Я хочу поділитися не просто розповіддю про нашу кращу подорож, а й поділитися шматочком тієї доброти та душевності жителів незвичайної країни. Тим теплом серед зими, вологою тропічного клімату та безтурботністю легкої поїздки. Тієї прекрасної літньої погоди, яка з нами була всю поїздку. Вже на половині нашої подорожі було зрозуміло, що ми цієї поїздки не забудемо ніколи і багато разів ще згадуватимемо ті щасливі кілька тижнів. Але все по черзі, повернемося на кілька років тому. З чого все починалося? Це була крамниця будівельних матеріалів, і ми з Дашею купили для ремонту негабаритні куточки і намагалися уявити, як їх дотягнути додому. Біля магазину стоїть автомат із найсмачнішою кавою. Оскільки Даша каву не особливо любить, я налив собі склянку і вкотре почав захоплюватися цим напоєм. Жінка підійшла до автомата поділяючи мою думку на тему, що ця кава можливо просто найкраща в Галактиці. Побачивши мою дружину без кави, вона запропонувала пригостити Дашу власним коштом. Даша сказала, що просто не любить кави. Жінка, побачивши наші негабаритні куточки, запропонувала нам їх довезти додому своєю машиною і сказала, що якраз знає як їх вдало розмістити. Дорогою ми з’ясували, що Ольга зі своїм чоловіком та дітьми перебралися жити до Малайзії, а зараз вона заглянула на Батьківщину. Саме того дня малайзійська доброта торкнулася нас своїми промінчиками і почала манити до себе. Оля дуже радила нам туди вирушити на відпочинок. Ми пообіцяли Олі, що обов’язково завітаємо до Малайзії, як тільки випаде акція. Насправді Малайзію я гуглив уже років зо три, але зовсім не той напрямок, куди, як виявилося, бувають акції. Я гуглив столицю. Але Туркіш запустив акцію на острови, назви яких я взагалі ніколи не чув, хоч зараз вони нам як рідні. Коли я дізнався про акційні квитки на якийсь далекий острів Лангкаві, то спочатку засмутився, що так далеко від центральної частини країни. Але коли ввечері загуглив, що це за острів, то зрозумів, що про красу Малайзії я практично нічого не знав.
Потім була нестандартна та складна процедура купівлі цих квитків. На офіційному сайті авіакомпанії їх не було, як і самої акції. Потрібно було шукати альтернативні способи покупки. На таку класну акцію при натисканні кнопки “Купити” сайт компанії пілот.юа видавав помилку 500. Технічна підтримка сайту посилено заперечувала цей факт. Пішли на знаменитий тікетс.юа, який дуже хвалиться на банерах відсутністю комісії. Банківський переказ гривні в їхній український офіс на цьому сайті, виявилося, коштує додатково 5000 грн до вартості квитків, замість 4 грн як завжди. Загалом лохотрон ще той. Як же викупити квитки питання було ще те. Вони начебто є, але недоступні для покупки з різних причин. На щастя, процедуру вдалося провернути через офіс компанії svit.aero. Але з нашої вини ми залишилися без онлайн доступу до квитків. Чомусь із далекомагістральними квитками частенько якийсь гемор при покупці. Зрозуміло, що на цьому справа з квитками не закінчилась. Три літаки в одному ланцюжку … що могло піти так? Туреччина переходить на інший часовий пояс і час другого літака суттєво зрушується. Так, що він прилітає пізніше, ніж летить третій. Причому авіакомпанія цей кумедний факт не помітила і спочатку переконувала мене, що так краще. Але за своїм досвідом знаю, що будь-яке зрушення після покупки авіаквитків відкриває хороші можливості. Фірма, яка мені їх виписувала, виявила добру компетентність у цьому питанні. І ми безкоштовно отримали триденний stopover у столиці — Куала-Лумпур, замість півторагодинної пересадки. Stopover – це як пауза у перельотах. Це нам заощадило покупку двох додаткових квитків. Коли проблеми з квитками були позаду, почалася інша непередбачена проблема. У сухий сезон, на який ми купили квитки, на далеку Азію обрушився потужний тайфун. До поїздки був ще майже місяць. І тайфун начебто завис у Таїланді. Паралельно сталася добра подія – Таїланд скасував плату за отримання візи з Києва у тестовому режимі на три місяці. Таким чином, ми заощадили по 40 доларів. На противагу цьому диву Сінгапур вирішує посилено боротися з проституцією і висуває вимогу з додатковими документами для жінок віком до 31 року. Сайт, через який я хотів отримати візу Сінгапуру, виявився шахрайським. Я це відгуглив перед тим, як розпочати процес оплати. І як виявилося, Сінгапур вимагає реально пакет документів і дуже часто дає відмову жінкам до 31 року. Змогли податись на візу через інший сайт, на який скарг в інтернеті не було і, на щастя, наступного дня візи були на руках. Але що ближче до поїздки, то веселіше. Тайфун продовжив свій рух із Таїланду до Індонезії. Одна проблема – між цими двома країнами є Малайзія та Сінгапур. За день до вильоту в гуглі купа новин про евакуацію жителів з деяких районів країни через повінь. Це була повний провал. Ще в навушниках постійно на рандомі випадала пісня “One way ticket” та пісня з фразою “Я загинув у далеких країнах”. На роботі тим часом почала діятись не менша дупа. Загалом летіти кудись було просто критично необхідно. Я вирішив для себе наступне – ну хоч побачу на власні очі тайфун та справжню повінь. Уперед! Наш виліт уже сьогодні. Одна проблема – між цими двома країнами є Малайзія та Сінгапур. За день до вильоту в гугле купа новин про евакуацію жителів з деяких районів країни через повінь. Це була повна бляха. Ще в навушниках постійно на рандомі випадала пісня “One way ticket” та пісня з фразою “Я загинув у далеких країнах”. На роботі тим часом почала діятись не менша дупа. Загалом летіти кудись було просто критично необхідно. Я вирішив для себе наступне – ну хоч побачу своїми газами тайфун та справжню повінь. Уперед! Наш виліт уже сьогодні.
Наш відпочинок розпочався навіть не з розкішного літака туркіша, а не повірите – з Борисполя! Mastercard запустив акцію в аеропорту для власників певних рівнів карток. Сканери по нашій картці пропускали нас скрізь у пріоритеті без черг, по окремих доріжках. Перед злетом на нас чекав ситний сніданок з купою смакоти в преміум лонж залі.
Десерт
Причому в олінклюзіва так само входили будь-які алкогольні та безалкогольні напої. Але оскільки ми летимо туркішами, треба залишити місце для трапези в літаку. Як не дивно, на наш короткий рейс до Стамбула за нами прилетів величезний 330-й Airbus. Принаймні на його тлі всі літаки МАУ були ліліпутами. Сповнена рішучості працівниця аеропорту вирішила допомогти розгубленим китайським туристам, пояснивши їм, що літак на Пекін відлітає з 11-го гейту. За здивованими обличчями китайців було видно, що в Пекін вони не планували. А ми тим часом переповнені позитивом преміум зали, мало не полетіли в холодний Стамбул, залишивши куртки на вішаках зали. Добре, що в літак не встигли сісти. У цій поїздці була одна проблема. Вся подорож проходитиме відносно на екваторі, а ось перша 13-ти годинна пересадка буде у лютневому Стамбулі. У результаті теплих речей в ручну поклажу не набереш, потім тягатися при +32 буде незручно, а без них теж Стамбул ніяк не відгуляти, довелося все ж брати. Добре нашим рюкзакам, вони одразу відлетіли в Куала-Лумпур.
“Welcome on board Turkish Airlines”. Ооо… так, помчали!
Поки стюардеси нас намагалися споїти вином, пілот вирішив продемонструвати всі надможливості сучасного судна. Спершу я помітив, що швидкість перевищила позначку 1000 км/год. Але головний сюрприз був, коли літак піднявся на граничну висоту 12500 метрів. Я не знаю, що саме це було, але до Стамбула ми долетіли менше ніж за півтори години. Мабуть, пілота вдома чекали котлетки з пюрешкою. Ну а нас чекав звичайно Іскандер Кебаб. Отже, наша перша зупинка у подорожі – Стамбул!