Шарм-ель-Шейх 2013

IMG_6907

Холодного зимового вечора, мріючи про травневі свята, було вирішено летіти до Єгипту з Мишком, на пляжний відпочинок. Але оскільки ціни на травневі свята зростають у півтора рази, то ми вирішили розпочати травневі святкування раніше.

Трохи поспавши, ми насолоджувалися найкрасивішими гірськими ландшафтами пустелі та блакиттю червоного моря з вікна ілюмінатора. При виході з літака нас обдуло приємним гарячим вітром, так ми собі уявляли вихід на трап, але тут трохи не зійшлося, порив крижаного вітру шокував нас. Де ж єгипетська нестерпна спека? Але, в результаті думки матеріалізувалися, і наступного дня почалася спека, яка згодом стала дійсно нестерпною)))
Заселення до готелю курорту ділиться на три види: або плати, або лайся, або довго чекай. Причому араби схильні до першого варіанту вселення, бо нас привезли на півдня раніше ніж вселення, то це взагалі ідеальний випадок збити грошей з туристів. Але тут представники єгипетського народу напали не на того фараона)

IMG_6917

Наш улюблений готель

Прополоскавши на ресепшені мізки арабам, ми в результаті отримали хороший номер з видом на море на трьох осіб, замість стандартного номера, причому повністю безкоштовно. Тут головне вміти переконувати відразу двома мовами. Задоволені заселенням ми побігли снідати.
Після щільної трапези ми поспішили до довгоочікуваних коралових рифів, які чекали на нас 2,5 роки.
Краса підводного світу, це, напевно, найкрасивіше, що є в природі. Різнокольорові корали, серед яких плавають сотні риб. Риби плавають на будь-який смак та колір, зовсім не звертаючи уваги на допитливих туристів. На знак вітання морського народу я вирішив потиснути смугастій рибці хвостик, на жаль, він виявився колючим і болючим, тут же лежала гарна відкрита раковина, але підозріло її ніхто не брав, я так само вирішив не ризикувати, тому що колючої риби вистачило з головою.

IMG_6890

Мишко заінтригований червоним морем

В один момент вся живність трохи розпливалася, мабуть, через присутність поблизу якоїсь безпечно-нехижої риби. Трохи пропливши вперед, я побачив велику рибу, яка дуже гордо пливла. Коли вона дивилася на мене, то в її погляді не було якогось голоду, а так собі, почуття делікатесу лише. Я з цікавістю її розглядав, доки не звернув увагу на майже трикутний плавець до гори. Я колись з плавання зайняв третє місце, якби мене бачила мій тренер у цей момент, то сміливо присудила б мені перше. Втім, біля самого понтона наші з рибою дороги розійшлися. Все-таки не дарма вигадали буйки. Невдовзі з’ясувалося, що це був Каранг, з яким ми потім потоваришували. Даші в цьому плані пощастило більше, оскільки вона зустрілася віч-на-віч з цілою зграєю таких риб. Звісно ж, зустріч із хижою рибою на пляжі була цілою подією, бо одразу ж усі терміново пливли дивитися на хижаків. Особливо коли я натрапив на двометрову мурену, яка когось доїдала. Побіг розповісти Даші, це ще хтось почув, у результаті всі милувалися, як трапезує хижа рибка.
Готель у нас був просто шикарний, на території три ресторани, купа барів, морозиво, гриль і все це ол інклюзив. Обідати ми любили у гриль-барі, а на десерт ходили до іншого.

IMG_7049

Обідаємо в гриль-барі

Вечорами ми любили посидіти з келихами вина на терасі італійського ресторану не поспішаючи поїдаючи лазанью і восьминога запеченого з оливками. Як і належить в романтичних історіях, вся трапеза проходила на тлі повного місяця, який здіймався з моря. Дуже романтичний ресторан для вечері.

IMG_7125

Увечері в пелюстках квіток зі свічками, виставляли красиві безалкогольні коктейлі в холі готелю. У разі, коли ти сильно втомлений від алкогольних барів, в яких бармени в дорогих костюмах роблять смачні шедеври, завжди можна поласувати коктейлем з холу. Мишко ол інклюзив тут же полюбив. Їв багато і все, особливо йому до душі припала піца «4 сири» та морозиво. З Мишком їсти морозиво одне задоволення, він кусає з боку ріжка, а ми з боку морозива і всі задоволені. Щовечора ми ловили таксі, закидали візок у багажник і їздили відкривати собі райони синайського півострова. Головне було не залишити територію Шарма, оскільки в межах Сінаю віза не потрібна і в аеропорту її можна просто не оформляти.

IMG_6874

Мишко відпочиває на червоному морі

Як згадувалося раніше, три роки тому Хургада зазнала найсильнішого економічного удару через торгування зі мною, але на щастя для Шарма, багато покупок ми не робили.
Перше знайомство було з районом Наама Бей. Звичайно ж, наш син був там зіркою і нам покладався в подарунок попкорн від єгиптянина). Стій», «Земляк я теж українець!», «Ти мене забула?!», «Слухай друг, а чому рашисти як мавпи…» і так далі їх цитувати можна нескінченно. З одним “українцем” навіть почав рідною нам обом українською мовою говорити, але «земляк» відразу згадав, що його мама з України, а сам він там не був. Маму звати звісно «Наталя!» (у них туристи діляться на Саш і Наташ!), а ось як звуть діда «Український уродженець» на жаль забув. Погулявши головним районом шарму, ми поспішили в готель, щоб встигнути на факір-шоу від анімації.

IMG_7004

Даша навіть допомогла арабу міцніше лежати на розбитому склі.

Наступним нічним знайомством ми обрали район Сохо. Музичний фонтан нас радісно вітав, ​​всі раділи і фотографувалися, а на острівцях у вуличних басейнах можна було затишно посидіти.

IMG_6957

Фонтан на Сохо

Але поїздка в Сохо нам запам’яталася не затишком, а зустріччю з бегемотом, який мене вкусив так, що гематома на всі груди пройшла тільки під кінець поїздки. Хоча, мабуть, я сам винен, адже бегемот стояв з роззявленою пащею і нікого не чіпав, тим більше, що він був бронзовий. А я вирішив сфотографуватися у його пащі у формі ластівки. У момент мого ластівчиного дебюту, бегемот ніби ожив, оскільки моя вага переважила його голову і бегемот почав падати, намагаючись врятувати себе від падіння важкої статуї, я впав на його гострі зуби. У результаті я собі твердо вирішив, що більше не фотографуватимуся у формі ластівки в пащах у бегемотів.

IMG_6963

Момент падіння

Третім відкриттям Шарма був район 1001 ніч, оскільки він знаходився просто біля готелю, то й на таксі їхати не доводилося. Під час гуляння ми познайомилися із черговим «Земляком», який у ході допиту виявився справді наполовину українцем, а ще й єгипетською тезкою нашого сина, звали його Мустафа. До кінця поїздки Мустафа був нашим найкращим другом і казав, що ми його талісмани удачі, врешті дійсно після нашої чергової зустрічі з ним, він відразу почав комусь успішно впарювати сумку. Мустафа подарував дельфінчика на згадку Мишкові.

IMG_7219

Михась та тезка

Останнім районом для знайомства з Сінаєм було Старе місто. Це приблизно як Наама бей, тільки більше та дешевше. Відмінною рисою району була мечеть, з якої долинала арабська молитва. У результаті ми відвідали усі основні райони Шарму.
Після 7 днів «пляжного відпочинку», ми втомилися від переїдання, з крепатурою від довгого плавання і кульгаючими ногами ми сіли в літак. З усіх поїздок, найкрасивіші види з ілюмінатора саме дорогою до Єгипту. Оскільки до наступного літака залишалося всього 2 дні, мені необхідно було свої ноги терміново упорядковувати для активного відпочинку.

2013-04-23 16.06.52

Дата подорожі: 21.04.2013 – 28.04.2013
Готель : Sunrise Select Diamond Beach Resort. Дуже рекомендуємо
Тривалість : 7 ночей (Шарм-ель-Шейх)
Тур агентство в Києві: Pilot
Тип туру: Повний пакет ол інклюзів
Екскурсії: Не брали
Покупка путівки: За 2 місяці (Краще брати за тиждень)

Третій сезон у Єгипті

На цей раз вибір готелю був найретельнішим і враховував просто величезну кількість критеріїв, все ускладнювало обов’язкову наявність водних гірок на території. Сайт пошуку готелів вже вдруге нам допоміг зробити правильний вибір, як далекого 2012-го з тайським готелем. І ось ми вчотирьох летимо в нами ще незвіданий готель. У літаку було видно, що всі летять на позитиві. Під час підльоту до Шарму один із туристів радісно вигукнув «А он і наш Dessole!» За ілюмінаторами яскраво світилися великі літери нашого готелю. Було дуже круте відчуття того, що саме наш готель виразно виділявся з висоти. Всі, хто летіли до нашого готелю, немов вступили до братства. Після прильоту був окремий автобус для готелю. Свої валізи треба було чомусь запихати у вікно, а всередині працівник їх приймав. Гарний арабський звичай! Коли одна дівчина сказала, що вона краще занесе речі через головний вхід, я їй розповів, що це буде грубе порушення старої традиції і вважатиметься образою. Зі словами «Добре, не ображатимемо єгиптян» вона так само засунула свою валізу у вікно. Ми всі вирушили в дорогу. І так знайомтеся, наш найкращий єгипетський готель.

Dessole Royal Rojana

Після приїзду на нас чекав цілодобовий Royal All Inclusive. Менеджер на ресепшені видав нам ключі і сказав, що ми матимемо дуже гарні кімнати. Жодних грошей у паспорті, ніяких сперечань чи здирств, просто ось вам гарні кімнати. Дуже вразило. Конферансьє наполягав, що хвилин через 15 покаже нам дорогу, але в Єгипті треба цінувати кожну хвилину і ми самі вирушили дослідити територію. Але спершу поїсти! І в бар заглянути! О, тепер можна йти далі. Територія середнього розміру, але як же ми блукали в пошуках номера! Втім, наші блукання припинилися, напевно, день на сьомий. Дашина мама з Мишком, які залишилися чекати на працівника сказали, що теж довго шукали номер.

– Але ж працівник сказав, що покаже номер?
– Та він так і зробив, підійшов до нас за 15 хвилин і вказав пальцем «Вам туди».

Номери були справді в хорошому тихому місці, а тещі взагалі дістався номер на чотирьох, ми його називали президентським, обидва номери були з видом на море. Зазвичай при заселенні є арабський трюк — не працює гаряча вода, ти дзвониш на ресепшен, приходить сантехнік, відкриває у підвалі кран і сподівається, що ти йому за це заплатиш. Я перевірив воду, вода є, хм… що не так. Стукаючи у двері, прибіг працівник і сказав, що полагодить нам кондиціонер, за його словами ми нібито зателефонували і сказали, що кондиціонер не працює. Зважаючи на все, наш арабський друг прибіг лагодити кондиціонер ще до того, як він «зламався». До речі, за годину до виселення з номера кондиціонер таки «зламався» в очікуванні заселення наступних гостей. Щодо всіх цих хитрощів, це звичайно мої особисті здогадки, але ми втретє в Єгипті, з них двічі була «проблема з гарячою водою» та один раз «із кондиціонером». Після сніданку на нас чекали два великі пляжі з багатим підводним світом. Людей у ​​воді практично не було, незважаючи на температуру 34 градуси. Корал був великий і непоганий, але явно поступався коралу готелю Suconnect diamon beach (колишній Санрайз). Під водою нас чекали два скати, мурена, крилатки, хірурги, тридакни та купа іншої живності. Мишко з радісним настроєм заліз із понтона у воду на глибину, його одразу вкусила риба.

У дитини істерика, більше ніякого моря не хочеться. Після довгих заспокоювань Мишко вразився як чоловік пірнув і я вирішив теж за ним стрибнути. Міші це чомусь теж не сподобалось. Тепер Мишко до понтона ні за якісь шиші не погоджувався йти. Найближчі пару днів дитина далі за дитячий пляж не заходила, мовляв: «Тато, там рибки».

Через кілька днів я запропонував Мишкові піти на глибину, для того, щоб рибок розлякати. «Тато, йдемо!!!» Тепер Мишко спокійно плавав під приводом того, що ми не плаваємо, а лякаємо рибок, причому спочатку тато лізе у воду і лякає їх своєю бородою. Я почував себе якимсь старим Хоттабичем прямо. А потім Мишко спускається з понтона, щоб стріляти в рибок з водного пістолета водою! Рибки ж дуже бояться води. Водна розвага в морі відбувалася до 10:00. О десятій ранку на весь пляж лунало хропіння з колонок, потім крик «Анімасіоне апстееейрсссс!!!!» потім кричав півень ніби ним по барабану били, на повну гучність по черзі грало два гімни готелю, а аніматори спускаючись на пляж заряджали позитивом кожного, хто їм траплявся по дорозі. Для Михайла це означало одне, аквапарк відкритий!

З 10:00 до 12:00 на території великого басейну відбувався повний треш в аквапарку. Зелена гірка, помаранчева, жовта, потім «Тато, а давай перевернемо того хлопчика з матраца у воду», потім знову зелена, потім «Тато, хлопчик знову заліз на матрац, пливемо перевертати!», потім м’яч, потім знову жовта. З сусіднього басейну долинали захоплені крики – було видно, як аніматори вчать кататися на серфі у басейні. У третьому басейні саме забивають якийсь переможний гол! Поки ми каталися з Мишком, дві дівчинки час від часу в мене стріляли з водяного пістолета і ховалися. Тут я дістав Мішину волину з сумки і в басейні пролунав крик жаху. Перестрілка доходила до того, що ми на великій швидкості летіли з водяної гірки і примудрялися перезаряджати пістолети, щоб під час польоту давати відстріл один одному.
Коли сили супроводжувати Мишу були на межі, вахту приймала Даша або теща. У середньому дитина за раз з’їжджала близько 60 разів. 

Бармен біля басейну настільки вкладав душу в приготування коктейлів, що навіть ті, хто не п’є, з радістю б у нього замовили коктейль. Після завершення свого шедевра, він набирав пару грам у трубочку і давав продегустувати, раптом ще щось треба додати. Міша вимагав, щоб йому приносили “Атошку фрі” з гриля бару, його високість отримувала картоплю прямо в басейні на виїзді з гірочки.

Чесно кажучи, в снек-барах біля басейнів можна було так наїстись, що обід би уже не вліз. О 12:00 аквапарк закривався на перерву, а це означає, що час обіду! Це був не просто обід, це було справжнє бенкетування – велика різноманітність м’ясних страв, салати: грецький, шуба, олів’є, смачне морозиво. Кухар готують при тобі свої шедеври. Дитячі аніматори у вигляді різних веселих персонажів закликали дітей поїсти у спеціальну дитячу зону. Бармени на швидкість наливали безлімітного пива та вина. Мишко швидко зрозумів фішку ол інклюзива і вимагав все нових і нових смаколиків.

Обід закінчено – далі законні півтори години тихої години, доки сонце змінить свій режим на вечірній. У номері до цього часу вже закінчувалося прибирання і в холодильнику чекали холодні соки та кола. Будильник задзвонив, на годиннику 15:30 – час на море! Щовечора на нас чекав приємний вибір, на який із двох пляжів сходити. Надвечір до пляжу припливали крилатки і манили своїм небезпечним пір’ям, а під понтоном ліниво відпочивала риба-крокодил. Щовечора на нас чекав захід сонця у гори. Сонце зникло – купання завершено. Хоча у цей момент у воду явно випливали найцікавіші представники хижаків.
Провівши останні промені африканського сонця, ми вирушали в грін ленд.

Це зелена зона готелю з вистриженою травою, альтанками та великими лавками-гойдалками. 20 хвилин грін зони після заходу сонця – все, що для щастя треба. Правда в цей час сусідній готель труїв тарганів так, що хвилин на 5 все затягувало у якусь хімічну хмару. Проблема вирішувалася лежанням на траві, як би під хмарою. Лежиш під хмарою – романтика! Переодягнувшись, усі прямували до головного корпусу до ресторану. У корпусі на нас чекали коктейлі та народні танці.

Сьогодні була вечеря у єгипетській тематиці, і відповідно танці були традиційними.

Міні-сфінкс із чаєм усіх зустрічав на вході. Ах, знову бенкетуємо! Я майже плакав від радості, дивлячись на це різноманіття страв і щоразу повторював «Я такий щасливий!». А як їм вдавалися кондитерські шедеври!

Шоколадний стовп із заварних тістечок, різнокольорові вази із цукру наповнені медовими огірками, різноманітні солодкі візерунки прикрашали ряди різноманітних тортів. Я в цей готель закохався буквально з першого тістечка. Після вечері на нас чекало справжнє шоу від анімації. Професійні танцюристи таке творили на сцені, що навіть я, скептично налаштований до танців, сидів з відкритим ротом. Особливо, коли двоє хлопців асинхронно крутили велику скакалку, інші танцювали постійно, перестрибуючи її. Таке приголомшливе шоу було не щодня, але два рази на тиждень було. Хоча в решту днів теж нудьгувати на шоу не доводилося. Після шоу на нас чекав Голлівуд.

Це район Єгипту, в якому є “живі” динозаври та співаючі фонтани. Динозаври, звичайно, дуже порадували, а от фонтани – так собі. Зважаючи на вхід по сім доларів – до Голлівуду їхати не обов’язково.
Наш готель був настільки крутий, що навіть після стандартних семи ночей нудно не було. Щодня розклад один і теж і це дуже тішить. Як сказала теща – рай має виглядати саме так. Навіть для таких активних мандрівників, як ми з Дашею, цей режим дуже тішить, адже це Єгипет із великої літери. Але й без екскурсій не обійшлося.

На другий вечір ми вирушили до пішого походу на Сохо сквер, взявши з собою туристів із Полтави. Які чомусь були впевнені, що я нічну дорогу по пустелі добре знаю. Я не став нікого засмучувати, що я вперше тут, і в результаті всіх впевнено вивів. Оскільки на Сохо екскурсій взагалі не виявилося, ми поїхали за 7 $ (в один бік) на Наама бей. Наші нові знайомі переживали, що ми вшістьох у таксі не вліземо, але Єгипет не був би Єгиптом, якби араби переймалися подібними речами. Кожен поважаючий себе єгиптянин на Наама беї продає або екскурсії, або кальяни. Приємного вигляду охайний чоловік нам детально все розповів про екскурсії і дав свій прайс. Якийсь сумнівний тип «з підворіття» непереконливо і неприязно нам запропонував свої екскурсії, бачачи, що у нас є брошура з цінами, він стратегічно назвав усі ціни на 5-10$ дешевше. Не роздумуючи, ми закупилися екскурсіями у цього сумнівного типа. Араб був настільки суворий, що навіть узяв у мене долари, які не те що на вулиці приймати боялися, але і в банку після перевірки мені їх люб’язно порадили в який-небудь Зімбабве їх сплавити.

Кольоровий каньйон та Блакитна діра

Як не дивно, в обумовлений час за нами таки приїхав бусик, і ми вирушили до кольорового каньйону з нашими новими друзями та Одеси. Дівчата були так само з мережі готелю Dessole і на руках у них гордо красувалися срібні та золоті браслети, це означало, що турист уже не вперше відпочиває в мережі готелів і має додаткові привілеї, наприклад безкоштовне продовження кімнати для пізнього виселення. 

До каньйону ми їхали позашляховиком по пустелі. Якоїсь миті наш позашляховик звернув у глиб горбатої пустелі. Немов гравітація ослабла, всі буквально ширяли в повітрі всередині машини, а наш залізний кінь мчав все далі. Потім ми спустилися в каньйон.

Виходячи з фоток, я собі уявляв щось схоже на Гранд Каньйон, який я ще не бачив. За фактом це було щось більше схоже шматок-каньйон. Проте було прикольно) Правда бидлота і туди дісталася, якийсь Жора добре відзначився, вишкрібавши своє ім’я в різних місцях. Попивши бедуїнського чаю, ми поїхали до заповідника Абу-Галум. Незабаром наших залізних коней ми змінили на верблюдів.

Щоправда, деякі туристи настільки гальмували, що, напевно, церемонія «Усади свою дупу на верблюда» тривала хвилин 20. Причому в основному гальмували саме арабські туристи, ніби верблюд для них велика рідкість. Після 40 хвилин їзди на верблюдах ми прибули до блакитної діри. У багатьох буклетах її рекламують саме так:

а за фактом вона виглядає так:

І знаходиться на 11900 км вправо від тієї, що на першій фотці. Дуже ефектний вхід у Блакитну діру, пливучи під водою через ущелину ти ніби стрибаєш у нескінченну глибину. А далі рибки та корали за стандартом. Корал цього заповідника явно поступається заповіднику Рас-Мухамед, проте години 2 я з води не вилазив. Потім нас нагодували і для всіх бажаючих був платний душ і безкоштовний для всіх самовпевнених. Тобто стандартне єгипетське кидалово на екскурсіях. Але оскільки гід запевняв, що все входить в екскурсію, я належав до другої групи. Причому це помітив араб, але оскільки він не побачив у якій я кабінці, йому довелося кожну відкривати та перевіряти хто там миється особисто. Коли араб мене знайшов, він намагався пояснити, що душ після солоного моря в екскурсію не входить. Поки араб підбирав слова, я успішно помився. Не розповідатиму подробиці, що було, коли я сходив безкоштовно у туалет. На зворотній дорозі нас ще завезли на чергову фабрику найсправжнісіньких парфумів у світі. Ці парфуми виявилися навіть більш справжніми, ніж ті, що нам в Каїрі казали, що єдині справжні. Але оскільки там можна було попити холодного каркаде, то саме цим я й займався. Увечері нас повернули до готелю.

Квадроцикли

Наступної ночі в мене було заплановано нічне катання на квадрациклах. Вранці з фразою “Дивись як я вмію” я дуже сильно травмував ногу на водній гірці, перші пів години навіть злізти з неї не міг. Наступні години зо три я міг хіба що лежати. Хоч страховка і була, але витрачати дорогоцінні хвилини Єгипту на страховку – це злочин. Біль болем, а екскурсія за розкладом. Оскільки Даша з тещею відморозилися і Мишка мені не дали з собою, довелося самому шкандибати на екскурсію. Працівник готелю якраз проїжджав машиною і запропонував підвезти мене до ресепшену, коли дізнався, що мені треба до шлагбауму готелю дуже схвилювався за мене, а моя відповідь, що мені на екскурсію його зовсім не втішила. Охоронець на виході з території готелю на мене теж дивився квадратними очима. До речі охороні готелю взагалі залік, вони завжди були готові допомогти, питали чи все гаразд, коли ми чекали довго на машину. У обумовлений час мене особисто забрав водій на своїй машині, спочатку я думав, що мене просто повезли на органи. Причому цей водій говорив лише арабською. Потім він забрав ще двох хлопців з іншої Дессолі, таке враження, що суцільні Дессолі в Шармі. Всю дорогу наш драйвер говорив двома телефонами одночасно, при цьому не кладучи трубки і швидко перемикаючись між дзвінками. Наша теорія була, що він таким чином підробляє в техпідтримці місцевого провайдера. Коли ми проїхали табличку Welcome to Egypt у зворотний бік, теорія щодо органів у всіх трьох зміцнилася у думках. Але зрештою нас таки посадили на квадрацикли. Всім окрім мене впарили арафатки по 3 долари. Отже, помчали. Я помітив, що квадрацикл поставлений на підвищену передачу і відчув, що задній рейсер може цього не знати. Коли я обернувся назад, все, що мені залишалося – сильно затиснути гальма. Арабка в мене так упилася, що обернулася вся колона. Далі ми їхали трасою і коли треба було об’їхати машину, проаналізувавши вміння водіння задньої арабки я ще раз обернувся назад. Дівчина ніби джин ширяла в повітрі, а квадрацикл, немов керований невидимим гонщиком, перетнув перпендикулярно трасу і поїхав у пустелю. Політ дівчини був не так довгим, як ефектним. Полежавши секунд 10, вона встала, сіла за інший квадрик і поїхала далі – брутально! Нічна пустеля просто радувала око, це якесь особливе відчуття. В один момент, коли колона їхала на невеликій швидкості, до мене підбігло якась єгиптеня, засунуло палець у квадрацикл і той затих. За дорогу в нашій групі чотири рази ламався квадрацикл, причому четвертий був у мене. Потім за хорошою традицією ми хором кричали ім’я кожного з групи, щоб послухати ехо. Причому один назвав настільки складне ім’я, що я від душі посміявся з жарту, але це виявився не жарт… просто він виявився татарином за національністю. Поки катався, нога пройшла. Нас повернули по готелям. В цей вечір в готелі ми зустріли двох цезарів, які посилено споювали якихось дівчат.
Для постійних гостей, ті у кого браслети срібні та золоті, на території готелю була vip коктейль вечірка. Виглядало це дуже ефектно і дійсно по багатому. Ми цього правила на початку не знали та пройшли, наш браслет не перевірили. Нам також дуже сподобалося. Вночі теща відлетіла до Каїра на піраміди, тому весь день ми були з Мишком на господарстві.

Наступний день був такий самий, як і всі попередні, і це було шикарно. У будь-якому іншому місці я не захотів би такої монотонності, але це Єгипет, там можна. Надвечір цезарі на гітарі грали бременських музикантів. Вночі повернулася теща повна вражень, а наступного дня я подався до заповідника Рас-Мухамед до рибок.

Рас-Мухамед

Даша з Мишком сказали, що їм і в готелі рибок вистачає, тому відправили мене самого. На яхті я був єдиний європеєць, решта – араби. Двоє хлопців з Іраку зі мною познайомилися і в наказовому порядку сказали, що вони мої друзі) Не став я з Іраком сперечатися. Риф дуже сподобався, було три зупинки приблизно по годині. Друга дійсно тішила око. Корабель нас висадив у відкритому морі, а сам поплив далі. Гід тримав наш курс, і ми пливли кудись вдалечінь. Причому всі араби пливли групкою відносно далеко від рифу. Що вони там дивилися незрозуміло. Я ж плив над самим рифом, причому кілька разів мало не сталося епічного зіткнення. Мене гід постійно кликав повернутися до групи, але потім зрозумів, що марно. Я показав жестом, що допливу куди треба, але тільки біля рифу. Хвилин за 40 ми допливли до корабля і він нас забрав. Перед третьою зупинкою був обід і хоч корабель уже зупинився, усі не поспішаючи обідали. Я у гіда поцікавився про деталі, він сказав, що це найцікавіший риф.
«Коли ж можна буде пірнути?» Запитав я.
Тобі можна хоч зараз! Стрибай!» Гід бачив мою небайдужість до моря.
Маска на обличчя, затяжний стрибок, і я вже на шляху до рифу. Тут було багато тридакн та інших живих квіточок, які різко ховалися при наближенні. Загалом екскурсії на Рас Мухаммед залік, саме морській, а не автобусній.
Наступного дня на нас чекала довгоочікувана екскурсія до Йорданії. Ми запаслись їжею, сіли о 02:00 в автобус.

Йорданія

Через 4,5 години нас повернули назад у готель, мовляв, вибачте, дорогу затопило, екскурсії не буде. Забирайте назад оплату.
Отже, за 4,5 години ми побачили:
– Світанок у пустелі
– Пустелю
– 2 години простояли на заправці біля кордону.
І головне – безкоштовно!
Так ефектно закордонні поїздки ще не зривалися.

Хочу сказати, що місцеві жителі в Єгипті за останні два роки дуже змінилися на краще. Ніхто до тебе здебільшого не чіпляється, не хочеш торгуватись – не треба. Нам, звичайно, цього сильно не вистачало. Мені ця фішка дуже подобалася, а тепер її нема. Тепер єгиптянам залишилося свою жадібність побороти і все буде супер. А взагалі так було цікаво гуляти місцями дворічної давнини. Тут Мишкові давали безкоштовно картоплю, а ось тут Мишко сам у колясці покотився доки ми фотографувалися. На дев’ятий день у нас був виліт до Києва після вечері, що ідеально компенсувало приліт до Єгипту після вечері.

Епілог

Це була наша 26 ніч у Єгипті. На закінчення хочу сказати, як би добре в інших країнах не було, а Єгипет він завжди неповторний.


За Єгипет!

Інформація про подорож

Дата подорожі: 25.09.2015 – 04.10.2015
Готель: Dessole Royal Rojana
Тривалість: 9 ночей (Шарм-ель-Шейх)
Тур агентство в Києві: Tasty Travel
Оператор: Пегас (Гівно)
Тип туру: Повний пакет — страховка, переліт, трансфери, готель, 24 години роял ол інклюзів
Екскурсії: Кольоровий каньйон + Блакитна діра, Квадроцикли, Рас Мухамед
Купівля путівки: За 3 тижні

Шарм-ель-Шейх 2016

Краще за Єгипет може бути тільки два Єгипти, а краще три… Як виявилося, і четверта поїздка до Єгипту була якраз. Єгипет — це одна із наших улюблених країн. Це єдине місце на Землі, де ми справді відпочиваємо. Тут немає поспіху між автобусами, стиковок, складних перельотів і навіть жодної підготовки до поїздки. Просто купуєш тур і насолоджуєшся відпочинком. Головне вибрати правильний готель. Ми любимо відкривати для себе щось нове, цього разу Даша обрала для нас готель Island View Resort і не помилилася. Щорічну поїздку до Єгипту з нетерпінням чекає наш Мишко, а ще більше моя улюблена теща.

Збір речей по будинку трохи затягнувся, і в останній момент виявилося, що треба ще дозбирати речі. По квартирі бігали всі як у фільмі “Один дома” я навіть музику з того сюжету ввімкнув, щоб легше збиралося.
Наша команда знову у зборі, розпочинаємо наш політ! Перельоти Київ-Шарм це найвеселіші та найпозитивніші перельоти серед наших поїздок.

У літаку стояв легкий аромат віскі, хтось ходив із пропозицією обміняти віскі на колу, діти пустували і лазили через ряди. У молодят було весілля, всім літаком кричали гірко, переляканий бортпровідник вбіг у салон і зітхнув з полегшенням, що це всього лише весілля.

Один хлопець, розглядаючи каталог скай шопа, уточнив у стюарта, чи можна пити віскі на борту, отримавши ствердний кивок, з радістю дістав свою пляшку із заначки. Потім кричав тост “За червоне море!”. 200 людей рейсу летіли наче одна велика дружна компанія. Коли літак почав заходити на посадку, розпалений народ допомагав вичитувати метри пілоту. 50 … 40 … 30 … 20 … 10 … 0! Пілоту плескали ледь не стоячи, здавалося, що тріумфування та овацій за відмінну посадку було більше ніж під час отримання Оскара Леонардом ді Капріо. Це Єгипет! Ми повернулися! З літака навіть було сумно виходити, так всі здружилися.
Здобули міграційні карти. Тут же двоє арабів за гарною стійкою сказали: Шановні, йдіть до нас! Причому досить переконливо, мабуть, тренувалися. Але є золоте правило, в аеропорту спілкуйся лише зі своїм оператором та прикордонною службою. Виманювання грошей з туристів не вдалося. Все типово, хотіли за нас заповнити карти. Прикордонник, вивчаючи мою візову історію, так вражався, що поставив мені не той штамп у паспорт. Хлопець не розгубився, закреслив його ручкою та поставив інший. Перед посадкою на трансферний автобус гіди цікавилися хто скільки разів бував у Єгипті. Ми зі своїм четвертим разом були як діти. Людям не вистачало пальців на руках, щоб перерахувати свої поїздки. В автобусі я вирішив перевірити свою ораторсько-акторську майстерність. Поки гіда не було я взяв з сидіння водія якусь табличку, щоб виглядати пристойно і почав здивованим туристам розповідати стандартну промову, яку зазвичай розповідають гіди. Загалом усі розважилися. Потім зайшов гід і почав розповідати те саме.

Зомбі апокаліпсис

Приїхали до готелю ми близько опівночі. На ресепшені нікого не було окрім конферансьє. У голові крутилося питання “А де всі?” на вулицях території готелю людей так само не було. Здавалося, що готель пережив потужну атаку зомбі і людей більше немає. Найбільше здивування було, коли їх не виявилось і на площі Сохо, поряд з якою ми жили. Все начебто працює і світиться, але туристів нуль. На ресепшені нам пообіцяли, що в номер принесуть закуски, бо ми не встигли на вечерю. Зважаючи на те, що на вечері всіх з’їли, напевно, навіть добре, що ми не встигли.

У барі за стійкою стояв самотній, мовчазний і занадто п’яний офіціант. В його очах і голосі була туга, він ніби сумував за ще нещодавніми друзями. У номер нас повіз працівник на електромашинці, з нами їхало ще двоє туристів. Тепер нас як мінімум шестеро. Розміри двокімнатних номерів вразили. Хоча номер давно потребував косметичного ремонту. Перше що ми встигли — закрили єдиний ключ у номері. Довелося викликати допомогу. Першим до нас прийшов офіціант із закусками.

У результаті під дверима ми стояли ще й із трьома великими тарілками. Відсутність людей трохи давила на нерви. Я завжди хотів побувати в Єгипті без орків, але це дуже незвично. Другий черв’як сумніву був, що готель може значно опустити сервіс за рахунок відтоку туристів. Але ж не дарма цей готель раніше належав до мережі Sunrise! Вже з ранку ми почали відчувати переваги відпочинку. По сніданку готель було визначити складно, сніданки досить однакові у готелях. А ось порожній пляж – це справді приємно. Все вільно, вибирай будь-який лежак. Згодом люди підтягнулися, і я навіть нарахував 21-у людину, яка не зайняла й десяти відсотків від пляжу. На понтоні сидів хлопець і пшикав усім у маски рідину від запотівання. Ну привіт, улюблені корали і рибки! Вода тепла. Корал був досить незвичайний, з розвилками та ущелинами. Я як розбалуваний турист коралу не можу поставити п’ятірку, тому що багато було неживого, але четвірка з плюсом точно є. Минулого року Мишко боявся моря як вогню, його вдавалося вмовляти тільки під приводом “розлякати” рибок. Цього року його думка кардинально змінилася у воді за день він був часом більше за інших.

О десятій ранку відкрилися водяні гірочки біля басейну. Точніше, частіше гірки чекали, щоб ми прийшли, і на прохання єдиних відвідувачів басейну їх включали.

Але одного разу був прямо “натовп” – людей 10. Біля басейну був бар, який у більшості випадків працював персонально для нас.

Бармен мене навіть зазивав під час польоту з гірки, щоб я заглянув до нього на коктейль. Коктейлі в цьому готелі робили чудові. Ми ще вночі заглянули в бар на традиційну Куба Лібре і з першим ковтком відчули знайомий смак Єгипту.

Півтори години інтенсивних гірок з Мишком, потім коктейль-релакс на лежаках, поки Мишко сам катається.

Температура повітря в перші дні була приблизно 35 градусів, після семи київських градусів спека приємно плавила. Навіть не було бажання ховатися в тіні, під час прогулянок територією готелю.

Після гірок за розкладом був обід.
Коли я побачив насипаний рис у розрізані ананаси, я зрозумів, що з гастрономічністю готелю ми не помилилися. Було багато різноманітної їжі. Одного разу навіть пельмені були. Салати були розкладені як у великих стравах, так і маленьких тарілочках красиво сервіровані. Персонально для Михайла у ресторані була дитяча зона. На обіді було більше людей, ніж на сніданку. Мабуть, прокинулися ті, хто добре провели ніч. Після обіду традиційна тиха година. Потім знову море. Вечірнє море нам подобається особливо. Міші – через те, що картоплю фрі на пляжі готують, мені – через колір води. Та й хижі риби починають підтягуватись. Ліворуч від пірсу жило сімейство з чотирьох скатів. Трохи далі сімейство крилаток, дуже гарних, але фатальних риб. Втім, якщо роздратувати сімейство скатів, все теж може закінчитися досить погано. Але вони були наші друзі. Мене кілька разів кусали смугасті рибки, причому один раз досить сильно в спину дзьобнула, але, правду кажучи, я і сам був не без гріха перед ними. По сусідству з нами був дорогий готель, але туристи звідти захоплювалися нашим рифом. Територіально плавати можна було стільки, скільки дозволяє фантазія.

За подорож ми добре ознайомилися з рифами 4.5 сусідніх готелів.

Один просто недобудований був. О 17:00 сонце ховалося за горою, наставала черга хижаків, плавати більше не можна було. Протягом пів години царство ночі повністю огортало Шарм. Щодня складався немов із двох довгих половинок – сонячної та місячної. Які були місячні краєвиди не передати словами. У п’ятизіркових готелів зазвичай є зелена зона для відпочинку, у нашого готелю зони не було. Але був приємний сюрприз, абсолютно вся територія готелю була дуже зелена з безліччю різноманітних рослин.

Включно з нашими улюбленими азіатськими деревами з білими квіточками. На території готелю було безліч штучних річок із дерев’яними містками. На жаль, у туристичну кризу річки водою не заповнювалися. Але шикарність території гірша не ставала. Прибиральник у номері з рушника творив справжні витвори мистецтва, декоруючи живими квітами.

Як флориста на весілля, так не знайдеш, а тут прибиральники в готелі таке витворяють. Це був перший раз у нашій історії, коли було не шкода прибиральникові залишити долар. Оскільки людей були одиниці, вся увага персоналу була сконцентрована на постояльцях. Всі тобі посміхаються, з тобою на ім’я вітаються і намагаються допомогти. Вечері готелю проходили у ресторані Фатіма на березі моря. Колись цей ресторан належав до мережі А-ля карт, але тепер його зробили відкритим для всіх.

А-ля карт — це ресторани, в яких їжу замовляють офіціантам, в таких ресторанах можна поїсти безкоштовно лише один раз за поїздку. Та й те, через чергу бажаючих у нас не завжди виходило це зробити. А тут просто на першому сніданку до нас підійшов конферансьє і одразу записав нас у другий ресторан А-ля карт.
Ресторан Фатіма знаходився на скелі, створювалося враження, що сидиш прямо над водою. Увага всіх офіціантів знову на нас, хочеш вина, тобі його обов’язково принесуть. Навіть якщо ти дійшов до бару, щоб його взяти. Вечеря була ще крутіша за обід. Різноманітний гриль, м’ясо, риба, лазанья та багато іншого.


Десерти з обіднього ресторану

Кілька разів на десерт було морозиво. Вина у цьому ресторані були смачні. У минулих готелях нам вина не подобалися, а тут на дивно навіть дуже. Тостів було багато, навіть за наших нових друзів “За сім’ю скатів”. До майже повної відсутності туристів звикли дуже швидко і здавалося абсолютно нормальним. Сиділи ми за тою вечерею і розуміли, що відпочинок вдався вже з першого дня. А найприємніше знаєте, що?

Ще 6 днів поспіль за такою ж шикарною програмою, а ще екскурсії та різноманітні нічні гуляння. Їж-купайся-катайся-пий коктейлі-їж-відпочивай-купайся-гуляй-їж.

Погулявши по порожньому Сохо скверу, ми вирушили на таксі на Наама бей. Наш готель знаходився просто на Сохо, що було його гарною перевагою. Наступним приємним сюрпризом стали ціни. Тарифи, до яких рік тому було не доторгуватися, тепер були базовими.

І так на всі товари, сувеніри, таксі і т.д. Найбільше, звичайно, таксисти скинули ціни. На Наама Бей у кварталі з магазинами було небагато арабських сімей і ми. Продавці дивилися на нас як на здобич, на яку полювали цілий день. Зайшовши до місцевої турфірми, де рік тому брали тури, я почав цікавитись, коли найближча подорож до Йорданії. Того року поїздка зірвалася через сильний розлив води. Цього року, коли я почав вимовляти питання, я вже в голові зрозумів, наскільки провальний цей задум. З далеких екскурсій саме Йорданію скасували. Також не було низки місцевих екскурсій. А шкода, планів було значно більше на цю подорож. Відкоригувавши плани, ми взяли інші екскурсії і знов-таки за казковими цінами. Я потім ще й знижку за опт у вигляді десяти відсотків отримали. Продавець навіть не намагався торгуватись. У сусідньому магазині швидко набрали того, що треба було купити у Києві, але ціни заважали. У Єгипті зараз криза, фунт на чорному ринку вдвічі вищий, ніж у банку. А ціни на таксі та екскурсії у доларах. Ось і виходить, що у доларі вони готові поступатися, бо у фунтах на руки отримають більше.

Курс чорного ринку вперше виплив саме в цьому магазині. Нарахувавши сто фунтів, продавець заявив, що зараз курс відрізняється від банківського і ділитиме не на 8,87, а на 14. Щоб отримати долар. Поділивши не на свою користь, замість 12 доларів нам нарахував 7 і залишився задоволений, що заокруглив у свій бік. Ну ок. З кожним наступним днем ​​кількість українських та арабських туристів у готелі почала значно зростати. Навіть музичний фонтан на Сохо сквері заспівав українську пісню. Араби віталися фразами “Слава Україні” та “Привіт мій друже! Ти ж з України? Заходь!” Жодного натяку на орків. Всі наступні дні до вечора були ідентичними, за винятком зростаючої української діаспори в Єгипті. А ось вечори були різноманітні та насичені. На другий вечір ми з тещею мчали на квадроциклах пустельними ландшафтами! Ніна трохи хвилювалася спочатку, але коли завела свій квадроцикл, стала професійною гонщицею, грозою семи пустель. Покаталися ми на славу. Я щоразу в Єгипті обов’язково катаюся. Це дешевше, ніж в Україні, і реально весело.

Романтична вечеря у нас була вчотирьох в А-ля карті. Як завжди, було радісно. Ресторан був завантажений наполовину, що зовсім не властиво цій мережі. Наступного дня ми мали вечірні відвідини СПА. Зазвичай СПА при готелі заламує високі ціни, але не цього сезону. Спочатку ми відвідали сауну. Після сауни був сорокахвилинний масаж всього тіла. Масаж, хочу відзначити, робили справді добре. Потім нам на обличчя намазали мега-оздоровчу маску, яка за розповіддю гіда рятувала від усіх хвороб, які він тільки зміг згадати. Після масажу ми продовжили паритися у хамамі. І наостанок релакс у джакузі. Все це задоволення коштувало по 15 $ з людини. Маслянисті та сяючі ми вирушили на вечерю.

Рифи острова Тиран

Зранку ми з Дашею вирушили на екскурсію, на якій за три роки якимось дивом жодного разу не були. Треба було порівняти наскільки крутий риф нашого готелю щодо морських заповідників. На весь корабель європейцями були тільки ми вдвох. Що вдвічі більше за минулий рік (коли я один побував на Рас-Мухаммаді)! Мабуть, побоюється народ купувати екскурсії у місцевих турфірм. Воно й не дивно. Коли ми заселялися до готелю. Готельний гід із таким мистецтвом розповідав, як це небезпечно, і що ми не маємо права так робити. Наводив жахливі факти, які не зовсім сходилися за логікою з його правилами. Найбільше запам’яталася історія, як готель Рехану закрили через те, що хтось купив екскурсію у місцевих. Але найкрутіше, ми були “бунтарями”, бо не заповнивши анкету, в якій ми мали відмовитися від відповідальності нашої страхової компанії на користь екскурсій, які ми матимемо право купувати лише у готельного гіда. Легенда розповідала, що у зв’язку з військовою ситуацією країни, ці анкети ми повинні заповнити інакше назад відлетіти не зможемо. На жаль, ми полетіли так само як і всі, не вдалося безкоштовно продовжити відпустку. До речі, націнка в прайсах готельного гіда в 1,5 – 2 рази вища за вуличну вартість такої ж екскурсії.
На кораблику нам сказали, чи не відпливати у воді від вказаного гіда. Який нам усміхнувся на всі тридцять два. І ненароком не звернув уваги як ми пливемо дивитися корали за своєю програмою. Корал був трохи кращим, ніж у нас в готелі, були інші різновиди. Були інші рибки, які після звичних готельних здавались екзотичнішими. Але найголовніше ми бачили справжнього морського чудовиська рибу-крокодила. Який зловісно лежав на дні за п’ять метрів від нас. Відпочиваючі на кораблі ділилися на кілька груп. Перша просто сиділа на кораблі всю поїздку мовчки. Другі дайвили з аквалангами, третя не відпливала від гіда, тримаючись за коло. Плавали вони далеко від коралів, щоб не поранитися, іноді зустрічаючи самотні коральчики. Остання група — це ми з Дашею, єдині, хто плавав вивчаючи красу рифу. Даша повернулася на кораблик раніше, я, поплававши ще хвилин 40 зрозумів, що не можу визначити який з кораблів наш. Стояло три кораблі, кожен мав назву арабською. Вдалині відпливав корабель, назва якого видно не було. Наш мав назву латиницею. Зараз ми дізнаємося, як працюють місцеві тур фірми в екстреній ситуації. Даша вчасно помітила мене з одного із трьох арабських корабликів. Латинська назва була просто з іншого боку. Після купань був обід. Смачний, але не такий багатий, як у готелі. Ще був безлімітний сік, чай та кава усю поїздку. Ми залишились задоволені, що поплавали. Це задоволення обійшлося по 12,5 $ з людини без дайвінгу (Дайвінг +10 $). 

Royal Rojana Resort

Увечері ми пішли прогулятися до нашого торішнього готелю Dessole Royal Rojana, який цього року оголосив стоп продажів. Здалеку було видно, що готель світиться. Але всі спроби купити тур у Києві були марними. Спочатку треба було згадати, як взагалі до нього йти. Охорона одного з місцевих готелів нам вказала напрямок. Готель, зважаючи на все, таки працював, раз ніхто не дивується, навіщо ми запитуємо напрямок. Пройшовши хвилин 20 пустельною дорогою, ми дісталися до стоянки таксі. Якщо таксисти є, то й постояльці мають бути. Далі була освітлена арка входу на територію, за якою світилася вивіска готелю та охоронний пункт. Охоронець дуже зрадів, що побачив живих туристів за останні пів року. Таксист, схоже, приїхав до охоронця в гості. Нас на прохання люб’язно впустили на закриту територію. Відчуття були моторошні. Готель тільки імітував роботу. Все світилося, тільки немає людей і вхід опечатано. Ми були немов привиди у паралельному світі. У голові крутився фрагмент із торішнього гімну готелю “Please come back Dessole…”. Пішли назад пустельною дорогою, таксист здивовано провів нас поглядом.

Sharm’s got a talent

Наступного вечора у нас було відвідування культурного заходу Шарм має талант. Минулого року ми дивилися шматочок сьомого сезону, цього року ми потрапили на другий раунд восьмого) Для того, щоб сидіти за столиком у кафе потрібно було щось замовити. Шоу ми дивилися з двома гарними келихами та півторалітровою пляшкою води. Складно щось замовляти у кафе, коли за сто метрів готель з олл інклюзивом. Народу було повно. В багато разів більше, ніж у перші дні. Начебто запустили гарячу акцію. Ведуча на сцені наче вирішила потролити і спитала скільки людей з України. Практично всі, хто сидів, закричали і зааплодували. Потім було аналогічне питання про оркостан, скрикнуло чоловік шість, напевно) Загалом цікаво подивилися шоу, щиро вболіваючи за деяких талантів.

1001 ніч (Альфлео Фалело)

Наступного дня вирішили повною делегацією вирушити ще раз до Спа. Але працівника, який нам продав із гарною знижкою, не було. Довелося торги знову влаштовувати. Поки ми втрьох були на процедурах, Мишко сидів із планшетом в руках і не менш радісно насолоджувався відпочинком. Цього вечора ми вирішили провести в районі 1001 ніч. Одна проблема, ми не знали, як воно називається арабською, а таксисти як звучить українською. У фойє зайшла якась гід. Чудово, зараз з’ясуємо. Дівчина не тільки розповіла нам назву району, а й запропонувала безкоштовно підвезти. Бо зараз везтиме безкоштовну екскурсію у тому напрямку. На жаль, туристи із заявленої кімнати не прийшли. Екскурсію треба було скасовувати, але ми вигадали як виручити одне одного. Замість якихось туристів повезли нас. Суть була в тому, що ми повинні зайти в магазин дублянок на 15 хвилин, який якраз знаходиться у потрібному районі. Ми лише за, зважаючи на те, що їхати треба в інший кінець Шарма. Дівчина, як справжній гід всю дорогу розповідала нам багато цікавостей. З нами їхали ще двоє хлопців, які мали приблизно ту саму мету. У магазині ніхто морально не тиснув і за 15 хвилин нас навіть не намагалися втримати.

Спочатку ми планували відвідати саме шоу 1001 ніч. Але воно розпочнеться лише за 2 години. Сам район для прогулянок саме те.

Тут є і араби, що чіпляються, і місцеві сім’ї, що просто гуляють. І все таке затишне та рідне. Пішли прогулятися до нашого позаминулого готелю.

Sunrise Diamond Beach

Я хотів поцікавитися в охоронця, чи можна пройти до лобі пофоткатися. Але хлопець мене ніби впізнав у обличчя та привітав, не послухавши запитання. Кольори браслетів нас трохи видавали. Територію ми знали добре, тому легко змогли обійти ресепшен і опинитися в найцікавіших зонах. А скільки спогадів, чого варте місце де Мишко вперше пішов! Все трохи змінилося і, десь тут збудували аквапарк. Його треба було подивитися обов’язково, щоб оцінити, наскільки має сенс повертатися в цей готель з дитиною. Пошуки аквапарку у лабіринтах готелю виглядали як гра в Пакмана. Треба було ходити доріжками так, щоб не перетнутися з персоналом інакше насамперед було б шкода охоронця, який нас впустив. Аквапарк, як на зло, ще був десь захований. По території готель поступався нашому поточному Island View Resort, але коли побачили масштаби аквапарку — щелепа відвисла.

Це не просто гірочки, а справді збудований аквапарк, якого в інших готелях ми ще не бачили. Щиро порадівши за наш улюблений Санрайз, ми твердо вирішили продовжувати рекомендувати його друзям для першого відвідування Єгипту. Наступне завдання було непомітно вийти з готелю, не засвітивши при цьому синій браслет, у постояльців були зелені. На виході стояло таксі, яке в докризові часи заламувало нереальні ціни. Раніше доводилося йти далі від готелю та ловити нормальні. Але зараз сумнівів практично не було. Водій англійської не знав, за нього перекладав його друг. Друг спочатку заломив 10 $ до Island view, що раніше було досить справедливою ціною. Але за відсутності туристів ціну можна було називати свою. Арабський друг звичайно намагався сторгувати з наших п’яти доларів, але коли відчув, що ми зараз підемо, з радістю посадив нас у машину. З глузду з’їхати, за 5 доларів проїхати майже весь Шарм на таксі. Нам було цікаво невже й у нашому готелі можна пройти, не попаливши браслети. Ми навмисне взяли речі так, щоб браслети на руках були приховані. Конферансьє біля входу люб’язно попросив показати, що у пакеті. Було добре видно, що хлопець дивився не на пакунок, а мигцем на браслети. Хитро😊

Наступний день був останній. На вечірньому купанні випливли всі три види смертоносних крилаток покрасуватись перед нами. Ось реально гарна риба. Шкода, що відноситься до однієї з найнебезпечніших мешканців моря.

Повечерявши і набравши собі в судочки сніданок, ми пішли дивитися вечірню анімацію Містер готелю. Я мав стан легкого перегріву. Тому я тихенько лежав на задніх лавах. Нас із Дашею аніматори помітили як активних ще з першого дня. І Даша припустила, що здогадується, кого витягнуть на сцену. Я навіть не встиг нічого сказати, як мене дівчина примусово повела на сцену вниз амфітеатром. Я дорогою вступив у відро і мало не впав. Я взагалі нетанцююча людина. Але як у всіх подібних конкурсах є щось пов’язане з танцем. Коли я оголосив, що танцюю танець живота, навіть лідер із глядацьких симпатій мені закричав “Андрюха ти найкращий!!!”. Я переміг у трьох із чотирьох конкурсів. Але мій живіт готель ще запам’ятає надовго. Після маси овацій, дівчина з анімації сказала, що навіть замовна танцівниця не викликала такого ажіотажу під час танцю. Я переміг, я летів до Києва як “Містер готелю Island View Resort”. Це був феєричний кінець подорожі.

Сім повних днів пролетіли швидко та дуже, дуже приємно. Насправді феєричний кінець був о шостій ранку, коли ми знову стояли під зачиненими дверима, забувши ключі в номері. Загалом, як почали, так і закінчили. Єгипет ми тебе дуже і дуже любимо, обов’язково чекай на нас ще!
Дорогою додому ми забули Мишка в прикордонній зоні, але це вже інша історія)

Інформація про подорож

Дата подорожі : 15.10.2016 – 23.10.2016
Готель: Island View Resort. Рекомендуємо
Тривалість : 8 ночей (Шарм-ель-Шейх)
Тур агентство в Києві: Tasty Travel
Тип туру: Повний пакет — страховка, переліт, трансфери, готель, ол інклюзив
Екскурсії: Квадроцикли, рифи острова Тирана
Купівля путівки : За 3 тижні

Ціни
Спа в готелі – 15 $ з особи
Таксі в будь-яку точку – 5 $
Трубка з маскою на ринку – 5 $
Екскурсія Квадроцикли – 10 $
Екскурсія Острів Тиран – 12,5 $
Покататися на верблюді – 3 $ з людини