Розповіді про подорож:
- Хаквік. Мюнхенська кіностудія
- Вихідний в Інсбруку
- Вертушки-покатушки на саночках в Альпах
Чи мріяли Ви коли-небудь потрапити в Орел і Решку в ролі ведучого із золотою карткою? У мене трапилося щось подібне і я досі перебуваю під враженнями від минулої подорожі до Німеччини. Я працюю вже кілька років на німецьку компанію. Один із наших офісів знаходиться в Україні. Щодня я борюся з помилками в програмах, одне з моїх головних завдань зробити так, щоб кінцева програма доходила до наших користувачів максимально високої якості, а також була сумісна з усіма основними серверними системами світу. Щорічно в нашій компанії відбувається дві важливі події – HackWeek (Хакатон) і KickOff. Цього року обидві події відбувалися у Німеччині протягом 8 днів. Складність поїздки в тому, що треба було летіти без сім’ї. Що трохи впливає на нашу концепцію подорожей. Але тепер у мене є чудовий маршрут куди треба звозити родину😊.
Мюнхен
У Мюнхені відбувся перший захід HackWeek. Усім співробітники повинні об’єднатися у команди та реалізувати невеликий проект про те, що давно хотілося зробити, але не було часу. Не можна займатися своїми щоденними завданнями та своїм основним проектом, тільки щось нове та на четвертий день виступити з доповіддю та демонстрацією прототипу. Друге завдання Hackweek – отримати якнайбільше задоволення від неформальної обстановки.
Наша подорож почалася з довгої затримки рейсу Люфтганзи, у зв’язку з чим половина київського офісу застрягла у лаунж зоні Борисполя. Друга половина, що не оформила собі спеціальну картку, потерпіла більше. Чесно кажучи, в лаунж зоні на ол інклюзиві можна сивіти і довше, розслабляє. Через дві години наш літак таки прилетів, і ми вирушили.
Усміхнена стюардеса запропонувала мені німецького пива, і я не став особливо чинити опір. Переліт пройшов дуже плавно і досить швидко, з аеропорту нас пересадили в автобус і відвезли на околицю Мюнхена у 4-зірковий готель. На моє щастя поряд із готелем була пряма гілка метро в центр. Було близько 22:00. Не лягати ж спати, коли у 20 хвилинах центр Мюнхена. Серед 200 осіб, однодумців виявилося мало, і ми з Машею вирушили вдвох. Маша – це колега з моєї команди. Ще перед поїздкою вона передала Даші, що я буду в надійних руках під час відрядження. Це була найхолодніша вилазка до міста. Було крокодильськи холодно, але, на щастя, решта днів було справді тепло. Місто нас зустріло гарним будиночком і ратушею прямо на виході з метро. Але варто було повернути голову і цей будиночок здавався зовсім простеньким на тлі неймовірно великої будівлі з новою ратушею. Повечеряти нам вдалося за демократичною ціною 4,50 євро з людини.
Незважаючи на час, дві речі працюють цілодобово – метро та лавка з випічкою на центральній станції Marienplatz. До речі, найдешевша вечеря в цій поїздці у мене була за 2,50) Ех, пам’ятаю востаннє так дешево вечеряти було тільки в Парижі, ті гігантські хот-доги за 3,50…
Кіностудія
Хаквік проходив на баварській кіностудії. Щоранку до 10-ти туди курсували трансфери з готелю і починаючи з 18:00 курсували назад. На кіностудії нам видали ноути і всі команди захопили собі різні зони. На мій проект потрібно було близько п’яти осіб. Один записався, бо сказав, що добре робить лате. Інший сказав, що буде уважно дивитися, щоб у нас все вийшло. Ярослав на себе взяв роль робота, який вирішив мало не цілодобово працювати на благо проекту, Маша виконувала роль моральної підтримки Ярослава. Женя була у нас жінка загадка, Андрюха – переможець скриптів.
Я на себе взяв розгортання та підтримку серверів, презентацію та вирішив виступити перед широкою аудиторією з доповіддю. Я ще з минулого року відзначив собі, що хаквік – найкращий шанс спробувати себе у ролі доповідача ще й англійською мовою. Паралельно до робочого процесу весь час грала розслаблююча музика і світило приглушене світло. Але паралельно роботі нас чекало безліч розваг і сюрпризів. З 10:00 до 22:00 на території було три точки з безлімітною їжею: італійська, бургери та азіатська кухня.
Щодня асортимент на точках змінювався, і на точці був широкий вибір страв. Щоб не хотілося спати, бариста готував нам кулінарні шедеври. З напоями, у студії було близько 8 холодильників до упору завантажених найцікавішими безалкогольними солодкими водичками.
О 16:00 вода у холодильниках замінювалася на найсмачніше баварське пиво дев’яти видів. А в точках із їжею починали наливати вина. Для того, щоб працювалося максимально затишно в павільйоні було багато різних розваг для релаксу.
Я літав у віртуальній реальності на дельтаплані, у спеціальному механізмі, де я мав у тривимірному просторі виконувати маневри пілота. Можна було битися на старих приставках, влаштовувати гонки на машинках, збирати механізми з лего і творити шедеври на 3D принтері.
Якщо робота сильно втомлює, то тобі видають плед із подушечкою, і ти можеш вирушити у темну зону для здорового сну у робочий час. Навколо кіностудії чудовий ліс зі свіжим зимовим повітрям. Я що у казці? Та це просто робота мрії наяву! Хоча я роботу мрії представляв набагато скромніше. Ще час від часу організатори проводили різні активності, наприклад, хто довше протримає келих пива на витягнутій руці. Дівчина запропонувала мені записатися пограти у великий гольф. На питання, де будуть лунки, вона цілком серйозно показала на місця між працюючими співробітниками і серед столів. Я думав це жарт, але ні. Гольф справді проходив прямо над головами у команд.
На жаль, попадань у співробітників було не уникнути, якщо траєкторія до лунки потенційно проходила через робочі столи, перед ударом треба було кричати “Ахтунг!”. Було весело! Але найцікавіша активність — це екскурсія по самій кіностудії. Нас водили павільйонами багатьох відомих фільмів.
Я побував у справжньому селі з Астерікса та Обелікса – Галії, літав на звірі з “Нескінченної історії”, ми проходили крізь летючі літаки, і проходили довжелезні підводні човни.
Ми навіть у фільмах на фоні зеленого екрана знімалися. Це був дах поїзда де нас атакував дракон! Потім я знімався у вигляді хмаринки у прогнозі погоди і у фіналі ми їхали у купе старовинного поїзда, який потрапляв в аварію.
Щовечора з першим автобусом-розвезенням або на місцевому трамваї я вирушав до центру досліджувати Мюнхен. Хоча, щиро кажучи, на кіностудії панувала така атмосфера, що можна було навіть у готель не повертатися. Розваги всі були доступні щодня до першої години ночі, а сама кіностудія працювала цілодобово.
Щовечора я досліджував шматочками Мюнхен, іноді виходило вичепити однодумців на вечірню прогулянку. Іноді доводилося одному, не всі, мабуть, люблять так детально досліджувати міста. З цікавих відкриттів мені сподобався міст між двома річками Passarelle, міст не об’єднує річки, а навпаки пролягає між ними.
Досить цікаво по ньому пройтися вночі. Особливо якщо ніхто на зустріч не трапиться, інакше тому, у кого менша статура стане ніяково від безлюдної зустрічі в темряві на мосту. Для мене Мюнхен перші чотири дні був виключно нічним містом, я міг тільки уявляти як би він виглядав при світлі дня, але в робочий час у центр було вирватися нелегко.
На нашому проекті таку відповідальну місію на себе взяв один з учасників проекту, поки ми працювали. Таким чином наша команда наче й попрацювала, і побувала у центрі під час дня. Одна із проблем добирання від кіностудії в центр це трамвайна зупинка без автомата з продажу квитків. Або їхати пару зупинок зайцем, а потім виходити до автомата, або мати запас дрібниці для купівлі квитка всередині трамвая, або пройти пішки ті пару зупинок. Я спробував піший маршрут. В результаті я йшов уздовж дороги, всередині лісу і по коліна в заметах. Ідея була провальною, проте офіційною. Найпростіше було купити проїзний на кілька днів, який мені навіть би окупився, але хто ж знав, що вийде стільки вилазок до міста зробити.
Одна з ключових визначних пам’яток міста – паб Хофбройхаус з найсмачнішою рулькою та пивом. Ще цей паб ніби один із найбільших у світі і має багату історію. Я цього не знав і натрапив на нього випадково.
Атмосфера, ніби тисячі німців об’єдналися в одну велику родину і водночас усі разом про щось розмовляють, одразу захотілося до них приєднатися. У пабі є оркестр, який у перепочинках між піснями сидить із пивними келихами та насолоджується життям.
Пабом ходять баварські жінки і продають місцеві прецелі та пряники. Треба буде сюди навідатися голоднішим днями. Втім, наступного дня так і вийшло. Практично завжди ввечері в пабі можна було застати когось із наших. І наступного дня після моєї 3,5-годинної прогулянки від кіностудії я прийшов у паб якраз у той момент, коли там збиралася команда нашого проекту, чуйка мене не підвела. Незважаючи на кількість людей, а паб вміщує понад 3000 осіб, пиво подають менше ніж за три хвилини після замовлення. Іноді були навіть подвійні вилазки до центру. Це коли близько десятої вечора приїхав у готель, освіжився в душі, повалявся хвилин 20 і назад у центр.
Паб, але інший
У ритм кіностудія-Мюнхен втягнувся досить швидко і вже була звичайна справа звичайного робочого дня. Але хаквік добігав кінця і настав фінальний день. Це день, коли я постану перед великою аудиторією і представлятиму зі сцени наш проект. Репетирувати свою мову я ходив у ліс, там лісові пташки мене з радістю вислуховували. Фінальні тренування я проводив перед аудиторією у вигляді Маші. Список порядку доповідачів відкривався по чотири особи. Я виявився першим в одній із четвірок, було хвилююче, але я це зробив! Я молодець!
Після виступів у студії розпочалося справжнє свято та гулянка. Здавалося, куди може бути відрядження кращим, але організатори казали, що порівняно з другою частиною поїздки це досить проста програма. Завтра середа у нас буде офіційний вихідний день. Треба його провести на повну. Оскільки Мюнхен я вже вивчив з точністю до вулиць, треба розширювати географію поїздки. Ще з Києва я розпланував відвідання Австрії. Діджей немов поставив собі завдання утримати аудиторію до ранку і все підбавляв жару.
Але заради подорожі силою себе витяг себе серед ночі з гулянки і посадив у автобус. Правда, приїхавши до готелю ще хвилин 10 погуляв, тому що всередині відчувався надлишок енергії. Завтра вранці в дорогу!
