Повернення на Експо 2020

Хотілось би написати, що найяскравіша подорож життя на Експо-2020 була наче вчора, але вона була в минулому житті. Це минуле життя було буквально минулого року. Як виглядає новий район Еміратів після проведення виставки? Це питання не виходило з голови, я намагався з’ясувати це через інтернет, але через велику кількість контенту з самого Експо це було неможливо. Я мріяв, що колись ми там побуваємо і дізнаємося яке воно, життя після Експо…

То була хвилинка ностальгії. Шанс доторкнутися до Експо ще раз з’явився дуже неочікувано, чомусь я цей варіант раніше не розглядав. Нам випала пересадка в Дубаї. Та ще й по розміру така, щоб район як раз встигнути побачити. Якщо ви випадково потрапили на цю розповідь, і не в контексті того, чому ми так хотіли побачити ще раз район Експо, то Експо-2020 ми зазвичай описуємо двома словами: “Найкраща подорож”, притому, що Емірати в нашому списку відносяться до однієї з найнецікавіших країн.

Ми прилетіли близько п’ятої вечора. Експо це тепер новий район в Еміратах, який колись спеціально побудували для Всесвітньої виставки. До району прямо з аеропорту їде метро. А ще по дорозі наш готель для ночівлі, тож можна швиденько закинути речі та поїхати далі. Варто було тільки зайти у поїзд і аж мурахи побігли по шкірі, бо диктор сказав магічну фразу – “Ель абублебу дублек… Експо ашрін-ашрін”. Тобто “Двері зачиняються, поїзд прямує до станції Експо-2020”. Ця арабська фраза була гаслом нашої минулої подорожі. Під цю фразу починався кожен день, коли ми їхали на Експо. Їхати треба понад годину, тож запаслися терпінням. Здавалося, що ця година ніколи не закінчиться. Але ось ми нарешті виходимо на рідну і дуже знайому станцію метро.

Мерщій до купола! Ми пришвидшили крок і ось ми знову стоїмо, як в далекому 2022-му році, на вході в район. Купол Васл це головна споруда – флагман виставки.

Це так само як Ейфелева вежа, яка була також побудована спеціально для Експо-1889. Під куполом виставка схоже і не закінчувалася, там зараз різдвяний ярмарок і концерт. Нас одразу зустрів наш старий друг – помаранчевий робот Опті.

Я набрав маму з татом та включив їм пряму трансляцію з під купола, для них подорож до Експо стала не менш значною в житті, ніж для нас. Даша стрибала від радості, якщо минула подорож здавалася фантастичним безтурботним сном, то ця тим паче. Невже ми справді тут? Під куполом взагалі все без змін, галявини із сотнями електронних квітів всі так само магічно сяють. Але що ж за куполом? Ми побігли у сторону фонтану-водоспаду, що має форму кола. Водоспад нас зустрів проєкцією морських хвиль на воду, що стрімко летить униз.

Чарівна музика огортала наші тіла. А шоу, шоу буде? “Так, звичайно, кожні 15 хвилин”. Почалося! Яскраві фарби та відповідні звуки летіли з усіх сторін, я відчуваю себе на початку існування світу, який тільки почав створювати митець! Я скинув взуття і побіг в епіцентр, вода в перемішку з дитячим сміхом і чарівними звуками летіла крізь ноги, це справжній генератор щастя. В цей момент твоє життя на піку радості, на піку прекрасного!

Так терміново треба батькам включити ще одну трансляцію! Шоу тут довгі, хвилин по п’ять. Ці п’ять хвилин життя можна сприймати по різному, для мене це як народитися на цей світ знову. Шоу скінчилося, на водоспаді знову зоряне небо. Дуже цікаво подивитися, що там далі, але водоспад тепер як магніт не відпускає. Ти намагаєшся йти, але траєкторія усе одно далеко не відходить. І тут починається нова мелодія, інше шоу. Біжимо знову в центр. На цей раз серед зоряного неба починає бігти золотий контур різдвяного оленя. І що добре прораховано у водоспаді і під куполом — це музика. Вона тут зроблена так, що вуха отримують найвище задоволення. Тепер ця проєкція оленя здається найкращим, що ти бачиш у світі, водоспад знову почав потужно пускати воду і тепер зорі, олень, вода, ми — все одне ціле.

Який я вдячний долі, що ми побували на Експо-2020, то був один з найкращих тижнів життя. Що тут ще залишилося? І тут на нас чекало не менш приємне відкриття – головні павільйони досі працюють! Можна купити або поштучно вхід, або одразу пропуск в усі павільйони, якщо не помиляюся, то за 120 дирхам (34$). Тож хто пропустив Експо, в майбутньому завжди зможуть прогулятися під коріннями лісу, чи пройтися по дні океану або відправитися в подорож до майбутнього у павільйоні Аліф, також можна перепочити у саду сінгапурських дерев.

Насправді треба ретельно досліджувати, які саме ще павільйони відкриті, бо ми знайшли невеличкий список, а працівник нам назвав трохи інший перелік враховуючи деякі країни. Частина павільйонів закрита або демонтована, ми гуляли і по пам’яті згадували яких країн були які павільйони. І тут ми навіть натрапили на павільйон, що працює прямо серед ночі. Це було дуже неочікувано, це був павільйон Туркменістану. Працівники пояснили, що тепер тут буде тематичний ресторан і власник поцікавився скільки часу ми пробули на Експо, бо він на жаль лише на три місяці тоді приїхав. Що ж говорити про нас, ми на цьому святі життя були лише тиждень… Ми до останніх сил блукали по району вдихаючи атмосферу безтурботного Експо-2020.

Світ майбутнього на Дубай Експо 2020

Знаєте, буває прокидаєшся, йдеш у душ, сушиш голову і радієш, як красиво на голові вляглося волосся. Викликаєш таксі до аеропорту. Машина прибула. Береш рюкзаки, заходиш у ліфт. Двері зачиняються, світло в будинку відключають.

З ліфта, що застряг на десять секунд, ми вийшли з посивілою від жаху шевелюрою, яка була такою прекрасною ще мить тому. Ледве не зірвалася дуже-дуже довгоочікувана подорож. Щоб я ще раз колись перед подорожжю зайшов у ліфт… Цікаво, але це дійсно була одна з останніх мандрівок коли у нас був ліфт…

Це сталося! Ми завітали до Експо 2020, до якого готувалися вже багато років. Відвідування виставки ми запланували дуже давно, коли в одній з подорожей нам потрапив рекламний банер. Тоді це було просто як думка. Але 2020-й рік ставав дедалі ближчим і в одному з літакових журналів у черговий раз попалася стаття як в Еміратах будують ціле міні-місто спеціально під Експо і про те, скільки грошей вони в це вкладають. Вже було не просто цікаво подивитись, а й пожити у такому місті. Ми обговорювали як через рік розпочнеться виставка і потрібно буде обов’язково полетіти, але, як відомо, у 2020-му році мало кому вдалось реалізувати хоча б якісь плани. Виставку перенесли на 2022-й рік.

Квитки в Емірати завжди невиправдано дорогі і тут відбувається подарунок долі — Візейр запускає рейси в Абу-Дабі, та ще й за небувалими цінами. Навіть лоу-кост тариф МАУ був свого часу вдвічі дорожчий. Летимо, летимо, летимо!!!
Але ж на скільки днів треба летіти? Відгуки дуже різні хтось за день нібито все оминув, а хтось на цілий місяць полетів. Wizz пропонував перельоти кратно трьом дням чи тижню. Але з урахуванням дороги три дні впритул. Ми взяли тиждень. Мені здається, ми прогадали, треба було брати десять днів! І то я не впевнений, що ми захотіли б відлітати навіть на десятий день.

До речі, ідеєю відвідати Експо горіли не лише ми, а й мої батьки. Через пару днів вони собі купили квитки, ще й на тиждень раніше нас злітають. Потім Wizz провів оптимізацію графіка і нам довелося зрушити дати, в результаті ми полетіли ще на тиждень раніше моїх батьків. А тепер ще й наші друзі надихнулися ідеєю та теж взяли квитки на березень.

Заінтриговані? Полетіли! Нам прийшли негативні ПЛР, отже можна завтра летіти. Але найстрашніше це тест після прильоту, адже він може відтягнути відвідування виставки на 10 днів та й влаштувати повний фінансовий провал. В аеропорту Абу-Дабі розгорнули справжню лабораторію здачі тесту. А головне все оперативно та з чергами максимум на пару хвилин. Нас підключили до системи охорони здоров’я Абу Дабі.

Поки їхали в автобусі до центру міста, мені прийшла смс. Поки вона відкривалася, я чув кожен удар свого серця. Крильця мухи, що летить, робили не більше одного помаху в секунду, радіоактивні розпади ізотопів не випромінювали радіацію, а швидкісні японські поїзди просто застигли. “Bla-bla-bla-Negative-bla-bla-bla”. Фух пронесло! Час трохи продовжив свій хід, але не дуже швидко, тому що будь-якої секунди прийде смс Даші. Прийшла! Текст на попередньому перегляді обрізався просто після ”Bla-bla-bla”. Відкривайся швидше! Ну ось час знову зупинився. Теж негативний! Ми їдемо на Експо! Про яке стільки мріяли. Жаль зараз три години ночі і треба поспати в готелі перед тим, як їхати в Дубай. Я думаю то буде дуже довга ніч, ми просто не могли дочекатись коли торкнемось світу виставки.

Наш додаток з Грінпас засвітився зеленим кольором і попередив, що наступний тест ми повинні скласти на шостий день. Та пофіг! Головне, що на виставці вже у будь-якому разі побуваємо! Скажу чесно, коли ми купували квитки, уважно перевіряли правила в’їзду і ніде про ПЛР на шостий день не було ані слова. Але потім виявилося, що Дубай та Абу-Дабі з погляду карантинних вимог – це дві різні “країни” зі своїми умовами.

Про третій ПЛР ми довідалися за день до вильоту, тому що на одному форумі хтось сильно потрапив на гроші через те, що довелося терміново проходити тест прямо в аеропорту. І це було велике щастя, що поліція дозволила так зробити. Я дуже радий, що на момент покупки квитків ми не знали про третій ПЛР тест, бо могли б не ризикувати так. А так через незнання взяли і тепер точно побуваємо на виставці, незалежно від того, що буде далі.

До речі, план Б був у тому, що якщо у нас зворотний тест буде позитивний і ми не зможемо полетіти, то батьки мені просто ноут привезуть, тому що летять тим же літаком, на якому ми повинні прилетіти до Києва.
Ранок! Терміново купуємо квитки на Експо та бронюємо павільйони за системою смарт черги, яка дасть нам можливість відвідувати павільйони без черги у вказаний час. Тепер сховаємо для батьків пляшку зі ста гривнями і в дорогу. Ті, хто має квитки на Експо, можуть скористатися безкоштовним автобусом з Абу-Дабі прямо на виставку. Причому працівник Експо є присутнім на виході з аеропорту Абу-Дабі і все це розповідає. Ми їдемо. “Зайчику, ти віриш, що ми їдемо на ту саму виставку? Це трапилося!”

Експо

Все, що ми раніше відчували у вигляді подивів і вау ефектів, буквально тьмяніло від того, яким був перший ефект від входу на територію виставки. Це таке місце, де робот може їхати по своїх справах, на зустріч проходить людина, не звертаючи жодної уваги на робота і все це відбувається під класичну музику на фортепіано, яке плаває у повітрі і на ньому грає піаністка. Ні це не перебільшення, це справді відбувалося з нами.

У мами з татом, мабуть, будуть першими яскравими спогадами, коли вони увійшли, мама говорила зі мною по вайберу, а ззаду до неї під’їхав робот, щоб познайомитися. Експо — це ідеальне місто без ускладнень. Завдовжки воно 15 хвилин швидкої ходьби по кожному з п’яти головних напрямків. Тут є п’ять районів та навіть вулиці. Тут кожна країна намагається показати себе кращою, відповідно кожна будівля — це справжній витвір мистецтва. Є країни, які не будували свої павільйони, а обжилися в павільйонах, які розташовувалися у спільних на кілька країн будівлях. Вони знаходились у глибинках вулиць. Але самі павільйони – це лише частина вражень.

Друга частина — це офіційні шоу, їх тут сотні, на будь-який смак, причому щодня є унікальні, які проходять на виставці лише один раз і якщо його пропустиш, то вже ніколи не побачиш. Наприклад, тільки в сьогоднішньому розкладі щонайменше чотири будуть унікальними. Основна маса заходів розпочинається після 16:00. Одночасно у різних частинах Експо йдуть по два три різні шоу. А ще треба якось у павільйони встигати, та й така дрібниця як поїсти. Тут, до речі, представлені, напевно, всі кухні світу. Але ціни високі. Ми вирішили, що оптимальніше спробувати всі кухні світу прямо у всіх країнах. А поки що на їжу взагалі немає часу. Благо на території є Домінос, де піци йдуть нескінченним конвеєром як гамбургери в Макдональдсі і за 54 дирхами (15 $) можна відмінно і швидко поїсти на двох — піца і картопля.

Вода на території виставки безкоштовна. Третя частина вражень — це також шоу, але не офіційні. Багато павільйонів проводять різні перформанси з метою самореклами, такі шоу в додатку не анонсуються, їх можна дізнатися тільки в самих павільйонах і скільки таких перфомансів і як їх втиснути у свої плани невідомо. Тут навіть роботи мають свої народні танці, на які ми потрапили суто випадково, поки бігли від одного павільйону до іншого. Четверта частина емоцій – це атмосфера на вулицях міста, тут можна безцільно гуляти та ловити естетичне задоволення від краси. Тут навіть аналог сінгапурських дерев є.

І фінальна частина вражень — це центральний купол із його проекціями, музикою та атмосферою. Це сад із тисячі електронних квітів, які хвилями змінюють освітлення у такт тематиці купола. Тут ти можеш вирушити на Марс і на далекі планети, тут можна поринути в мрії дванадцятирічної дівчинки і відчути її внутрішній світ, тут можна буквально медитувати під вільними проекціями в десятках сонечок або літаючих птахів.

Або просто вбирати в себе атмосферу під час молитви арабського світу. Найвидовищніші шоу проходять саме під куполом. Більшість доріг веде також через купол. І найчастіше спроби дістатися з однієї точки Експо в іншу можуть закінчитися провалом, тому що не можна просто взяти і пройти повз купол не зупинившись там. Самі вулиці виставки також не пустують. Часом там “літає” величезний золотий сокіл під тематичну музику.

Навіть за всього бажання ти за день не зможеш і малої частини побачити. Наприклад, у перший день ми подужали лише чотири павільйони та різні шоу. Щоправда, цей день ми почали тільки о першій годині дня. Ми настільки перейнялися атмосферою Дубай Експо, що, напевно, вперше в історії наших подорожей ми почали скасовувати заплановані до відвідування місця в країні, аби ще один день провести в цьому чуді світу. Щоразу здавалося, ось завтра ще день тут відгуляємо і буде якраз. Але ж ні, як ви думаєте скільки з шести вільних днів ми провели у підсумку на виставці? Майже повні шість!

Тобто, ми реально були щодня на виставці. Двічі вечорами робили вилазки. Один раз на Бурдж Халіфу з акваріумом та фонтаном, потім поїхали гуляти історичним районом Al Fahidi. Вдруге ми вибралися ввечері погуляти районом Дубай Марина. І фінальний фінт: в останній день ми приїхали вранці, здали ПЛР, додивилися заплановані павільйони, що залишилися, повернулися в готель, поїхали на сафарі в пустелю, пізно ввечері нас повернули в готель, і ми знову поїхали на Експо. Останні спогади про виставку це як ми лежимо на м’якій зоні під центральним куполом, а над головою відлітає ракета в далекий космос.

Проносяться різні планети, а в кінці космонавт зовні стукає у купол. Коли ми востаннє йшли з купола, мені хотілося зупинити час, аби виставка тривала вічно. Зазвичай під час подорожі ти завжди морально готовий їхати як раз на останній день, і навіть накопичена втома може нагрібати саме в останній день. Але не цього разу. То був світ моєї мрії. І круто, коли ти до подорожі виставляєш високі вимоги та очікування, а у відповідь отримуєш щось що у рази, перевершує твої фантазії.
Які павільйони необхідно відвідати обов’язково:

  1. Саудівська Аравія.
  2. Японія – потрібно бронювати щодня о 9 ранку.
  3. Пакистан – атмосфера зашкалює.
  4. Стійкість.
  5. Alif.
  6. Водоспад – у темний час.
  7. Іспанія – найкращий фільм, який ми бачили на Експо.

Повний список павільйонів, які ми дали батькам як рекомендовані до відвідування (не впорядковані за рейтингом):
Alif, Японія, Саудівська Аравія, Sustainability, Водоспад, Центральний купол, Казахстан, Швейцарія, Німеччина, Іспанія, Емірати, Кувейт, Малайзія, Таїланд, ОАЕ (у пошуку на бронь UAE), Opportunity, Фінляндія, Польща, Корея, Жіночий павільйон, Франція, павільйон авіакомпанії Emirates, Індія, Люкс, Парагвай, Перу, Азербайджан, DP World.

Ми мали кумедний випадок з павільйоном ОАЕ. Ми дуже запізнювалися і буквально бігли. Але мене бентежило слово в назві “Юніверсіті” І ми доки бігли обговорювали що можливо йдеться про всесвіт чи річницю, що звучить схоже. Коли добігли, це виявився павільйон еміратського університету. А потрібний нам у пошуку можна знайти лише як UAE.

Звичайно, враження від Експо можуть бути у кожного свої і все залежить від настрою, але рейтинг на Google карті показує оцінку 4,8 з 5 і має більше 21000 відгуків, що говорить дійсно багато про рівень виставки. Напевно таки багатьом сподобалося життя, коли ти прокидаєшся в Еміратах, обідаєш у Малайзії, а потім п’єш каву в Австралії, після чого “сідаєш у літак” і вирушаєш у подорож по 2070-му року і все це відбувається за лічені години (це був маленький фрагмент зі звичайного дня на Експо) Ми, до речі, за шість днів упіймали чи не всі варіанти погоди і хочу сказати, що Експо було так само чудово і в похмурий день, і в дуже вітряний. Наші ж враження від виставки також підігрівалися тим, що цю подорож я планував робити вже працюючи на новій роботі, але відбулося небувале диво і ми змогли узгодити нові ще більш вигідні умови роботи в моїй поточній та улюбленій компанії, всі ті проблеми, що я розгрібав під час минулорічної подорожі Туреччиною, принесли небувалі плоди у кар’єрі.

Інформація про подорож

Андрію, вітаю тебе з Експо 2025 з Японії!

Дата подорожі: 18.01.2022 – 25.01.2022

11 годин пересадка у Дубаї

IMG_0423

— Поспати попереднього дня трохи не вийшло, а прилітали ми вночі. Після 17 години практично без сну, нас чекало ще 11 годин прекрасного Дубая.
02:30 Спочатку необхідно було пройти між терміналами, потім для виходу отримати штамп та відсканувати сітківку ока, потім і домовитись за здачу речей і у фіналі — перекусити.
04:00 За півтори години ми нарешті здолали організаційні процеси і мчали на таксі до фінансового центру до станції метро World Trade Centre, де наші легені наповнилися вже звичним солодкуватим запахом Азії. Спочатку подорож була запланована із використанням метро, але у п’ятницю першу половину дня безпілотне метро не працює (так було раніше, тепер метро працює по п’ятницях також, із п’ятої ранку). Від метро ми рушили пішки у бік найбільшого хмарочоса у світі.
Місто відразу видно, що дороге, хмарочоси — справжнісінькі дизайнерські шедеври. Деякі навіть парно стоять один одному доповнюючи дизайнерський задум. У яскравій прозорій висотці хтось спускався ліфтом. Оскільки Бурдж Халіфа найвища будівля у світі, у нас не було складнощів зрозуміти в який бік рухатися.

IMG_0345

Ніч була трохи прохолодною, як для літнього одягу, а жорстоке сонце ще мирно спало. Ми спочатку сумнівалися, чи має сенс гуляти нічним бізнес-центром, але коли знаходилися там, то зрозуміли, що вчинили правильно. Наприкінці маршруту на нас чекав сюрприз – гігантських розмірів багатосмугово-багаторівнева транспортна розв’язка, ми таких ще не бачили. Завдання полягало в тому, що її потрібно перетнути по діагоналі в протилежну точку. Пробиралися ми до неї усіма можливими шляхами, дорогою навіть заскочили в маркет і зробили собі перекус. У зустрічного араба запитали, як дістатися Бурдж Халіфа, на що араб округлив очі, перепитав, чи на самий нам верх потрібно і відповів, що краще нам полетіти, ніж йти пішки. Але від душі посміявшись разом із нами, вказав нам вірний шлях.

06:00 Заздалегідь визначивши час світанку тут і купивши онлайн квитки ми пройшли на ресепшен.

IMG_0368

До речі, на місці квитки купити не можна було через брак вільних місць. Ми потрапили у темний тунель з повільно їдучою горизонтальною доріжкою. Навколо інтерактивні стіни із цікавою інсталяцією. Спочатку були пустелі, потім тіні людей, які розвивають націю, потім наукові прогреси та космічний безмежний простір. За рахунок системи вбудованих дзеркал кожна зміна теми відбувалася дуже незвично і розкривалася на всю стіну саме для тебе. Спокійна музика на фоні додавала ефекту незвичайності. Потім, пройшовши зали історії будівлі, ми зайшли у ліфт. Ліфт почав мчати зі швидкістю 10 метрів за секунду. А по стінах почало розлітатися світло, що летить з тобою світловими хвилями. У стінах ліфта встановлені «Вікна» дисплеї, які показують, як ти, починаючи з пісків, підіймаєшся в саме небо, потрапляючи у відкритий космос, проходячи сузір’я і дістаєшся ще вище — на вершину світу, в цей момент лічильник поверхів нам показав, що ми на 128 поверсі. Всі Дубаї були біля наших ніг, а сонце, що прокинулось, почало ліниво підійматись із пустельних глибин. Теплий вітерець нас огортав. У міцному склі є спеціальні проміжки так, що можна навіть з головою висунутися над містом. Принаймні ми знайшли саме таке застосування.

IMG_0405

Ще на даху є комп’ютерні дисплеї, які наведену місцевість показують у реальному часі у трьох режимах «Нічний», «Денний» та найцікавіший «Історичний», тобто на все, що ти наводиш, ти бачиш, як було раніше, до того, як місто збудувалося. Навівши на хмарочос видно лише бархани та невеликі будиночки на його місці, на різні об’єкти можна натиснути пальцем та побачити їх опис.

IMG_0415

07:00 Гуляємо біля висотки, вздовж величезного басейну. Після чого вирушаємо на таксі до району Дубай Марина.

IMG_0428

Їду у машині, думки накочуються теплими хвилями, свідомість йде… відкриваю очі, а на лічильнику вже на 100 грн більше) Район складається з кафешок, каналів та великого скупчення висоток. Місто починає прокидатися, вже світло і трохи тепло, сонце яскраве, але ще не спекотне. Бродили, гуляли районом, дуже красиво і не нудно. У магазинах є мікрохвильові печі, тому куплену їжу можна відразу розігріти. У магазині, до якого ми зайшли, продавався український йогурт. під час трапези булочками за столиками кафешки, що ще не відкрилася, ми насолоджувались ароматом солодкого запаху Азії. Нагулявшись ми вирушили до Мадінату Джумейра. Але нас туди тягнуло.

09:00 Стає значно теплішим, за ціни на таксі просто намагаюся не думати, оскільки у будь-який інший день ми б просто користувались метро.

IMG_0433

Ми прибули до торгового центру, зробленого у вигляді старовинного міста. Ми ніби потрапили в мультик Алладін у ролі головних персонажів. Стіни і будівлі точнісінько такі самі як у мультику, тільки замість фініків торгують якимось дорогим і дуже пафосним барахлом. З торгового центру ми вирушили пішки по парковій місцевості на міський пляж. Проходячи вздовж семизіркового вітрила та не менш “дешевого” аквапарку.

IMG_0436

Холодне море наче перезавантажило все тіло і наринув новий приплив сил. А найпафосніше – купатися на фоні того самого вітрила.

11:00 Оскільки у п’ятницю автоматизоване безпілотне метро не ходить вранці, адже роботам теж потрібний відпочинок, наш маршрут був дуже змінений і скорочений. У нас в запасі було ще приблизно пару годин вільного часу, але сонце, що випалює, нам прямо натякало «Туристи, вам пора далі». Ми так і зробили, зловивши таксі, ми вирушили в аеропорт завершувати нашу довгу пересадку.

Інформація по туру

IMG_0469

Дата подорожі: 28.02.2014
Тип поїздки: Транзитний вихід
Тривалість: 12,5 годин