Купувати квитки за рік не лише вигідно, а й корисно. Саме завдяки такій купівлі квитків до Португалії ми й опинилися без доплат в Амстердамі. Рік тому мій знайомий Льоша взяв одночасно з нами такі ж квитки. Дзвонить мені він днями повідомити сумну звістку про те, що рейс скасовано, але звістка якраз була дуже радісна, адже тепер можна полетіти з пересадкою в будь-якій країні Європи! Відсортувавши пересадки рейсів МАУ, ми з’ясували, що найдовша пересадка через Амстердам – 7 годин. Оператор по телефону повідомила, що є ще негласна дев’ятигодинна пересадка, але доведеться летіти не лоукостером, а компанією KLM. Привалило так привалило! Я ще ніколи так не тішився скасуванням рейсу. Ще одна довга пересадка можлива була в Празі, але вибір між “празьким тортиком” та “косячком” був очевидним)))

Грузинське застілля

Грузинські пісні, нереально смачна грузинська їжа, декоративний ріг, який я випадково відірвав від стіни. Грузинську мафію ми відшукували кожні пів години, головне, щоб комісар вижив. Море вина та веселощів, день народження Олі проходив веселіше ніж весілля у грузинського винороба. Головне не забути, що хтось із нас завтра летить до Португалії… Додому дісталися пізно, з таким розкладом можна було довше гуляти й одразу в аеропорт. Були б речі із собою.

Полетіли

Під час польоту Даша відзначилася тим, що полагодила столик у літаку. Ось видно, що політех випускає справжніх інженерів, здатних навіть полагодити боїнг 747! А ось пілот, на жаль, не виявився випускником політеху і влаштував нам настільки хард посадку, що літак навіть вивертав зі злітної смуги, не встигнувши повністю скинути швидкість.
Вискочивши першими з літака, ми скоріше побігли на паспортний контроль пояснювати, що ми тут робимо з португальською візою. Офіцерові загалом було неважливо, що ми і де робимо, тому він попросив пред’явити тільки броню португальських готелів. Наші друзі не встигли першими на контроль, внаслідок чого ми загубилися так, що знайшлися лише дивом під час посадки на поїзд, що їде з аеропорту до центру.

Амстердам зустрічай нас!

Місто нас зустріло чоловіком, який крутив косячок прямо на вокзалі. Далі було багато дуже яскравих персонажів. Треба було перекусити, не втрачаючи при цьому часу, найрозумніше було заскочити в макдак.

Фея відвідала Макдональдс!

Макдак сподобався, було смачно.
Уздовж затишних каналів ми вирушили у бік вулиці червоних ліхтарів. Дівчата у віконцях радісно чекали на своїх клієнтів. Правда самі дівчата, м’яко кажучи, на любителя. Та й розміри деяких іграшок на вітринах секс-шопів викликали мурашки по тілу. А ось сину наших друзів — п’ятирічному Артему якраз вітрини дуже сподобалися, при спробі відвести Артема від вітрин, він сказав: “Та дайте ж глянути!”. Милуючись каналом з чергового містка, ми помітили медсестру, яка явно шукала кому надати допомогу. Наша делегація швидко визначила свого представника, якому було покладено відповідальну місію дізнатися скільки коштує допомога медсестри.

Представником виявився я. Причому найактивніше мене з натовпу випирала власна дружина, мовляв, без розцінок не повертайся. Мені спочатку було якось незручно йти до медсестри, але вона так схиляла до себе, що мені ціна в 50 євро навіть не видалася якоюсь страшною. Далі тактовно треба було відморозитися, адже медсестра одна, а людей, які потребують її допомоги багато, а я одружений.

Загалом я навів свій головний аргумент “У мене тільки перша година в місті”, на що отримав контрдоказ “Так я тобі влаштую чудовий початок”. Все ж таки від послуг вдалося відморозитися, хоча видно було, що дівчина дуже хотіла допомогти.
Так, після такого треба було охолонути, ми вирушили до найближчої кондитерки за морозивом.

Наступним поінтом було відвідати coffe shop. Вся наша експедиція була дуже багата на дух, і всі були твердо впевнені, що coffe shop нам не потрібен. Але варто було тільки пройти повз перший, як хтось вигукнув: “А давайте зайдемо!”. З усієї нашої делегації не курив лише п’ятирічний Артем. 

На нашому маршруті ми також відвідували ряд пам’яток таких як Монетна вежа, Азіатський храм, Королівський палац і т.д., але описувати їх не має сенсу, їх треба їхати і дивитися) Серед міста розташувався невеликий скверик Begijnhof.

Навколо якого були розташовані житлові будинки, включаючи найстаріший дерев’яний будинок. Я не втримався і пройшов у альтанку чиєїсь хати, сів за столик і відчув себе справжнім голландцем.
На вузьких вуличках Амстердаму панував святковий настрій, багато музики, веселий народ, щось продають. Дуже затишно. Відчуття було ніби гуляєш Стамбулом. У центрі міста розташувався великий сирний магазин. Ключова особливість якого була в тому, що всі сири можна було пробувати у необмеженій кількості.

Я, напевно, перепробував усі сорти світу) А час все цокав, і до вильоту залишалося все менше. У родини Льоши виліт був на 2 години раніше. І на цьому місці наші дороги розходилися аж до Києва. Ось цікавий момент, за однакових дат і початкових умов, у всіх цілі настільки різні, що наші португальські маршрути перетнулися лише на 7 годин в Амстердамі.

Наступною метою було відвідування одного з багатьох величезних парків міста. До парку ми йшли близько години, і головним було дорогою сфоткатися на тлі легендарного напису Iamsterdam.

В уяві я собі уявляв, як велично виглядаю з неї, але за фактом там виявилося стільки людей, що виглядали всі крім мене) Музей Вангога мав настільки потужну ціну за вхід, що ми культурно збагатилися навіть не заходячи всередину. Ось що означає музей справжнього класика. Дорогою до парку ми проходили через арку якоїсь будівлі, де вуличний акордеоніст грав класику не гірше, ніж весь оркестр у філармонії.

Парк був довгий і релаксовий з безліччю озер та екзотичних пташок. Одна з пташок показово зловила рибку😊 У парку наче релаксувало усе місто, а літнє сонечко всіх пригрівало на зеленій травичці. У нашому рейтингу Амстердам посів найвище місце серед міст материкової Європи. В останню годину ми ще раз повернулися на вулицю червоних ліхтарів насолодитися колоритом. На цей раз заощаджуючи час, ми повечеряли картоплею фрі, яку насипають як насіння в паперовий конус і заливають майонезом. Фіранки майже всіх вікон були закриті — робота кипіла по повній, всі працювали) На цьому вступна частина нашої великої подорожі була закінчена. І ми вирушили далі😊

Посадка на рейс