Частина 1. Польща та Нідерланди
Частина 2. Париж
Частина 3. Бельгія

Ця частина подорожі у нас називалася “Пивний тур”. Все-таки бельгійське пиво круте. Та й взагалі про красу далекої Бельгії вже стільки всього оспівано, що не терпиться її побачити. Бельгійська мова дуже і дуже схожа на українську! А ні, це ми в маркет із польськими продуктами зайшли. Все добре. Мова зовсім не схожа. У готель як завжди приїхали завчасно. Тож просто залишили речі й пішли досліджувати містечко.

Гент

Перше враження від Гента склав Собор Святого Бавона. Це був один із найбільших соборів, у яких нам доводилося бувати. Передати всю ту старовину, помпезність і дух середньовіччя я не зможу. Але відвідати його обов’язково треба. Повз не пройдете. За собором відкривається вся краса Гента. Це наче Прага, тільки все більш затишне і близьке одне до одного. Ці вулички, ці будиночки і мальовничий канал.

У нас на карті було відмічено 25 місць, обов’язкових до відвідування. Навіть було дивно усвідомлювати, як у такому невеликому містечку міститься стільки місць. Але тут навіть безцільно можна блукати вуличками помираючи від краси. Почали ми пивну частину туру із місцевого пляшкового пива.

Вибрали собі місце у віддаленому райончику та звісили ноги з каналу. Це було світле пиво, воно не дуже відрізнялося від будь-якого іншого. Зробили висновок, що треба до білого дістатися. Тепер можна далі гуляти. Одне з головних питань було, де поїсти. Макдональдс ще будується, а місцеві кафешки ставлять за страву від 17 євро. Як добре, що хтось у своєму блозі описав про заклад souplongue. Це був справжній порятунок. За 5 євро ти отримуєш здоровенну миску крем супу, булочки з маслом, персик та різні добавки типу сиру в суп.

Для особливо голодних є літрове відерце супу за 6 євро навинос. Після чого пройшлися колоритними ярмарками і на десерт перекусили місцевими солодощами. Ще пів години тому було страшно впасти з голоду, а тепер тотально переїли. Від фасадів будинків, мостів та вимощених доріжок неможливо було відвести очі. Це місто наче років на 200 тому живе у минулому. Романтичність у повітрі просто зашкалює.

Також в Генті є один місцевий паб Bierhuis у якому понад тисячу сортів пива. А коли розгублений мандрівник не знає з чого почати, то пиво ще й безкоштовно грам по 50 на пробу наливають. Звичайно хотілося спробувати весь асортимент, включаючи найміцніше пиво, якого наливають не більше трьох бокалів по 0,33 на руки.

Але біле нефільтроване, мабуть, завжди смачне. Було смачно. Я думаю, у Бельгії навіть не любителі пива стануть любителями. Увечері біля каналу на вулицях Гента збирається все місто. Усі як одна велика родина сидять і насолоджуються місяцем, віддзеркаленнями фасадів. Дуже комфортне містечко.

Брюссель

З самого ранку виписалися з готелю та вирушили поїздом до столиці. Поїзди ходять кожні 9 хвилин. Їхати менш як годину через зелені поля. На вокзалі зручно розташовані автоматичні камери зберігання. Тож здати свої рюкзаки обійшлося зовсім недорого та оперативно.

Ще більшим плюсом є те, що вокзал розташований прямо у центрі. Тож з чого ж почати? Звісно ж із музею шоколаду. Платиш за вхід 6 євро та безлімітне королівство шоколаду твоє. Їж скільки хочеш) Точніше скільки влізе, хотілося більше, ніж влазило.

В сортах какао-бобів у нас із Дашею вийшла суперечність. Сподобалися різні. Далі за нашою культурною програмою потрібно було знайти всі три відомі статуї, що пісяють.

Найцікавіше, що статуя хлопчика виявилася за розмірами менше, ніж більшість однойменних сувенірів у продажу. Статуї розташовані так, що поки пройдеш їх усіх, то подивишся практично все старе місто. Дуже зручно. Я б не сказав, що статуї справляють особливі враження, зате виходить якийсь квест. У столиці ми пробували баночний Хугарден та Леф. Хугарден на смак подібний до того, як у нас у банках, але за міцністю значно швидше до голови доходить. А може, просто спекотна погода була. Оскільки з лавками великий дефіцит у місті, всі туристи сидять на бордюрах навколо центральної площі.

Провели в місті ми близько трьох годин і залишилися задоволені, що заїхали. Тепер ми поїдемо до віддаленої частини Бельгії.

Брюгге

Дорога до Брюсселя до Брюгге займає менш як дві години. Поїзди дуже комфортні, так що час іде швидко. Брюгге значно більший, ніж Гент. У заброньованому готельчику на нас чекала наймиліша господиня. Своїх гостей вона зустрічає келихом пива та соку. Старе місто оточене каналом, який ми необачно вирішили пройти по колу. Шлях вимірювався годинами) Але краса цього шляху була неймовірна.

Гент брав красою внутрішнього міста, Брюгге одразу підкорив нас красою із зовнішнього боку. Просто можна йти вздовж каналу та милуватися. Людей тут майже немає, що ще більше додає краси. З одного боку каналу є довга паркова зона та справжні млини.

Наскільки ми зрозуміли, удень можна зайти за гроші всередину. Увечері можна просто сходами нагору піднятися. Щоправда, там не зовсім розраховано, що ти без нагляду підніматимешся.

До старого міста ми потрапили вже зовсім ввечері. На ратуші, що розташована в центрі міста, якраз розпочався дзвоновий концерт. Все старе місто огорнула музика на дзвонах. Грали справді щось відоме.

Але в дзвоні нелегко визначити, що саме грало. З дитячими майданчиками у Брюгге відбувається якась криза жанру. Ми знайшли у трьох місцях щось схоже на дитячий майданчик із пристроєм дуже схожим на дитячу карусель.

Причому з першими двома ще можна було щось придумати. А ось як розважатися на третьому “атракціоні”, що складається з паралельних опуклих труб, залишилося загадкою.

У цих затишних містах – один мінус. Якщо хочеш особистий номер із власною туалетною кімнатою та менш ніж сто євро за ніч, то доводиться жити трохи за старим містом. Щоночі у нас були затяжні походи в готель.

Вранці наша господиня готувала нам сніданок так, наче ми графи, які приїхали культурно збагачуватися з далеких земель. Все було дуже чинно і благородно. Я навіть відчував, наче на мені фрак! Як зручно жити поряд із магазином оренди велосипедів. Два найоригінальніші велосипеди вже чекали нас.

Їхати на таких незвичайних і красивих велосипедах було наче за кермом новенького Феррарі. Нам навіть один із місцевих дідусів на вулиці сказав, що у нас дуже незвичайні велосипеди. На під’їзді до старого міста на нас чекав розкритий розвідний міст! Причому міст розкривався з поворотом у площині. Спочатку розвідні мости нас дуже тішили. Але згодом їхній розкритий стан починав більше заважати. На велосипедах вздовж каналу ми поїхали по місту, що прокидається. Містки, ворота та млини супроводжували нашу поїздку.

Ми обійшли половину кола старого міста і звернули на дорогу, що веде на околицю міста. Нашою метою були замки в сусідніх містах. Цього дня сонечко добре пригрівало. Але вітерець від їзди полегшував самопочуття. Головне не зупинятися. Перший замок “Kasteel Ryckevelde” на нас чекав у справжньому бельгійському лісі. Перед замком озерце, величезна сонячна галявина та меч у камені!

Я вже навіть хотів відправити на свою роботу смс, мовляв, прощавайте, офісний планктон, я, виявляється, тепер король Артур! Але як не намагався, меч із каменю дістати не вийшло. Все ж таки я офісний планктон, а не король. Далі маршрут лежав уздовж кукурудзяних полів, розкішних дач та маленького містечка Oostkamp.

Місто ми проїхали без зупинок. Але все одно воно здалось якимсь благодатним, спокійним. Під час поїздки дуже запам’яталися залізничні переїзди. Шлагбауми закриваються, мабуть, за пів хвилини до поїзда. Потім пролітає з неймовірною швидкістю поїзд та шлагбауми відкриваються. Весь цей процес триває якусь мить. Навколо поїзда прямо чутно, як іде повітряна ударна хвиля.

Другий замок на нас чекав у місті Лоппем і називався “Het Kasteel van Loppem”. Замок був цікавіший за перший, але суть не змінювалася. Озеро тут було явно краще. Вмостилися на лавці та на траві. Під час тривалого відпочинку спостерігали за місцевим рибалкою, який ловив рибу, та потім відпускав. Спортивна риболовля.

Трохи навіть побалакали з чоловіком про країну. Тепер ми вирушили в саме місто, шукаючи маркет. Насамперед потрібно було охолонути, інакше перегрів та тепловий удар був неминучим. Перед маркетом була стоянка для велосипедів. Кожне блокування наших велосипедів ми фотографували. Такими були умови оренди. Мабуть, на випадок, якщо викрадуть. Система антивикрадення на наших велосипедах була серйозна, складалася з кількох рівнів захисту. Маркет для нас був райським куточком. Він складався із двох відділів. У першому було холодно, у другому дуже холодно. За всіма відділами були дегустації товару за принципом самообслуговування. Причому добрими порціями. На дегустації були вина, сир, кава з булочками, йогурти одразу баночками, шоколад та горішки. А на десерт купили собі літр соку та булочки-тортики. Цей маркет був порятунком від далекої дороги і від сильної спеки. Тепер ми знову сповнені сил і готові до дороги назад. Вона до речі не дуже довга, Брюгге недалеко від цього міста. Як же тут ефектно проносяться поїзди через дорогу. І знову розвідний міст.

У центр Брюгге на велосипеді особливо не заїдеш, бо там незручна для велосипеда бруківка. Тому ми припаркували велосипеди і пішли релаксувати парками та прилеглими вулицями. З цього боку міста був широкий канал і величезна галявина з лебедями та качками.

За кількістю пір’я в траві можна зробити висновок, що це постійне місце проживання цих качок. 

Ось на жаль, і настав час залишати романтичну Бельгію. У цій поїздці ми відкрили дві нові країни. І обидві виявилися вдалими.

Парижу ми віддаємо медаль за пригоди та кількість цікавостей, а Бельгії за романтичність.

Ейндховен

До Нідерландів ми доїхали фліксбасом. Що вразило в місті, це велика пам’ятка у вигляді кулі та розбитих кеглів. Але на жаль, на цьому визначні пам’ятки міста й закінчились. Ще ми вичитали, що можна взяти велосипед в оренду і покататися вночі по доріжці, що світиться. Але вичитали це ми вже вранці. Хоч це місто було найнецікавішим у нашому маршруті, але воно залишило незабутні спогади про наш найзатишніший сніданок. У будинку, де ми оселилися, був невеликий внутрішній дворик. Вранці було холодно і лила злива. Але господиня наполягла, що снідати краще у її дворику. Збоку дворика стояв стіл, над ним був дах і висіла люстра, яка насамперед виконувала функцію обігріву.

Тобто рівно наші два місця і стіл знаходилися в куполі тепла та затишку. За нашим умовним куполом лила сильна злива і холод. Сам сніданок складався із дуже цікавих продуктів. Схоже, їх усе поєднувало те, що вони були особливо екологічними. Навіть чай був особливо біологічним. Вся ця атмосферність ммм. Запам’яталася нам назавжди.

Пижовіце

Ми оселилися у черговому готелі біля аеропорту. Час уже був вечірній і їхати до Катовіце вже не мало сенсу. Значить досліджуватимемо локальну місцевість. Погода була просто ідеальна, було не холодно і не спекотно. Західне сонце світило своїми останніми літнім промінням. Навколо нас поля та ліси. Повечеряли ми на 50 злотих від пуза. З’їли дві величезні порції вареників та деруни з гуляшем.

Те, що ми замовили, напевно, на трьох розраховувалося. Єдина розвага в цьому місті – піти подивитися, як злітають літаки. Для цього треба було оминути аеропортову зону. Але в самому несподіваному місці було огороджене будівництво. Ми акуратно перебралися через барикади, обійшли ями і зайняли найвдаліше місце, щоб бачити, як літаки летітимуть на нас. А остання пригода, подарована нам Європою у цій поїздці — як нас вивела охорона з будівництва.

А ні, ще вранці за нами не приїхав трансфер, щоб відвезти в аеропорт. Це була пригода з адреналінчиком) Ось, власне, і все. Це була остання восьма подорож п’ятого сезону. Європа цього сезону показала себе з кращого боку. Спершу італійське озеро Гарда, тепер західна Європа. Загалом тут заслужений залік. Нідерланди, Бельгія та Франція обов’язкові до відвідування!
Цей сезон був, напевно, найцікавішим у нас, за рік ми здійснили 25 перельотів, провели 58 днів закордоном. Квитки на шість із восьми поїздок були куплені перед початком сезону. У результаті цей сезон у нас вийшов спланованим заздалегідь. Навіть раптова зміна роботи не спромоглася зрушити щільний графік поїздок. У результаті під час випробувального терміну треба було домовитися одразу про три подорожі. Причому третя була несподіваною для нас самих. На свій п’ятий рік подорожей ми вдруге скористалися саме гарячим туром. А також ми відкрили для себе щось красивіше за Мальдіви – тайський острів Ко Ліпе.
Будильник, я розплющую очі. Потрібно зрозуміти, що це за готель і де ми. Це наша кімната? Ми, що у Києві? Аааа точно, ми вчора повернулися… Гаразд, треба збиратися на роботу…

Інформація про подорож
Дата подорожі: 23.08.2017 – 31.08.2017
Тривалість: 9 повних днів
Повних днів без дощу: 8
Авіаквитки: WIZZ + WIZZ
Готелі: Booking
Екскурсії: Всі самі
Складність поїздки: 3/10 (легко)