— Поспати попереднього дня трохи не вийшло, а прилітали ми вночі. Після 17 години практично без сну, нас чекало ще 11 годин прекрасного Дубая.
02:30 Спочатку необхідно було пройти між терміналами, потім для виходу отримати штамп та відсканувати сітківку ока, потім і домовитись за здачу речей і у фіналі — перекусити.
04:00 За півтори години ми нарешті здолали організаційні процеси і мчали на таксі до фінансового центру до станції метро World Trade Centre, де наші легені наповнилися вже звичним солодкуватим запахом Азії. Спочатку подорож була запланована із використанням метро, але у п’ятницю першу половину дня безпілотне метро не працює (так було раніше, тепер метро працює по п’ятницях також, із п’ятої ранку). Від метро ми рушили пішки у бік найбільшого хмарочоса у світі.
Місто відразу видно, що дороге, хмарочоси — справжнісінькі дизайнерські шедеври. Деякі навіть парно стоять один одному доповнюючи дизайнерський задум. У яскравій прозорій висотці хтось спускався ліфтом. Оскільки Бурдж Халіфа найвища будівля у світі, у нас не було складнощів зрозуміти в який бік рухатися.

Ніч була трохи прохолодною, як для літнього одягу, а жорстоке сонце ще мирно спало. Ми спочатку сумнівалися, чи має сенс гуляти нічним бізнес-центром, але коли знаходилися там, то зрозуміли, що вчинили правильно. Наприкінці маршруту на нас чекав сюрприз – гігантських розмірів багатосмугово-багаторівнева транспортна розв’язка, ми таких ще не бачили. Завдання полягало в тому, що її потрібно перетнути по діагоналі в протилежну точку. Пробиралися ми до неї усіма можливими шляхами, дорогою навіть заскочили в маркет і зробили собі перекус. У зустрічного араба запитали, як дістатися Бурдж Халіфа, на що араб округлив очі, перепитав, чи на самий нам верх потрібно і відповів, що краще нам полетіти, ніж йти пішки. Але від душі посміявшись разом із нами, вказав нам вірний шлях.

06:00 Заздалегідь визначивши час світанку тут і купивши онлайн квитки ми пройшли на ресепшен.

До речі, на місці квитки купити не можна було через брак вільних місць. Ми потрапили у темний тунель з повільно їдучою горизонтальною доріжкою. Навколо інтерактивні стіни із цікавою інсталяцією. Спочатку були пустелі, потім тіні людей, які розвивають націю, потім наукові прогреси та космічний безмежний простір. За рахунок системи вбудованих дзеркал кожна зміна теми відбувалася дуже незвично і розкривалася на всю стіну саме для тебе. Спокійна музика на фоні додавала ефекту незвичайності. Потім, пройшовши зали історії будівлі, ми зайшли у ліфт. Ліфт почав мчати зі швидкістю 10 метрів за секунду. А по стінах почало розлітатися світло, що летить з тобою світловими хвилями. У стінах ліфта встановлені «Вікна» дисплеї, які показують, як ти, починаючи з пісків, підіймаєшся в саме небо, потрапляючи у відкритий космос, проходячи сузір’я і дістаєшся ще вище — на вершину світу, в цей момент лічильник поверхів нам показав, що ми на 128 поверсі. Всі Дубаї були біля наших ніг, а сонце, що прокинулось, почало ліниво підійматись із пустельних глибин. Теплий вітерець нас огортав. У міцному склі є спеціальні проміжки так, що можна навіть з головою висунутися над містом. Принаймні ми знайшли саме таке застосування.

Ще на даху є комп’ютерні дисплеї, які наведену місцевість показують у реальному часі у трьох режимах «Нічний», «Денний» та найцікавіший «Історичний», тобто на все, що ти наводиш, ти бачиш, як було раніше, до того, як місто збудувалося. Навівши на хмарочос видно лише бархани та невеликі будиночки на його місці, на різні об’єкти можна натиснути пальцем та побачити їх опис.

07:00 Гуляємо біля висотки, вздовж величезного басейну. Після чого вирушаємо на таксі до району Дубай Марина.

Їду у машині, думки накочуються теплими хвилями, свідомість йде… відкриваю очі, а на лічильнику вже на 100 грн більше) Район складається з кафешок, каналів та великого скупчення висоток. Місто починає прокидатися, вже світло і трохи тепло, сонце яскраве, але ще не спекотне. Бродили, гуляли районом, дуже красиво і не нудно. У магазинах є мікрохвильові печі, тому куплену їжу можна відразу розігріти. У магазині, до якого ми зайшли, продавався український йогурт. під час трапези булочками за столиками кафешки, що ще не відкрилася, ми насолоджувались ароматом солодкого запаху Азії. Нагулявшись ми вирушили до Мадінату Джумейра. Але нас туди тягнуло.

09:00 Стає значно теплішим, за ціни на таксі просто намагаюся не думати, оскільки у будь-який інший день ми б просто користувались метро.

Ми прибули до торгового центру, зробленого у вигляді старовинного міста. Ми ніби потрапили в мультик Алладін у ролі головних персонажів. Стіни і будівлі точнісінько такі самі як у мультику, тільки замість фініків торгують якимось дорогим і дуже пафосним барахлом. З торгового центру ми вирушили пішки по парковій місцевості на міський пляж. Проходячи вздовж семизіркового вітрила та не менш “дешевого” аквапарку.

Холодне море наче перезавантажило все тіло і наринув новий приплив сил. А найпафосніше – купатися на фоні того самого вітрила.

11:00 Оскільки у п’ятницю автоматизоване безпілотне метро не ходить вранці, адже роботам теж потрібний відпочинок, наш маршрут був дуже змінений і скорочений. У нас в запасі було ще приблизно пару годин вільного часу, але сонце, що випалює, нам прямо натякало «Туристи, вам пора далі». Ми так і зробили, зловивши таксі, ми вирушили в аеропорт завершувати нашу довгу пересадку.

Інформація по туру

Дата подорожі: 28.02.2014
Тип поїздки: Транзитний вихід
Тривалість: 12,5 годин