Краще за Єгипет може бути тільки два Єгипти, а краще три… Як виявилося, і четверта поїздка до Єгипту була якраз. Єгипет — це одна із наших улюблених країн. Це єдине місце на Землі, де ми справді відпочиваємо. Тут немає поспіху між автобусами, стиковок, складних перельотів і навіть жодної підготовки до поїздки. Просто купуєш тур і насолоджуєшся відпочинком. Головне вибрати правильний готель. Ми любимо відкривати для себе щось нове, цього разу Даша обрала для нас готель Island View Resort і не помилилася. Щорічну поїздку до Єгипту з нетерпінням чекає наш Мишко, а ще більше моя улюблена теща.

Збір речей по будинку трохи затягнувся, і в останній момент виявилося, що треба ще дозбирати речі. По квартирі бігали всі як у фільмі “Один дома” я навіть музику з того сюжету ввімкнув, щоб легше збиралося.
Наша команда знову у зборі, розпочинаємо наш політ! Перельоти Київ-Шарм це найвеселіші та найпозитивніші перельоти серед наших поїздок.

У літаку стояв легкий аромат віскі, хтось ходив із пропозицією обміняти віскі на колу, діти пустували і лазили через ряди. У молодят було весілля, всім літаком кричали гірко, переляканий бортпровідник вбіг у салон і зітхнув з полегшенням, що це всього лише весілля.

Один хлопець, розглядаючи каталог скай шопа, уточнив у стюарта, чи можна пити віскі на борту, отримавши ствердний кивок, з радістю дістав свою пляшку із заначки. Потім кричав тост “За червоне море!”. 200 людей рейсу летіли наче одна велика дружна компанія. Коли літак почав заходити на посадку, розпалений народ допомагав вичитувати метри пілоту. 50 … 40 … 30 … 20 … 10 … 0! Пілоту плескали ледь не стоячи, здавалося, що тріумфування та овацій за відмінну посадку було більше ніж під час отримання Оскара Леонардом ді Капріо. Це Єгипет! Ми повернулися! З літака навіть було сумно виходити, так всі здружилися.
Здобули міграційні карти. Тут же двоє арабів за гарною стійкою сказали: Шановні, йдіть до нас! Причому досить переконливо, мабуть, тренувалися. Але є золоте правило, в аеропорту спілкуйся лише зі своїм оператором та прикордонною службою. Виманювання грошей з туристів не вдалося. Все типово, хотіли за нас заповнити карти. Прикордонник, вивчаючи мою візову історію, так вражався, що поставив мені не той штамп у паспорт. Хлопець не розгубився, закреслив його ручкою та поставив інший. Перед посадкою на трансферний автобус гіди цікавилися хто скільки разів бував у Єгипті. Ми зі своїм четвертим разом були як діти. Людям не вистачало пальців на руках, щоб перерахувати свої поїздки. В автобусі я вирішив перевірити свою ораторсько-акторську майстерність. Поки гіда не було я взяв з сидіння водія якусь табличку, щоб виглядати пристойно і почав здивованим туристам розповідати стандартну промову, яку зазвичай розповідають гіди. Загалом усі розважилися. Потім зайшов гід і почав розповідати те саме.

Зомбі апокаліпсис

Приїхали до готелю ми близько опівночі. На ресепшені нікого не було окрім конферансьє. У голові крутилося питання “А де всі?” на вулицях території готелю людей так само не було. Здавалося, що готель пережив потужну атаку зомбі і людей більше немає. Найбільше здивування було, коли їх не виявилось і на площі Сохо, поряд з якою ми жили. Все начебто працює і світиться, але туристів нуль. На ресепшені нам пообіцяли, що в номер принесуть закуски, бо ми не встигли на вечерю. Зважаючи на те, що на вечері всіх з’їли, напевно, навіть добре, що ми не встигли.

У барі за стійкою стояв самотній, мовчазний і занадто п’яний офіціант. В його очах і голосі була туга, він ніби сумував за ще нещодавніми друзями. У номер нас повіз працівник на електромашинці, з нами їхало ще двоє туристів. Тепер нас як мінімум шестеро. Розміри двокімнатних номерів вразили. Хоча номер давно потребував косметичного ремонту. Перше що ми встигли — закрили єдиний ключ у номері. Довелося викликати допомогу. Першим до нас прийшов офіціант із закусками.

У результаті під дверима ми стояли ще й із трьома великими тарілками. Відсутність людей трохи давила на нерви. Я завжди хотів побувати в Єгипті без орків, але це дуже незвично. Другий черв’як сумніву був, що готель може значно опустити сервіс за рахунок відтоку туристів. Але ж не дарма цей готель раніше належав до мережі Sunrise! Вже з ранку ми почали відчувати переваги відпочинку. По сніданку готель було визначити складно, сніданки досить однакові у готелях. А ось порожній пляж – це справді приємно. Все вільно, вибирай будь-який лежак. Згодом люди підтягнулися, і я навіть нарахував 21-у людину, яка не зайняла й десяти відсотків від пляжу. На понтоні сидів хлопець і пшикав усім у маски рідину від запотівання. Ну привіт, улюблені корали і рибки! Вода тепла. Корал був досить незвичайний, з розвилками та ущелинами. Я як розбалуваний турист коралу не можу поставити п’ятірку, тому що багато було неживого, але четвірка з плюсом точно є. Минулого року Мишко боявся моря як вогню, його вдавалося вмовляти тільки під приводом “розлякати” рибок. Цього року його думка кардинально змінилася у воді за день він був часом більше за інших.

О десятій ранку відкрилися водяні гірочки біля басейну. Точніше, частіше гірки чекали, щоб ми прийшли, і на прохання єдиних відвідувачів басейну їх включали.

Але одного разу був прямо “натовп” – людей 10. Біля басейну був бар, який у більшості випадків працював персонально для нас.

Бармен мене навіть зазивав під час польоту з гірки, щоб я заглянув до нього на коктейль. Коктейлі в цьому готелі робили чудові. Ми ще вночі заглянули в бар на традиційну Куба Лібре і з першим ковтком відчули знайомий смак Єгипту.

Півтори години інтенсивних гірок з Мишком, потім коктейль-релакс на лежаках, поки Мишко сам катається.

Температура повітря в перші дні була приблизно 35 градусів, після семи київських градусів спека приємно плавила. Навіть не було бажання ховатися в тіні, під час прогулянок територією готелю.

Після гірок за розкладом був обід.
Коли я побачив насипаний рис у розрізані ананаси, я зрозумів, що з гастрономічністю готелю ми не помилилися. Було багато різноманітної їжі. Одного разу навіть пельмені були. Салати були розкладені як у великих стравах, так і маленьких тарілочках красиво сервіровані. Персонально для Михайла у ресторані була дитяча зона. На обіді було більше людей, ніж на сніданку. Мабуть, прокинулися ті, хто добре провели ніч. Після обіду традиційна тиха година. Потім знову море. Вечірнє море нам подобається особливо. Міші – через те, що картоплю фрі на пляжі готують, мені – через колір води. Та й хижі риби починають підтягуватись. Ліворуч від пірсу жило сімейство з чотирьох скатів. Трохи далі сімейство крилаток, дуже гарних, але фатальних риб. Втім, якщо роздратувати сімейство скатів, все теж може закінчитися досить погано. Але вони були наші друзі. Мене кілька разів кусали смугасті рибки, причому один раз досить сильно в спину дзьобнула, але, правду кажучи, я і сам був не без гріха перед ними. По сусідству з нами був дорогий готель, але туристи звідти захоплювалися нашим рифом. Територіально плавати можна було стільки, скільки дозволяє фантазія.

За подорож ми добре ознайомилися з рифами 4.5 сусідніх готелів.

Один просто недобудований був. О 17:00 сонце ховалося за горою, наставала черга хижаків, плавати більше не можна було. Протягом пів години царство ночі повністю огортало Шарм. Щодня складався немов із двох довгих половинок – сонячної та місячної. Які були місячні краєвиди не передати словами. У п’ятизіркових готелів зазвичай є зелена зона для відпочинку, у нашого готелю зони не було. Але був приємний сюрприз, абсолютно вся територія готелю була дуже зелена з безліччю різноманітних рослин.

Включно з нашими улюбленими азіатськими деревами з білими квіточками. На території готелю було безліч штучних річок із дерев’яними містками. На жаль, у туристичну кризу річки водою не заповнювалися. Але шикарність території гірша не ставала. Прибиральник у номері з рушника творив справжні витвори мистецтва, декоруючи живими квітами.

Як флориста на весілля, так не знайдеш, а тут прибиральники в готелі таке витворяють. Це був перший раз у нашій історії, коли було не шкода прибиральникові залишити долар. Оскільки людей були одиниці, вся увага персоналу була сконцентрована на постояльцях. Всі тобі посміхаються, з тобою на ім’я вітаються і намагаються допомогти. Вечері готелю проходили у ресторані Фатіма на березі моря. Колись цей ресторан належав до мережі А-ля карт, але тепер його зробили відкритим для всіх.

А-ля карт — це ресторани, в яких їжу замовляють офіціантам, в таких ресторанах можна поїсти безкоштовно лише один раз за поїздку. Та й те, через чергу бажаючих у нас не завжди виходило це зробити. А тут просто на першому сніданку до нас підійшов конферансьє і одразу записав нас у другий ресторан А-ля карт.
Ресторан Фатіма знаходився на скелі, створювалося враження, що сидиш прямо над водою. Увага всіх офіціантів знову на нас, хочеш вина, тобі його обов’язково принесуть. Навіть якщо ти дійшов до бару, щоб його взяти. Вечеря була ще крутіша за обід. Різноманітний гриль, м’ясо, риба, лазанья та багато іншого.

Десерти з обіднього ресторану

Кілька разів на десерт було морозиво. Вина у цьому ресторані були смачні. У минулих готелях нам вина не подобалися, а тут на дивно навіть дуже. Тостів було багато, навіть за наших нових друзів “За сім’ю скатів”. До майже повної відсутності туристів звикли дуже швидко і здавалося абсолютно нормальним. Сиділи ми за тою вечерею і розуміли, що відпочинок вдався вже з першого дня. А найприємніше знаєте, що?

Ще 6 днів поспіль за такою ж шикарною програмою, а ще екскурсії та різноманітні нічні гуляння. Їж-купайся-катайся-пий коктейлі-їж-відпочивай-купайся-гуляй-їж.

Погулявши по порожньому Сохо скверу, ми вирушили на таксі на Наама бей. Наш готель знаходився просто на Сохо, що було його гарною перевагою. Наступним приємним сюрпризом стали ціни. Тарифи, до яких рік тому було не доторгуватися, тепер були базовими.

І так на всі товари, сувеніри, таксі і т.д. Найбільше, звичайно, таксисти скинули ціни. На Наама Бей у кварталі з магазинами було небагато арабських сімей і ми. Продавці дивилися на нас як на здобич, на яку полювали цілий день. Зайшовши до місцевої турфірми, де рік тому брали тури, я почав цікавитись, коли найближча подорож до Йорданії. Того року поїздка зірвалася через сильний розлив води. Цього року, коли я почав вимовляти питання, я вже в голові зрозумів, наскільки провальний цей задум. З далеких екскурсій саме Йорданію скасували. Також не було низки місцевих екскурсій. А шкода, планів було значно більше на цю подорож. Відкоригувавши плани, ми взяли інші екскурсії і знов-таки за казковими цінами. Я потім ще й знижку за опт у вигляді десяти відсотків отримали. Продавець навіть не намагався торгуватись. У сусідньому магазині швидко набрали того, що треба було купити у Києві, але ціни заважали. У Єгипті зараз криза, фунт на чорному ринку вдвічі вищий, ніж у банку. А ціни на таксі та екскурсії у доларах. Ось і виходить, що у доларі вони готові поступатися, бо у фунтах на руки отримають більше.

Курс чорного ринку вперше виплив саме в цьому магазині. Нарахувавши сто фунтів, продавець заявив, що зараз курс відрізняється від банківського і ділитиме не на 8,87, а на 14. Щоб отримати долар. Поділивши не на свою користь, замість 12 доларів нам нарахував 7 і залишився задоволений, що заокруглив у свій бік. Ну ок. З кожним наступним днем ​​кількість українських та арабських туристів у готелі почала значно зростати. Навіть музичний фонтан на Сохо сквері заспівав українську пісню. Араби віталися фразами “Слава Україні” та “Привіт мій друже! Ти ж з України? Заходь!” Жодного натяку на орків. Всі наступні дні до вечора були ідентичними, за винятком зростаючої української діаспори в Єгипті. А ось вечори були різноманітні та насичені. На другий вечір ми з тещею мчали на квадроциклах пустельними ландшафтами! Ніна трохи хвилювалася спочатку, але коли завела свій квадроцикл, стала професійною гонщицею, грозою семи пустель. Покаталися ми на славу. Я щоразу в Єгипті обов’язково катаюся. Це дешевше, ніж в Україні, і реально весело.

Романтична вечеря у нас була вчотирьох в А-ля карті. Як завжди, було радісно. Ресторан був завантажений наполовину, що зовсім не властиво цій мережі. Наступного дня ми мали вечірні відвідини СПА. Зазвичай СПА при готелі заламує високі ціни, але не цього сезону. Спочатку ми відвідали сауну. Після сауни був сорокахвилинний масаж всього тіла. Масаж, хочу відзначити, робили справді добре. Потім нам на обличчя намазали мега-оздоровчу маску, яка за розповіддю гіда рятувала від усіх хвороб, які він тільки зміг згадати. Після масажу ми продовжили паритися у хамамі. І наостанок релакс у джакузі. Все це задоволення коштувало по 15 $ з людини. Маслянисті та сяючі ми вирушили на вечерю.

Рифи острова Тиран

Зранку ми з Дашею вирушили на екскурсію, на якій за три роки якимось дивом жодного разу не були. Треба було порівняти наскільки крутий риф нашого готелю щодо морських заповідників. На весь корабель європейцями були тільки ми вдвох. Що вдвічі більше за минулий рік (коли я один побував на Рас-Мухаммаді)! Мабуть, побоюється народ купувати екскурсії у місцевих турфірм. Воно й не дивно. Коли ми заселялися до готелю. Готельний гід із таким мистецтвом розповідав, як це небезпечно, і що ми не маємо права так робити. Наводив жахливі факти, які не зовсім сходилися за логікою з його правилами. Найбільше запам’яталася історія, як готель Рехану закрили через те, що хтось купив екскурсію у місцевих. Але найкрутіше, ми були “бунтарями”, бо не заповнивши анкету, в якій ми мали відмовитися від відповідальності нашої страхової компанії на користь екскурсій, які ми матимемо право купувати лише у готельного гіда. Легенда розповідала, що у зв’язку з військовою ситуацією країни, ці анкети ми повинні заповнити інакше назад відлетіти не зможемо. На жаль, ми полетіли так само як і всі, не вдалося безкоштовно продовжити відпустку. До речі, націнка в прайсах готельного гіда в 1,5 – 2 рази вища за вуличну вартість такої ж екскурсії.
На кораблику нам сказали, чи не відпливати у воді від вказаного гіда. Який нам усміхнувся на всі тридцять два. І ненароком не звернув уваги як ми пливемо дивитися корали за своєю програмою. Корал був трохи кращим, ніж у нас в готелі, були інші різновиди. Були інші рибки, які після звичних готельних здавались екзотичнішими. Але найголовніше ми бачили справжнього морського чудовиська рибу-крокодила. Який зловісно лежав на дні за п’ять метрів від нас. Відпочиваючі на кораблі ділилися на кілька груп. Перша просто сиділа на кораблі всю поїздку мовчки. Другі дайвили з аквалангами, третя не відпливала від гіда, тримаючись за коло. Плавали вони далеко від коралів, щоб не поранитися, іноді зустрічаючи самотні коральчики. Остання група — це ми з Дашею, єдині, хто плавав вивчаючи красу рифу. Даша повернулася на кораблик раніше, я, поплававши ще хвилин 40 зрозумів, що не можу визначити який з кораблів наш. Стояло три кораблі, кожен мав назву арабською. Вдалині відпливав корабель, назва якого видно не було. Наш мав назву латиницею. Зараз ми дізнаємося, як працюють місцеві тур фірми в екстреній ситуації. Даша вчасно помітила мене з одного із трьох арабських корабликів. Латинська назва була просто з іншого боку. Після купань був обід. Смачний, але не такий багатий, як у готелі. Ще був безлімітний сік, чай та кава усю поїздку. Ми залишились задоволені, що поплавали. Це задоволення обійшлося по 12,5 $ з людини без дайвінгу (Дайвінг +10 $). 

Royal Rojana Resort

Увечері ми пішли прогулятися до нашого торішнього готелю Dessole Royal Rojana, який цього року оголосив стоп продажів. Здалеку було видно, що готель світиться. Але всі спроби купити тур у Києві були марними. Спочатку треба було згадати, як взагалі до нього йти. Охорона одного з місцевих готелів нам вказала напрямок. Готель, зважаючи на все, таки працював, раз ніхто не дивується, навіщо ми запитуємо напрямок. Пройшовши хвилин 20 пустельною дорогою, ми дісталися до стоянки таксі. Якщо таксисти є, то й постояльці мають бути. Далі була освітлена арка входу на територію, за якою світилася вивіска готелю та охоронний пункт. Охоронець дуже зрадів, що побачив живих туристів за останні пів року. Таксист, схоже, приїхав до охоронця в гості. Нас на прохання люб’язно впустили на закриту територію. Відчуття були моторошні. Готель тільки імітував роботу. Все світилося, тільки немає людей і вхід опечатано. Ми були немов привиди у паралельному світі. У голові крутився фрагмент із торішнього гімну готелю “Please come back Dessole…”. Пішли назад пустельною дорогою, таксист здивовано провів нас поглядом.

Sharm’s got a talent

Наступного вечора у нас було відвідування культурного заходу Шарм має талант. Минулого року ми дивилися шматочок сьомого сезону, цього року ми потрапили на другий раунд восьмого) Для того, щоб сидіти за столиком у кафе потрібно було щось замовити. Шоу ми дивилися з двома гарними келихами та півторалітровою пляшкою води. Складно щось замовляти у кафе, коли за сто метрів готель з олл інклюзивом. Народу було повно. В багато разів більше, ніж у перші дні. Начебто запустили гарячу акцію. Ведуча на сцені наче вирішила потролити і спитала скільки людей з України. Практично всі, хто сидів, закричали і зааплодували. Потім було аналогічне питання про оркостан, скрикнуло чоловік шість, напевно) Загалом цікаво подивилися шоу, щиро вболіваючи за деяких талантів.

1001 ніч (Альфлео Фалело)

Наступного дня вирішили повною делегацією вирушити ще раз до Спа. Але працівника, який нам продав із гарною знижкою, не було. Довелося торги знову влаштовувати. Поки ми втрьох були на процедурах, Мишко сидів із планшетом в руках і не менш радісно насолоджувався відпочинком. Цього вечора ми вирішили провести в районі 1001 ніч. Одна проблема, ми не знали, як воно називається арабською, а таксисти як звучить українською. У фойє зайшла якась гід. Чудово, зараз з’ясуємо. Дівчина не тільки розповіла нам назву району, а й запропонувала безкоштовно підвезти. Бо зараз везтиме безкоштовну екскурсію у тому напрямку. На жаль, туристи із заявленої кімнати не прийшли. Екскурсію треба було скасовувати, але ми вигадали як виручити одне одного. Замість якихось туристів повезли нас. Суть була в тому, що ми повинні зайти в магазин дублянок на 15 хвилин, який якраз знаходиться у потрібному районі. Ми лише за, зважаючи на те, що їхати треба в інший кінець Шарма. Дівчина, як справжній гід всю дорогу розповідала нам багато цікавостей. З нами їхали ще двоє хлопців, які мали приблизно ту саму мету. У магазині ніхто морально не тиснув і за 15 хвилин нас навіть не намагалися втримати.

Спочатку ми планували відвідати саме шоу 1001 ніч. Але воно розпочнеться лише за 2 години. Сам район для прогулянок саме те.

Тут є і араби, що чіпляються, і місцеві сім’ї, що просто гуляють. І все таке затишне та рідне. Пішли прогулятися до нашого позаминулого готелю.

Sunrise Diamond Beach

Я хотів поцікавитися в охоронця, чи можна пройти до лобі пофоткатися. Але хлопець мене ніби впізнав у обличчя та привітав, не послухавши запитання. Кольори браслетів нас трохи видавали. Територію ми знали добре, тому легко змогли обійти ресепшен і опинитися в найцікавіших зонах. А скільки спогадів, чого варте місце де Мишко вперше пішов! Все трохи змінилося і, десь тут збудували аквапарк. Його треба було подивитися обов’язково, щоб оцінити, наскільки має сенс повертатися в цей готель з дитиною. Пошуки аквапарку у лабіринтах готелю виглядали як гра в Пакмана. Треба було ходити доріжками так, щоб не перетнутися з персоналом інакше насамперед було б шкода охоронця, який нас впустив. Аквапарк, як на зло, ще був десь захований. По території готель поступався нашому поточному Island View Resort, але коли побачили масштаби аквапарку — щелепа відвисла.

Це не просто гірочки, а справді збудований аквапарк, якого в інших готелях ми ще не бачили. Щиро порадівши за наш улюблений Санрайз, ми твердо вирішили продовжувати рекомендувати його друзям для першого відвідування Єгипту. Наступне завдання було непомітно вийти з готелю, не засвітивши при цьому синій браслет, у постояльців були зелені. На виході стояло таксі, яке в докризові часи заламувало нереальні ціни. Раніше доводилося йти далі від готелю та ловити нормальні. Але зараз сумнівів практично не було. Водій англійської не знав, за нього перекладав його друг. Друг спочатку заломив 10 $ до Island view, що раніше було досить справедливою ціною. Але за відсутності туристів ціну можна було називати свою. Арабський друг звичайно намагався сторгувати з наших п’яти доларів, але коли відчув, що ми зараз підемо, з радістю посадив нас у машину. З глузду з’їхати, за 5 доларів проїхати майже весь Шарм на таксі. Нам було цікаво невже й у нашому готелі можна пройти, не попаливши браслети. Ми навмисне взяли речі так, щоб браслети на руках були приховані. Конферансьє біля входу люб’язно попросив показати, що у пакеті. Було добре видно, що хлопець дивився не на пакунок, а мигцем на браслети. Хитро😊

Наступний день був останній. На вечірньому купанні випливли всі три види смертоносних крилаток покрасуватись перед нами. Ось реально гарна риба. Шкода, що відноситься до однієї з найнебезпечніших мешканців моря.

Повечерявши і набравши собі в судочки сніданок, ми пішли дивитися вечірню анімацію Містер готелю. Я мав стан легкого перегріву. Тому я тихенько лежав на задніх лавах. Нас із Дашею аніматори помітили як активних ще з першого дня. І Даша припустила, що здогадується, кого витягнуть на сцену. Я навіть не встиг нічого сказати, як мене дівчина примусово повела на сцену вниз амфітеатром. Я дорогою вступив у відро і мало не впав. Я взагалі нетанцююча людина. Але як у всіх подібних конкурсах є щось пов’язане з танцем. Коли я оголосив, що танцюю танець живота, навіть лідер із глядацьких симпатій мені закричав “Андрюха ти найкращий!!!”. Я переміг у трьох із чотирьох конкурсів. Але мій живіт готель ще запам’ятає надовго. Після маси овацій, дівчина з анімації сказала, що навіть замовна танцівниця не викликала такого ажіотажу під час танцю. Я переміг, я летів до Києва як “Містер готелю Island View Resort”. Це був феєричний кінець подорожі.

Сім повних днів пролетіли швидко та дуже, дуже приємно. Насправді феєричний кінець був о шостій ранку, коли ми знову стояли під зачиненими дверима, забувши ключі в номері. Загалом, як почали, так і закінчили. Єгипет ми тебе дуже і дуже любимо, обов’язково чекай на нас ще!
Дорогою додому ми забули Мишка в прикордонній зоні, але це вже інша історія)

Інформація про подорож

Дата подорожі : 15.10.2016 – 23.10.2016
Готель: Island View Resort. Рекомендуємо
Тривалість : 8 ночей (Шарм-ель-Шейх)
Тур агентство в Києві: Tasty Travel
Тип туру: Повний пакет — страховка, переліт, трансфери, готель, ол інклюзив
Екскурсії: Квадроцикли, рифи острова Тирана
Купівля путівки : За 3 тижні

Ціни
Спа в готелі – 15 $ з особи
Таксі в будь-яку точку – 5 $
Трубка з маскою на ринку – 5 $
Екскурсія Квадроцикли – 10 $
Екскурсія Острів Тиран – 12,5 $
Покататися на верблюді – 3 $ з людини