене світло, взагалі поперло. Бронюємо! Як же це незвично, так давно вже не бронювали тур пакети. Години очікування на підтвердження… і відмова( Ну як мінімум ми дуже пишалися, що ми такі легкі на підйом!
Кілька годин ще про всяк випадок оновлював сторінку з турами, і ось знову з’явився готель, правда зовсім інший. Якась двійка, прямо в центрі Хургади, на першій лінії, все включено. Відгуки чомусь кращі ніж у четвірок. Ну супер, пробуємо ще раз! Підтверджено! Ми летимо!

В день вильоту мене чомусь накрила меланхолія, треба їхати серед ночі в Катовіце, звідти летіти, хоч би той готель за 321 євро взагалі існував) З аеропорту нас забрав маленький, майже приватний трансфер. Ми були, до речі, тими загубленими туристами, котрих всі чекають, бо ми заблукали серед купи автобусів. Скільки досвіду не набирайся, а від фейла не захистишся. Прикупили собі 50 гігабайт інтернету за 10 євро на місцевій сімкартці – можна їхати! Ця подорож була настільки спонтанна, та ще й серед важливого реліза, що формат був ворк енд треверл. Доки їхали до готелю, розговорилися з іншою туристкою. Обмінювалися досвідом з екзотичних куточків світу на кшталт Мальдів, Занзібара та Маврикія, а потім кожен пішов заселятися у свою двійку)))


Трансфер нас висадив біля готелю і помчав далі. Дивно, що вони з готелем не звірили списки, ну добре, вивіска є, готель наш. Підійшли на рецепцію, є працівник, навколо абсолютна тиша. Якось незвично, що немає купи туристів, безладу, бланків, черг, вимагань хабарів за раннє заселення. Ще навіть восьмої ранку не було. Чоловік зісканував наш ваучер, і сказав. “Ви поки йдіть на сніданок, у нас сьогодні там буде смачна малахея, а ми тим часом занесемо валізу у ваш номер!”.
Сказати, що я від єгипетського сервісу в двозірковому готелі був в шоці – нічого не сказати. Що, нас просто так візьмуть і заселять, прямо одразу? Пішли глянемо, що там на сніданочок у нас. Сніданок також був доволі хороший: салати, сосисочки, омлет, фрукти, йогурти, єдине, кава розчинна.

Територія виглядає також добре, хоча сам стан будівель далеко не ідеальний. Ми повернулися на рецепцію, але валіза ще була на місці. За столиком вже стояла працівниця і сказала, що зараз нас швиденько заселять. Нас поселили в покращений номер з видом на басейн і на морько! Так, зізнавайтеся, в чому підступ? Ану йдемо морько перевіримо. Працівник запитав який саме з лежаків ми бажаємо зайняти і поніс туди матрац та рушничок. Більшість лежаків була вільною, теж незвично для єгипетських готелів. Тут було аж два пляжі: пологий вхід у воду, якраз для дітей, і спуск з понтону. Хтось в інтернеті писав, що тут є корал. Зараз перевіримо. Я стрибнув із маскою у воду і не повірив очам. А що, в Хургаді вже з’явилися корали??? Тут насправді був величезний живий корал. Його розмір був приблизно кілометр. Вода була достатньо теплою, щоб плавати майже годину, а в наступні дні буде взагалі пік до 27 градусів.

Ми ще довгий час боялися, що в цій двійці має бути якийсь підступ, або секрет. Ми повернулися у номер, ага, ось він! Підступ, мабуть. На підлозі лежав на спині мадагаскарський тарган і просив щоб його добили. Як з’ясувалося, це був єдиний випадок з тарганом. Розмір його був настільки великий, що він би з легкістю проковтнув тапок. Поки що таргана переселили тимчасово на балкон і пішли на обід. На ол інклюзіві тут було приблизно десять людей на увесь готель, тож на кожній трапезі нас індивідуально вітали і вже готували наші улюблені страви та несли напої. Цей сервіс був набагато крутішим за будь-які попередні єгипетські п’ятірки та четвірки, а це був наш восьмий раз у Єгипті. В попередні рази було теж класно, але так ще не привалювало, як від цього невеличкого двозіркового готелю. Єдине, що мені не вистачало – моїх улюблених єгипетських млинців. Та й цей недолік готель швидко виправив, на третій день тебе працівники приймають до свого клубу. У кухаря, виявляється, є таємний глечик із тістом на млинці і він по запиту дійсно готує млинці. Їжа кожен день була різна, а на десерт з фруктів майже завжди була стигла полуниця. На цьому сходження зірок над нами не закінчувалося.

Ця спонтанна подорож випала на дуже перевантажений період на роботі, ми готували наш найбільший реліз. І саме на цей тиждень випав відтік задач. Їх насправді було навіть трохи більше ніж зазвичай, але магічним чином вони добре вписувалися у віддалену роботу з невеликого ноутбука з одним монітором. А перерви поплавати в морі нереально заряджали та додавали нових яскравих ідей для виконання задач. Так наприклад, роздивляючись зграю кольорових риб-папуг, до мене прийшло рішення для рутинної задачі, яка вже тяглася роки три кожен раз повторюючись.

Тепер же вона буде на автоматі виконуватися сама. Якби мій менеджмент знав скільки мені на морі приходить корисних робочих ідей, то мене б з моря не випускали б додому.
На вечірні програми у нас був ряд справ. Хургада класна тим, що тут є райони без туристів, де тільки місцеві і можна з головою поринути в їх життя. Цей приємний хаос приймав нас у обійми кожен вечір.


Однією з найочікуваніших подій було відвідування готелю, з якого і почалися наші подорожі. На той момент це була трійко-четвірка, але зараз, коли ми приїхали, не могли повірити очам, що це той самий готель. Він значно покращився і вже виглядає доволі престижно. Одна засада, у гостів готелю браслети чорні, а у нас яскраво зелені. Довелося максимально непомітно проходити повз охорону. Подумати тільки, майже 16 років тому ми тут гуляли і вперше знайомилися із іншим світом під час медового місяцю.


Околиці були все такі ж наповнені життям: місцеві, туристи, щось продають, діти сміються – життя вирує. Тепер ще й туристична набережна з’явилася. Тож гуляли та ловили флешбеки з минулого життя.
Оскільки у нас був цілий тиждень, то ми планували екскурсії на коралові рифи. Після детальної оцінки рибок та коралового рифу нашого готелю, стало зрозуміло, що на рифи пливти немає сенсу. Тож подивимося, що тут є цікавого. На території готелю пропонується масаж, в цілях реклами якого роблять 5 хвилин безкоштовно. Даша знайшла в інтернетах, що справжній крутий масаж робиться не в готелі, а в справжньому Султан спа палаці! Тож поїхали перевіряти!

Їздити, до речі, було максимально легко, оскільки в Єгипті запрацював убер і ціни на таксі були в районі кількох доларів на будь яку відстань. Так ось, водій нас віз далеко за горизонти в пустелю. Коли до висадки залишалося менше хвилини, ми були серед руїн, недобудов і безкрайніх просторів пустелі. Може це якийсь єгипетський жарт, чи нас зараз продадуть бедуїнам за 30 голів верблюдів? На превелике диво, за 5 секунд до висадки з’явився дійсно великий спа-центр. От і добре, схоже ми таки отримаємо свій масаж. Ціна годинного масажу була в районі 15 євро, що в багато разів дешевше, ніж в наших Європах, тож таке не можна було пропустити. Промасажували добре, намагалися ще впарити якісь доп сервіси по ціні літака, але головне правило Єгипта: не витрачатися ні на що, що ти не планував як мінімум добу тому. Другою традиційною розвагою, без якої не проходить жодна подорож до Єгипету, були квадроцикли. Де ж ти ще зможеш безпечно поганяти безкрайньою пустелею?

Спочатку ми 45 хвилин гнали в глибину пустелі, потім нас покатали на верблюді, який явно нас ненавидів і далі 45 хвилин дорога назад. У групі, окрім нас із Дашею, була лише одна пара португальців на квадроциклі. Усе це задоволення обійшлося по 22$ з людини. Що особливо запам’яталося: доки сиділи на лавках у бедуїнському селі, до мене залізла відпочити руда киця – їй було дуже любо.

А наша зворотна лінія скай ап ще й пропонувала за 80 євро перевозку киць в літаку. Мабуть, на щастя, без документів тварин в Європу перевозити не можна. Та й в загалі Даша більше собак любить, тож погладив кицю на прощання і відпустив.

Кожен вечір ми для себе відкривали нові куточки Хургади. Сьогодні ми ходили подивитися на місцевий парк розваг. Я люблю страшні атракціони, на кшталт ліфта що зривається в безодню, або трансформери з ефектом вільного падіння. Але горор єгипетського парку розваг переможе найстрашніші атракціони світу. На щастя, ми просто дивилися, а от місцеві дівчата, схоже вперше і в останнє сіли на атракціон-центрифугу, у якій відбувається інша центрифуга по орбіті. При тому працівник сам задає швидкість механічними ручками. Ми боялися, що дівчата собі пошкодять шию, виглядало, не як розвага, а як виживання.

Доки ми з жахом дивилися на той атракціон, на сусідньому то в гору то в низ катували інших відвідувачів. Коли здавалося, що гірше нема куди, вони пішли на друге коло. Варто відзначити час катань. Тут катають дійсно довго. З парку ми вийшли нажахані, хоча і не каталися. Ідемо краще подивимося на сусідній парк, там схоже весілля. По центру під аркою сиділи наречені, навколо за столиками гості, музика, свято. Коли нас побачили, то почали активно кликати долучитися. Запрошення на єгипетське весілля буває тільки раз в житті. Треба брати! Нас всі дуже раділи і запрошували до себе за столики. Ситуація була мила до нескінченності. Ми пораділи за наречених, поплескали їм разом з усіма і пішли далі досліджувати місто. Головне, коли гуляєш по Хургаді, мінімізувати кількість переходів дороги, бо кожен може стати останнім. Головне відчувати місцевий вайб і тоді зрозумієш, перед якою машиною краще проскакувати. Зупинятися ніхто не буде, просто почнуть тебе огинати. Дійшло до того, що місцевий вже не ризикнув перейти, а ми відчували себе “героями-переможцями”, що змогли. Тут мала б бути повчальна нота на тему правильного переходу через дорогу, але в Хургаді це дійсно єдиний варіант. Зебри звісно є, для декору.
Наступна незабутня розвага в Хургаді – це відвідування кінотеатру! Касир, побачивши нас, тримався як міг, але потім здався і покликав керівника, який знає англійську. Нам два квитки будь-ласка! Керівник вирішив завалити нас питаннями у відповідь – на який саме фільм? До такого твісту сюжету ми були не готові, оскільки навіть уявити не можемо як їх мову читати.

Ну такий, цікавий, арабський! Так, квитки маємо, тепер мерщій на перший поверх зняти готівку, бо картку тут ще не приймають, назад на третій, розрахувалися. Можемо поринати в цей шедевр! Працівник ввічливо провів нас прямо до місць. Коротше, фільм – бомба-петарда! То була єгипетська комедія арабською мовою із дуже швидкими англійськими субтитрами. Окрім того, що фільм був дійсно класний, була ще одна розвага – окрім нас у залі сиділа місцева пара. Було цікаво спостерігати з яких саме моментів вони сміються. Я ніколи не розумів закадровий сміх у ситкомах, але цей сміх як раз дуже підкреслював відмінності наших менталітетів. Та й сюжет фільму був цікаво побудований на речах, що притаманні саме арабським країнам. Незвично також було те, що показ мав антракт. Похід в цей кінотеатр ми поклали в скарбничку спогадів поруч із походом в індійський кінотеатр в Джайпурі. Наша порада – не пропускайте подібний досвід в таких країнах.


Від цієї подорожі ми кайфували кожної хвилини, недоліків, здавалося, не було. Окрім кондиціонера, що вирішив гучно дирчати вночі. Але як же добре бути інженером з прямими руками. Ну правда вже не зовсім прямими, але тим не менш я успішно полагодив серед ночі зовнішній блок кондиціонера, від чого був неймовірно собою задоволений.


В останні дні подорожі море починало штормити. Але добре, що в нашому готелі ніколи не вішали червоний прапор, навіть жовтого не було, по правді кажучи, прапора взагалі не було. Як показав досвід, від шторму плавати гірше не ставало. Шкода тільки сміття в море потрапляло. На знак вдячності Червоному морю за його гостинність, ми із собою забирали будь-яке сміття, що ловили під водою, бо вітер заносив його з берега. Виявляється пакети можна дуже зручно ховати по боках у плавках доки плаваєш. Дякуємо тобі, море, дякуємо вам, рибки та корали, дякуємо тобі, сонячна й тепла Хургада, за таку спонтанну та незабутню подорож! Ми щиро любимо тебе, Єгипет.

Хургада в квітні

Розповідь про подорож тут

Час: Середина квітня
Готель El Geisum Village 2*

Пляж


Температура води: 24 – 27 градусів, залежить від дня та течії.
Колір морька: 10/10
Корали: Живий кілометровий корал
Кількість рибок 10/10
Великі риби 10/10
Якість корала 9/10
Особливості підводного світу: Кальмари, змієподібні вугри, скат
Вхід у воду: По драбині або по сходах на мертвий гладкий корал
Лежаки: Усім вистачає

Готель

Заселення: Прибули о восьмій ранку, нас відправили снідати і одразу заселили без доплат
Номери: Простенькі, велике ліжко, кондиціонер, шафа, телевізор. ванна кімната, балкон
Їжа: Завжди є по одному виду риби та м’яса, салати, два види солодощів і стиглі фрукти. Їжа різна кожен день, готують смачно
Черги: Відсутні
Персонал: Доброзичливий і дуже милий
Напої у ол інклюзів: Бренді, ром, кола, пиво, кава розчинна
Анімація: Немає
Басейн: Є, хороший, але коли є морько, то він непотрібен.

Територія: Невелика, але красива. Пальми, квіти. Є багато всього “втомленого”, типу потрісканої плитки, облізлих лежаків, але функції свої виконує добре.
Інтернет: Користуємося сімкарткою, тож не знаємо, але по рівню зв’язку вайфай мабуть поганий, тільки на ресепшині.
Прибирання: Гарне, кожен день, навіть одноразові капці міняють. Шампуньки, мило, туалетний папір, водичка – все додають.
Кількість людей у квітні: Мало
Біосмітя: Рашики є, але загалом людей мало тож їх теж небагато. Відпочивати не заважають.

Місто

Де гуляти – Ззовні є один з центрів Хургади – El Dahar, цікаво гуляти
Таксі – Uber, по місту в межах 2$.
Інтернет – Ми купили в аеропорту за 10 євро Orange з тарифом 50 real gigabytes. 5G зв’язок працює безвідмовно. З одного телефона роздаємо на всі пристрої. Зверніть увагу, що купувати треба пакет саме зі справжніми гігабайтами, а не єгипетськими.

Корисне

  • Віза по прибуттю коштує 30$, щоб її отримати після входу в аеропорт поверніть ліворуч. Якщо вам називають іншу ціну, то вас обманюють.
  • Що варто купувати в Єгипті. Тільки дешеву маску з трубкою для сноркелінгу, все інше низькоякісний товар з Китаю.
  • На зустріч з гідом у готелі приходити не треба, інакше гарантовано втратите гроші за екскурсії по оверпрайсу
  • Екскурсії продаються на вулиці

Перший закордон. Хургада 2010

Мрія араба:
Одружується з туристкою
Тому що у неї багато грошей
Вона йому купить готель
І будуть вони жити поживати
і добра наживати!

Залишивши осінню Україну, нас літак поніс нас до літньої Хургади. З ілюмінатора відкривалися чудові краєвиди на моря та країни. Єгипет зустрів нас температурою у 34 градуси. Виходячи з літака, ми спостерігали, як інші люди, що сильно засмагли, сідають у літак.

Записавшись на різні екскурсії, ми розпочали наш медовий місяць. Першого дня нас усі вітали, кажучи ”З приїздом!!!” згодом ми таки зрозуміли низку ознак, якими всі араби країни могли визначити, що ми тут перший день.
Надзвичайно красиве і тепле море ласкаво прийняло нас, різнокольорові екзотичні рибки, які не бояться людей, плавають, надаючи ще більше краси (острів Гіфтун, або корал околиць готеля El Geisum village). Море ще красивіше, ніж на відфотошоплених банерах турфірм. Того ж дня ми пізнали, що деякі рибки в морі, м’яко кажучи, можуть постояти за себе, якщо їх спробувати доторкнутися, одній такій рибці ми дали прізвисько Колян! Морські їжаки плавно ворушили своїми голками надаючи підводній атмосфері повної гармонії. Іноді ми плавали з хлібом, годуючи рибок з рук (але так не треба робити), чим успішно користувався Колян кусаючи за руки та за ноги)

Цікаві ці араби на всьому намагаються робити гроші. Начитавшись в інтернеті про те, скільки разів потрібно торгуватися з арабами, ми вирушили в бій за покупками. До кінця поїздки ми з Дашею дійшли висновку, що Єгипетській економіці наша поїздка невигідно обійшлася, оскільки торги ми вели до майже номінальних цін.

Коли йдеш вулицею буквально кожен до тебе чіпляється і, м’яко кажучи, пропонує щось купити. Якщо ти щось купив у цьому магазині, то стаєш VIP клієнтом, і тебе завжди будуть там дуже раді бачити.

Скориставшись цим, ми домовились прийти на жовтий чай до одного араба. Він нас повів вигулювати, показавши нам місцевий християнський храм, і місце де роблять найсмачніші фреші та найсмачнішу шаурму, коли ми його запитали про те, який шанс вижити після шаурми, він дуже здивувався, у них шаурма абсолютно нормальна страва. Привів він нас до одного араба, той нам дав два каламутно-зелені фреші, сказав, що називається асір гасап і повів на кухню, щоб показати, що це. Взяв він якийсь бамбук, засунув у подрібнювач і налився асір гасап. На смак схожий, на молочний коктейль, пізніше ми з’ясували, що це цукрова тростина.
Ціна за 300 грам фрешу 1, 3 чи 4 фунти (1, 4, 6 гривень)
За день ми випили на 40 гривень 4,5 літра фрешів із манго, авокадо, асір гасапу, дому, фініків, кокосового молока, гранату, полуниці, лимона та м’яти. Смакота ще та. Шлунок сприйняв ідеально.

Пішов я ввечері прогулятися і тут мене заманив араб і вирішив зі мною торги затіяти, запропонував мені купити дві арафатки (дешеві хустки на голову, щоб сонце не пекло):

-Я продам тобі за 110 фунтів (22 долари)
-Ю соу фанні !
-Твоя ціна?
-5
-95
У результаті його останнє слово виявилося 10 фунтів за дві, але я стояв твердо на п’яти фунтах.

Луксор

Перша наша подорож була у знамените місто фараонів – Луксор. Температура у місті була близько 45°C (мозки плавило сильно). Карнакський храм дуже гарний своєю структурою, стародавніми розписами на стінах та різними статуями часів правління Фараонів.

Після храму пообідавши в ресторані, ми вирушили на катері Нілом у місто мертвих (Ніл ділить Луксор на місто живих і місто мертвих. Араб, який вів наш пором, люб’язно дав мені покермувати і ми мчали Нілом наввипередки з другою групою.

Ніл по чистоті та кольору дуже схожий на Дніпро.

У храм Хатшепсут, єдиної дівчини-фараона, який зроблений у скелі, наш екскурсовод не ризикнув іти через високу температуру на вулиці, розповівши нам усе про храм в автобусі.

Звичайно ми з Дашею пішли в храм (ох і спека хлопці там була).

Після храму нас повезли до гробниць фараонів у три з них можна було зайти.

Райський острів + острів Гіфтун

Екскурсія називалася ”Захід сонця у море” після лову риби нас висадили у море над кораловим рифом.

Корали ми собі уявляли в яскравіших кольорах оскільки дивилися мультик “в пошуках Немо”

Але все ж корали і рибки які там живуть справили сильне враження, дві висадки по півтори години на коралових рифах пролетіли як одна мить, від всієї цієї краси навіть втома не відчувалася, поки не піднялися на борт яхти.

Каїр

Наступна поїздка була до столиці, о першій ночі автобус забрав нас з готелю і помчав пустельними трасами. Місто сучасне — високі будівлі, пробки на дорогах, загалом, все як належить. Нас завезли до Каїрського національного музею, справді цікаво. Сказали, що відвідування музею займе у нас дві години.

Тут я і здійснив свій хитро-грандіозний план! Вислухавши годину захоплюючої екскурсії, я зник з музею і подався в місто, а саме в метро. Витягнувши свою здачу по фунту з жадібних касирів, котрі явно думали, що я єгипетські цифри не розумію. Я спустився на платформу. Вивчаючи дивні розмітки на підлозі, які, як виявилися, вказують у які двері вагона потрібно буде заходити, а через які виходити, я зрозумів, що краще триматися натовпу. Тут як завиють сирени, червоним світлом замиготять, я думав терориста впіймали, виявилося це сповіщення про прибуття поїзда.

Приїжджає склад із восьми вагонів: один для дівчат у паранджі, інший просто для дівчат, решта спільні. Їдемо, я розглядаю арабів, вони мене, загалом, цілком життєва ситуація. Проїхавши дві станції я перейшов по переходу, щоб їхати назад, а назва станції вже інша… дивлюся в карту, а там взагалі немає цієї назви, дивлюся – а є ще одна назва на станції, дивлюся в карту – теж нема, попередня станція є, а цієї нема! Виходу особливо не було, сів у метро і помічаю, що це слово на всіх станціях. Виявляється, означає, що ти назад їдеш гілкою. Друге слово виявилося назвою гілки, як я й припускав. Проїхавши назад дві станції, до мене підійшов арабський полісмен і сказав ”Барака-барака-Баррака!!!” і показав великий палець вгору, я йому показав те саме, що ми посміхнулися і розійшлися. За 10 хвилин до кінця екскурсії в музеї я приєднався до своєї групи.
І ось воно, виходиш з автобуса і не знаєш, що спочатку зробити — доторкнутися або сфоткатися на тлі великої піраміди Хеопса (136 метрів).

Перше диво світу досягнуто! Це дійсно класно це не просто піраміда, це Піраміда! Відвідавши ще дві піраміди, нас привезли до величного Сфінкса, біля якого ми з Дашею слухали Flёur – “Посмішки сфінксів”.

Ми його поїдали очима, він справді великий! О 12 годині ночі автобус нас привіз назад до готелю.

Сафарі

Відпочивши день від поїздки до столиці, ми вирушили на екскурсію в саму пустелю. Спочатку ми ганяли на квадрациклах, у прямому значенні цього слова, на зворотному шляху швидкість можна було вичавлювати до упору. Після чого покатавшись на конях, ми вирушили кататися в спайдеркарах, досить цікавий, але слабоописуваний винахід.

У спайдеркарі

Після чого нас повезли до села бедуїнів. Покуштувавши місцевого хліба, під кальян, послухавши розповідь гіда, ми пішли дивитися їхній місцевий тераріум. Ніколи не думав, що у тераріумі може бути так цікаво. Далі була смачна вечеря з розважальною програмою і ще в телескоп показали Нептун).

Щасливих запорошених, втомлених і страшенно задоволених нас привезли в готель. На цьому ми вирішили з екскурсіями закінчити. Повний місяць висвітлює Червоне море, ми лежимо на лежаках біля води і сприймаємо кожну секунду в Африці.

Інформація по туру

Дата подорожі: 22.09.2010 – 03.11.2010
Готель: Minamark.
Тривалість: 10 днів (Хургада)
Оператор: Turtess
Тип туру: Повний пакет ол інклюзів
Покупка путівки: За 3 тижні
Вартість всієї поїздки за двох: 16 000 грн (1975$)