Корал — це рай на яву, це окремий світ зі своїми жителями, це один із тих елементів подорожі, заради якого варто відкривати наш світ. І як же нам пощастило, що один із найкрасивіших коралових рифів світу знаходиться за 3,5 години льоту від України. Цього року Даша обрала готель із найкрасивішим підводним світом з усього досвіду наших подорожей. Цей підводний світ переміг навіть Мальдівський (але лише підводний, колір водички, острови та пісочок на Мальдівах кращі). Отже, зустрічайте наш відпочинок у Dreams Vacation! Про побачене в поточній поїздці під водою я міг би писати вічно, але й окрім моря вся поїздка пройшла на тверду п’ятірку.

За останній рік ми навчили Мишка добре плавати, мотивуючи Біндерами і тим фактом, що плаватиме з нами в червоному морі. На моменту подорожі Мишко під водою вже почувався впевненіше ніж риби. Виліт був ранній о п’ятій ранку.

Перельоти з AzurAir, що запам’яталися

“Шановні пасажири, ми готуємося до зльоту, але наші інженери ніяк не можуть зачинити двері!” По салону покотилася хвиля сміху, двері зачинили хвилин за 20 і літак полетів. Погода була ясна, але GPS ні в яку не хотів ловити наші координати. За обрисами берегових ліній, я зміг визначати курс літака і відштовхуючись від заворотів Нілу, вдалося вирахувати Каїр та піраміди! Моїй топографічної винахідливості тішилася купа пасажирів, оскільки багато хто попрямував до ілюмінаторів нашого борту, щоб подивитися на Піраміди. Потім були незабутні краєвиди пустельних гір, єгипетське море та м’яка посадка.
Зворотний виліт запам’ятався більше. Ми вилітали об 11:00. “Шановні пасажири, наш політ займе 4 години, ми пролітатимемо Хургадою, Каїр і Туреччину. Піраміди будуть видно по лівому борту, коли будемо над ними пролітати я Вам скажу”. Що сказати, сервіс на найвищому рівні. Сіли по кріслах і мене вирубало в сон. Поспав, прокинувся, ми все ще не летимо. Пасажири у відчутному збентеженні. Даша сказала, що пілот тільки те, що оголосив, що не можуть закрити двері в багажному відділенні. Минуло вже близько години. Двері в літак тримали відчиненими, можна було постояти біля виходу і подихати свіжим повітрям. Оскільки літак був розрахований майже на 500 людей із трьома рядами крісел, то погуляти було де. Персонал наливав пасажирам воду. Добре, що ми не зняли браслети готелю, може знадобляться ще. Стюард стояв біля виходу та охоче відповідав на всі запитання. Саме мене вже років 5 мучило питання, пов’язане з балістикою польотів літаків. Стюард мені з радістю розклав усе по поличках. Інший стюард пропонував його змінити на вахті, але той сказав, що йому подобається стояти і продовжив з азартом відповідати на запитання пасажирів. Було видно, наскільки він любить свою роботу. Пізніше пілотові набридло сидіти в кабіні. Він розрядив обстановку висловлюючи свої здогади того, що буде далі і як він можливо з нами сидітиме в аеропорту і чекатиме на ремонтну бригаду з Туреччини. Тим часом уперті двері ні як не здавались. Пілот вирішив зійти з літака і піти особисто з’ясувати, що там із тими дверима. Хвилин через 5 повернувся і повідомив, що двері намагатимуться закрити в ручному режимі, для цього інженер повинен провернути спеціальну ручку 1220 разів, як тільки він закінчить крутити ручку, можна буде визначити можемо ми летіти чи ні. Інженер запевнив пілота, що впорається за 20 хвилин. Нам попався інженер зі швидкістю рук – 1 оберт за секунду. Також наш капітан зазначив, що всі охочі можуть стежити за процесом по правому борту. За 20 хвилин нічого не сталося, стюардеса пішла на розвідку. Ще через пару хвилин вона з вулиці нам показала два великі пальці вгору. Всі помітно підбадьорилися і поспішили пристебнутися. Всі двері зачинені, можемо летіти. До речі, стюард також усім бажаючим пояснив чому проблеми з дверима не повинні вплинути на безпеку майбутнього перельоту. “Шановні пасажири, двері нарешті зачинені, через 4 години будемо в Києві!”. 

Летимо. Ми в готелі запаслися їжею, але з собою була лише одна ложка. Стюардеса сказала, що на борту пластикових приладів немає, але вона для мене пошукає у своєму особистому запасі. Коли пропонували каву або чай я попросив собі дві кави, стюард налив мені дві склянки. Потім налив третій і доброзичливим голосом сказав: “Випийте ще 😊” – поставивши мені третю склянку з кавою і поклавши додаткові пакетики з вершками. Як це мімімшно, ще й літак просторий з гарним місцем для ніг. “Шановні пасажири, по лівому борту ви можете подивитися на піраміди!” Сказавши цю фразу, пілот нахилив літак вліво, щоб усі могли подивитися на піраміди. Я думав таке буває лише у фантастичних фільмах. То в Норвегії автобус зупинявся на 5 хвилин, щоб всі вийшли пофотографуватися, то пілот нахиляє літак, щоб було краще видно! Коли пролітали над Стамбулом, пілот нам розповів коротке зведення про нові аеропорти міста. А на підльоті до Києва розпочалася вже зовсім фантастика. “Шановні пасажири, тому що погода хороша, посадку буде виконано в автоматичному режимі”. Насправді був густий туман, і наскільки я вичитав, то Жуляни взагалі повністю закриті. Літак же здійснив ідеально м’яку посадку. У нас з Дашею склалося дуже позитивне враження про екіпаж Azur Air. Хлопці ніби самі відпочили тиждень у Єгипті та випромінювали весь політ промені позитиву. Незважаючи на ситуацію із закриттями дверей, політ запам’ятався як один із найкращих у нашій історії. Пілот із командою утримували доброзичливу атмосферу в літаку весь переліт. Це було майже як злітати Емірейтесами, тільки тут ти чекаєш на звичайний переліт, а отримуєш цілий пакет пригод у позитивних нотках. 

Морько!

До готелю ми дісталися близько 12-ї ранку, до заселення було ще дві години. Менеджер начепив на нас браслети, почавши наш ол інклюзив. Хлопець натякнув, що якщо потрібні номери поряд, то є прямо зараз, але підвищеного комфорту. Я здивовано сказав, що у нас проплачені дешевші номери, ми ж не можемо вселитися без доплати в дорожчі. Менеджер добрим голосом сказав, що, звичайно, ні за що доплачувати в жодному разі не потрібно, і він о 14:00 нас з радістю поселить максимально близько один до одного. Супер! Речі залишили на ресепшені. Такс, з чого почнемо наш ол інклюзив? Ми з Мишком перевдяглися в туалеті і погнали на гірочки. Теща з Дашею перебралися до бару. Паралельно з нами заселялися ще дві пари. Одна пара виглядала дуже засмученою. Ми це називаємо “Синдром першого дня, першої поїздки до Єгипту”. По справедливості, люди від чотирьох зіркового готелю чекають на справжній чотиризірковий сервіс, а не арабський. Але Єгипетські зірки — це далеко не ті зірки, що в Європі та на дорогих курортах. Але насправді весь цей синдром проходить, коли ти відкриваєш для себе світ рибок. Коли бачиш людей із синдромом першого дня дуже важливо підійти та виправити ситуацію.
– Трохи засмучені? – Запитав я.
– Я дуже-дуже. – відповів чоловік. – Ми вперше в Єгипті, але трохи не на те очікували. І не хочуть заселяти.
– Так браслети ж на руках, це ключі у світ інклюзиву! Почніть з аквапаркових гірок, через годину обід, потім вселення і море! Ви ж в курсі, що у цього готелю можливо кращий корал та рибки в Шармі? А ще ми можемо користуватись усіма послугами готелю п’ятірки, що знаходиться на нашій території. До речі, територія тут дуже велика і красива. Усі недоліки, які ви зараз можете знайти, були б абсолютно у всіх готелях включаючи п’ятірки. Ми вже в п’ятому готелі Єгипту і повірте з інтернету по плюсах цього готелю все в порядку.

Після моєї промови у пари помітно покращився настрій. Поруч бігала їхня донька, яка, скориставшись порадою, побігла на водяні гірочки. Коли декількома годинами пізніше ми зустріли цю родину на морі, то про погане враження і згадувати було смішно. Жінка не могла повірити очам, що під водою все наяву, і це справді не фотошоп. Звичайно, з першого разу вибрати готель з найкращим коралом – це фіаско, в інших готелях може вже не так сподобається.
Година пролетіла швидко, перша гірка була не дуже швидка. Ходімо завтра дивитися, що з іншими. Обід був не такий різноманітний як буває в інших готелях, але абсолютно все смачно, два види м’яса і філе рибки було завжди. Навіть ігристе вино було. Заселилися, тепер швидко на морько! Море від нас знаходиться в іншому кінці готелю. Бажаючі та втомлені можуть під’їхати на машинці таф-таф. Але треба вивчити нашу територію. Все зелене, квіти, містки, купи басейнів різних форм і глибин, острівці з пальмами серед басейнів! І парк з екзотичними птахами!

Очі розбігаються, але спочатку море! До моря від нашого номера йти хвилин 10 – 12. У листопаді вже немає спеки і дорога до моря — це прогулянка райськими садами. Наші готелі розташовані на висоті, до моря можна спуститися або на ліфті, або милуючись панорамою сходами. А ось панорама у нас дуже цікава, видно гарний перший пляж та досить загадковий понтон, тобто підводний понтон. Вигляд понтона викликав одночасно і захоплення незвичним та здивування. А як це взагалі? Вся справа була у припливах і відпливах, мабуть, є такі сезони, коли він взагалі надводний.

Коралові небеса

У наші перші заходи Мишко плавав у окулярах, але до рибок голову відпускати чомусь не хотів. Але буквально за кілька днів Мишко вже з дорослою повноцінно маскою до 45 хвилин за раз робив зі мною запливи до диких коралів, де немає людей. Хоча, людей було й так не дуже багато. Довжина нашого коралового рифу праворуч займала 40 хвилин (в обидва кінці) плавання, а вліво до сусіднього готелю я доплив лише один раз, у мене маршрут зайняв більше години в обидва кінці. Рибок, риб та рибищ плавало сотнями. Практично вся коралова стіна жива, крім місць біля самого понтона.

На мілководді за стіною, живого корала значно менше, але там трапляються екзотичніші представники підводного світу – морські зірочки, перцеві мурени, хвостоколові скати, морська змія і… і… восьминіг!!! Коли ми з Дашею побачили восьминога, то не могли від нього відірватися. Він ще демонстративно змінив колір під корал, а потім під пісок, граційно проплив і сховався у своєму будиночку. Я хотів до нього заглянути в будиночок, але він звідти висунув своє око і я якось зрозумів, що мене в гості не кликали. А ось щодо морської змії я так і не впевнений, я добре запам’ятав забарвлення та характерні риси істоти, що ховалася в коралах, але в інтернеті не можу знайти, хто це був. Але чорно-біле смугасте забарвлення вказує на морську змію. Мишко найбільше захоплювався морськими їжаками, їх було в дефіциті і одразу двох видів. Плавати на мілководді, звичайно, було трохи небезпечно і без травм не обійшлося, але було круто. На глибині вздовж нескінченної коралової вічно-живої стіни плавав майже весь асортимент червоного моря.

Серед екзотичних рідкісних рибок було три види «кузовка», і якось припливав електричний скат. А ті риби, які були рідкісними в інших готелях, тут мешкали відразу великими родинами.
Наприклад, величезні та зубаті баракуди маячили постійно. Риби-свистульки (раніше думав, що це риби-голки) тут плавали найбільших розмірів. Так само постійно припливали риби приблизно Мишкового розміру, але трохи більше.

Якось далеко від цивілізації я помітив незвичайну і велику рибу. Ми з Мишком поспішили до неї, а риба і не збиралася від нас плисти. Коли відстань до риби стала кілька метрів можна було чітко розглянути її забарвлення в яскраво-сині блискавки вздовж тіла. Хвіст складався з безлічі складених голок. Розмір риби до метра. Її велике сферичне око спочатку повернуло до мене, потім переключилося на Мишка. З цією рибою жарти явно погані, треба включати задню. Риба теж вирішила не зближуватися та демонстративно відкусила і проковтнула шмат від коралу. Якось, інша риба роззявила пащу так, що Мишко зажадав повертатися на берег. Море на початку листопада відкрито до 17.00.

Ближче до цього часу починають підтягуватися нескінченно красиві та отруйні крилатки, прямо сімействами та двох видів. Але найцікавіше це підводний пірс. Люди по ньому спокійно заходять по пояс, а іноді й по груди вводу, йдуть до кінця. Я ж, на щастя, вирішив одразу проплисти під водою. Цей пірс виявився улюбленим місцем десятків великих риб-хірургів.

Одна з риб напала на жінку, порізавши коралки на нозі. Мишка ж якась рибка вкусила за ногу до крові. На щастя, не дуже сильно. Підводний пірс я називав коридором смерті і більше ми по ньому не рухалися. Заходив у воду з надводного понтона одразу на глибину. Читаючи опис мешканців підводного світу можна дійти невтішного висновку, що це все дуже небезпечно. Але! На щастя, всі небезпечні риби, які знаходяться біля рифу, належать до категорії пасивно-небезпечних.

Тобто такі види, що найперші майже ніколи не нападають. Наприклад, крилатки незважаючи на свою сильну отруйність, дуже повільні і наздогнати вас просто не зможуть. Не всі морські змії при нападі здатні прокусити шкіру людини через невеликий розмір рота і т.д. Так що хижаками можна насолоджуватися годинами. Особливо гігантами, що припливають ближче до рифу і таяться за коралами вичікуючи своїх рибних жертв. Ще часто під водою чутно хрускіт — рибки папуги гризуть рифи. Але обережність ніколи не буде зайвою. Особливо з коралами.

У перші дні я дуже поранив пальці на нозі, знизу вони виглядали як у фільмі жахів. На мілководді було пару невдалих зіткнень колінами, зате у Миші все обійшлося. Коли я зачепив ногою корал, одна з перших думок проскочила “Так мені й треба”. Коралу потрібно буде тепер тривалий час, щоб відновлюватися після дотику людини.

Надалі біль у пальцях нагадував завжди бути напоготові, пізніше ще й біль у подертих колінах приєднався. До того ж у норах коралів живуть дуже цікаві риби, одні неонові рибки тільки чого варті. Ах Єгипет! Цього року точно не потрібно брати екскурсію на кораловий заповідник Рас-Мухаммад, тут однозначно краще.

На березі біля моря теж нудно не було, там жили краби та якісь дрібні стрибаючі морські звірятка! До речі, щоб маска під водою не запітніла, я її збризкував розчином з води і шампуню. Спеціально з дому взяв пульверизатор.
Якщо при виборі готелю один із ключових показників — це риф з рибками, то можна сміливо брати Dream Vacation, ви просто забудете про всі недоліки, які знайдете в арабській четвірці.

Концерти Полякової

Близько 17:00 проходила процедура позбавлення від комарів, троє чоловіків заводили страшні генератори, що димляться, і огортали територію готелю їдким димом. Кума прокоментувала, що це схоже на концерт Полякової. Щовечора ми намагалися уникнути концерту, треба було з моря вилізти приблизно о 16:55. Я ту Полякову жодного разу не чув, але тепер її концерти боюся як вогню. Якось ця Полякова з генератором прямо за нами йшла, а дві інші на переріз з інших вуличок готелю підступали. Бррр, Жах! Адже люди ще й гроші платять, щоб до неї на концерт потрапити)

Дуже дивний момент у моєму житті

Цього року в Єгипті був з’їзд 51 президента і на честь цього була підвищена безпека і першу половину поїздки квадроцикли до пустелі були недоступні. Іноді пролітав військовий вертоліт із кулеметом, а на сніданках з’являлися підозрілі люди у смокінгах, один ходив із пістолетом. Загалом, все було максимально сек’юрно! За крадіжки у номері ми навіть не переймалися цього разу. Але ось за сусіда, у якого в пів на шосту вібрував будильник за стіною ми трохи переживали. Він його не чув дві ночі поспіль. Я вирішив, що вдень піду і попрошу його вимкнути. Я підійшов і подзвонив у двері. До мене підбіг прибиральник, щось пояснюючи арабською і показав, що моя кімната сусідня. Я хлопцеві пояснив, що мені треба саме до сусіда. У відповідь хлопець мені показав пальцями стріляючий пістолет і щось арабською пояснив. Я вже не був певен, що мені треба до сусіда. Але прибиральник взяв ініціативу до рук і сказав: “Він спить”. Я відповів “Ну, ок, наступного разу” та почав вмикати задню. Прибиральник демонстративно зателефонував чотири рази у двері сусіда і повторив “Він спить”. Мені в принципі зображення стріляючого пістолета, хвилину тому здалося досить значним аргументом не дзвонити. Але хлопець не зупинявся, дістав свою майстер-картку та відчинив двері сусіда. Поманив мене рукою, мовляв, давай зайди, глянь. Я зробив пару дуже невпевнених кроків і побачив голу ногу, що стирчить, на ліжку. Прибиральник мені сказав, “Ось бачиш, спить!” Я мовчки повернувся до номера, мені хотілося дивитися в стіну і намагатися прокрутити, що взагалі тільки, що сталося. Давайте розберемося, на годиннику було близько 17:00, у сусідньому номері хтось спить, але судячи з відсутності реакції на гучні дзвінки прибиральника і зображення пістолета, що стріляє, ігнорування будильника рано вранці… він там спить назавжди? Чи це тимчасово? Даша мене схвильовано запитала: Ну як сходив? Я переказав цю всю дивну історію. Ми знали одне, хто б там і як не спав, нам у сусідній номер більше не треба. До речі, за весь час ми так і не бачили, щоб звідти хтось виходив чи заходив.

Єгипетська подорож для нас завжди є довгоочікуваною. Про Єгипет ми згадуємо майже в кожній нашій поїздці фразою “Нічого, в Єгипті відпочинемо”. А в суворій Норвегії ми цією думкою грілися ночами. Що робить єгипетську подорож унікальною це відсутність планування маршрутів, документів, вхідних квитків, бронювання ланцюжків готелів, пошуку в інтернеті, що дивитися. Цього всього немає, це і є те, що ми з Дашею називаємо справжнім відпочинком. Практично кожен день проходить строго по тому самому приємному графіку і це чудово. Я б не сказав, що цей графік фізично легший за інші поїздки, але тут не треба стежити за маршрутом і грошима. Голова точно відпочиває. Цього року наш графік був такий:

Розклад на день

08:00 – 09:00 Сніданок (тут плаваючий час, починали з 06:50)
09:00 – 10:30 Плавання серед рибок, причому безперервне
10:30 – 12:00 Екстрім на гірочках біля басейну, коктейль-сесія та другий сніданок
12:00 – 12:45 Плавання з рибками у мене та басейн з гірками у решти
13:00 – 14:00 Обід
14:00 – 15:20 Тихий час
15:30 – 16:55 Плавання з рибками
17:00 – 17:05 Концерт Полякової
17:05 – 18:20 Тихий час
18:30 – 19:30 Вечеря
19:30 – 21:30 Вилазка до міста
21:30 – 22:00 Шоу в готелі
22:00 – 22:30 Інтернет
22:30 – 23:30 Вкладаємось спатки
Оскільки плавання з рибками проходило на глибині, то в день виходило понад дві години чистого плавання, та ще й гірки, до кінця дня ми щоразу були у мотлох. Михайло протягом дня у воді проводив сумарно до півтори години окрім гірок і басейну, з якого майже не вилазив.

В одного з басейнів була повноцінна доросла екстремальна гірка. Ми з Мишком знайшли її на другий день і більше до першої не поверталися. На гірці можна було за бажання розвивати шалену швидкість. За кілька днів по тілу почали з’являтися синці. Об 11:00 виходив кухар і готував найсмачніші пончики. Так що крім гірок біля басейну ще був другий сніданок.

Вода в басейні була значно холоднішою за море, але звикалося. Мишко взагалі не мерз, а я до обіду ще раз бігав грітися в море. Вода у морі була теплою, причому були такі дні, коли у воді навіть не було дискомфорту від першої секунди. А от над водою іноді піднімався прохолодний вітерець. Даша готувала собі до виходу рушник на надводному понтоні. Наявність аквапарку на території готелю це цілий атракціон. А наявність безлімітного бару – це просто амброзія. На гірочках у нас теж був свій розклад, спочатку по два коктейлі, потім гірочки, потім другий сніданок у вигляді пончиків з джемом і третій коктейль.

На обід у нас завжди був складний вибір між двома чудовими ресторанами. Гриль ресторан та наш класичний. Але з кожним днем ​​кількість людей у ​​грилі зростала, і ми перебралися до нашого, де завжди було багато місця. Бувало, таке, що їли відразу вдвох, у класичному були пречудові десерти. У цьому готелі працює чудовий кондитер, який в десерти вкладає не тільки все своє кохання, а й чари. Я не знав, що в Єгипті можуть бути такі смачні та різноманітні торти та тістечка. Найбільше мені запали чізкейки та лимонні тортики. Даші сподобався екстрашоколадний торт, теща їла кремові торти. Мишко ж наминав желе шматочками, які називав батутами. Я розумів, що йде серйозний удар по дієті, але воно того варте, зараз у Києві інтенсивно скидаю 3 кілограми назад, що набралися. Хоча, здавалося б, на гірочках по сходах побігати, більше двох годин плавання щодня та піші маршрути, але тістечка перемагають. І щоранку було дуже радісно гуляти нашою зеленою територією, невже хтось захоче їхати до пляжу на машинці замість такої прогулянки.

Одна з приємних фішок готелю це цілодобовий парк із пташками. У вольєрах живе безліч папуг і різних пташок, чоловік, який стежить за вихованцями дає жменьки насіння, щоб можна було нагодувати пташок. Я ще більше починаю любити Єгипет під час написання оповідання. Це чудово, шкода не буває турів чисто на вихідні, ми з Дашею були б постійними клієнтами таких поїздок. Не менш затишні у нас були вечори. На території готелю було цілих чотири тематичні ресторани в яких можна було вечеряти по одному разу за поїздку. У результаті ми мали такі тематичні вечері – гриль, рибний, мексиканський та італійський.

Найнезабутніший, так би мовити, з зануренням був мексиканський. Щоразу, коли офіціант виносив гарячу страву він голосно кричав щось іспанською) Єдиним мінусом цих тематичних посиденьок були комарі, бо накривали на вулиці. У класичному ресторані комарі не водилися, мабуть, їм подобалася більше тематична кухня. Але, з іншого боку, якби не було комарів у цих чотирьох ресторанах, то відпочинок був би ідеальним у світі. І що тоді далі, ідеал знайдено, кінець пошуків у різних країнах світу?

Чоловічі розваги в пустелі

Те, що ми з Мишком вже пів року як чекали і мріяли – поганяти удвох на квадроциклі. Цього року ми записалися на квадроцикли двічі, один раз тільки я з Мишком, а вдруге всім натовпом із нічним шоу. Мишко сів попереду, я позаду на керуванні. Мишко попросився завести квадроцикл, але був ще більше втішений, коли я дав йому покерувати.

У нашій колоні всі їхали досить впевнено, і наш куратор розганявся до максимальної швидкості. Я думав Мишко трохи допомагатиме в кермуванні, але Мишка найбільше зацікавив важіль газу. У результаті мені залишилося лише керувати гальмами. Мишко швидко увійшов у раж і не боявся розвивати швидкість не відстаючи від жінки, яка їхала перед нами.

Жінка сказала, що спиною відчувала, що дитина веде квадроцикл. Заїхали кудись у далечінь, покричали та послухали відлуння, Мишко випив чайку і погнали назад. Але дорога назад виявилася нетривіальною, чомусь наш куратор, набравши швидкість, повернув у ліс. Це дивно, але серед пустелі розташувався ліс. Мені здалося, що куратор просто забув про те, що веде колону туристів. Тим більше екскурсія починалася на заході сонця і вже було повністю темно. Мишко взяв курс на ліс, і ми помчали під провисаючими арками дерев, калюжі, ями та пил. Щоразу на зупинках я перехоплював управління, щоб ніхто не бачив, що Михайло кермує. Коли ми приїхали на фініш, екскурсовод підійшов до нас, скоса подивився, поцікавився чи все у нас добре і процитував мої слова “Тут газуй! Ой не газуй!”. Мабуть, почув і зрозумів, що практично всю дорогу кермувала дитина. Мишко в повному захваті. Через день ми вирушили на квадроцикли + шоу. Такі квадроцикли проводять уночі. Охочих у нашій групі більше не виявилося, тому колона складалася лише з нас. Я попросив нашого гіда, гнати на повну, бо тут усі з досвідом. Дорога в один бік була досить швидкою і явно швидше ніж позавчора, але ми з Мишком жадали швидкості і попросили назад ще швидше.

Хлопець радий був старатися, на дорозі назад ми почали розвивати таку швидкість, що в деяких моментах я брав управління на себе від гріха подалі. З екскурсії на трансфер завантажилися всі запорошені і задоволені, це було шикарно і справді екстремально. Особливо мені, тому що я дуже уважно відстежував зміну дороги, тримаючи руки міцно на гальмі. Саме шоу в пустелі не набагато гірше, ніж ті, що у нас проводила анімація в готелі. Але як різноманітність у щоденний графік – якраз.

Готельні шоу були хоч і коротенькі, але досить кумедні. Ми із Дашею, як завжди, були постійними учасниками, коли викликали на сцену. У результаті з мого вуха виливали цілу склянку води, а на Дашу повісили товстого пітона. Приємною родзинкою був розклад шоу у п’ятірці та у четвірці, після нашого шоу завжди можна було сходити на інше шоу у п’ятизірковий готель.

День за днем ​​і наша поїздка почала добігати кінця, у Києві з дня на день почнеться мороз, а тут до 30 градусів. Це був перший раз у Єгипті, коли було настільки добре і ненав’язливо, що їхати не хотілося взагалі. Начебто тільки розгулялися і увійшли у смак. Мені б ще тиждень тут безперечно треба було б провести. І ще їхати не хотілося, тому що Єгипет у нас зазвичай раз на кілька років, і при всьому бажанні наступного року потрапити не вийде, тому що абсолютно всі дні відпусток вже розписані під поїздки, а ще треба Японію якось втулити.

Теща каже, що хто не відвідав хоч раз у житті Єгипет, життя прожив даремно. Звучить, звичайно, пафосно, і не секрет, що є туристи, яким Єгипет не подобається, але можливо ви були в невдалий час у невдалому готелі, будь ласка, дайте Єгипту другий шанс вас закохати! Одна моя знайома, яка ще не відкрила для себе світ подорожей сказала мені: “Я все-таки краще на айфон позбираю”, хоча зараз на поїздку до Єгипту вже вистачає. Мені здається, що нема, такого айфона, що принесе більше радості, ніж потрапити до вдалого готелю з гарним рифом у Єгипті хоча б на день. Якби я не мав можливості полетіти у тур, але мав би айфон, я б не роздумуючи продав би його на користь поїздки. Аліна, я тебе прошу злітай разок, і ти вже не зупинишся)

Наш Мишко вже вкусив фішку подорожей, і за вечерею вже викотив мені список країн, в які ми з ним обов’язково повинні злітати. Причому молодець почав з Австралії і навіть Чад захопив. Причому останні кілька років Мишко посилено вивчав маршрути та історію маршрутів київських трамваїв, а зараз почав перемикатися на авіасполучення між країнами. Ну що ж, якщо морально готовий до багатокілометрових походів, включаємо його до ряду наступних подорожей. Далі буде)
І так, Єгипет — це чудово!

Інформація про подорож

Дата подорожі : 03.11.2018 – 11.11.2018
Готель: Dreams Vacation. Рекомендуємо
Тривалість : 8 ночей (Шарм-ель-Шейх)
Тур агентство в Києві: Tasty Travel (Самі себе відправили)
Тип туру: Повний пакет — страховка, переліт, трансфери, готель, ол інклюзів
Екскурсії: Квадроцикли
Купівля путівки: За 3 тижні

Ціни

Пакетний тур на двох дорослих 24400 грн
Таксі на Сохо і назад – 11 $
Таксі на Наама Бей і назад – 5 $
Екскурсія Квадроцикли – 10$ (одинарний)
Екскурсія Квадроцикли – 15 $ (подвійний з дитиною)
Шоу в пустелі – 15 $ за особу