Що спільного є у великій подорожі на Балі та спонтанному відпочинку у єгипетській двійці? Це дві протилежно різні подорожі, які мають один результат – надпотужні позитивні емоції під час подорожі.
Це була найспонтанніша і найнеочікуваніша в світі подорож. В Єгипті ми не були вже років п’ять, оскільки з Європи подорожі до Єгипту невиправдано дорогі. А тут одного вечора висвічується акція за 321 євро з вильотом післязавтра, ол інклюзів і повний тур-пакет з літаками, та ще й в Хургаду, де ми не були вже майже 16 років. Взагалі все знаково відбулося. Хургада була наша перша серйозна закордонна подорож, а наразі ми перетнули екватор, коли кількість подорожей з України зрівнялася по кількості з Польщею! Тож почали як з самого початку)

Так, що робити, з ким дитину залишати серед навчання? До нас як раз їде мама, щоб летіти у Францію. Крутецький збіг! Мама дала зелене світло, взагалі поперло. Бронюємо! Як же це незвично, так давно вже не бронювали тур пакети. Години очікування на підтвердження… і відмова( Ну як мінімум ми дуже пишалися, що ми такі легкі на підйом!
Кілька годин ще про всяк випадок оновлював сторінку з турами, і ось знову з’явився готель, правда зовсім інший. Якась двійка, прямо в центрі Хургади, на першій лінії, все включено. Відгуки чомусь кращі ніж у четвірок. Ну супер, пробуємо ще раз! Підтверджено! Ми летимо!

В день вильоту мене чомусь накрила меланхолія, треба їхати серед ночі в Катовіце, звідти летіти, хоч би той готель за 321 євро взагалі існував) З аеропорту нас забрав маленький, майже приватний трансфер. Ми були, до речі, тими загубленими туристами, котрих всі чекають, бо ми заблукали серед купи автобусів. Скільки досвіду не набирайся, а від фейла не захистишся. Прикупили собі 50 гігабайт інтернету за 10 євро на місцевій сімкартці – можна їхати! Ця подорож була настільки спонтанна, та ще й серед важливого реліза, що формат був ворк енд треверл. Доки їхали до готелю, розговорилися з іншою туристкою. Обмінювалися досвідом з екзотичних куточків світу на кшталт Мальдів, Занзібара та Маврикія, а потім кожен пішов заселятися у свою двійку)))

Трансфер нас висадив біля готелю і помчав далі. Дивно, що вони з готелем не звірили списки, ну добре, вивіска є, готель наш. Підійшли на рецепцію, є працівник, навколо абсолютна тиша. Якось незвично, що немає купи туристів, безладу, бланків, черг, вимагань хабарів за раннє заселення. Ще навіть восьмої ранку не було. Чоловік зісканував наш ваучер, і сказав. “Ви поки йдіть на сніданок, у нас сьогодні там буде смачна малахея, а ми тим часом занесемо валізу у ваш номер!”.
Сказати, що я від єгипетського сервісу в двозірковому готелі був в шоці – нічого не сказати. Що, нас просто так візьмуть і заселять, прямо одразу? Пішли глянемо, що там на сніданочок у нас. Сніданок також був доволі хороший: салати, сосисочки, омлет, фрукти, йогурти, єдине, кава розчинна.

Територія виглядає також добре, хоча сам стан будівель далеко не ідеальний. Ми повернулися на рецепцію, але валіза ще була на місці. За столиком вже стояла працівниця і сказала, що зараз нас швиденько заселять. Нас поселили в покращений номер з видом на басейн і на морько! Так, зізнавайтеся, в чому підступ? Ану йдемо морько перевіримо. Працівник запитав який саме з лежаків ми бажаємо зайняти і поніс туди матрац та рушничок. Більшість лежаків була вільною, теж незвично для єгипетських готелів. Тут було аж два пляжі: пологий вхід у воду, якраз для дітей, і спуск з понтону. Хтось в інтернеті писав, що тут є корал. Зараз перевіримо. Я стрибнув із маскою у воду і не повірив очам. А що, в Хургаді вже з’явилися корали??? Тут насправді був величезний живий корал. Його розмір був приблизно кілометр. Вода була достатньо теплою, щоб плавати майже годину, а в наступні дні буде взагалі пік до 27 градусів.

Ми ще довгий час боялися, що в цій двійці має бути якийсь підступ, або секрет. Ми повернулися у номер, ага, ось він! Підступ, мабуть. На підлозі лежав на спині мадагаскарський тарган і просив щоб його добили. Як з’ясувалося, це був єдиний випадок з тарганом. Розмір його був настільки великий, що він би з легкістю проковтнув тапок. Поки що таргана переселили тимчасово на балкон і пішли на обід. На ол інклюзіві тут було приблизно десять людей на увесь готель, тож на кожній трапезі нас індивідуально вітали і вже готували наші улюблені страви та несли напої. Цей сервіс був набагато крутішим за будь-які попередні єгипетські п’ятірки та четвірки, а це був наш восьмий раз у Єгипті. В попередні рази було теж класно, але так ще не привалювало, як від цього невеличкого двозіркового готелю. Єдине, що мені не вистачало – моїх улюблених єгипетських млинців. Та й цей недолік готель швидко виправив, на третій день тебе працівники приймають до свого клубу. У кухаря, виявляється, є таємний глечик із тістом на млинці і він по запиту дійсно готує млинці. Їжа кожен день була різна, а на десерт з фруктів майже завжди була стигла полуниця. На цьому сходження зірок над нами не закінчувалося.

Ця спонтанна подорож випала на дуже перевантажений період на роботі, ми готували наш найбільший реліз. І саме на цей тиждень випав відтік задач. Їх насправді було навіть трохи більше ніж зазвичай, але магічним чином вони добре вписувалися у віддалену роботу з невеликого ноутбука з одним монітором. А перерви поплавати в морі нереально заряджали та додавали нових яскравих ідей для виконання задач. Так наприклад, роздивляючись зграю кольорових риб-папуг, до мене прийшло рішення для рутинної задачі, яка вже тяглася роки три кожен раз повторюючись.

Тепер же вона буде на автоматі виконуватися сама. Якби мій менеджмент знав скільки мені на морі приходить корисних робочих ідей, то мене б з моря не випускали б додому.
На вечірні програми у нас був ряд справ. Хургада класна тим, що тут є райони без туристів, де тільки місцеві і можна з головою поринути в їх життя. Цей приємний хаос приймав нас у обійми кожен вечір.

Однією з найочікуваніших подій було відвідування готелю, з якого і почалися наші подорожі. На той момент це була трійко-четвірка, але зараз, коли ми приїхали, не могли повірити очам, що це той самий готель. Він значно покращився і вже виглядає доволі престижно. Одна засада, у гостів готелю браслети чорні, а у нас яскраво зелені. Довелося максимально непомітно проходити повз охорону. Подумати тільки, майже 16 років тому ми тут гуляли і вперше знайомилися із іншим світом під час медового місяцю.

Околиці були все такі ж наповнені життям: місцеві, туристи, щось продають, діти сміються – життя вирує. Тепер ще й туристична набережна з’явилася. Тож гуляли та ловили флешбеки з минулого життя.
Оскільки у нас був цілий тиждень, то ми планували екскурсії на коралові рифи. Після детальної оцінки рибок та коралового рифу нашого готелю, стало зрозуміло, що на рифи пливти немає сенсу. Тож подивимося, що тут є цікавого. На території готелю пропонується масаж, в цілях реклами якого роблять 5 хвилин безкоштовно. Даша знайшла в інтернетах, що справжній крутий масаж робиться не в готелі, а в справжньому Султан спа палаці! Тож поїхали перевіряти!

Їздити, до речі, було максимально легко, оскільки в Єгипті запрацював убер і ціни на таксі були в районі кількох доларів на будь яку відстань. Так ось, водій нас віз далеко за горизонти в пустелю. Коли до висадки залишалося менше хвилини, ми були серед руїн, недобудов і безкрайніх просторів пустелі. Може це якийсь єгипетський жарт, чи нас зараз продадуть бедуїнам за 30 голів верблюдів? На превелике диво, за 5 секунд до висадки з’явився дійсно великий спа-центр. От і добре, схоже ми таки отримаємо свій масаж. Ціна годинного масажу була в районі 15 євро, що в багато разів дешевше, ніж в наших Європах, тож таке не можна було пропустити. Промасажували добре, намагалися ще впарити якісь доп сервіси по ціні літака, але головне правило Єгипта: не витрачатися ні на що, що ти не планував як мінімум добу тому. Другою традиційною розвагою, без якої не проходить жодна подорож до Єгипету, були квадроцикли. Де ж ти ще зможеш безпечно поганяти безкрайньою пустелею?

Спочатку ми 45 хвилин гнали в глибину пустелі, потім нас покатали на верблюді, який явно нас ненавидів і далі 45 хвилин дорога назад. У групі, окрім нас із Дашею, була лише одна пара португальців на квадроциклі. Усе це задоволення обійшлося по 22$ з людини. Що особливо запам’яталося: доки сиділи на лавках у бедуїнському селі, до мене залізла відпочити руда киця – їй було дуже любо.

А наша зворотна лінія скай ап ще й пропонувала за 80 євро перевозку киць в літаку. Мабуть, на щастя, без документів тварин в Європу перевозити не можна. Та й в загалі Даша більше собак любить, тож погладив кицю на прощання і відпустив.

Кожен вечір ми для себе відкривали нові куточки Хургади. Сьогодні ми ходили подивитися на місцевий парк розваг. Я люблю страшні атракціони, на кшталт ліфта що зривається в безодню, або трансформери з ефектом вільного падіння. Але горор єгипетського парку розваг переможе найстрашніші атракціони світу. На щастя, ми просто дивилися, а от місцеві дівчата, схоже вперше і в останнє сіли на атракціон-центрифугу, у якій відбувається інша центрифуга по орбіті. При тому працівник сам задає швидкість механічними ручками. Ми боялися, що дівчата собі пошкодять шию, виглядало, не як розвага, а як виживання.

Доки ми з жахом дивилися на той атракціон, на сусідньому то в гору то в низ катували інших відвідувачів. Коли здавалося, що гірше нема куди, вони пішли на друге коло. Варто відзначити час катань. Тут катають дійсно довго. З парку ми вийшли нажахані, хоча і не каталися. Ідемо краще подивимося на сусідній парк, там схоже весілля. По центру під аркою сиділи наречені, навколо за столиками гості, музика, свято. Коли нас побачили, то почали активно кликати долучитися. Запрошення на єгипетське весілля буває тільки раз в житті. Треба брати! Нас всі дуже раділи і запрошували до себе за столики. Ситуація була мила до нескінченності. Ми пораділи за наречених, поплескали їм разом з усіма і пішли далі досліджувати місто. Головне, коли гуляєш по Хургаді, мінімізувати кількість переходів дороги, бо кожен може стати останнім. Головне відчувати місцевий вайб і тоді зрозумієш, перед якою машиною краще проскакувати. Зупинятися ніхто не буде, просто почнуть тебе огинати. Дійшло до того, що місцевий вже не ризикнув перейти, а ми відчували себе “героями-переможцями”, що змогли. Тут мала б бути повчальна нота на тему правильного переходу через дорогу, але в Хургаді це дійсно єдиний варіант. Зебри звісно є, для декору.
Наступна незабутня розвага в Хургаді – це відвідування кінотеатру! Касир, побачивши нас, тримався як міг, але потім здався і покликав керівника, який знає англійську. Нам два квитки будь-ласка! Керівник вирішив завалити нас питаннями у відповідь – на який саме фільм? До такого твісту сюжету ми були не готові, оскільки навіть уявити не можемо як їх мову читати.

Ну такий, цікавий, арабський! Так, квитки маємо, тепер мерщій на перший поверх зняти готівку, бо картку тут ще не приймають, назад на третій, розрахувалися. Можемо поринати в цей шедевр! Працівник ввічливо провів нас прямо до місць. Коротше, фільм – бомба-петарда! То була єгипетська комедія арабською мовою із дуже швидкими англійськими субтитрами. Окрім того, що фільм був дійсно класний, була ще одна розвага – окрім нас у залі сиділа місцева пара. Було цікаво спостерігати з яких саме моментів вони сміються. Я ніколи не розумів закадровий сміх у ситкомах, але цей сміх як раз дуже підкреслював відмінності наших менталітетів. Та й сюжет фільму був цікаво побудований на речах, що притаманні саме арабським країнам. Незвично також було те, що показ мав антракт. Похід в цей кінотеатр ми поклали в скарбничку спогадів поруч із походом в індійський кінотеатр в Джайпурі. Наша порада – не пропускайте подібний досвід в таких країнах.

Від цієї подорожі ми кайфували кожної хвилини, недоліків, здавалося, не було. Окрім кондиціонера, що вирішив гучно дирчати вночі. Але як же добре бути інженером з прямими руками. Ну правда вже не зовсім прямими, але тим не менш я успішно полагодив серед ночі зовнішній блок кондиціонера, від чого був неймовірно собою задоволений.

В останні дні подорожі море починало штормити. Але добре, що в нашому готелі ніколи не вішали червоний прапор, навіть жовтого не було, по правді кажучи, прапора взагалі не було. Як показав досвід, від шторму плавати гірше не ставало. Шкода тільки сміття в море потрапляло. На знак вдячності Червоному морю за його гостинність, ми із собою забирали будь-яке сміття, що ловили під водою, бо вітер заносив його з берега. Виявляється пакети можна дуже зручно ховати по боках у плавках доки плаваєш. Дякуємо тобі, море, дякуємо вам, рибки та корали, дякуємо тобі, сонячна й тепла Хургада, за таку спонтанну та незабутню подорож! Ми щиро любимо тебе, Єгипет.