Частина 1. Польща та Нідерланди
Частина 2. Париж
Частина 3. Бельгія
На подвір’ї далекий 2007 рік. Кудлатому підлітку дівчина Альона привозить гумову качечку з Бельгії. Качечка починає свої подорожі підкорюючи міста України. Якось, качечка була така відважна, що навіть на Говерлу піднялася. Колекція качечок почала зростати. Тільки на стелі їх було 136 люмінесцентних, але перша завжди займала почесне місце в колекції. З того часу минуло вже близько десяти років. Тепер ми просто не могли не взяти її на батьківщину. Отже, починаємо нашу дев’ятиденну заплутану подорож.
На Київ стрімко насувалися холоди та негода, та ще й чотири вихідні дні поспіль. Загалом все вказувало на те, що настав час у дорогу. Ще й акційні квитки підходили під дати. У Жулянах на нас чекала вражаюча черга на стійку реєстрації, але на щастя разом зі скасуванням візового режиму скасували і віза-чек. Тепер з ручною поклажею і біометрією можна прямо йти на контрольні пункти. Зате на рентгені нам влаштували огляд на повну.
Сіли в наш улюблений візейрівський літачок і в дорогу! Каченя перенесло переліт спокійно. Ми ж насолоджувалися останньою нагодою попити відносно дешевого чаю перед дорогими країнами.
Перша зупинка була у Польщі. На кордоні щось пішло не за планом і нам з подивом заявили, що у нас угорська віза. Я уточнив, що ще біометричний паспорт. У відповідь отримав “Not valid!”. Це що ще за нот валід? За якими це правилами? У нас все чесніше нікуди. Чому не можна, офіцер пояснити нам не змогла. Далі поцікавилася метою, я гордо заявив “Транзит!” і навіть квитки з готелями є. Дівчина мовчки поставила штамп в’їзду і пропустила нас. Що це було, схоже, залишиться загадкою. Готель ми собі винайняли прямо біля аеропорту, щоб з ранку можна було максимально довго поспати і полетіти далі. Доброзичлива господиня чистою польською розповідала нам корисну інформацію. Польський найкраще розуміє Даша. Але я настільки активно кивав головою і говорив: “Так”, що наприкінці жінка порадила Даші менше спілкуватися з водіями, щоб ті ціну не накрутили як на туристці, адже Ваш чоловік чудово володіє польською.
Краків
У майже рідний Краків поїхали через Катовіце. Так значно дешевше, хоча і довше. Але поспішати нам було нікуди. Ми запланували візит до друзів на околиці міста. Там на нас чекали шикарні поля та ліси. Не розумію, як Кракову вдається бути таким улюбленим.
Увечері ми поблукали старим містом, подивилися, як дракон вивергає полум’я і звичайно ж повечеряли в барі Млєчному.
Начебто за день нічого такого не зробили, але місто, як і минулого разу залишило тепло в пам’яті.
Зате вечірнє добирання до готелю залишило цілу низку спогадів про холод. Температура стрімко падала, градусів до 12 – 14 і розпочалася справжня холоднеча. Тривале добирання до аеропортового готелю супроводжувалося думкою “Скоріше б під ковдру”. Пам’ятаю той солодкий момент, коли ми нарешті залізли під ковдру.
Амстердам
З самого ранку ми прилетіли до нідерландського міста Ейндховен. Одразу біля аеропорту ми сіли в автобус та поїхали в Амстердам. Про те який Амстердам класний я вже описував рік тому. Але тоді у нас було близько 7 години тільки. Тепер ми зможемо подивитися його не лише вдень, а й уночі. Я б ще раз з радістю описав красу його каналів і фасади будиночків, від яких не відвести очей, але повторюватися не буду.
В Амстердамі на нас чекала осінь. Дерева начебто були зеленими, але повітря було тепло-осіннє. Наш готель був далеко від центру. Треба було розібратися, як до нього потрапити. Варто мені було підключитися до місцевого вай фаю як сталося непередбачене — на планшеті зламалася операційна система. Почалися ланцюгові перезавантаження. Це явно було пов’язано з вай фаєм. Але зараз його неможливо було вимкнути. Мережа наче жива вчепилася в наш планшет. На початку поїздки це нам зовсім не потрібно. Планшет з великими труднощами вдалося вивести на відносно стабільну роботу. Але перезавантаження тепер переслідували нашу подорож.
До готелю ми змогли доїхати автобусом, усередині якого можна було розплатитися карткою. Потім ми купили собі добовий проїзний та взагалі все стало легко. Готель був дуже дивним. Начебто все добре, але рушник треба купувати, і він твій навіки. Рушника нам ще не вистачало в ручній поклажі. Постільну білизну чомусь теж треба було самому заправляти. А один із вимикачів світла був приблизно на висоті 2,5 метра від підлоги. Мене це взагалі ввело у ступор. Але потім Даша придумала, що там стояло раніше двоповерхове ліжко. Загалом готель хороший, але з ним явно щось було не так.
Почали ми наш день із музею NEMO. Це звичайно звучить дивно, оскільки музеями ми зазвичай не цікавимося, але цей пропустити було складно. Музей являв собою гігантський корабель. Платний музей розташований усередині корабля і, за словами наших друзів, був не надто цікавим. А зверху можна погуляти безкоштовно. Ось там ми й гуляли. З літньою спекою нам допомагали боротися різні фонтанчики та генератори веселки. Ніжки було радісно помочити. Ще неподалік музею ми натрапили на дуже затишний нідерландський дворик. У тому дворику взагалі хотілося залишатися вічно. Невисокі будинки оточують широке відгалуження каналу і стіна з аркою, яка була увита живою в’юнкою рослиною.
Першу половину дня сонце світило крізь серпанок. Відчувалася атмосфера глибокої осені та легкої меланхолії. Якоїсь миті пронісся сильний і швидкий дощ, додаючи свіжості внутрішньому умиротворенню. Щиро кажучи, навіть хотілося трохи спати. Але варто було дістатися одного зі знаменитих амстердамських парків — меланхолія розвіялася.
Птахи, туристи, місцеві люди з собаками, всі затишно розташувалися на безкраїх галявинах. Минулого разу ми були в іншому парку, і він нам сподобався не менше. Схоже ця країна розуміється на міських зонах відпочинку. Парком можна блукати і блукати. Уздовж парку було збудовано мікрорайон, що складається з тематичних пабів та магазинчиків.
Тепер ми попрямували назад у центр. Незабаром ми побачили справжнісіньку європейську чергу. Черга була дуже довгою та звивистою. Я одразу подумав, що це та знаменита черга, що тягнеться до паризького Лувру. Швидким кроком у мене пішло більше хвилини, щоб дійти до кінця черги. Ця черга була до будинку Ганни Франк. Але, на щастя, нам далі у центр. Там вуличний актор уже давав свій виступ. Нам дуже подобаються такі активності. Я помітив, що вони проводяться на центральних площах головних міст приблизно о 20.00.
Сьогодні вранці був невдалий досвід зі сніданком. У принципі, у вегетаріанському кафе було смачно, але чек на 30 євро це рекорд!
З вечерями ми вчинили обережніше, я замовив собі меню в Бургер Кінгу, а Даша собі взяла велику тарілку салату в одному з маркетів. За ціною більш ніж удвічі вийшло демократичніше. Але взагалі я помітив, що в Нідерландах постійно занижене почуття голоду через рясні дегустації в сирних магазинах. Головне уважно читати таблички, бо схопиш старий козячий сир і день зіпсований. Принаймні у мене був зіпсований. Вийшли з фастфуду, на вулиці вже темніє. Коли в Амстердамі темніє — дорога одна — на вулицю червоних ліхтарів. Минулого разу через рейс ми не змогли дочекатися ліхтарів. А тепер гуляй скільки влізе. Дівчата в червоних вітринах наче рибалки на риболовлі. А ось і рибка! Один із хлопців з радістю зайшов до однієї з дверей, і вони з дівчиною зникли. З інших дверей уже виходив задоволений відвідувач, якого чекала компанія друзів. За одним із вікон диктори мовили Ред Лайтс радіо. Тепер треба було переступити невеликий моральний бар’єр.
Червоний будинок
В Амстердамі є одне доволі пікантне шоу Casa Rosso. Квитки на шоу коштують по 45 євро з особи без напоїв. Тут ще й питання ціни трохи кусається. Іншими словами, ти маєш бути точно впевнений у тому, чого ти очікуєш від цього шоу, щоб бути готовим вкласти за двох майже сотню євро. Зваживши всі за та проти, ми попрямували до каси. Я англійською уточнив що саме це за шоу, щоб точно визначити чи правильно ми все розуміємо. Хлопець запитав у відповідь, а що саме ми очікуємо там побачити, мабуть, щоби не травмувати випадкових цікавих туристів. Я, щиро кажучи, трохи не очікував такого питання, але сказав коротко “Hmm… mm.. sex show?”.
Хлопець зрозумів, що ми звернулися за адресою і коротко перерахував, що саме і в яких варіаціях на нас чекає на цьому шоу. “Aha, well… two tickets please!”. На картці спрацювали ліміти. Банк наче намагався врятувати нашу психіку. Але готівка була під рукою) Разом із квитками Даші вручили тематичний льодяник, який можна посмоктати під час шоу. Пам’ятна фотка на тлі фірмового рожевого слоника із піднятим хоботом і вперед! Пройшовши контроль, ми опинилися всередині театральної будівлі. Шоу йде в режимі нон стоп з 19:00 та опівночі. Даша вирішила сходити в туалет, але звідти назустріч йшов настільки великий хлопець із нескінченно темною засмагою, що одній йти стало страшнувато. І ось ми заходимо до зали… колишніми ми вже ніколи не будемо… все що, того вечора було на вулиці червоних ліхтарів назавжди там і залишиться.
Через півтори години переповнені емоціями, що вдосталь насміялися, на повному позитиві ми вийшли. Хоча в інтернеті багато критики у бік цього шоу, ми вважаємо, що його треба відвідати обов’язково. Потім можемо разом обговорити найкращі моменти) Це шоу ще задало якусь атмосферність нічному Амстердаму. Поблукавши трохи центральними вуличками, ми вирушили спатки.
Зансе-Сханс
Всього за 15 хвилин їзди поїздом можна дістатися до дуже тематичного міста Зансе-Сханс. Єдина складність — це купівля квитків та їхня валідація на станціях. Купити квитки треба вибравши якусь станцію з різною назвою. Результат сканування квитків висвічується нідерландською мовою і відразу незрозуміло, що саме сталося. Якщо пікнути ще раз на тому ж стовпчику, він скаже щось явно попереджувальне. А якщо на іншому, то квиток просто погаситься як використаний. Але це, наскільки ми змогли зрозуміти.
У нас квиток був раундтриповий і це дуже ускладнювало поняття того, як саме і де його треба пікнути. Загалом добре, що на контроль не напоролися. Але у будь-якому разі у нас були чесно куплені квитки. Дорогою від станції до музейної частини міста дуже пахло шоколадом від місцевого шоколадного заводу. А ось і наш перший розвідний міст на маршруті, та ще й у розведеному стані.
Ну, весело ж! Вхід на територію музею просто неба безкоштовний. Але можна купити за 15 євро якийсь квиток, який ми так до кінця і не з’ясували, де має знадобитися. Усі майстерні та тематичні будиночки також з безкоштовним входом. Тут тобі показують, як роблять дерев’яні черевики, там навчають як правильно готувати сир і таке інше. Навіть просто поблукати сільськими вуличками дуже радісно.
Години три тут скоротати взагалі як нічого робити. Одна з розваг цього музею піднятися на працюючий млин, таке задоволення коштує по 4 євро. Можна подивитися, як усередині млина працюють усі механізми. І навіть вийти на балкон. В околицях села є стежки здоров’я — довгі піші маршрути крізь зелені та густі очеретяні гаї. Часу гуляти стежками не мали, але хвилин 20 схоже було якраз.
Волендам
Тепер ми вирушили прямим автобусом у рибальське містечко Волендам. Водій автобуса видав, мабуть, найкрасивіші квитки, які нам траплялися. Їхали ми близько 40 хвилин через зелені поля. Оскільки зворотний квиток на поїзд у нас був із Зансе-Сханса, то треба було на автобусі ще повернутися туди. Останній автобус буде о 17:00, це трохи більше ніж за годину. Але години саме з головою вистачить, щоб вивчити рибальсько-туристичне село. Хоча якщо час дозволяє, то ще набережною можна сходити в Едам. На жаль цьому місту дісталося не найкрасивішого кольору море. Але все досить тематичне – кораблики, будиночки та кафешки. У цьому місті на кожному розі продавалися міні-млинці.
Мабуть, місцева кухня, отже, треба скуштувати. Звичайно не верх насолоди, але смачно) Головне, що тут треба спробувати це бутерброди з оселедцем. Час на зворотний автобус вже зовсім підтискав, але не спробувати тут оселедця означало, що треба буде ще раз їхати) У результаті з бутербродом в руках ми мчали у бік зупинки. Встигли. Тепер можна насолоджуючись видами з вікна і ласувати бутербродом.
До речі оселедець дійсно на смак був особливим. Ми знову у Заансі. Тепер людей практично немає. Останні групи туристів від’їжджають і музей починає пустіти.
Ми пішли гуляти вулицями, що розташовані з житлового боку міста. Там людей взагалі не було. Мов час зупинився. На вулицях тиша та нікого немає. Все місто тільки наше. Причому не просто місто, а дуже красиве, затишне, доглянуте місто, все у квітах. Втім, схоже, у Нідерландах немає дефіциту на гарні міста.
І знову Амстердам
Планшет показав, що в Амстердамі є метро. Це було трохи дивно, бо в місті дуже багато каналів. Оскільки у нас був проїзний ми вирішили подивитися якийсь віддалений район міста. Район вибрали навмання і спустилися до підземки. На наш подив там дійсно було метро. До того ж із чималою кількістю станцій. Хочу сказати, Амстердам схоже прекрасний у всіх районах. Це був район із парком Sarphatipark. Нагулявшись вулицями, ми пішли до парку. Час уже був вечірній і треба було щось вирішувати з вечерею. На щастя недалеко від парку був маркет, в якому продавалися готові салати. Це реально порятунок — не дорого, а також не довелося витрачати багато часу на очікування вечері. Жаль у маркеті не виявилося мікрохвильової печі. Але мені пояснили, що ця велика миска макарони з овочами вважається салатом і гріти його не потрібно. Повернулися до парку з провізією, вибрали затишну лавочку та розпочали вечірню трапезу. Було смачно😊
На порожньому столі сумно дивився нічийний кавун. Найцікавіше, що ще пів години тому, коли ми вперше зайшли до парку, кавунів було два. Мабуть, одному з них стало нудно, і він покотився додому. На вечірнє місто опустилися холоди, все вказувало на те, що треба їхати та відпочивати перед завтрашньою Францією. Залишати Нідерланди зовсім не хотілося, тут добре. Та й завжди ознакою гарного міста чи країни є страх “А що як далі буде не так прикольно”.
Це цікаве відчуття, воно у нас з’являється у найкращих поїздках. На пересадочній трамвайній станції чергові вуличні артисти показували шоу. Це була площа Рембрандта. Люди гуляли, раділи та відпочивали на освітлюваних нічних галявинах. На площі був розташований центральний офіс букінгу. Було радісно побачити своє потенційно майбутнє місце роботи. Підбивши підсумки — Нідерланди це прекрасна, красива і дуже чиста країна зі своєю родзинкою.
Тут є і атмосфера і щось таке, чого ми ще не бачили в інших містах, ідеальне поєднання каналів та великого міста, нескінченно смачні сири та позитивні туристи. Безліч напрямків на всі боки, куди можна поїхати погуляти і звичайно ж вулиця червоних ліхтарів, що щодня зберігає в собі дедалі більше секретів туристів, що приїжджають. Нідерланди, ще обов’язково побачимось!
