Від Крабі до Сімілан!

У фільмах вестернах часто буває фінал, коли ковбой красиво йде у захід сонця. У мене було приблизно те саме. Після 20 місяців волонтерства – волонтаріат закрився і я як той ковбой красиво полетів у захід сонця.
В Азії ми не були вже 4 довгих роки, Азія була не те що в минулому житті, а в далекому багато разів позаминулому житті. Тоді навіть ковіду ще не було. Коли брали далекомагістральні квитки, то відчували незвичну тривожність. Вже відвикли так далеко літати. Колись Таїланд був нашою першою великою самостійною подорожжю за кордон. Після першого знайомства з Азією та Бангкоком я мріяв, що ми скоро повернемося і побачимо найекзотичніші Пхі-Пхі та Пхукет. Якби мені тоді сказали, що ця подорож буде аж через 11 років, я б дуже здивувався і засмутився, але є приємне уточнення від якого я б здивувався не менше — між цими двома подорожами буде 101 інша подорож. Тож повні натхнення, трошечки переживання, ми вибігаємо в сувору зиму з дому в літніх речах і стрибаємо в таксі. Я по дорозі ще вступив в босоніжках в холодний сніжний замет. Водій здивовано перепитав чи у мене все добре, але у мене в ту секунду краще й не могло бути, бо ми летимо в Таїланд!!!

Що ж таке Таїланд насправді?


Ви можете хоч сто разів злітати в Єгипет, чи об’їхати усі куточки Європи, але подорож до цього дивовижного королівства назавжди змінить ваше уявлення про подорожі, відпочинок, та про інші світи. Таїланд це країна мільйона посмішок, країна тисячі ароматів, це міста, де ти кожен день можеш обирати собі колір моря, що більше пасує твоєму сьогоднішньому луку, це місце на планеті де немає втоми, в будь-який момент можна піти на годинний масаж та відпочити. Це королівство свята у нічному житті. Я б чесно міг би нескінченно описувати переваги країни, але краще їх всі розкрию у цій розповіді.

Переліт

Коли ми взяли квитки, то боялися, а якщо країна не настільки класна як нам здавалося під час нашої першої подорожі в Азію. Можливо в чомусь ми були і праві, бо Таїланд виявився ще класнішим, ніж ми його пам’ятали. Є тільки один мінус, треба пролетіти пів світу заради цього, і заплатити за авіаквитки відповідну ціну. На жаль, найдешевші доступніші квитки в азіатського лоукостера Флайдубай. Саме ним ми летіли 11 років тому я взагалі боявся, що у мене відпаде бажання кудись літати. Але за цей час в авіакомпанії багато чого змінилося і ми сідаємо в просторий і відносно невеликий літак. Персонал нас настільки радісно зустрічає, що складається вражання, начебто чекали саме нас на цьому рейсі. Літаки у цієї авіакомпанії не завантаженні, тож великий шанс, що на двох людей випаде три вільні місця. У економкласі по простору відчуваємо себе як у бізнес-класі. У Флайдубай їжа за гроші, але є неочікувана приємна політика компанії, якщо хтось не замовив собі, а у персоналу залишилася їжа, то вони із посмішкою на всі 32 безкоштовно тобі її принесуть.

На першому рейсі нам їжі не вистачило, але Дашу попросили виступити польсько-англійським перекладачем для поляків, яким випало безкоштовне харчування. На зворотному рейсі через два тижні, нам випаде не те що безкоштовне харчування, але ще й фраза “Може ви знову зголодніли, у нас для вас є ще одна порція!” Як вам такий азіатський лоукостер? Я стюардесі повідомив, що приємно вражений тим, як компанія змінилася за останні 10 років, на що жінка мені підтвердила, що в компанії дійсно відбулося багато позитивних змін на користь пасажирів і схоже це ще не всі зміни. Ну і останнє додам про самі літаки, це були нові боїнги Макс, на яких також літають Райянейр. Я не знаю як, але турбулентність у цих літаках майже відсутня, в порівнянні із тим, що було на літаках ще років п’ять тому. Розвиток авіації мене дуже радує, саме на цих літаках кілька років тому я нарешті позбувся аерофобії. Знаю, звучить дуже дивно, але приблизно перші 200 перельотів наших подорожей я боявся літати. А тепер навіть поспати в літаку можу.

Ао Нанг

“Прокидайся! Я перша! Я перша побачила острови!” Я розліпив очі, крізь яскраве сонце можна було бачити в океані острови окуті бірюзовою водичкою. Далі почалися пальмові джунглі серед яких протікала річка. Річка спочатку була зеленого кольору, а потім стала глиняною. Я намагався роздивитися кожний клаптик Таїланду, у нас тут буде цілих два тижні і треба абсолютно усе подивитися! Посадка. “Ladies and gentlemens, we are landed on Krabi!”. На екрані показано, що на вулиці 80 градусів за Цельсієм, тож все в порядку, можемо починати!

Перше, що треба зробити – зняти гроші з картки. Ви маєте бути впевнені, що ваш банк за замовчуванням дозволяє операції в Таїланді, а також бути готовими до додаткової комісії за зняття грошей. Від цього тут нікуди не подінешся, можна звичайно прилетіти з валютою, але мати на руках багато валюти не рекомендовано для будь-якої подорожі. Як добратися тепер з аеропорту до міста? Пошуки громадського автобуса трохи зазнали фіаско, хоча він тут має бути. За груповий міні бас тут хочуть по 150 бат (4,3$) з людини. Добре, поїдемо тоді цим шатлом. Ну як поїдемо, це Таїланд, тут усі трохи савайді. Тобто не треба поспішати і напрягатися. Ми сіли у шатл, водій також сів, але щось ми ніяк не поїдемо. Нарешті поїхали, але через 50 метрів зупинилися, помічник водія повідомив, що побіг ще людей шукати. Але напрягатися з цього приводу не треба, тут це в порядку справ і вважається абсолютно нормальним, тож просто прийми це савайді і розслабся. Водій подивився на нас, ми на водія, я запитав наполегливо “Коли ми поїдемо?”, водій сказав що сам вже б поїхав, і взагалі запропонував разом з ним скинутися на таксі. О це так поворот, ні, ми доплачувати не будемо, 150 бат і так доволі багато. Підійшов знову помічник, правда без людей. Водій йому сказав, що чекати не хоче і зараз поїде на таксі! Та що ж тут відбувається, схоже водію дійсно треба їхати. Помічник його заспокоїв, я сказав що ми з водієм також зараз поїдемо, на що хлопець запропонував мені 50 бат за очікування, Даша сказала хай дає 100 і біжить далі шукати людей, помічник погодився, при тому водію дав ще 50 бат. Ми з Дашею були спантеличені тим що відбувається. Як тільки водій вийшов з маршрутки подихати повітрям, все стало на свої місця, тут кермо з іншої сторони, то був не водій, а такий самий пасажир як і ми. А той помічник і був водієм. А ось і люди, можемо їхати! Вйо до пригод! Пригоди почалися одразу, бо трасу від аеропорту вирішили перекопати. Вона була перекопана настільки, що я боявся не встигнути на зворотній літак через два тижні. Начебто прилетіли зранку, але тепер хоч би встигнути до вечора побачити те море. Одну вічність потому. Ваш готель!

Що таке Ао Нанг. Це великий курорт в провінції Крабі. І це не просто курорт, я б його скромно назвав кращим в Таїланді. Тут на ідеальному рівні збалансована самобутність країни, туристична зона і легка доступність екзотичних островів. Ми заселилися в зелений класний готель, що коштує 34 євро за ніч за двох. Це по міркам країни недешево. Готель у кращих тайських традиціях схожий на храм. Боді-ха-а! Нас із посмішкою привітали на ресепшені і принесли холодний каркаде як велкам дрінк.

О тааак! Боді-ха-а! Готель виглядав в середині дійсно так само круто як і на фотках і був максимально схожим на той, що у нас був 11 років тому в Паттайї. Над вимовою тайського привітання треба ще попрацювати, бо в кінці треба казати протяжну подвійну літеру а. Заселилися, але за номером гучно шумить кондиціонер. Я себе чомусь відчув як персонаж із серіалу Білий Лотос, якому видали не той номер. Але ж це Таїланд, тут проблеми вирішуються дуже легко. Нам замінили наш номер з видом на басейн, на номер з видом на море і без шумного кондиціонера. Невже можемо почати досліджувати країну? А ні, я неправильно закрив сейф в номері і тепер його навіть Девід Копперфілд не зможе відкрити. Працівники скликали цілий консиліум як тепер відкрити той сейф, а потім кудись зникли. Ми не стали чекати, тож попросили на ресепшені, хай без нас заходять у номер і розв’язують проблему.
Починати знайомство з новим тайським містом завжди треба з трапези. Я наполягав, що нам треба бігти дивитися пляж, але Даша правильно зробила і переконала мене, що треба замовити їжу. Прямо біля готелю один із багатьох стріт-фуд маркетів. Що тут є? А є тут дійсно багато всього. З чого ж починати? Що смачніше? Але ми прекрасно пам’ятаємо минулий Таїланд і їжа тут смачна абсолютно вся.

“Чоловіче, перепрошую, як називається страва що ви їсте?” “Пад тай!”. Супер, звучить смачно! Дівчина нам за 5 хвилин приготувала при нас наші страви. По класичній традиції ми сіли на бруківці біля дороги і почали… Ми буквально провалилися в гастрономічний рай. Смаки огортали кожен міліметр язика, реальний світ був десь далеко від нас, це прекрасно! І це тільки перша страва із десятків. Ефект перельоту як рукою зняло. Як мало треба для щастя! Цей обід нам обійшовся по 80 бат (2,3$) на людину.

Пішли тепер подивимось що тут із морем і цінами на поїздки на острови. Морько в Таїланді найкраще описати такими словами “30 градусів”. Це як та пухова ковдрочка, в яку хочеться закутатися та не вилазити. Невже за останні три роки подорожей ми нарешті десь попали на тепле море? Аж не віриться! Все-таки є переваги подорожей у сезон. Але насправді, у самому Ао Нанзі колір водички звичайний, тож тут має сенс насолоджуватися природою, а за красивим морем плавати на сусідні острови. Он як раз пірс, зараз дізнаємося що по цінах.

По цінах політика така – треба орендувати цілий човен. Тож в ідеалі знайти того, із ким кооперуватися. Он як раз рідні поляки стоять. Хто б міг подумати, що польська знадобиться навіть в Таїланді. Доброго дня, ми пливемо завтра з вами, тільки скажіть куди ви збираєтеся? На щастя, ця пара як раз збиралася на острів Пода та його околиці. Цей острів у Даші був у списку маст сі. Як же в Азії все легко вирішується! Взагалі в Азії є приємна фішка, не треба паритися за транспорт. Тобто де б ти не був, і куди б тобі треба не було, завжди є опції як дістатися. У цьому Азія має велику перевагу над Європою. Тут я мав би пригадати тайські мінуси, з точку зору подорожей, але на мою думку їх не має. Тож йдемо скоріше насолоджуватися Азією.

З лівої сторони від пляжу починалися високі зелені гори, знаєте, такі гори ще часто показують в екзотичних фільмах. Ось ми і побачили нарешті їх після стількох років подорожей. На карті відмічено, що в горах починається «мавп’яча стежка» на інший пляж. А, як відомо, ми ще жодного маршруту в горах не пропустили. Я ще пожартував, що, мабуть, там багато мавп. Насправді я помилився, їх там не багато, а дуже багато. І точно більше ніж людей на тому маршруті. З мавпами треба бути обережними, один укус мавпи може зіпсувати не тільки подорож, але й життя. На щастя, тайські мавпи, що неодноразово будуть на наших маршрутах, набагато добріші за китайських мавп провінції Дженчандзе.

Я б сказав, що вони по характеру ближче до мавп японського лісу поруч із Цумаго, на відміну від в’єтнамських мавп району Нячанга. Хто б міг подумати, що я колись стану таким експертом з психології азіатських мавп. Але повернемося до пляжу, ми дісталися відокремленого пляжу який втілював в себе усі найкращі моменти екзотичної природи. Пальми є, зелені кущі, що тягнуться ліанами по піску – є, гори теж в наявності. Тож можна радіти життю просто тут.

Для красивого спостерігання за пейзажем краще відпливти трошки від берега. Мабуть, моречко теж за нами скучило, якщо так тепло обіймало. Окрім моря за нами скучили також азіатські москіти і дрібні медузки. Мабуть, не буває такого раю, щоб взагалі не було недоліків? Як сказала наша подруга, що виклала в цей вечір фото заходу сонця краще ніж в Таї – “Хоч щось у вас там в Таїланді не ідеально!”. Хоча заходи сонця тут теж були доволі чарівними, золотистими.

Настав темний вечір, а це тут означає тільки одне – “Оіл масаж пліз!”. Масажі тут точно можна віднести до моментів, заради яких варто летіти в цю подорож. Масажі тут роблять дійсно добре, але кожен раз по різному. То по мені ходить тайська жінка, то на моїй спині стрибає інша масажистка, іноді в мене складалося враження, що тайка намагається перезібрати мої зламані руки, інша схоже намагалася дістати мої пластини без операції, а на одному з островів жінка схоже добре відчувала, які саме м’язи треба розслабляти і масаж дійсно провалював мене в інший безтурботний світ.

Під час подорожі формується ціла модель того, як буде проходити твій кожний наступний день, і від цього вже стає безмежно радісно. За фактом виходило так – прокидаєшся, смачний сніданок, смузі з кави, смузі с фруктів, джунглі, красиві пляжі, ще декілька раз смузі, обід, знову смузі з кави та з фруктів, млинець із бананом та згущенкою, захід сонця, масаж, смачна вечеря і як ви вже здогадалися смузі з фруктів. Я думаю що в Бельгії стільки пива не п’ють, скільки ми випили смузі за цю подорож. Смузі тут коштували від 25 до 40 бат (до 1$). І усвідомлення того, що твій кожен день пройде по приблизно однаковому вище описаному алгоритму, вже приносить небувале задоволення. Тільки важливо враховувати один момент, в дешевих країнах подорожі дешевими не виходять. Парадокс полягає в тому, що ти можеш собі більше дозволити ніж в Європі і звісно хочеться одразу усе. А якщо скласти багато всього дешевого до купи, то і виходять, на жаль, не малі витрати. А тим часом тайка перестала мені викручувати руки і поплескала по спині, тож масаж закінчено, можна йти відпочивати.

Даша від Таїланду схоже отримувала задоволення ще більше ніж я, бо в Таїланді ти приймаєш усі правила гри під назвою “Савайді” і нікуди не поспішаєш. Савайді – це їх стиль життя, все повинно бути добре, максимально розслаблено і в радість. По дорозі через фруктовий маркет я не втримався і купив собі гілочку улюбленого лонгкону. Це така ягода, котра дивиться на тебе оком доки ти її їси.

Острів Пода

Ранок почався з екзотичного сніданку в готелі, серед зелених дерев, стрибаючих по ним білочках, поруч з басейном. Сніданок був настільки повноцінним, що в багатьох готелях обід або вечеря значно простіша. І приємною фішкою готелю виявилося те, що страви кожного дня на сніданок різні.

Так, ми заряджені, тож можемо пливти! Де наші рідні поляки? А ось і вони, тож вперед! Ми на острів за вже доброю традицією припливли найпершими. Небо ще було затягнуте, але затягнуте небо з ранку, це ознака дуже яскравого сонця трохи згодом. Я пам’ятаю як на Занзібарі ми збиралися на екзотичні острови взагалі під час шторму. І коли нас капітан заспокоїв, що почнемо пливти і стане сонце, то одразу почалася сильна буря. Але, як вже відомо, хвилин за 20 було яскраве сонце на безхмарному синьому небі. Тож використаємо ці 20 хвилин на вивчення острівних джунглів. Перше, що впадало в око, це метелики, я б навіть сказав би метелищи. Вони тут настільки великих розмірів, що не віриться, що ця пташка тебе не вкусить. Джунглі в цій частині Азії відмінні, якщо дуже постараєтеся, то навіть змію знайдете.

Якщо старатися ліньки, то павуки завжди до ваших послуг. Але це вже якщо лізти туди, де тебе не чекають. Якщо гуляти по стежкам, то все буде, на жаль, спокійно. Рівень джунглів в крові вийшов одразу на норму. А то я за останні років шість вже потерпав від їх нестачі. І це зовсім не те саме, якщо сходити десь в Європі в оранжерею.

А ось і сонце! Тож можна купатися і фотографуватися. Фотоапарат вирішив зло пожартувати і перестав включатися. Я йому пояснив, що це буде його остання подорож, і вона або закінчиться прямо тут на дні океану, або десь вдома у шафі. На щастя, у нас фотоапарат розумний і обрав менш трагічну кінцівку, тож включився. Острів дійсно шикарний, невеличкий, з білим пісочком і красивою водичкою.

Ну що, можна плисти на інші острови. Далі нас таєць підвіз до секретного пляжу. Там вода яскраво смарагдового кольору, а після того нас привіз на невеличкий острівець із такою кількістю людей, що було страшно, що острів зараз вибухне. Там було три острови з’єднані перешийками, всі фотографувалися на фоні ста людей на місці, де мав бути цей красивий перешийок. Дивна розвага. Що тут ще є?

Далі був острів у вигляді курки, чоловік нас завіз у чергову смарагдову лагуну і запропонував зайнятися снорклінгом, діставши безкоштовні маски. У тайців як завжди повний сервіс.

Підводний світ Таю до речі не далеко відійшов від єгипетського, але все ж таки в Єгипті краще. Після плавання ми сказали, що готові повертатися назад.

Човен ми проплатили на 4 години, хоча за фактом нас таєць возив десь 4 з половиною і це ще один смарагд в скарбницю карми тайців.

Для них головне, щоб гість був задоволений. Тільки перша половина дня, а ми програму вже виконали, тож можемо йти на релакс у готель. Але звісно, спочатку пообідати черговим тайським кулінарним шедевром. Релакс у готелі виглядав так: у теплому синьому басейні, серед екзотичних дерев, на нас чекали екзотичні щасливі години на бар у готелі, тож дві піна колади були якраз. Дзен в басейні відчувався ще той, наскільки ж це життя прекрасне.

І подорожі це один з найкращих способів пізнати всю красу життя. Але часом не можна нехтувати, у нас ще половина дня попереду, пішли дивитися, що тут ще цікавого в Ао Нанзі. Цікаве на себе не змусило довго чекати. По-перше, не далеко від готелю продавалося тайське кокосове морозиво із топінгом із кокосового мармеладу.

Але не встигли ми доїсти морозиво, як натрапили на цікавий ресторанчик де у людей столик був із водоспадом. Міні річечка протікає по центру столика і впадає на вулицю у вигляді водоспаду. Але проблема, ми ще не голодні. Далі ми натрапили на ринок стрітфуду.

Тут була їжа на будь-який смак. Так, треба терміново піти апетит нагуляти. Але ж з іншої сторони не можна просто так взяти і піти з фудмаркету! Дайте мені он те, щось цікаве на паличці. Чоловік взяв невелику паяльну лампу і почав готувати мою страву. Називалася вона “Японська піца”.

Працював кухар дійсно філігранно і страва на паличці вийшла дуже смачною. Найкраще місце для нагулювання апетиту — це пляж. Він тут широкий і безмежно довгий. Ми такий колись бачили на Лангкаві, тож майже синхронно зловили флешбек. Гуляли до самого заходу сонця, потім трохи собою погодували комариків і повернулися на фудмаркет. На цей раз у нас був тайський рис і супчик Том ям.

Я дуже люблю азіатські супи, перші місця впевнено тримають Фо бо та Том ям. Тож я майже кожен день випивав по Том-ямчику. Хоча супи часто виглядали по-різному, але смак цього супу ні з чим не сплутаєш. Повечеряли, тепер можна на вечірній масаж і спатки. Завтра буде важкий день.

Тигрова печера та гірський храм

Такий вид розваг я намагався в подорожах оминати, але за 12 років настав таки той час. Ми зробимо це, ми подолаємо мого давнього ворога – сходи. Сходів треба було пройти ні багато ні мало, а саме 1280. Пів біди що їх так багато, так у них ще й висота не типова, майже як півтора літрова пляшка води. Це був перший день, коли яскраве сонце було з самого ранку.

Я проходив усі стадії прийняття, при тому не один раз. Коли здавалося, що я більше не можу, то з’ясовувалося, що залишилося ще 700 сходинок. Що ж там буде зверху? На карті ну дуже високий рейтинг, мабуть, щось зовсім неймовірне. “Там буде ванна з пивом” хтось підказав. О дякую, тепер значно легше підійматися з такою мотивацією. Ще через 300 сходинок нам попалася туристка, яка сказала, що зараз усе пояснить. “Ну нарешті, нам зараз усе пояснять!”. Жінка показала на номери на стовпчиках і пояснила, що це означає, що нам залишилося ще 400! На жаль, від цієї мудрості легше не стало. Але цікавий момент, на цій висоті була статуя монаха, що підозріло посміхався.

Коли ми нарешті піднялися на саму гору і зрозуміли, що там нічого особливого немає, то одразу стало ясно чому той монах так підозріло посміхався. Люди, ви чого такий рейтинг ставите, це із серії “Я піднявся, і ви підніметеся!”.

Тобто кілька Будд є, навіть слід Будди є і кілька ще святих місць, але… коли ми спускалися, я ще раз уважно подивився на статую монаха, що посміхається і в його посмішці вже точно прочитав фразу “Ну як вам підйом?)”. Спуск, на щастя, був не такий важкий.

На щастя, в самому низу є кафешка з кондиціонером і банановими смузі. В той момент мені здавалося, що я готовий пів царства віддати за смузі, але, на щастя, треба було віддати тільки 40 бат (1$). Пили смузі доти, доки я собі зовсім лоба не заморозив. Я ще взяв лимонний, щоб вже точно повернулася свідомість. Даша спробувала лимонний і так несподівано здригнулася від кислоти, що власниця кафе в паніці запитала працівницю, що та намішала нам в смузі.

Але то у Даші звичайна реакція на дуже кислі напої. Біля початку підйому на храм ще є тигрова печера. Там була ціла історія зі страшним тигром якого всі боялися, але статуї цього тигра чомусь виглядали начебто він зараз лусне від сміху. Родзинкою цього всього маршруту був не храм і не печера, Даша прочитала, що тут є ще стежка, яку зазвичай пропускають туристи, але вона поведе в справжні джунглі і великі печери.

Ми пішли шукати ту стежку, але о диво, знайшли ще одні сходи! Та що ж таке, тут хоч щось буває без сходів? Мене охопив жах від думки, що можливо ми не по тих сходах пів життя піднімалися. Що ж там зверху, а ось і красивий тайський напис. Запитаємо працівницю. Вона нам відповіла тайською мовою. Ну тепер ми хоч знаємо, як цей надпис читається. Тож вперед, в сенсі в гору! На щастя, тут було не більше ста сходинок, тож навіть не довелося проходити стадії прийняття. На горі нас очікував спуск, це означало одне – на зворотному шляху буде підйом. Далі було дві стежки: зацементована та заросла прямо через джунглі.

Звісно ми полізли по зарослій. О це вже кращий момент цієї локації, якщо ви любите природу, і гігантські дерева, то вам сюди. До речі, щодо дерев, я думаю, це був рекорд по товщині які ми коли-небудь бачили. Якщо ви випадково ще любите павуків, то вам тим паче сюди. На щастя, павук оберігав своє павутиння тож висів рівно по центру, на рівні носа.

Павук був вгодований, думаю одного туриста б він за один захід би заковтнув. А стежка йде далі. Перепрошую пане павук, будемо обережно проповзати під вашим павутинням, головне, щоб він на голову не звалився. Фух, начебто цілі. Тепер треба пильнувати, щоб іншого не зловити. А ще й десь тут, мабуть, блукає шанхальський барс, якого ми ніколи не бачили, але ж він має десь бути. В джунглях ми були вже по самі вуха.

Хвилин через п’ять ми наткнулися на ще більшого павука. Цього вже точно не варто ризикувати пролазити. Цей точно чекає саме на нас. Обережно йдемо назад, головне тепер першого не зловити. З часом ми вилізли на роздоріжжя з якого почали. Тепер підемо по цивільний дорозі.

По цивільній було йти теж доволі цікаво, були теж печери, дерева, поселення монахів, але без загрози шанхальського барса це не так цікаво. Особисто моя порада тим хто хоче піднятися на 1280 сходинок у гору. Краще візьміть собі місце в літаку біля вікна, а тут просто погуляйте по фантастичним джунглям.

Тепер обережно пройдемо через той табун мавп і можна ще влаштувати одну сесію смузі. Власниця кафе нам зраділа, як вже постійним клієнтам. В Таїланді дуже зручно, що завжди коли відчуваєш перегрів, можна зайди в кафе чи магазин і охолонути під кондиціонером, а краще ще й зі смузі. Вони тут продаються дійсно на кожному кроці. Тепер можна їхати назад в готель. Готель це як база, в яку кожен раз треба повертатися на перезарядку. Тільки дійшли до готелю, почалася справжня тропічна злива. На щастя, готель не змило. Зате зі спокійною душею можна було відпочивати, під зливою все-одно нікуди не підеш. Тож я заварив собі розчинної кави, почистив мангустін, розклав лонгкон і в прикуску з польським пряником знатно потрапезував на балконі із видом на тотальну зливу.

Але завдяки зливі ми хоч примусово перепочили. Тепер можемо переходити до програми другої половини дня. По-перше, у нас тут не відкрита ще ціла частина Ао Нангу. На жаль, повністю зануритися в джунглі нам не дозволила зграя не дуже привітно налаштованих собак. Але по курорту погуляли дуже мило.

На цьому, на жаль, завершується наша перша частина подорожі, тож відмітимо це коктейлем у склянці з бамбуку.

Тут це популярний вид коктейлю. Коли Даша планувала маршрут, то було під питанням чи треба взагалі зупинятися в регіоні Крабі, але знаючи наш увесь подальший маршрут, я б на Крабі перекинув ще кілька днів з Пхукета.

Бо цей регіон Таїланду тримає найкращий баланс між туризмом та самобутністю країни. Тобто якби нам треба було обрати де жити саме в Таїланді, то Крабі – one love.

Пхі-Пхі

Про ці острови я мріяв усі 11 років. Це два острови що з’єднані перешийком. Також на Пхі-Пхі знімали фільм Пляж, який ми спеціально подивилися перед подорожжю. Я запитав в туристичному агентстві, де саме там має бути цей пляж, на що отримав відповідь, що на третьому острові. Що значить “На третьому”??? Жінка пояснила що Пхі-Пхі складається з семи островів. Як з семи? Мій світ перевернувся. Як з семи??? А ми на якому живемо? І на який ми взагалі купили квиток на паром? Виявилося, всі живуть на головному Пхі-Пхі-Дон. Але щоб подивитися увесь Пхі-Пхі треба брати екскурсію, яка повезе тебе по всім островам. З самого ранку на нас наклеїли наклейки і відправили на тук-туці до парому.

Наклейки на морському транспорті замість квитків. Якщо загубишся, то по цих наклейках тебе легко ідентифікують і направлять до твого човна. До островів плисти кілька годин. По дорозі ми пропливли острів із дуже красивою водичкою, то був Bamboo Island. Так, одразу записую собі в список, що тут треба подивитися. А ось і наш Пхі-Пхі-Дон. Тепер є дві новини. І як по всій класиці одна звісно хороша, хмари розійшлися і тепер світить сонце, ну а друга новина… сьогодні майже весь світовий день відлив. Тож про красиве море сьогодні можна забути. На Занзібарі, наприклад, відлив можна застосувати собі на користь і відправитися в піше морське сафарі в глиб океану. На цьому острові головна краса це колір води і ми його побачимо, але, на жаль, не сьогодні. З відливами тут взагалі виходить цікава фішка.

В залежності від того, наскільки пологий спуск у воду можна зрозуміти як сильно вплине відлив на це місце. Бо, наприклад, на Пхукеті ми ті відливи в більшості моментів помічати взагалі не будемо. Почнемо з трапези, в Таїланді завжди треба все починати з гарної трапези. Ціни країни настільки приємні, що якщо ліньки шукати ресторан з дуже низькими цінами, то можна просто піти до ресторану зі звичайними низькими цінами. Нам одразу підвернувся ресторан формату All you can eat. Я випив чергову мисочку том-ямчику, закусив це тайськими макарошками, різними м’ясками в соусі і навіть майже з’їв креветку в клярі! По факту з’їв тільки кляр, бо замість креветки там виявилася морквина. Тайська їжа це завжди добре, а ще вона у мене асоціюється зі спекою. Це коли спека на межі, начебто і не критично, але звикнути часами не можливо. Хоча саме це і є невід’ємною частиною тайської атмосфери. Зазвичай на островах туристів з пірсу забирають тук-туки до готелів. В нашому ж випадку прийшов таєць, побачив нас і махнув рукою, щоб ми йшли за ним. Йшли ми так хвилини три. Дуже дивна розвозка. Потім він знайшов возик і забрав наші рюкзаки. Він йшов все швидше і швидше, видаючи звуки сигналу машини коли на дорозі траплялися люди, ми за ним. Швидкість все нарощувалася. Таке враження, що він хоче втекти від нас. Але ж ми в “одній машині з ним”. Ми рухалися настільки швидко, що поїздку вже можна було назвати “з вітерцем”. Коли закінчилася центральна частина острова, то почалася так би сказати «менш вилизана». Таїланду це не дуже властиво, але пхі-пхійці чомусь дуже смітять і живуть серед суцільного сміття. В голові не вкладалося, це ж той легендарний острів, чому він такий засмічений. Ми засилилися у своє власне бунгало із панорамним вікном.

Вид з готелю

Далі почалася нова історія із новим сейфом, але то була просто чорна сейфова смуга у цій подорожі. Що будемо сьогодні робити?

Спробуємо пройти всю заселену частину острова до кінця. Тут виходить так. Головний Пхі Пхі складається із двох з’єднаних островів. На кожному острові гора. Один острів майже не заселений, а другий острів гора розділяє на дві незалежні частини із двома головними містами. Ми жили у підніжжя гори. Тож щоб подивитися другу частину острова треба або плити на човні, що коштує невиправдано дорого, або як ми любимо — трекінг! Трекінг був знатний, виснажливий, в гору і з джунглями і красивими видами. На жаль, фотоапарат нам сказав “Сьогодні без мене” і включатися не захотів. З іншої сторони гори на нас чекало два варани і купка крабів у раковинах.

Ми пішли в найвіддаленішу точку острова і, на жаль, зробили велику помилку – не випили прохолоджуючих смузі в дорогу.

В Таїланді дуже важливо слідкувати за рівнем смузі в крові, особливо бананового. Прогноз відливів рубив правду. Відлив тут був настільки знатний, що човни на піску здавалося, що ніколи й не торкалися моря. Ще через 100 років ми таки дійшли до чогось схожого на пляж і навіть спробували поплавати. За пляжем починалася велика територія готелю. Готель був настільки великий, що навіть кожні 20 хвилин курсував тук-тук по території. Місце виглядало красиво, тож ми тут залишили камінчик-мандрівник у вигляді бджілки.

Такі камінчики ми вже багато разів знаходили у різних формах. І коли ми поверталися з норвезького північного сяйва, то на пересадці у Гданську я помітив бджілку-мандрівницю, що лежала на перилах мосту і дивилася на канал міста. Ми запропонували бджілці продовжити з нами подорож і вона погодилася. Тепер я вже знайшов в якій групі в інтернеті постять ці камінчики і тегнув номер камінчика. Колись автор дізнається, як далеко залетіла бджілка! А ми тим часом дійшли офіційно до північного краю острова. Тут є відповідна табличка і навіть фізичний геотег.

Вітаю, за пів дня ми пройшли цей острів. Тепер треба до ночі повернутися до дому. Даша порадила перекусити бананами що висіли прямо на пальмі. Хоч Даша мене і запевняла, що цей банан вже стиглий, але то був або не банан, або центр галактичного зла виражений у гіркоті маленького фрукта. В цей момент вилетіли комарі, що вирішили поласувати туристами фаршированими бананом. Так, біжимо!

У мене ще була надія, що ми зможемо поїхати назад на таксі. Але ця гора дійсно розділяє острів на незалежні частини. Нам нічого не залишається як з останніх сил випити крижаних смузі. На щастя, напій нам дав +20 до ходьби і ми знову були готові перейти гору. Щоправда, в темряві. Скажімо так, ми не встигли до ночі. Чому комарі від нас відстали ми зрозуміли, бо тут територія кажанів. Ви колись лізли в темряві через джунглі? А ми вже так. З досвіду скажу — головне замість ліани за змію не схопитися. Бо в темряві змії будуть ввижатися всюди. Фух, вилізли ми з цього дрімучого лісу. Далі на нас могла чекати наступна несподіванка, нарешті настав прилив. І могло бути таке, що тієї стежки до центру вже не було. Але нам пощастило, прилив сьогодні був не настільки високий. Так, щось від цих всіх кажанів та змій аж їсти захотілося, а ще через гору рівень смузі в організмі понизився. Полежимо 20 хвилин в номері і вперед у нічне життя! Ми швидко знайшли “свій” ресторанчик в якому були і ідеальні смузі і їжа. А прямо навпроти ресторану нас чекав масажний салон, в якому був один з найвдаліших масажів цієї подорожі. Це було настільки співпадіння по масажу, що наступного дня ми прийдемо знову і я попрошу, щоб саме та масажистка зробила масаж ще раз.

Хоча першого разу був цікавий момент. Спочатку масаж робила жінка доволі слабо, але в один момент її руки значно зміцнилися. Даша сказала, що насправді в той момент прийшла масажистка і змінила схоже власницю закладу, яка імітувала масаж, щоб утримати клієнта. І ця масажистка добре відчувала напружені м’язи спини. Взагалі під час тайських масажів ти відчуваєш наскільки твоє життя в руках майстра. А ще багатьох масажисток веселила довжина моєї ноги. У тайському масажі є один прийом, коли жінка має випрямити твою ногу під певним кутом, а через довжину моїх ніг часто майстрині не могли втримати посмішку. Одна так взагалі просто обійняла мою ногу і ридала від сміху. Тим часом у центрі острова відбувалося справжнє свято. Нічне життя це тайська фішка. Тут таке свято кожен вечір в усіх курортних містах. Це як нескінченний музичний фестиваль. Клуби тут змагаються у кого гучніші баси. На жаль, від цього дуже потерпають всі готелі цієї частини острова. Ми коли обирали готель то обирали не за віддаленістю від центру, а за віддаленістю від епіцентру звуку, це можна було визначити по відгуках. Ось такі вони, рай та пекло острова. Тепер можна записатися на завтрашній кораблик і йти відпочивати. З корабликами тут така є фішка. Або на пів дня, або на весь день, або швидкий човен, або звичайний довгохвостий, але враховуючи приливи в агентствах радять починати завтра о 06:30 ранку. На такий твіст сюжету ми готові не були. Вже північ, яка шоста тридцять ранку? Ні, попливемо наступним об 11:00. Тепер треба було обрати швидким, чи повільним човном. Ціна на всі човни не дорога. Але зі швидкісними є свої нюанси, вони ще пізніше стартують. Від кількості варіантів голова, здавалося, вибухне. Ну начебто все порішали, вже через 11 годин будемо пливти з вітерцем!

Екскурсія по островах Пхі-Пхі

Bamboo Island

Перепрошую, а скільки приблизно чекати на евакуацію? Запитав я у сумного човняра. Чоловік мені відповів що хвилин за 20 нас врятують. Ми сидимо зі згорілим мотором у човні десь серед моря. Я ж не знав, що цей човен аж настільки повільним опиниться. На фоні пропливали швидкі човни і повільні і навіть буйок повз нас проплив. З іншої сторони по нашій статистиці мотори в човнах горять раз на 10 років, тож не все так погано. Минулого разу ми так десь між Мальдівами застрягли. Хвилин через сорок нас забрав інший човен і ми продовжили наш маршрут. Перша зупинка була десь на кораловому рифі у морі. Асортимент тайських рибок мені подобається. В цьому місці навіть мали плавати акули, але, на жаль, чи на щастя, акул не було. Друга зупинка — красивий Bamboo island. І він дійсно шикарно-красивий.

Тут білий пісочок і мілка вода, а відповідно і мальдівські пейзажі. Як і водиться на всіх екскурсіях, маски із трубками включені. Тож можна або поснорклити, або влаштувати фотосесію, або насолоджуватися красивою водичкою. Люди, не мандруйте тільки по Європі, дивіться цей шикарний світ! Ми відносно недавно були у Хорватії, водичка там на багатьох пляжах теж вражаюча. Але тут наявність білого піску та тайських рослин робить свою справу. Навпроти нас був острів що називався Mosquito Island, сподіваюся ми туди не попливемо. Далі нас погодували і повезли на пляж до мавпочок.

Кількість побачених мавп за цю подорож була рекордною і що приємно, тайські мавпи набагато добріші за мавп в інших країнах, від них немає відчуття небезпеки.

Далі була довга висадка у бухті недалеко від легендарного пляжу де знімався однойменний фільм. Тут було десь 40 хвилин рибко-коралової терапії. До речі, бачив гігантську отруйну, колючу, синю зірку. І тепер головна зупинка, пливемо на той самий пляж. Човнам та корабликам не дозволено запливати у бухту, тому всіх висаджують на спеціальному пірсі з іншої частини острова. Якщо до цього на всіх зупинках та висадках ми ловили прилив та сонце, то вгадайте де на нас чекав відлив? На цьому пляжі було б добре знімати в цей час фільм про пустелю. Мама побачивши фотографії аж поспівчувала, бо у них з татом 7 років тому тут як раз був прилив.

Це той дивний твіст в наших подорожах, коли батьки нас випередили із локацією на сім років. Але нам все одно було радісно, навіть велику змію побачили. Хоча щодо її справжності є питання. Бо коли я показав змію нашому човняру, він так театрально закричав, що з Москіто айленда полетіли москіти. Але була і несподівано приємна частина.

Почався шторм і пірс для човнів став недоступним. Тож адміністрація острова дозволила човнам підпливти за туристами до бухти. Як нам сказав охоронець – нам дуже пощастило, бо нам тепер можна зайти у воду. На цьому пляжі у воду заходити не можна, одна з причин – акули. Тобто в фільмі таки був не жарт про акулу. Коли ми йшли до човна, то я побачив двох скатів, що схоже чекали коли на них хтось наступить. Тепер ми випливли з бухти і чекали у морі на захід сонця. У небі світили веселки, я плавав у водичці – пуховій ковдрочці.

На цій екскурсії був запланований шикарний фінал – нічне плавання у бухті із планктоном, що світиться. Але у нас був інший фінал, у морі нас застав настільки потужний шторм, що у всіх була думка тільки про те як вижити. Я взагалі не знав, що ці човни під таким кутом можуть триматися на воді. Цікаво, що човен був підготований до всього, навіть спеціальна прозора плівка від бризок була. Я про всяк випадок на нас із Дашею надягнув рятувальні жилети. Бо із човнами і штормами в Таї вже є печальний досвід в історії. Китайських туристів у човні повеселив факт того, що ми одягли жилети, але враховуючи, що багато китайців взагалі плавати не вміють, тож бажаю їм міцного здоров’я. Фух, допливли до берега. Невже в цьому світі є тверда земля, що не качається? Екскурсія була дійсно вогнина, і душевна, і з пригодами. Вартість такої розваги із вхідними квитками до національних парків по 1000 бат (29$) з людини на весь день із харчуванням. Тож Тай як завжди ван лав. Тепер починаємо вечірню масажно-гастраномічну програму із млинцем на десерт! Закінчилася вечірня програма максимально дивно. Коли ми лягали спати то помітили що в кімнаті дуже пахне освіжувачем повітря. У нас вже був схожий досвід, тож просто треба знайти джерело і перенести його на вулицю. Скільки ми не намагалися знайти — марно. В якийсь момент я поліз на саму верхню полицю шафи і ось воно! Я щось точно знайшов! Менше всього в цей момент я очікував що замість освіжувача я дістану запечатаний косяк з травою. То була чиясь схованка. В голові почали швидко крутитися думки: “Я залишив відбитки!”, “Треба викинути на двір!”, “Ні, треба заховати назад!”, “А вдруг спецназ зараз заломиться в кімнату?!”. Обговоривши ситуацію вирішили залишити косячок у схованці.

Околиці острова

Сьогодні нам треба плисти на фінальну локацію. Але ми взяли паром на вечірній рейс, тож у нас є можливість додивитися все, що залишилося на острові. Мабуть, найвідоміше місце острова – оглядка. Але, як відомо – любиш оглядки, тож люби у спеку в гору підійматися. Початок маршруту трохи не очевидний, але, на щастя, на одному з сайтів як раз описали між якими готелями треба пройти, щоб вийти на стежку, єдине що в статті описували жовті будиночки, а вони тепер фіолетові))) Дорога хоч була й спекотна, але вздовж джунглів, а це завжди радісно. Хвилин через 30 нам на зустріч вийшла група туристів і повідомила, що попереду на нас чекають злі собаки, однак вони запаслися палицями і тепер мені урочисто передають палицю із рук в руки. Супер! Дяка!

Але є один нюанс, Таїланд це країна котів і за весь час на острові ми бачили тільки одну собаку, що виглядала дуже втомленою від спеки. Другий цікавий момент, через 10 хвилин ми помітили що палиця на кінці вирізана у вигляді фалоса. Ще хвилин через 10 хвилин ми все ж таки вирішили залишити фалічний жезл на камені, бо це схоже був якийсь пранк. Собак ані на вершині, ані на всьому острові так і не виявилося. Доки ми фотографувалися, палицю хтось поцупив, чи можливо цей магічний жезл просто повернувся власнику.

Бувають подорожі, після яких з голови не виходить якась подія. Як, наприклад у Єгипті, коли прибиральник зображуючи рукою пістолет завів мене в чужий номер і показав чиїсь ноги, що стирчали з ліжка. Тож ця подорож не була винятком. Оглядок виявилося аж три штуки, правда чомусь вони платні. Але види з оглядок дійсно фантастичні, тож їх можна віднести в список масті сі.

Також там є ресторанчики, де можна затишно посидіти із черговим смузі. А для особливо вибагливих ще й стоїть вентилятор який можна собі персонально включити. Аж не віриться що колись ми повернемося додому і не буде відчуття нескінченної спеки. Це як в Ісландії під час полярного дня не вірилося, що ми колись знову побачимо ніч. Ну що ж, план по оглядкам виконали, тепер можна подивитися, що там за пляжі на незаселеній частині острова. На зворотному шляху ми зустріли групу бабусь з дідусями, які вилізли з трекінгового маршруту. Ех, шкода посоха з собою немає, щоб передати далі! Вони поцікавилися, що тут є цікавого. Я запитав чи цікавить їх трекінговий маршрут, на що усі хором із нотками жаху відповіли, що більше ніякого трекінгу. Ну добре, значить ми теж не сунемося в напрямку з якого вони вилізли. Спускалися ми трохи іншою дорогою і коли йшли по вузеньким сходам, то із віконця кіоску таєць нас запитав чи не хочемо ми випити по смузі? Ну звідки ж ти знаєш? Це нечесна реклама! Ну добре, давай нам свій богемний смузі з манго.

Передих влаштували прямо у нього на сходинках, а поруч ніжилася на сонечку кицька. Дійшли до пляжу і зробили висновок, що він також виглядав доволі красиво і я навіть вирішив сплавати на іншу частину острова, щоб подивитися на пляж куди пливуть тільки на човниках.

Треба було проплисти 500 метрів вздовж хащів. Спочатку ідея мені здавалася безпрограшною, але коли почав пливти, то весь час ввижалися крокодили, а ще важливо було не наступити на ската. Тепер я добре розумію, під що саме маскуються крокодили. До речі, той пляж виявився гімняним, але пригода норм. Далі ми перечекали чергову тропічну зливу, пообідали і пішли до вечора вештатися по пляжам, де почався тотальний відлив. На заключення щодо зупинки на острові. Якщо вас не цікавить трекінг, а хочеться менше переїздів та переселень між готелями, то можна сміливо залишатися на Крабі і звідти сплавати на човнику в екскурсію по островах Пхі-Пхі.

Якщо ж хочеться побачити абсолютно усе, включаючи фантастичні оглядки на острові, то зупинитися таки треба. А ми продовжуємо подорож.

Пхукет

Це було схоже на гіперстрибок у космосі. Ми сіли на спідбоуті, в якийсь момент капітан увімкнув двигуни і острів за лічені хвилини став десь далеко позаду, а з часом і зовсім зник за горизонтом.

Нова локація, нові виклики😊 Треба знову розібратися де тут харчуватися, де масажі, як переміщатися по острову. Чомусь я Пхукет уявляв собі значно меншим. У нас тут аж 6 ночей. Загалом атмосфера острова менш привітна ніж на Крабі. Скажімо так, якщо Крабі то це прямо Таїланд-Таїланд, то Пхукет це Єгипет-Єгипет в поганому значені цього слова. Але все залежить від ваших цілей подорожі. Якби ми знали різницю, то Пхукет би все-одно не прибрали б з маршруту, а просто кілька днів перекинули на користь Ао Нангу, що в Крабі.

У Пхукета є переваги — пляжі екзотичної краси в пішому доступі та доступність екскурсією до островів Сімілан. Я про ці острови раніше ніколи не чув, але на форумах цілі обговорення присвячені цим островам. Загалом, знаючи фінал подорожі, я думаю не дарма Сімілани і Сейшели починаються на ту саму літеру. Але Сімілани будуть наприкінці подорожі у вигляді вишеньки на торті, а може й самого торта разом із вишенькою. А поки що у нас перший вечір. На ресепшені нас зустріла жінка, яка ніяк не могла перемогти термінал оплати. Після кількох невдалих оплат, вона передала його мені і я пробував налаштувати тайський термінал. Мені трохи заважав мовний бар’єр, бо частина текстів там була виключно тайською. Все ж таки ми побороли термінал і заселилися. Перший вихід у місто, все таке нове, невідоме. Чому я раніше собі уявляв невеликий острів, де всюди пісок. А це ж справжній мегаполіс. На щастя, ресторан зі смачною їжею та недорогими цінами був біля готелю, а ще масажний салон. Хоча салонів тут схоже більше ніж готелів. І що головне – масаж всюди роблять добре. Хоча здається тут також є салони із не зовсім стандартним масажем. Наприклад салон, на вході до якого веселяться дівчата в дуже коротких спідницях, а чоловік пильно слідкує за клієнтами. Також бачили салони, де замість жінок чоловіки і ще буває надписано, що масаж тільки для чоловіків. Я не хочу знати, що то все значить, але з вибором масажного салону треба бути обережним. Приємним відкриттям на Пхукеті виявилася ціна на мої улюблені мангустіни. Замість 200 бат, вони тут коштували 100 бат (3$) за 2 кг. Це вперше коли я від’ївся мангустинів. Тепер треба розібратися як тут із транспортом і можна починати культурну програму. На щастя, гугл карти показують актуальний розклад тук-туків, а ще тут є смартбас, який також є на гуглі і охоплює всі пляжі острова. До речі подорож по Таїланду у нас була в кращих старовинних традиціях, ми не проплачували інтернет. Тож залежали тільки від точок вайфаю. Бо наземним транспортом доводилося користуватися рідко.

Околиці Патонгу

Патонг це найпопулярніший район Пхукету, ми там жили. Не скажу що ідея була вдалою, бо краще обирати менш популярні райони острова. Вийшли на пляж, з чого почнемо? Всі пропонують пливти на Freedom beach. Цей пляж за кілька годин ходьби від нас, вважаю що це ідеальний шанс познайомитися з островом. Тим паче до спеки ми більш-менш вже звикли. Спочатку ми йшли по набережній, а потім повернули, щоб прогулятися вздовж річки. Тут було тайське поселення, умови життя тут, на жаль, жахливі і як мінімум через те, що вони смітять там же де й живуть. Це були справжні фавели. Але ми в Таї, тож почували себе в повній безпеці. Місцеві собаки були спантеличені нашою присутністю. На відміну від попереднього острова, вони тут таки є. Місцевий, великий варан дивився на нас голодними очима. Вийшов таєць, посміхнувся нам і прогнав собак. Приємно, що в цій країні тобі всюди раді, навіть у фавелах, де ми, можливо, були першими туристами. Досвід був цікавий та незвичний, а ще було неочікувано — на розваленому сараї висіла табличка зі стравами і там була фотографія суші. Тож як кажуть “Красиво жити не заборониш”. Так, щось ми не туди забрели, пляж трохи в іншому напрямку. Тут прямо як на Сейшелах, хочеш красивий пляж – лізь в гору. Але вздовж траси. На щастя, хвилин через 20 був кондиціонований маркет. Треба випити якийсь прохолодний напій! Я обрав напій зі смаком азіата, це схоже якийсь відомий персонаж. Було смачно, я навіть випив ще одного азіата. Це набагато краще ніж 11 років тому я пив напій зі смаком шкарпеток. Даша зробила сюрприз і поклала мені в рот тамариндову цукерку. Тамаринд це такий специфічний фрукт, фішка якого в тому, що неможливо зробити бодай щось смачне з нього. Освіжилися! Можна йти далі, ще вище. По дорозі ми спостерігали як мама-гуска вчить своїх гусенят, як мама-тайка веде своїх тайчат, вони нам ще по черзі дали п’ять. Потім нарешті дісталися до стежки по якій можна спуститися до пляжу. Спусків тут два, платний та безплатний. У безплатного було два мінуси, він зовсім не виглядав як спуск і там була змія, але це тільки додає екзотичності маршрутові. Пляж виявився справді дуже красивим, хоча фотоапарат не особливо зміг передати красу. Як же було приємно в воді, навіщо взагалі кудись рухатися по маршруту, якщо можна тут увесь час плавати, навіщо на ті Сімілани плисти? Можна в цій райській водичці просидіти цілий день. Але мікроскопічні медузки трохи повернули нас на землю. З медузками така порада. Якщо в воді починає щось невидиме жалити, спробуйте перебратися метрів на десять вбік. І головне, що ці медузки зазвичай у красивій воді, якщо вода звичайна, то вони не дурні туди пливти, їм теж подобається райський куточок. Пляжів насправді тут два поруч. Тож ми як відповідальні туристи поплавали на кожному з них. У нас на цей день були ще якісь плани, але тайці не поспішають, і тобі не варто. Нагадую, що тайське правило «Савайді» ще ніхто не скасовував. Тож після пляжу ми почали тримати курс додому. Добре хоч піднятися можна безкоштовно по цивільній стежці без змії. На верху серед суцільних джунглів на нас чекав маленький ресторанчик. Точніше на ганку обідали дві жінки, ми запитали чи нагодують вони нас, і одна з них із радістю пішла на кухню. За що ми любимо Азію, поїсти на цьому материку можна завжди, всюди і за приємну ціну. І на щастя, це був ресторано-будинок-туристична агенція. Щоб було приємніше чекати на обід ми замовили крижаний кокос, це завжди смачно і радісно. Ммм, дуже смачно, тепер будемо кокоси зі смузі чередувати. Крижаний кокос тут коштує 40-60 бат (до 1,5$). Тепер із новими силами, в курсі цін на екскурсії, пройшли кілька годин і ось ми в готелі. По дорозі зайшли і накупили екскурсії на корабликах у заплановані місця. Купувати екскурсії тут радісно, бо в агенціях працюють кондиціонери. Нарешті ми в готелі, охолоджуємося, відпочиваємо, через кілька годин їдемо у палац слонів.

Шоу зі слонами

Це доволі цікаве місце, ти купуєш квиток на шоу, але приїжджаєш раніше, бо сама територія це великий ярмарок. Тут можна і велику іграшку купити, і на міні шоу подивитися, накупити сувенірів, покататися на слонах, або ходити і поглинати атмосферу свята. На Пхукеті вже всюди встановлювали ялинки і привітальні написи, в середині відчувався сильний дисонанс, бо на вулиці +34, а тебе вітають з Новим роком та Різдвом. Ми звісно вже бачили нові роки без снігу в Україні, але коли снігу навіть на горизонті немає, то відчуваєш себе дивно.

Саме шоу починається з того, що всі мають здати свої телефони у комірки, черга на здачу телефонів може сміливо конкурувати із Лувром, тільки тут тобі в кінці замість Мони Лізи покажуть тайця, що прийме телефон. Нарешті ми на самому шоу. Про аналогічне шоу в Бангкоку ми чули від туристів ще 11 років тому, але тоді ми не потрапили через банальну причину — не вистачило часу.

Шоу має цікавий сюжет, мабуть цікавий, не дуже зрозуміло, бо тайською мовою, але було дійсно класно. Загалом зібралися усі хороші та перемогли усіх поганих. На шоу мені більше сподобалися не стільки слони, як тайські гімнасти що літали над головами глядачів. Про шоу багато протилежних відгуків, але особисто наша думка – шоу класне. Тепер можна повертатися у готель і влаштовувати нічне об’їдання мангустинами.

Гора із сидячим Буддою

Оскільки правило “Якщо є гора, то ми її не пропустимо” ніхто не скасовував, то маршрут наступного дня був визначений заздалегідь. Ми під’їхали автобусом на сусідній пляж, бо інакше ще через одну гору кілька годин було лізти. Далі після сніданку як слід зарядилися смузі і почали довгий підйом під сонцем. Смузі на цей раз були з пітахайї та кокосу. Але до бананового усе одно не дотягують. Підйом був хоч і дуже довгим та виснажливим, зате через рясні еталонні джунглі.

Це саме такі джунглі, як уявляєш собі коли сидиш вдома, але, на щастя, джунглі розташовані по боках, а йти можна широкою стежкою. Тож немає страху, що якесь боа на голову звалиться. Коли ми нарешті піднялися, то нарешті побачили Будду, правда на сусідній горі.

Добре хоч між горами є перехід. А ще краще, що є зупинка із крижаними кокосами. А потім ще одна із крижаною смузі-кавою.

В таких умовах можна хоч цілий день підійматися. Будда, де ти? Скільки ми днів вже йдемо? На щастя, в якийсь момент ця гора таки скінчилася і нас зустрів сидячий Будда. Місце класне, тут є різні святині.

Можна молитися, потрапити до монаха на аудієнцію, або кинути монетки у 27 золотистих горщиків – це і донат на храм і запорука здійснення бажання. Ми були на висоті, настрій був на висоті, всі були на висоті! Куди далі? Далі поїдемо в храм Чалонг!

Храм Чалонг

Ще пів дня з гори пішки йти зовсім не хотілося. Треба знайти, хто нас відвезе вниз. Проблема в тому, що всі сюди приїжджають на трансферах в обидва кінці, тож всі машини були зайняті. Але в Азії не існує безвихідних ситуацій. Тож вже скоро ми знайшли таксиста, якому в місто треба було ще більше ніж нам, тож торгування за ціну перейшло в майже від’ємний напрямок. Коли ми поїхали, то він по дорозі завіз обід своїй мамці, це було дуже мило.

Тепер зрозуміло, чому він так хотів, щоб ми поїхали із ним. Тепер ми в самому серці храмового комплексу. На жаль, окрім нас тут ще купа будівельників із машиною, що трамбує новий асфальт. Але жодна машина, яка щось дрилить, не зіпсує шарм азіатських храмів. Хоча ця машина дійсно дуже старалася. Храми в Азії це завжди радісно, вони суттєво відрізняються від європейських. Тут на території їх багато, від маленьких, до багатоповерхових. Насправді їх тут виявилося настільки багато, що ми навіть трохи зраділи коли один з них виявився замкненим.

Ну, план дня виконали, можна зі спокійною душею, поласувати чимось смачним. Біля храмів розташувався маркет із морепродуктами. Правда є один мінус, ці морепродукти ще живі і погрозливо дивляться нам у вічі. Ну ок, що там далі? Купа ропух! А далі? Якісь морські змії! Та що коїться, де наші смузі! Смузі тут не було, проте був фруктовий великий ринок, де почищені фрукти лежали в холодильнику. Ну що ж, виклик прийнято. Спочатку було холодне манго, потім напівтепле манго, потім біла пітахая, потім червона і все це утрамбували свіжим мандариновим соком.

Добре хоч не тріснули. Десь тут має ходити міський тук-тук по 40 бат (1$), а ці фрукти просто ідеальний варіант, щоб скоротити час очікування. Я пішов в сусіднє кафе, щоб по вайфаю подивитися коли буде тук-тук. Навігатор показав мені що через 0 хвилин.

А й дійсно, за вікном якраз зупиняється наш тук тук, тепер через джунглі повертаємося в нашу частину острова. Вийшли ми на пляжі Карон. Це ще не наш Патонг, але тук-тук далі не їде. Тож чудова нагода познайомитися із цим пляжем ближче. А ближче з’ясувалося, що тут можна взяти в оренду дошку для серфінгу. Ну що ж давно пора було.

Це історія про двох відважних і дуже самовпевнених мандрівників, що полетіли у Таїланд звичайним офісним планктоном, а повернулися професійними серферами, теж звичайним офісним планктоном. Скажімо так, не вбилися, то й добре, але було по справжньому весело.

Цікаво, після ковіду робота стала віддаленою, і чи вважаюся я ще офісним планктоном, чи я вже віддалений планктон. Після серфінгу ми знайшли гамаки, що були натягнути на пляжі між пальмами. З цією задачею ми впоралися краще, гамак тебе не образить і не скине)

Острів Джеймса Бонда та ще якісь там острови

Думаю, у багатьох Таїланд асоціюється саме зі скелею, що стирчить з води. Цю скелю туристичні агенції України вставляють майже на будь-яку рекламу Таїланду, навіть якщо до цієї скелі з України буде ближче летіти ніж від того готелю, що рекламується туристичною агенцією. Також вже бачив цю скелю у рекламах інших країн. Але вона саме тут, в околицях Пхукету. По легенді тут Джеймс Бонд бігав із якимось золотим пістолетом, щоб це не значило. З самого ранку нас забрав трансфер і повіз на пірс до кораблика. Турів на острів Джеймса Бонда тут багато, всі за різною ціною і у всі входять різні набори островів та печер. Зрозуміти який самий тур ти береш – неможливо.

Ти можеш сторгуватися за кращу ціну, але тебе й посадять на дешевший тур. Єдине, що гарантовано — це острів зі скелею, а далі як пощастить. Головне попросити, щоб тебе записали на тур в інтернаціональну групу. Море з цієї частини острова звичайне, мутне. Капітан пояснює це тим, що поруч материк з якого дощі змивають землю в море і тому тут немає цієї казкової прозорості. Перша зупинка. Ми пересідаємо в каяк по двоє людей. Човен не виглядає надійно, тож невідомо чи можна з собою брати камеру, чи ні. Капітан щось незрозуміле на цю тему розповідає. Ну добре, попливемо з телефонами. З нами сідає міні-капітан і починає веслувати. Чесно кажучи екскурсії, де за тебе ще й веслують – найкращі. Ми пропливли під печерою в озеро, що з усіх сторін оточене скелями. Це дуже класна фішка, ми в таких печерах плавали у В’єтнамі і дуже радісно, що ми тут знову на це натрапили.

Тут навіть не стільки в озері фішка, скільки в моменті коли ти пливеш через печеру. Нас повернули назад на кораблик. Далі була аналогічна висадка, де ми плавали між міні островами через печери, тепер вже ми були сміливі і взяли фотоапарат. Дивно, що камера навіть включилася, бо схоже відчувала, що тут і потоне, якщо не включиться.

Тепер пливемо на сам острів. По дорозі обід на кораблі. З однієї сторони обід був непоганий, смачний, ситний. З іншої сторони ми отруїлися цим обідом. Ми ще не знали цього, ввечері накриє. Але це несподівано, коли на вулицях п’єш і їси все що тільки існує, а потім на кораблику отруюєшся. На щастя, цей випадок отруєння можна віднести до легкого, бо він ніяк не вплине на наш маршрут. З власного досвіду це другий випадок отруєння їжею в Азії. А подорожували по Азії ми дуже багато, тож доволі малий шанс з’їсти щось не те.

А поки що ми поїли смачний обід і пливемо як Джеймси Бонди на однойменний острів. На острові нас зустріли туристичні розкладки на яких продавалися навіть іграшкові золоті пістолети. Люди фотографувалися у відповідних позах на фоні скелі. Одна китайка сиділа і фотошопила себе на телефоні навіть не дивлячись на скелю. Стільки Джеймсів Бондів одночасно я ще за життя не бачив. Правда оригінальний був у смокінгу, а ці в купальниках. Але скеля дійсно прикольно виглядає.

На зворотному шляху була ще одна зупинка біля ще одного острова. Тут усім бажаючим вручили весла і можна було вільно поплавати у морі на каяку, або просто поплавати у морі, або і те і те. Ввечері нас повернули до готелю. Тепер на масаж, потім на смузі, потім вечерю, потім в ліжечко. Десь між вечерею та ліжечком почало відчуватися, що щось з організмом не те. Постраждала конкретна ділянка всередині живота у нас обох. Доведеться тепер в день не по п’ять смузі пити а хоча б по три(((

Подорож по пляжах Пхукета

У нас біля готелю дуже смачний і не дорогий ресторанчик, але є мінус – він чомусь зранку не працює, тож снідали ми в іншому місці. Метрів зо триста від готелю була розкладка із домашньою готовою їжею. Даша для себе там відкрила смажену рибку, я ж поринув у рай із парових пиріжків бао. Ще у них автомат був що запечатує пластикову склянку холодної кави так, начебто ти її в магазині купив. В цей день ми вирішили проїхати автобусом по всіх головних пляжах острова. За 300 бат можна купити проїзний на день на автобуси Smart bus, що тут курсують кожну годину і трекаються на гугл карті. Проїзні можна купити прямо у водія. Ми планували починати з іншого напрямку, але ми не встигли на автобус, тож вирішили все ж таки їхати в протилежний напрямок, але там чомусь взагалі у розкладі не було автобусу, тому все ж таки побігли перевіряти чи не запізнився автобус, що мав їхати по першому задуманому плану. Азіатська вдача була на нашому боці і автобус чомусь дійсно на нашій зупинці простояв п’ять зайвих хвилин. Тож вперед! Ми вийшли на оглядовому майданчику біля пляжу Суріні.

Там зупинки насправді не було, але ж не завадить це бравим туристам вийти з автобусу. Пам’ятаю, якось в Сербії треба було вийти на трасі серед маршруту, бо у нас були свої плани. Сербський водій дуже здивовано і невпевнено нас висадив. Він не знав англійську і не міг до кінця зрозуміти чи дійсно нам треба серед траси вийти. З тайським водієм було легше, бо тут фантастичний оглядовий майданчик і я думаю його частенько просять тут висадити. Оглядку Laem Sing View Point я ставлю до списку “Маст сі” на Пхукеті. Дійсно вражаюче красиво. Як тепер до того пляжу дістатися, що під оглядкою? Доки спустилися вниз, то вийшли вже на основний великий пляж.

А ні, ми вже хочемо той маленький екзотичний, що ми бачили з гори. А проходу на вигляд і немає. Але ж не зупинять нас якісь чагарники та каміння? На щастя, там все ж таки була стежка. І ось ми знову в центрі екзотичної краси. Я вже не раз казав і продовжую казати, що цей світ безмежно красивий!

Так, медузки, перестаньте, дайте мені насолодитися красивим світом! Відпочиваємо просто шикарно, в такі моменти заряджаєшся добротою і позитивом на довгі місяці.

Потім треба було пройти сім стадій прийняття і таки вилізти з води. Ми пішли з цього райського куточка в буденний світ великих пляжів. Погода була ясна, сонце пригрівало на максималках, ми зайшли в місцеву кав’ярню із випічкою. Такі місця для країни не типові, тож і ціни тут приблизно на долар дорожче ніж всюди. Головне в таких місцях це кондиціонер. Каву я взяв в сусідньому севен елевені, а у них ми купили смачну випічку. Автобус мав бути лише через 25 хвилин, тож планувалося спокійне, розмірене попивання кави. До речі, вперше за всі ці дні п’ю гарячу не розчинну каву. Але щось пішло не за планом, чомусь за вікнами проїхав наш щогодинний автобус. До зупинки метрів 400. Побігли! В якийсь момент я зрозумів, що або кава, або автобус.

Бо бігти з відкритою кавою це як якийсь тупий конкурс на радянському весіллі. На щастя, з автобуса нас помітили і дочекалися. Але ми вирішили з’ясувати, що тут не так, і показали водію на розклад, де чітко вказано, що автобус має бути через 20 хвилин. На що отримали несподівану відповідь “Так, дійсно, це цей автобус, тож сідайте по-скоріше і погнали”. Ну добре, їх країна, їх правила, трохи дивні, але в екзотичних країнах вже не перший раз зустрічаємося із нелогічністю в рухах автобусів. Тепер ми вийшли на Kata Beach. Тут приблизно все те, що і на інших пляжах, таке саме затишне та екзотично-тайське, але є один страшний мінус! Це як потрапляєш в паралельний світ де є все те саме, але потім головний герой помічає – тут не продаються смузі! Замість них тут всюди нарізані фрукти!!! Такого хорорного твісту сюжету ми не очікували. Значить біжимо купатися і мерщій у наступний автобус, хай везе нас туди, неважливо куди, але щоб там були смузі!

Насправді нам було важливо куди, бо декілька разів на день автобус їде по зміненому маршруту і заїжджає додатково до храмів. Але в кращих тайських автобусних традиціях, на кожній зупинці різні маршрути були помічені як змінені. І фінал, це коли на одній зупинці одразу висить два не співпадаючих розклади на той самий напрямок із різними поміченими автобусами. На щастя, приїхав той, що треба автобус і завіз нас якомога далі від пляжу, де не продавалися смузі. Тепер ми в максимально нижній частині острова біля монастиря Phrom Thep.

Сам монастир нічого особливого собою не являв, але які тут робили холодні тайські чаї! Сонце сьогодні було особливо зле, і ці крижані чаї були вдалою компенсацією. В цьому районі класні оглядові майданчики і багато панорамних місць.

Тобто сюди дійсно варто поїхати на захід сонця погуляти. Фінальним місцем маршруту у нас відмічений пляж Ra Wai. Ми туди пішли пішки, оскільки йти треба було через справжні тайські села під заходом сонця. Це найромантичніші місця екзотичних країн, такі прогулянки дуже запам’ятовуються.

Сам пляж, як я і читав, тільки для прогулянок, але доволі милих прогулянок. Через велику кількість човнів покупатися тут не вийде. А он як раз і наш автобус на нас чекає. Можемо повертатися на вечірню масажну програму в рідний Патонг. На сьогодні окрім традиційної масажної програми у нас ще був запланований All you can eat з морепродуктів. Коштує ця розвага по 380 бат (11$). Тобі на стіл ставлять барбекю, приносять кожному по головній страві, доки ти їси страву, на барбекю готуються морепродукти, що ти розклав.

Основними стравами у нас були сашимі зі свіжого лосося в солодкому соусі і велика тушкована риба, на грилі готувався містер краб та його друзі креветки, мідії, ракушки, якісь морські трубочки та багато інших цікавостей. Тут ти одразу отримуєш і естетичне і гастрономічне задоволення.

Як закуска до основної страви у нас були устриці. Навіщо з Таїланду взагалі летіти додому? На щастя, це хоч і близько до кінця подорожі, але завтра нас чекає та сама вишенька на торті.

Сімілани

Острови знаходяться десь далеко в Андаманському морі. Раніше я про ті острови і не чув, але Даша знайшла цілі форуми присвячені цим островам. Вони відкриті тільки пів року протягом року і не всі дев’ять, бо там щось із черепахами важливе відбувається. Від готелю нас повезли до самого початку острівного Пхукету, місце де він мостом з’єднується із материком. Далі був сніданок. Після чого нам провели інструктаж і кожному вручили по таблетці від захитування. І це, до речі, дуже добре що продумано. Далі ми всі сіли на спідбоут і на першій космічній швидкості вирушили далеко в море. Перша космічна, це коли думки не встигають за переміщенням твого мозку у просторі. Приблизно півтори години треба летіти по морю. Я, на щастя, люблю відчуття швидкості, тож відчував себе комфортно, для Даші це було щось ближче до формату катувань. Але у будь-якому разі таблетка робить свою чудо справу і хвилі взагалі ніяк не впливають на самопочуття. Це справжня магія, ніколи їх не приймав раніше. Більшу частину контингенту на кораблику складали китайці. Поруч із нами сиділи в масках мама з бабусею, а між ними дівчинка років восьми. В масках вони були не через ковід, а тому що в них так заведено, ми вже бачили це неодноразово ще до відкриття ковіду. Мама із бабусею грали навипередки у гру “Хто більше догляне за дівчиною”. В якийсь момент наш корабель вийшов із гіперкосмосу, тобто гіперморя і за бортом з’явилися ті самі легендарні острови.

А знаєте, вони і дійсно виглядають настільки шикарно як їх описують. Якщо біля Малайзії ми колись були на тайських Мальдівах, то це справжні тайські Сейшели. Скажімо так, якби мені ще тиждень тому показали фотографію і попросили визначити місце, я б з впевненістю сказав, що це сейшельський острів Праслін або Ла Діг.

Ця вода – вершина краси, жоден фотоапарат, жоден фотошоп вам не передасть ту красу, що тут бачать очі. Островів всього дев’ять, із них в програмі три. Біля одного у нас був шикарний снорклінг серед коралів та рибок. На другому у нас була зупинка з обідом та підйомом на скелю до місцевого відомого каменю. І можливо я перший турист у світі хто піднявся на скелю два рази поспіль! Перший раз щоб подивитися красу, другий, щоб забрати забутий рюкзак! Доки обідали, по землі ходив великий варан і шукав із ким би поруч присісти на обід.

Потім була зупинка на ще одному не менш красивому острові. Це були дуже дивні відчуття, ми з однієї екзотичної подорожі як через портал провалилися в ще більш екзотичну подорож. Острови однозначно треба дивитися, якщо ви на Пхукеті, то пропускати їх не можна. Я навіть долоню на згадку порізав об корал. Навіть зараз, коли пишу розповідь відчуваю Сімілани на долоні і ще трохи Пхі-Пхі на нозі. Пам’ятаю, як я колись роки три Шарм-ель-Шейх на пальці ноги відчував.

Тож підсумок такий – Сімілани ван лав, якщо ви подорожуєте по екзотичній частині Таїланду, обов’язково включайте в маршрут. Шкода, що зараз немає подорожей із ночівлею на цих островах, бо кілька днів на мою думку варто провести в цій красі. Ну що ж капітан, включай гіпершвидкість і погнали! Нас привезли знову в те місце, де у нас був сніданок. Далі замість того щоб везти усіх готель, почався неочікуваний твіст сюжету – вечеря! Вона була включена в тур, тож спочатку трапеза, потім усе інше. Тайський сервіс!

Ще гід сказав, що можна помитися у душі і чомусь усі китайці одразу побігли у загальний душ. Але чому не помитися з комфортом у готелі через кілька годин? Тепер повторюємо вже традиційну вечірню програму – смузі плюс масаж. Цікаво що першу частину подорожі ми обирали масляний масаж, а потім Даша запропонувала спробувати традиційний тайський і тепер ми майже завжди обирали тайський.

Крабі Таун

Сьогодні наш останній день і треба переїхати на ночівлю у Крабі Таун, який знаходиться майже з іншої частини Таїланду. Тобто треба або на першій космічній кілька годин по морю. Або чотири години по материку. Але з морем є нюанс, до пірса від готелю треба їхати через великі затори на мінус першій космічній. Тож прийняли рішення по материку проїхати. Ціна майже однакова. Рішення було правильним, за ці чотири години у тебе як повноцінна екскурсія по країні. Храми, джунглі, бананові плантації, річки, високі скелі. Потім як у кращих тайських традиціях зупинка на обід, це коли всі централізовано разом із водієм йдуть обідати. В цьому ресторані до замовлення подавали тацю, на якій нарізані тайські овочі, вони всі були як з іншої планети.

Дуже незвичайні і прикольні. Крабі Таун знаходиться далеко від пляжів, іншими словами Крабі можна поділити на Ао Нанг та Крабі Таун. Нас висадили на автобусній зупинці. Одразу під’їхав тук тук і почав розповідати про якусь фантастичну ціну. Ага, не на тих напав, ми тут єдині туристи в радіусі багатьох кілометрів і знаємо які фактичні ціни мають бути. Водій швидко погодився на нашу ціну і ми поїхали. Правда, як з’ясувалося, не у наш готель, а забирати тайських дівчат зі школи. Теж непогано, добру справу зробили. Коли забрали усіх потрібних дівчат, то він нас так і бути відвіз до готелю. На цьому місці до речі планувався кінець подорожі, але як з’ясувалося, все цікаве у нас було в розпалі. І ранковий літак точно тому не завада. На дворі була друга половина дня, перше що треба було встигнути – сплавати до печери. Ми пішли на пірс.

Місто виявилося доволі аутентичним і дуже затишним. Тут в атмосфері панувала тайська безтурботність. Єдиний мінус це ціни у кав’ярні. За каву ти маєш заплатити стільки, щоб хазяйка, її діти і діти дітей її дітей могли вже ніколи не працювати. Тож продовжимо обмежуватися холодними смузі. Затишно тут було не тільки в місті, а й на причалі де мають бути човники. Взагалі нікого немає. Але так не може бути, бо це Азія і все має обов’язково складатися. Он якась цивілізована стежка у мангровий ліс, прогуляємося, може там є човник. Як не дивно, через 15 хвилин прогулянки ми таки знайшли свого човняра із човником. Чоловік нас за хвилину перевіз на інший берег і вказав напрямок до печери. Я чомусь очікував, що це буде подорож по річці під манграми, що собою закривають вечірнє небо. Це треба буде однозначно виправити.

Йдемо тоді дивитися печеру поки що. Печера дійсно велика із древніми наскельними малюнками та гігантським скелетом якого окутує скелет не меншої за розміром тварини плазуна. Креативненько! В печері сподобалося, але відчуття незакритого гештальту із річкою нас не відпускало.

Тим часом на пірс приплили інші човнярі. Тільки одна проблема, вони розмовляють виключно тайською. А ось і наш. Ми його запитали, чи не хоче він ще за 100 (2,8$) бат провезти нас в он ті зарості. Чоловік із радістю погодився. Тепер ми пливемо як в моїй уяві, тільки хижих крокодилів не вистачає, або хоча б алігаторів. Натомість екзотичні пташки з дерев літають.

Човняр сказав нам, що за 1000 бат (28$) може нас завтра 2,5 години покатати по місцевих річках, у таких заростях куди традиційні тайські човники не пропливуть через відлив. Але ж завтра з ранку літак до дому. Що ж обрати? Добре, літак нікуди не дінеться. Даша сторгувалася до 700 бат (20$) і домовилися на сьому, так щоб на літак встигнути. Сфотографувалися у Крабі із крабом і пішли досліджувати місто.

Почали звісно з фудмаркета. Смузі і їжа перевірена, як завжди тверда п’ятірочка. Далі ми встигли ще у великий тайський храм. По дорозі одразу домовилися про масаж) Храм перевершив усі очікування. Насправді дуже сильно перевершив, він дійсно виглядає вражаюче. Культурну програму виконали, тож можемо на фінальний масаж повертатися.

Який же обрати на фінал, тайський чи масляний? Вибір був дійсно складний, вирішили все ж таки тайський. У тайського є ще цікавий ритуал, коли ти одягаєш спеціальний одяг, але це коли в салоні його надають. Коли масаж на 1$ дешевше ніж в інших салонах, то одяг можуть і не надати і мнуть тебе прямо у твоєму. Але в цьому все було як треба. І масажистки як відчували, що у нас гранд фінал. Цей масаж був еталонним, найкращим за всі 12 днів тут.

Це був дійсно шикарний фінал, йдемо на вечерю на фруктовий ринок. Цікавий факт, що це нічний ринок, але чомусь він закривається о десятій вечора, коли ми запитали працівницю чи не здається це нелогічним, то вона відповіла що сусідній нічний ринок закривається взагалі десь о дев’ятій вечора. Ну ок, чим тут годують? Страви в цьому місті дуже відрізнялися від тих, що були в інших частинах країни. Все якесь зовсім інше. Ми вибрали інтуїтивно дві красиві страви і як завжди не прогадали, в Таїланді взагалі з їжею прогадати важко. Тепер наберемо екзотичних фруктів на сувеніри додому і можна спатки. Шкода тільки мангостанів на ринку не було, я хочу, щоб їх увесь світ спробував.

Подорож по манграх в околицях Крабі

Рівно о сьомій ранку, як і домовлялися, зустрілися із човнярем. Вперед! Це був тихий ранок. Доки наш човняр не завів мотор. Тепер це був гучний ранок. Ми запливли в справжні хащі! Нас вже традиційно вітали пташки, краби та навіть допитливі мавпи, що стрибали між деревами. Рівень води був настільки низький, що і справді на маршруті були тільки ми.

Я взагалі дивуюся, як човен ніде не застряг, бо застрягати перед літаком категорично не рекомендується. Ми пливли то в тісних мангрових лабіринтах, то серед широкої річки. Одна із фішок подорожі це зупинка в мусульманському поселенні. Поселення чомусь виглядало так, начебто від набігу монголів не відійшло. Але мешканці, схоже, не дуже переживали через це. Ну добре, йдемо в глиб, а там і дійсно все більш цивільне, діти йдуть до школи. Вирішили прогулятися ще в одному напрямку, а там знову якісь наполовину руїни.

Проблема навіть більше у смітті. Щось і людей зовсім немає вже, тільки кицька он сидить. Кіт як побачив нас, одразу почав ригати. Схоже нам тут зовсім не раді. Краще повернемося в мангри. Біля пірсу в тенетах плавала риба, за розмірами було схоже, що риба чекає доки якийсь турист впаде до неї в тенета. Далі нас чоловік повіз до риболовів, що серед річки витягали довжелезні тенета із рибою.

Цікаво було, що одразу два рибалки тягнули різні тенета поруч. При тому в одного було багато риби, а в іншого майже пусто. Ми повернулися у Крабі і розпрощалися із човнярем. Тепер у нас є навіть трохи часу, щоб поснідати і набрати їжі із собою в літаки. На жаль, чергова фантастична подорож добігла свого кінця і треба летіти до дому. На борту літака Флайдубай нас зустрів український персонал, було неочікувано і радісно. Стюардеса зі стюардом нам також зраділи і навіть нагодували нас під час польоту. Прекрасне завершення прекрасної подорожі.

Вже пройшов місяць як ми повернулися з подорожі, а згадка про ті дні, як і написання розповіді, підіймає багато теплих почуттів і приємних флешбеків. Подорож у Таїланд по відчуттях була як повернення до дому, все було рідне, приємне і смачне. Якщо ви ніколи не були в далекій Азії, то Таїланд або Шрі-Ланка це як ворота, точка входу. Полетівши туди один раз, ви назавжди там залишите частинку душі.

Таїланд 2012 (Перша самостійна подорож за кордон)

За два роки до поїздки оператор тур агентства продавши нам путівку до Єгипту каже: «Наступного разу вам треба буде вже до Таїланду». З цієї фрази власне все почалося.

За 3 місяці до поїздки купуємо авіаквитки та чекаємо на появу готелів.

За півтора місяці до поїздки купуємо в агентстві готель, який вибрали за відгуками з Інтернету. Відмовляємося від трансферів та «подарункових» екскурсій — економимо на цьому 240$ у порівнянні з підсумковими витратами на трансфери та ці екскурсії.

Перше враження: Забувши переодягнутися, виходимо до Бангкока, подих теплого тридцятиградусного вітру. І смачне повітря ніжно проникло в наше тіло. Одразу побігли назад перевдягатися.

Дорога

Дорога була дуже довга та важка. Але дуже запам’ятався останній переліт компанії Emirates. Великий двоповерховий боїнг у ряді сидить по 10 осіб, на другому поверсі ще й невеликий фонтанчик. Крісла обладнані сенсорним екраном, на якому можна безлімітно дивитись фільми, серіали, шоу, музику і навіть грати в ігри, за допомогою джойстика. На екрані можна вивести карту, по якій буде відображатися детальне переміщення літака, а також увімкнути вигляд з веб-камер, встановлених у різних частинах літака. Так я дивився схід сонця.

Схід з веб-камери

Після тривалої дороги, яка зайняла 25 годин плюс п’ятигодинний зсув часового поясу, ми втомлено заходимо на територію готелю, де нас радісно вітає по-тайськи хтось із персоналу, із подивом дивлячись у ваучер, веде нас на лобі. Мабуть, не кожен день до них без туроператора приїжджають туристи))) На лобі нас пригощають вітальними напоями та заселяють у номер з найкрасивішим видом на джунглевий парк готелю.

Вийшли на вулицю. Нам одразу вручили купу екскурсійних брошур, ціни в яких були суттєво нижчими від передбачуваних у Києві, що дуже втішило. Зайшли ми до тайської вуличної кав’ярні та замовили першу тайську їжу. Щедро поливши свою порцію тайських смаколиків соусом, я зрозумів що таке гостро😊 Прогулявшись набережною, вбираючи тайську атмосферу, ми пішли на масаж ніг. Потім вирушили на святкування Хелловіну на волкінг стріт.

Наш готель


Масажі

На масажі ми ходили щодня, а іноді кілька разів на день, у різні салони і завжди дуже подобалося. Тривалість стандартного масажу – година. Навіть коли екскурсія була дводенна, в іншій провінції, ми все одно замовляли собі масаж. Масажі були незабутні, особливо запам’ятався того разу, коли мені робив його ледібой. Пощастило, що того дня я на рідкість вибрав лише масаж ніг. А ще один із масажів точно запам’ятався на все життя, хоча, те, що було в Таїланді залишилося в Таїланді))) Після деяких масажів я починав помічати, що ноги під час плавання починають вигинатися так, як раніше ніколи не вигинались. Масажі посіли друге місце за враженнями після тайської їжі.

Тайська їжа

Погулявши по волкінг-стріт ми вирішили здійснити перший подвиг, купивши незрозумілих млинців, які при нас посмажили на вулиці і заповнили чимось блідо зеленим. Млинці виявилися смачними, до ранку ми дожили. Після чого було прийнято тверде рішення – сміливо їсти все, що рухається їдять тайці.

IMG_4827
IMG_4853
IMG_4924
Вулична вечеря

Наступне знайомство з вуличною їжею було, коли ми зупинили мотоцикліста з каструльками, у якого на інтуїцію обрали страви, що йшли до рису. У цей день я зрозумів, що таке спайсі в Азії. Пожежа охопила моє горло і рот, губи палали, наче сухі дрова на полум’яному вугіллі. Здолавши цю трапезу мій бар’єр гостроти значно підвищився, далі я завжди замовляв “Спайсі!”. Хороша вечеря на двох виходила в середньому 2,5$, коли ми шикували, бравши на десерт млинці з бананами та фреші, така вечеря обходилася на двох близько 5$. Варто відзначити, що їхня їжа дійсно дуже смачна і має солодкуватий відтінок.

Прокинувшись рано-вранці у своєму райському готелі, ми плавали в басейні дивлячись на білочок, які скачуть тропічними деревами, літаючих метеликів з гарними крильцями і слухали спів екзотичних пташок. Діставшись пірсу, ми вирушили на міському поромі на острів Ко Лан. Острів не являв собою нічого особливого, ми там напляжилися і наліталися на водному мотоциклі безмежним морем.

Купивши екскурсій майже на всі дні нашої подорожі, ми вирушили гуляти по роуд біч. Під час прогулянки Даша іноді спеціально відходила назад, а я поглядами чіпляв тайських красунь, які ненароком на самоті стояли, ловлячи поглядом хлопців, що гуляли. У Таїланді екскурсії вимірювалися днями. Купуючи екскурсії, потрібно було добре зважувати, чи вартуватиме вона витраченого часу Таїланду. Але в результаті ніде не помилилися. Почали свій ланцюжок екскурсій з подорожі верхівками дерев джунглів.

Політ гібона

За екскурсію ми здійснили 23 тролеєві перельоти загальною відстанню понад 3 км, швидкість польоту досягала 100 км/год. Гальмувати треба було рукою в рукавичці об трос, яким летиш. Види відкривалися невимовні, різні тропічні рослини та безмежні простори джунглів розстилалися під нашими ногами. Одна із родзинок екскурсії, це добирання. Тебе везуть на тук-туку бездоріжжям у гору джунглями. У цій частині екстриму було найбільше, тому що не хотілося випасти в джунглі з тук-туку, який намагається скинути своїх пасажирів. Після такої активної першої екскурсії гуло все тіло, але тайський ароматичний масаж швидко це виправив. Цілу годину тебе всього масажують, після чого у тіла залишається приємна олійність. Після активної програми ми мали культурну програму шоу трансвеститів «Альказар»

Шоу Альказар

Це шоу, не було схожим на жодні інші шоу. Це шоу у нас запам’яталося як візитна картка Таїланду.

IMG_4927

Коли ми дізналися, що на шоу трансвеститами були абсолютно всі, я зрозумів, що в Таїланді не можна бути впевненим у статі твого співрозмовника. Шоу було настільки яскравим і незабутнім, що можна сміливо сказати. Хто не був на Альказарі, не був у країні.

IMG_4929

Наступного ранку ми вирушили до знаменитого саду мадам Нонг Нуч.

Сад Нонг Нуч

Першими тайськими тваринами, з якими ми познайомилися, були тигри, що флегматично лежали на території парку, дозволяючи з ними фотографуватись. Декілька тайців стежили за тиграми, але це було зовсім не обов’язково. Я тут же потоваришував із місцевим папугою, який явно хотів потоваришувати з моїм морозивом. Тайська дівчина мені сказала “Куса!”, після чого я не ризикнув до дружнього папуги в дзьоб вкладати свій палець.

IMG_4961

Сам парк, звичайно, надзвичайно красивий, особливо сподобалася зона з бонсаями (Маленькими деревцями). Хоч спека і плавила мізки, відчуття краси все одно перемагало. Наприкінці екскурсії на нас чекало феєричне шоу слонів, це було перше знайомство з цими чудовими, милими та охайними тваринами. Слони грали м’ячем, грали в дартс, малювали вражаючі картини і навіть писали англійською. А один слон навіть люб’язно попросив з’їсти мій качан від кукурудзи. Не відмовляти ж слонику. Слони навчені: дають їжу – їдять, дають гроші – віддають їхньому тайцю. Далі було національне тайське шоу. Після екскурсії нас повезли на бджолину ферму, аналог папірусової фабрики в Єгипті, тільки на відміну від червоного чаю тут можна наїстися халявного меду та маточного молочка з пилком.

IMG_5016

Пишу цей пост і знову поринаю в атмосферу Королівства Таїланд. Масаж ніг рибками та тайцями чудово завершив цей романтичний день. Наступного дня ми мали продовження знайомства з культурою, флорою та фауною Таїланду.

Діскавері

На цій екскурсії ми побували у храмі пекла та раю, у пекло щось зовсім не хочеться. Великі статуї, що зображують те, що чекає буддистів у пеклі, м’яко кажучи, вселяли страх. А ось у китайському храмі навпаки панував спокій та гармонія. Раніше я не бачив китайських храмів, але цей був однозначно шикарний і значний. Особливістю відвідування храмів є те, що треба ходити босоніж. Нагулявшись великою територією храму, вдаривши у великий дзвін і барабани, вирушили на дегустацію сирих і смажених устриць. Сирі устриці з лаймом і смаженим цибулькою були просто незабутні. Я не думав, що мені вони сподобаються, але їхній приємний смак запам’ятався мені назавжди.

Парк Кхао Кхео та тигровий зоопарк

Парк являє собою великий природний зоопарк із відкритими вольєрами. Тобто тварини не в клітках. Їх можна годувати, жмакати, фоткатись, влаштовувати обіймашки. Бегемот роззявив рота, щоб йому туди накидали влучні туристи їжі. Жирафи тягли свої шиї вихопити з рук квасолю, а антилопки, які були найпершими на шляху туристів переповнених бажанням когось нагодувати, не знали куди себе діти від напливу.

IMG_5059

Далі було друге шоу слонів, на якому слони показували свої нові здібності, шоу тигрів, які були незадоволені, що їх виперли на арену та шоу крокодилів, які марно намагалися з’їсти своїх дресирувальників. Під час обіду ми їли шашлик із крокодила. Напевно, це був неслухняний крокодил, але дуже смачний.

IMG_5098

Півторагодинний масаж тіла чарівно розслабив нас після насиченого дня. Наступного дня ми присвятили розслаблюючим екскурсіям островами, екскурсія називалася Діскавері від «Шурік-тур».

Острів мавп

Назва говорить сама за себе. Мавпочки були всюди, побачивши мандрівників, що вивантажилися на острів, вони тут же накинулися на легку можливість поїсти. А щоб далеко не тягнутися, вони застрибували прямо на нас, добре, що нігтів у них немає. Надурівшись з мавпочками ми пішли купатися в море.

IMG_5136

Стрибали з даху триповерхової яхти в солону Сіамську затоку, що має не слабку течію. Поки ми пливли на яхті на острів Ко Рін, я зголосився взяти участь у конкурсі, який, як виявилося, мав коротку назву «Бухаємо». Після цього конкурсу екскурсія стала ще веселішою. Під час екскурсії був окрім обіду безлімітний бар. Втім, після останнього конкурсу в ньому необхідність відпала)))) Ще був традиційний лов риби, на якій як завжди зловили тільки три рибки, і ось довгоочікуваний острів вже зовсім близько.

Острів Ко Рін

Звичайно, не червоне море, але тропічної екзотики було багато. Кілька годин, проведених на острові, це те, що дійсно потрібно було після активної партії екскурсій. Прозора вода, рибки, рифи та значних розмірів краби навили повний релакс. Хоча погода була ясна, грім дуже гримів передвіщаючи тропічну вечірню зливу, яка на щастя обрушилася на Паттайю, коли ми були в тайському макдональдсі.

IMG_5207

П’ятнадцятихвилинна апокаліптична злива у спеку — те що треба.

IMG_5253
На зворотному шляху була пінна вечірка

Увечері ми мали перше знайомство з рамбутанами та мангустинами – тайськими фруктами.

Знайомство з Паттайєю

Виділивши день на знайомство з Паттайєю, ми вирушили дивитися місцеве шоу зі зміями.
Після шоу ми підкорили знаменитий пагорб Будди, який велично височів над Паттайєю.

IMG_5299

Поруч був гарний сад у китайському стилі. З сусіднього пагорба відкривалася панорама на місто.

IMG_5315

Оскільки ми були в центральній частині Паттайї, необхідно було подивитись знаменитий пляж Джомтьєн. Пляж мало чим відрізнявся від кримських пляжів, але смачні креветки з традиційним соусом все істотно змінювали)

IMG_5325

Дорогою на пляж ми відвідали кілька готелів, які нам так посилено радили тур-агенти у Києві. Готелі значно поступалися нашому улюбленому Woodlands. Романтичне гуляння Паттайєю завершилося черговим шоу трансвеститів «Тіффані шоу». Нам більше сподобався Альказар, хоч можливо, тому що він був першим.

Храмовий комплекс Ват Ян

Екскурсія була цікава тим, що храми буддистів зовсім не такі як наші. Храми були діючі і не діючі, цілі й зруйновані, загалом, під кінець Таїланду від храмів починало трохи рябити в очах. Під час екскурсії доводилося, як у Єгипті перебігати з тіні в тінь, ховаючись від палючого сонця. Після відвідин храмового комплексу, бажання їхати в Камбоджу згасло, оскільки храмів надивилися вдосталь. Далі було найцікавіше – наскальне зображення Будди, викладене із золота.

IMG_5348

Село довгошиїх жінок

Жінки плем’я Карен, радісно зустрівши наш тук-тук, продавали нам різні сувеніри і дозволяли з собою фотографуватись. На відміну від екскурсійного маршруту, ми з Дашею побрели подивитися саме село, де живе це плем’я.

Після невеликого шопінгу в Паттайї та розслаблюючого масажу, ми вирушили на незабутнє шок-шоу.

Шок-шоу 69

Нас застерігали, що буде зовсім страшно, але насправді було дуже весело та кумедно. Шоу триває хвилин 30 і йде весь час по колу, скільки хочеш – сиди та насолоджуйся. На шоу дуже запам’яталося, як чоловіки грали на барабанах, кожен грав більший і гучніший, ніж попередній. На фінал вийшла тайка, і на найбільшому ще голосніше зіграла без допомоги рук. Читачам варто зрозуміти, чим саме вони грали на секс-шоу, а особливо тайка. Також умільці грали в більярд, чоловіки виконували акробатичні трюки на гімнастичних снарядах не від’єднувалися один від одного, а одна дівчина витягла з себе двадцятиметрову мотузку з фігурками. Родзинкою шоу було залучення глядачів зі сцени. Дуже кумедно було спостерігати за їхніми другими половинками. Бідолашна китайка, хлопця якої витягли на сцену голі тайки, істерично сміялася. Загалом, що тут розповідати, це потрібно бачити обов’язково. Ми навіть два кола посиділи.

Наступного ранку на нас чекала наймасштабніша дводенна екскурсія — на річку Квай. Для того, щоб наш готельний сніданок за нашої відсутності не пропадав ми подарували ваучер гіду, який продав нам екскурсію.

Стародавня столиця королівства Аюттхая

IMG_5409

Почалася наша дводенна програма зі стародавньої столиці Таїланду. Це були здебільшого храмові комплекси у більш серйозних розмірах, ніж усі попередні. Храми в основному були недіючі, що додавало цікавості їх відвідуванню, і краси фотографіям.

Водоспад Ераван

Половина вражень від екскурсії припала саме на цей водоспад. Після густого обіду нам виділили дві години на купання у водоспаді.

IMG_5492
Спуск між двома першими рівнями

Водоспад складається з семи рівнів, на кожному з яких є красивий повноводний водоспад. Варто зазначити, що відвідування потрібно розпочинати одразу з останніх рівнів, оскільки з 16:00 рівні починають по черзі закриватися. У водоспаді плавають рибки, які люблять харчуватися шкірою туристів. Такі рибки значно менших розмірів використовують у салонах спа. Залазиш у воду, твої ноги відразу обліплює зграя голодних рибок, розміром із крокодильчиків. Відчуття отримуєш незабутні страшно-холодно-захоплено-лоскотно-весело. У самій річці вода приємного бірюзового кольору. Перший раз залазив усередину водоспаду, досить екстремальні відчуття відчуваєш, коли проходиш через завісу падаючої води. А всередині водоспаду звисають гладкі сталактити, що обросли зеленою живністю.

IMG_5433

Оскільки у водоспаді немає водоростей, швидше за все їх рибки тисячі років тому поглинули, по всіх каменях можна сміливо лазити, не боячись послизнутися. Накупавшись в першому, йдеш купатися на наступний водоспад. Водоспад кожного рівня унікальний і надзвичайно красивий, а джунглі, що прикрашають водоспади, по сторонах додають екзотичної краси.

IMG_5481
Рибок було багато)

Ночівля була у будиночках, які розташовані на воді вздовж річки Квай. Наш готель був розташований у невеликому Тайському селі. Як же тут не погуляти вночі по селу? Було досить цікаво, але мандрівні собаки-кусаки трохи напружували. Тут головне саме відчуття, що ти гуляєш десь у провінції Таїланду селом, насамперед. Вранці після села з мавпочками нас повезли на сплав річкою.

Сплав річкою Квай

Бамбукові плоти, тропічна річка, екзотичні панорами, зелені джунглі одним словом романтика. Під час сплаву можна було плисти як на плоту, так і поруч із ним. За рахунок дуже швидкої течії річки це було дуже кумедно. Після сплаву кілька тук-туків на шаленій швидкості нас везли далі. Від швидкості повітря навіть вдихати було нелегко. Третє шоу слонів було найбільш незабутнім, оскільки слон, на ім’я Пхе нас катав своїм селом.

IMG_5554


Незабаром Таєць, який вів слона, обернувся і сказав «Фотоапарат? Гроші)» Після моєї згоди він узяв наш фотоапарат сліз зі слона і сказав «Тато капітан, а мама боїться!» Далі я був капітаном слона, а таєць влаштував нам фотосесію.

IMG_5565

На зворотному шляху додому ми відвідали ще один чудовий водоспад. Для повного розслаблення ми мали здолати термальні джерела. Якщо у теплому джерелі був окріп, то у гарячому була температура несумісна із життям. Дивом, переживши 3 джерела, було приємне охолодження в холодній гірській річці. Як же тут без чайної фабрики. Чаїв надегустували, про існування яких і не підозрювали. Пізно ввечері ми повернулися додому, сил залишалося лише на вечерю.

Прощання з Паттайєю

Ранок розпочався з польоту на водному парашуті. Ось тільки всі з розгону злітали і ширяли над морем, а я з розгону у витонченому стрибку в нього впав. Цього дня ми були суворими – масажів було два. Спершу ніг, а потім і всього тіла. Оскільки ми були вперше вдень у готелі, то скориставшись щасливими годинами, влаштували дегустацію елітки у водному барі. Увечері, після шикарного прощального заходу сонця ми вирушили на фруктовий ринок дегустувати всі екзотичні фрукти, у тому числі і знаменитий специфічний дуріан.

IMG_5629
Рамбутан і дракон фрукт пітахая

Через запах дуріану його заборонено вносити в готелі. Оскільки фрукт був відносно дорогий, ми швидко по ринку зібрали 6 однодумців, які з радістю скинулися і ми скуштували цей знаменитий фрукт зі смаком сирих пельмешків. Ще й трохи лишилося безкоштовно перехожих пригощати. Під час вечірнього походу за пивом мене посилено намагалася зняти ледібой, але коли по дорозі назад побачила мене з Дашею сильно збентежилася. Далі було щире прощання з нічною Паттаєю, потім ранковий прощальний масаж ніг і на цьому наша подорож курортною частиною Таїланду була закінчена.

Бангкок
IMG_5641
Лобі нашого готелю знаходився на 11-му поверсі

Швидкісне таксі несло нас по платному хайвею. Хмарочоси мегаполіса розстилали свої обійми перед нами, країна різко змінилася. З мирного курорту все перетворилося на мегаполіс, що насторожує. Інший спосіб харчування на вулицях, великі будівлі, сильний трафік та двомісні тук-туки чекали нас. І страх того, що таксист сам не знає, куди нас везе, не покидав нас доти, доки він не показав у вікні наш готель. Вселившись у 32-ох поверховий готель Prince Palace ми були приємно здивовані його сервісом і комфортом.

«Перше занурення» у місто

Вийшовши на ринок за їжею, ми були шоковані пануючими смородами і тим, що їжу у них сервірують в пакетики. Купивши лячного обіду нам не залишалося нічого, як повернутися в готель, щоб там перекусити, бо навіть у підворіттях не було місця, щоб сісти.

IMG_5642
Білий рушник, це мій рис!

Заївши ситний обід кавуном ми вирушили до знаменитого океанаріума Бангкока.

Океанаріум Siam Ocean World

За незнання місцевих цін довелося трохи переплатити водієві тук-туку. Після «першого занурення в місто» був невеликий шок і невпевненість у тому, чи треба взагалі було їхати до Бангкока. Але, зустрівши гіда з однієї з попередніх екскурсій, який нам коротко пояснив правила виживання в Бангкоку, стало набагато легше. Спочатку ми дивилися 5D мультфільм, під час якого ми ніби літали за героєм, падали, проривалися і нюхали тисячі троянд. Далі ми каталися на човні з прозорим дном, вивчаючи морський світ і прогулянка самими залами океанаріума. Великі краби нам погрожували помститися за своїх родичів. Суворі акули та ширяючі, немов у повітрі скати ефектно плавали навколо прозорого тунелю. Налюбувавшись апетитною морською живністю, ми вирушили на знаменитий хмарочос Байок Скай для проведення вечірньої трапези.

Байок Скай

Фуршет нереальних розмірів та різноманітності, різних кухонь світу, плавно занурювався в наш організм, було дуже смачно та незабутньо. Оскільки пармезану собі в пасту можна було сипати безлімітно… Під час вечері була крута анімація, спочатку музичний гурт влаштував феєричний концерт черпаками та ложками по каструлях, ефектно танцюючи. Потім до нас підійшов Чарлі Чаплін з невидимим песиком на повідку і показував справді вражаючі карткові фокуси, примовляючи «Меджик-Меджик». Закінчивши трапезу, ми вирушили на 87-й поверх, де був плавно обертовий оглядовий майданчик.

IMG_5671

Дивитися на красу вечірнього Бангкока можна було годинами, але оскільки масажні салони працюють лише до першої години ночі, потрібно було поспішити на нічний масаж ніг. Ми побоялися, що після такої великої вечері наше тіло не простить повний масаж.

Варто зауважити, що в Байок Скай після 20:30 настає знижка 50% на вечерю+огляд.

Оглядова екскурсія Бангкоком

Оскільки путівка у нас була без оператора, дикуном, екскурсію собі влаштували самі, тими ж місцями. Сторгувавшись з тук-тукером за 10 бат (0,4$) за годину ми вирушили дивитися визначні пам’ятки міста. У результаті за два долари він нас возив і скрізь чекав сумарно 5 годин. Але, звичайно, треба було заїхати в кілька магазинів, щоб йому штампонули безплатний бензин. Крім різних храмів, лежачого Будди, панорамної «Золотої гори» дуже вразила прогулянка каналами столиці. Вулички крізь нетрі, якими потрібно плисти на швидкісних моторних човнах. На човнах навіть підпливали Тайці, намагаючись продати нам сувеніри. В чиємусь дворику сиділа велика сувора рептилія, мабуть, замість собаки.

IMG_5697

За добу ми в Бангкоку адаптувалися повністю, і сміливо пішли гуляти від готелю до центру прямо через темні провулки, на ходу купуючи всяку смакоту на паличках. Прогулялися центром вздовж величних висоток. Наступного дня на нас чекала фінальна пригода.

Аквапарк Siam Park

З ранку почали ловити транспорт, щоб дістатися цього парку. Один тук-тукер погодився нас туди відвезти за невеликі гроші, але попередив, що потрібно заїхати заздалегідь купити квитки в туристік інформейшен. Поки ми купували квитки, він зник у невідомому напрямку, щоправда, забувши взяти з нас гроші. Далі ми їхали із химерним таксистом по паттайській трасі, таксист весь час намагався з нами поговорити тайською, весь час, повторюючи слово “Паттайя” і нервово посмикував рукою. Диким полегшенням був момент приїзду до парку, а не до Паттайї. Він також запропонував нам свої послуги зачекати на нас, але слово «До побачення!» розставило всі крапки над українською “І” та тайською “I”.

IMG_5711
Незабутні специфічні відчуття від цієї гірки, після цього на подібних гірках ми ризикнули кататись лише через 10 років)

Незабутньо покатавшись в аквапарку та луна-парку. Ми поговорили з адміністрацією та з’ясували, що до міста можна дістатися не лише за 400 бат на таксі, а й міським автобусом за 14 бат, що ми з радістю й зробили. Благо, нам написали на аркуші паперу зупинку, де нам треба вийти, а то англійською ми довго розмовляли б з кондуктором. Ми були єдиними європейцями у тайському автобусі. Всього 2,5 години шляху та ми знов у центрі столиці. Прощальна вечеря по-тайському, на десерт кавун і кукурудза, і ми вирушаємо в дорогу додому. Дуже зручно, що всього за 90 бат можна вдвох дістатися на метро в аеропорт. Під час нашої подорожі додому нашому багажу настільки сподобався Дубай, що він вирішив там залишитися ще на кілька днів, зіпсувавши цим кілограми фруктів.

Королівство Таїланд залишилося назавжди у наших серцях. Почесні місця зайняли масажі, тайські посмішки, смачна їжа, слони, водоспади, різноманітність екскурсій, національне шоу, трансвестити, а також тропічні фрукти: мангустіни, рамбутани, пітахая, джекфрут, лонгкон, чомпу, кавуни, ананаси, помела, дуріан, манго, холодний кокос, нойна, салак, і багато інших смакот, чиї назви ми вже не пам’ятаємо.

Інформація по туру


Дата подорожі: 30.10.2012 – 14.11.2012
Готелі: Woodlands Hotel + Prince palace. Готелі рекомендуємо.
Тривалість: 14 днів (Паттайя + Бангкок)
Тур агентство в Києві: Pilot.
Тип туру: Окремі авіаквитки, окремо в київському турагентстві готель зі страховкою.
В агентстві відмовилися від: Подарунковий пакет 50$ з людини, трансферів 215$ на двох
Екскурсії: На місці у місцевих.
Авіаквитки: Купували за три місяці до подорожі
Готель: Купували за півтора місяці, підлаштовуючи його під авіаквитки.

Рекомендація: У Бангкоку не обов’язково зупинятися, можна довше бути в Паттайї та побувати на екскурсіях Бангкоком за ті ж гроші. Так буде набагато простіше. Але для екстремалів у Бангкоку зупинитися все-таки варто. Ми не шкодуємо.

Готель вибирали за відгуками з інтернету. У наш готель путівки не продавалися, але на прохання турагентство його для нас забронювало.

Маршрут Малайзія-Тайланд-Сінгапур

Карта маршруту

День 1

17:00 Приліт у Куала-Лумпур. За пару годин добираємось до готелю у місті.
20:00 – 01:00 Прогулянка вечірнім містом. Індійський район, Китайський район. Парк веж Петронас

День 2

09:00 – 13:00 Відвідування печер Бату.
14:00 – 17:00 Відвідування парку птахів.
18:00 – 22:00 На таксі в Куала Селангор. Екскурсія зі світлячками. Повернення в Куала-Лумпур. Станом на 2026-й рік таксі через grab в одну сторону коштувало 140 рінгіт. Човен на чотирьох людей коштує 100 рінгіт.

День 3

10:00 – 12:00 На монорейці їдемо до парку Titiwangsa. Гуляємо парком
14:00 – 17:00 На таксі їдемо до лісу Bukit Tabur. Трекінг підйом на гору. Повертаємось.
20:00 – 22:00 Вечірнє шоу фонтанів у парку біля веж Петронас.

День 4

07:30 – 09:00 Переліт на Лангкаві.
09:00 – 11:00 Заселення до готелю.
11:00 – 17:00 Відвідування азіатського села. Небесний міст. Катання на амфібії. Інші розваги села.
17:00 – 19:00 Пішки до водоспаду “Seven wells”. Купання у водоспаді.
20:00 – 23:00 Прогулянки набережною в районі Cenang.

День 5

08:30 – 14:00 Екскурсія південними островами.
15:00 – 19:00 Таксі в оренду та відвідування пам’яток острова. Парк Legenda, термальні джерела Air Hangat Village, Black send beach, Tanjung Rhu Beach.
20:00 – 23:00 Прогулянки набережною в районі Cenang.

День 6

08:00 – 11:00. Час приблизний. Переправа на Тайський острів Ко Ліпе.
11:00 – 00:00 Відпочиваємо, плаваємо, насолоджуємось раєм.

День 7

Продовжуємо радіти життю.

День 8

11:00 – 14:00 Переправа на Лангкаві.
15:00 – 20:00 Переправа на Пенанг. Квитки потрібно купити заздалегідь.
20:00 – 00:00 Нічні гуляння.

День 9

10:00 – 10:30 Відвідування рибальського села.
11:00 – 15:00 Відвідування храмового комплексу Кек Лок Сі.
16:00 – 19:00 Відвідування Penang Hill. Гуляння по джунглях, панорама.
20:00 – 21:30 Вечірнє відвідування храму Кек Лок Сі (якщо він відкритий і є підсвічування).

День 10

10:00 – 14:00 Відвідування Національного Парку Пенанг та пляжу мавп чи черепах.
15:00 – 17:00 Хард Рок готель, пляж Бату Ферингі, плавуча мечеть, повернення до міста.
19:00 – 23:00 Вечірні прогулянки Пенангом.

День 11

10:00 – 12:00 Відвідування храму змій.
17:00 – 19:00 Переліт до Сінгапуру.
19:00 – 01:00 Прогулянки центральними вулицями. Район Марина Бей. Міст ДНК.

День 12

09:00 – 18:00 Відвідування зоопарку та парку River Safari.
20:00 – 21:00 Гуляємо парком Gardens by the Bay. Дивимося шоу дерев.
21:15 – 21:30 Шоу фонтанів.

День 13

10:00 – 18:00 Острів Сентоса, відвідування парку Universal.
20:00 – 20:15 Шоу журавлів (точний час на офіційному сайті).
21:30 – 22:00 Прогулянка парком Gardens by the Bay.

День 14

13:00 – 14:30 Переліт на Малайзійський острів Лангкаві.
16:00 – 18:00 Відвідування водоспаду “Seven wells”. Купання у водоспаді.
19:00 – 19:30 Захід сонця на пляжі біля аеропорту.
19:30 – 23:00 Прогулянки набережною в районі Cenang.

День 15

10:00 – 14:00 Пляж Tanjung Rhu Beach.
17:00 Летимо додому.

Таким був наш маршрут Азією. Деякі місця повторюються, оскільки вони дуже сподобалися. Але деякі місця ми не встигли відвідати через кількість днів. Що б я додав:

  1. Додатковий день на Ко Ліпе.
  2. Додатковий день у Сінгапурі з відвідуванням інших розваг острова Сентоса та джунглів парку Gardens by the Bay
  3. На Лангкаві відвідування водоспаду Air Terjun Temurun Waterfall, у лютому у нас був не сезон для нього.
  4. На Лангкаві екскурсію Північними островами.
  5. Додатковий день у Куала-Лумпурі для відвідування панорами з веж Петронас та національного шоу.
  6. Через те, що не купили наперед квитки на пором Лангкаві-Пенанг довелося діставатися материком.

Інформація про подорож


Тривалість: 15 повних днів
Повних днів без дощу: 13

Таїланд 2017. Ко Ліпе

Початок подорожі тут

Це перша країна з далекої Азії, до якої ми повернулися вдруге. Перший Таїланд вже був понад чотири роки тому, саме з нього і почалися наші самостійні поїздки. Тоді це була материкова частина. Зараз наша мета один з найкрасивіших островів – Ко Ліпе. Це Даша його внесла до нашого маршруту. У путівниках він фігурує як Тайські Мальдіви. Оскільки ми вже відвідували справжні Мальдіви, зараз подивимося, що є спільного.

Наш пором уже більше години був у дорозі, тепла зимова куртка, що лежала на наших рюкзачках, надавала нам суворості в цих спекотних країнах. Зазвичай, у такі поїздки ми одягаємося в літні речі ще в Києві, але тут був виняток. Оскільки перша країна в цьому маршруті була 13-ти годинним Стамбулом, то теплі речі довелося брати із собою. На щастя по шафах у Києві зібрали повний теплий комплект, який час було викинути. Але тепла куртка була ще хороша. Таким чином прибиральники аеропорту Куала-Лумпур виявлять у смітнику джинси жіночі, чоловічі і навіть жіночу осінню куртку) А зараз у нас літо, розпал. Пором скинув швидкість і зупинився на максимальній відстані від мілини. Нас усіх пересадили в човник, який теж побоявся підпливти до самого берега. Знайомство з острівом почалося зі стрибка з речами у теплу воду. Було десь по коліна. Мені це все нагадувало сюжет “Останнього героя”. На початку ми думали, що з погодою нам у цей день не пощастило. Було сонце, але в густому серпанку. Для бірюзової води потрібно синє небо або вода може стати абсолютно звичайною. Але навіть у такій погоді виявився великий плюс, була унікальна можливість поплавати на каяках, не згорівши при цьому в мотлох. Паспорти у нас забрали ще у Малайзійському порту. Зараз потрібно отримати їх назад і поставити штамп в’їзду. Все було дуже хвилююче. Хотілося якнайшвидше розпочати дослідження острова. З візового будиночка вийшов серйозний офіцер, подивився на фотографію першого паспорта, потім уважно вивчив сотню туристів, що припливли. Гучно назвав ім’я та прізвище першого щасливця. До офіцера підійшла схвильована малайка. Хлопець їй строго потис руку, вручив паспорт і різким жестом показав собі через плече, зберігаючи холоднокровне обличчя. Ще більше схвильована дівчина пішла отримувати штамп в’їзду. Офіцер продовжував по-військовому вітати першу партію туристів, перебування на острові яких було менше ніж день. Коли перша пачка паспортів закінчилася, офіцер склав два пальці у формі виделки, і почав йти вздовж туристів, що залишилися, і говорив “Two minutes!” при цьому зображуючи ніби тикає виделкою кожного в груди. Це було свого роду посвята тих, хто прибув на острів. Така зустріч налаштувала кожного на потрібний настрій. Наші паспорти потрапили до другої партії. Тим часом під’їхав таксист від нашого готелю і сів у тіні під пальмою. Після штампу ще треба було заплатити за відвідування острова, але долари ми міняти не планували, тому домовилися, що пізніше заплатимо. Тайці живуть за принципом “савайді”, це так, щоб ніхто не напружувався, все виходило вдало і було на радість. Хлопець без вагань нас пропустив, і ми йому заплатили по обіді. Таксі острова це мотомашини тук-туки.

Таксист привіз нас до нашого екзотичного готелю. З цієї хвилини розпочалася наша райська сторінка цієї поїздки. Наш готель складався з окремих бунгало серед джунглів, розташованих над морем. На ресепшені нам видали прохолодні вологі рушники і квітковий сік. Холодний рушник пасує, це справді те, що потрібно було.

“Ваш номер з видом на море буде готовий пізніше, переодягайтеся, залишайте всі речі на ресепшені, ми самі їх занесемо у ваш номер. До ваших послуг таксі по острову, маски з трубками, щоб дивитися рибок з коралами і прозорі каяки, і все це абсолютно безкоштовно. Вниз сходами вихід до одного з головних пляжів”. Ці слова, мов мед на вуха. Безкоштовне таксі? Маски? Крууто! А види які!

Так, терміново фотоапарат в руки та вперед на пляж. Наш пляж називався Сансет. Вода за такого освітлення була прозоро смарагдова. Серію фотографій ми зробили, але було ясно, що коли буде небо синє, то все доведеться перефотографувати. Такс, з чого почати. Мабуть, з каяка. Якраз повернулися чергові туристи та несли весла на ресепшен. Каяк був із прозорого пластику. Пливучи у ньому, можна було розглядати підводний світ. На пляжі заходу сонця, під і над водою були здоровенні кам’яні брили.

На брилах десятками грілися краби різних розмірів. Підпливаючи до каменю, краби починали розбігатися. На тлі пальмових берегів та смарагдової води це виглядало дуже чарівно. Погляд не можна було відірвати. Особливо в тих місцях, де пляжів не було і від води починалися одразу джунглі. Часом ми робили зупинки на безлюдних мікро пляжах. На одному була навіть печера. Хотілося нескінченно плисти, але сили так не думали. Зворотний шлях був ще й трохи проти течії. Іншим туристам пощастило менше та їм дісталися дуже дивної форми весла. Побачивши, що ми тримаємо зворотний курс, вони домовилися з нами помінятись у готелі. У нашому човні були зручні надувні подушечки, мабуть, для комфорту спини. Іноді в човник веслами стікало трохи води. Я ще тоді подумав: “щось води забагато”.
То був теплий лютневий день. Туристи невідомого нам готелю на приватному пляжі ліниво засмагали, читали книги та потягували напої на тлі райського моря. Наступного моменту буквально кожен так само ліниво спостерігав за Дашею, що пливла в бік берега, з веслами в руках. За Дашею на берег виліз я, витягаючи з води втоплений каяк… Ми з виглядом “ми так і хотіли” насилу вилили воду з човна. Посідали, пропливли три метри і знову потонули. Тут уже фейспалму не вистачало, щоби закрити своє обличчя від безглуздості ситуації. З другого дубля ми успішно відпливли.

Спочатку, коли я звернув увагу, що зростав рівень води в човні, я зрозумів, що якийсь маневр ми робили неправильно. Коли я з’ясував, що то був за маневр, було пізно. Я без роздумів зістрибнув з човна, намагаючись зрозуміти масштаб майбутньої катастрофи. Даша сиділа попереду і не бачила всієї картини ззаду, а ззаду і кінця човна вже не було видно. Останнім шансом утримати човен на плаву було вистрибнути Даші. Я як справжній капітан закричав “Терміново стрибай!” Даша оперативно виконала капітанський наказ, але судно вже було не врятувати. Даша швидко вчепилася в весла, з судна, що тоне, спливли надувні прив’язані подушки. Тепер зрозуміло з якою метою вони були. Я зміг за собою до берега дотягнути крейсер, що зазнав катастрофи. Чому ми вдруге потонули прямо на старті, залишається загадкою, мабуть, занадто різко відштовхнулися від берега. Допливши до рідного готелю, ми з гордим обличчям вручили весла тим хлопцям, з якими ми домовилися. Ця подорож була справжнім екзотичним сафарі з пригодами. Нам дуже сподобалося. Далі ми вирушили на таксі дивитися другий пляж та центральну вулицю Волкінг стріт. На другому пляжі водичка була трохи бірюзова, але через відсутність ясного неба, було видно, що потенціал розкритий не на повну. Хоча, чесно, і так було дуже красиво. На Ко Ліпе панує повільна атмосфера. Всі повинні поводитися ліниво і нікуди не поспішати. 

Першою змогла Даша зловити цю хвилю. Мені ж після малазійського темпу все хотілося кудись терміново встигнути. Хоча по суті, куди ж поспішати на цьому затишному острові. Я Даші почав пояснювати своє бачення, що треба обов’язково зробити та куди сходити. Під час своїх тлумачень я сів у сапфірову воду і сказав: ”А знаєш, справді, забий” в цей момент все тіло обійняли хвилі неробства та повністю розслабленого настрою.

Адже дійсно, все що нам потрібно зробити на цьому острові, за поточні два дні можна повторити 1000 разів і навіть залишиться час) Ми в Таїланді. Я звик швидко ходити, але не на цьому острові. Тут ноги не намагалися прискорити крок. Це справді такий куточок землі, метушня якому не личить. Попри те, що Малайзія була за годину від нас, тут було все взагалі по-іншому. Таїланд від Малайзії дуже відрізняється у всьому. Хоча є загальні моменти, наприклад, Таїланд такий же класний. Посмішки тайців ширші та радісні, посмішки малайців щиріші.

Даша сиділа на березі, я мокнув у теплій воді ми міркували про щось приємне. Було дуже легко та безтурботно. Сонце поступово почало рухатися до горизонту, проступаючи крізь синяву. Водичка почала грати ще яскравішими кольорами. Ми в цей час сиділи на пляжі Санрайз, для традиційної зустрічі заходу сонця потрібно було перейти на пляж Сансет, що знаходиться на протилежному боці острова.
Хоч острівець відносно невеликий, але кожна самостійна спроба перетнути його поперек закінчувалася епічними блуканнями.

В принципі по райському острову і поблукати можна, але головне з сонцем, що палить, не зіткнутися. Хвилин за 40 ми таки дісталися свого шале. Скинувши речі і переодягнувшись у вечірній одяг (такий самий, що й денний, але сухий) ми спустилися на пляж.

На пляжі вже зібрався майже весь острів, навіть собаки прийшли. Усі чекали на того, на честь чого названий пляж Сансет. Навколо ресторанчиків лежали безкоштовні підстилки, щоб було зручніше насолоджуватися красою заходу сонця.

Хтось налаштовував професійну серійну зйомку, хтось запустив дрон, який підозріло далеко відлетів і зник за лінією горизонту. Спочатку було красиво, але коли тайське сонце зайшло за обрій, стало ще рази в три красивіше. Весь червоний колір, що освітлював берег, став проектуватися на хмари. Це був настільки чарівний і екзотичний захід сонця, що в моєму рейтингу, він увійшов у трійку найкращих — захід сонця в дитинстві у бабусі і захід сонця з Цукрової Голови в Ріо.

Можна було робити сотні фотографій і всі вони виходили ультрагарними. Коли червоне освітлення почало сходити з хмар, починали підсвічуватись найдальші шари неба. Хвилин 15 – 20 і все, сеанс колективної магії на сьогодні закінчено. Черговий райський день перейшов до етапу нічних гулянь. “Таксі! На Волкінг стріт, будь ласка!”. Вжик, і ми на найжвавішій частині острова, на центральній вулиці. З чого почати? Спочатку знайдемо смачний тайський ресторанчик. Тайська їжа схожа на Малайську, але в ній теж є щось особливе. Ми мали незвичайний десерт – морозиво з кокосу в кокосі. На смак воно більше солене, ніж солодке, але при цьому смачне. Я б сказав, що воно на початку солоне, а потім начебто і солодке. Загалом все складно) Після вечері прогулянка нічною набережною. Шкода у темряві вода не світиться бірюзовим світлом. Люблю я острови за те, що навіть уночі вони по-своєму гарні. Коли всі ресторани вздовж набережної запалюють свої вогні, а туристи безцільно тиняються один одному на зустріч. Ми маємо вже чотирирічну тайську традицію – на території Таїланду жодного дня без масажу! Масажних салонів на острові, напевно, більше ніж магазинів та готелів разом узятих. Ціни скрізь фіксовані, просто вибираєш салон, який сподобався найбільше. За поточним курсом годинний масаж всього тіла коштує близько 12 $. Ціни не дуже відрізняються від київських, але ж це справжній тайський) Перший день на острові був ідеальний. 

Наше шале нас приємно прийняло кондиціонованим повітрям.
Якщо перший день був ідеальним, блаженству другого взагалі немає опису. Густі щільні штори навіть уранці утримували темряву. Будильник заявив, що час вставати! “Відкривай штори!” сказала, Даша, затамувавши подих в очікуванні того, яка буде погода. Розсуваю штори — ідеально синє небо з парою хмаринок, яскраве сонце, яскраво блакитне смугасте від коралів море! Щоправда, штори довелося різко закрити, адже очі так різко не можуть адаптуватись. Ми вийшли на балкончик – співи екзотичних птахів, звуки комах. Вражаючий краєвид, який зображують на буклетах готелів, де взагалі такого моря немає. На другому ярусі на нас уже чекає включений сніданок і свіжий сік з лічі. Сік був не лише смачним, а ще й холодним. Взагалі на смак він має яскраво виражений квітково-пряний відтінок. Зазвичай у таких красивих місцях треба вставати раніше, снідати і швидше бігти на до морських красот. Але не на Ко Ліпе у лютому. Тут багато хто встає раніше, як і ми.

Але лише для того, щоб стабільно снідати і вбирати атмосферу безтурботного життя. Уся фішка в ранковому відливі. Море настільки мілке, що на сансеті взагалі немає сенсу купатися. Приплив наповнить знову береги годин до 11:00. Тому для тих, хто прокинувся о 08:00, можна зовсім не поспішаючи проходити ранкові процедури. Це взагалі наш найкрасивіший краєвид з готелю за всі поїздки. Та й снідати з такими видами у два рази смачніше. 

“Таксі, на Санрайз біч, будь ласка!”, “Знову вітаю вас!” Сказав нам уже знайомий таксист. Вода вчора надвечір здавалася гарною. А сьогодні при синьому небі я зрозумів, чому це місце називають тайськими Мальдівами. Так тут практично так само красиво як на Мальдівах. Але різниця насправді є, там своя особливість у красі, тут своя. За підводним світом, Мальдіви однозначно виграють, а ось за кількістю доступних за ціною активностей та цікавостей Ко Ліпе переможець! Краса води дуже подібна. Найкрасивіша частина пляжу була навпроти готелю Adaman, або якось так. Оскільки всі пляжі вважаються спільними, то і плавати можна де красивіше. Багато хто грався на косі, що знаходилася метрів за 70 від берега. Піску на поверхні не було видно, вода була по коліна. Коса була гарною бірюзовою смугою.

Заради фотографій на такій далекій косі довелося зробити справжній подвиг. Це був, мабуть, 15-хвилинний похід із фотоапаратом у руках. Глибина сягала того, що доводилося навіть плисти. Як добре, що я вже практикував такі речі. Як давно я хотів повернутись на таке море! Ось воно, здійснення трирічної мрії.

Сама вода настільки тепла, що не відчувався дискомфорт навіть у момент входження у воду. Навіть наш фотоапарат не міг передати ту красу води, що бачили очі. На фотографіях воно красиво вийшло, але повірте в реалі Андаманське море ще красивіше. Щоб поплавати, довелося вдруге повторити подвиг із добиранням до берега. Треба було взяти в готелі безкоштовну маску. Але не збагнули вчасно. Добре, що за 40 бат (1,14 $) можна в будь-якому готелі на день орендувати. Рибок справді багато, коралів теж. Але в Єгипті та Мальдівах ще більше! Хоча тут такий колір води, що все одно дуже радісно. Я з рибками провів понад годину, не вилазячи на поверхню. Вирішив залучити і Дашу, що загоряє, до цієї справи. Коралова лінія була з боку коси. Коли ми вкотре почали добирання до коси приплив вже настільки був сильним, що піднялася сильна течія. Якогось моменту добирання до коралу стало зрозуміло, що в нас останній шанс без допомоги рятувальників доплисти назад до берега. Двадцятихвилинними зусиллями ми ледве вибралися на берег, з глибоководного моря. Що хочу сказати, за припливами та відливами тут треба уважно стежити. Але з іншого боку це була чудова пригода та активіті.

Ще на острові, як і на материку, популярний стрітфуд. Сосисочку на паличці тут завжди можна перехопити.

Причому продавці з візками з’являються саме в той момент, коли ти дико голодний.
Усі мої спроби врятувати шкіру засобами від згоряння були марні. Так би я згорів звичайно у багато разів сильніше, але надвечір я був вже весь червоний.

Найдорожче на острові – це засоби від згоряння, на другому місці – від опіків. Але іноді трапляються стенди з тестерами, щоби ти міг зрозуміти, наскільки воно тобі підходить. Такий тестер був те що треба. Поруч був ще тестер охолоджуючого гелю. Але на мою думку його просто переплутали з гірчицею, шкіру настільки почало пекти, що довелося змити обидва тестери.


Екзотичне різотто

Кожен захід сонця на острові унікальний, і ніколи не повторюється. Сьогодні небо було ясним і проекція вийшла не настільки крутою.

У результаті при хмарності маємо два виділені плюси: Суперзахід сонця і можливість поплавати на каяку. Ми дуже хотіли вдруге, але на відкритому сонці в спеку це не дуже реально зробити. Вважаю, що на наші два дні погода випала просто ідеальна.
“Таксі, на Волкінг стріт, будь ласка”, хлопець усміхнувся і відвіз нас. Однак на Волкінг стріт ми зрозуміли, що не розрахували по грошах, щоби завтра відпливати. Довелося брати таксиста на вулиці, щоб зганяти до готелю, взяти ще грошей. “Таксі, на Волкінг стріт, будь ласка!” Дівчина на ресепшені загадково дивилася на мене, бо бачила, як я поїхав 15 хвилин тому. Таксист, побачивши мене, що я знову виходжу з готелю, не міг приховати свого подиву. Двічі поспіль він ще нікого не відвозив за 15 хвилин. Причому таксист з вулиці, що віз мене в готель, явно дбав про безпеку менше, або просто у мотоцикла відмовило гальмо. Готельний таксист віз так, щоб напевно всі залишилися цілими. У підсумку, готельний таксист, мабуть, не встиг сісти в готелі, коли я з’явився знову, який бажає їхати на Волкінг стріт.

Вечірньою розвагою було відвідування рибного ресторану. Вхід коштує по 450 бат (13$). На вході береш кошик і йдеш до рибного стенду. Усю рибу, що ти покладеш у кошик, приноситимуть тобі за столик по мірі готовності. А поки ти очікуєш на приготування, ласуєш салатами та іншими стравами з морепродуктів. Наприклад, філе свіжої червоної риби було те що треба. Перших рибок почали підносити нам уже хвилин через 7. Тривалість трапези не більше півтори години. Офіціанти ресторану ще наполягають, щоби ти підходив і додатково набирав замовлення в кошик, щоб напевно ознайомиться з усім асортиментом ресторану. Того вечора ми з’їли стільки риби, скільки не їли за всю подорож Португалією. Ми навіть півтори години не просиділи до того, як наїлися до упору. Причому переїли настільки, що навіть після годинного гуляння набережною ми не ризикнули йти на масаж всього тіла. Обмежилися масажем ніг. На острові Ко Ліпе є секретний міст.

Визначна пам’ятка для просунутих туристів. Ми, чесно кажучи, не ставили за мету знайти його, але в один момент я його помітив, і ми змогли знайти таємний вхід серед каміння. На Ко Ліпе було настільки добре і круто, що я був готовий пожертвувати наступною частиною маршруту на користь Таїланду. Тим більше завтрашній день у нас був дуже невизначений, треба буде дістатися острова Пенанг, через острів Лангкаві. Інформацію з точним розкладом в інтернеті знайти не вдалося. Можливо, за один день такий трюк взагалі неможливий. У нас навіть готель на завтра ніде не заброньований. Або ж залишатися на Ко Ліпе і продовжувати радіти життю далі.

Але по правді за два дні ми все відвідали і зробили, що треба було. Згорілі плечі теж голосували за те, що треба рухатись далі. Це було рішення сторіччя, зчепивши зуби ми купили квитки на завтрашній пором до Лангкаві на ранок, сподіваючись виконати успішну пересадку. Ще один розкішний сніданок у розкішному готелі, і ми покинули цей райський куточок.

Це було як останній герой, тільки навпаки. Треба було з речами в руках зайти по коліно вводу, а потім вилізти на човен.


Продовження оповідання