Повернувшись з Індії я на роботі розповідав про кумедний випадок, як нам довелося випадково погуляти лепрозорієм. Оля, що сиділа зі мною в одній кімнаті, дуже боялася, що я одного дня привезу в Україну якесь невідоме азіатське захворювання. Почувши мою розповідь про прокажених, Оля почала боятися ще більше. Сталося все за кілька днів, коли я на роботі почав відчувати ознаки підвищеної температури і відчував себе погано. Я не хотів палитись, бо це явно була якась дрібниця. Але тут на мене напало чхання і дівчатка помітили, що колір мого обличчя трохи блідий. Мене примусово відправили додому на лікарняний, найбільше наполягала Оля. Ідучи додому, я подумав: «Ех, пішов просто перед обідом, треба було хоч пообідати в офісі, щоб обід не пропав». Випивши колдрекс і відлежавшись, через пару годин я вже був бадьорим. Але на роботі все лише починалося. Всі співробітники дружно отруїлися обідом, причому з високим рівнем токсикації. Людям не вистачало туалетів. Звичайно Оля отруїлась теж. Подруга Олі працювала медсестрою, і дізнавшись, що Олю заразив колега, який повернувся з Азії, зробила діагноз «Це те саме невідоме азіатське захворювання!». Олі поганіло ще більше, вона здала ряд аналізів і до вечора боялася, щоб це захворювання можна було хоч якось вилікувати. Увечері прийшов Олін офіційний діагноз «Харчове отруєння» і Оля була нескінченно щаслива такому результату.
За день до покупки авіаквитків до Південної Америки я був твердо впевнений, що Болівія знаходиться десь глибоко в Африці, а не Південній Америці. Опитування деяких знайомих підтвердило, що не ми одні так думали. Після повернення з подорожі до Києва була навіть кумедна історія, в якій до однієї медсестри дійшла інформація від друзів, що ми відвідували Болівію. Оскільки в Африці зараз вирує епідемія Еболи, потрібно було терміново передати дані, в які точно числа ми були в Болівії і що ми там робили. Ще цікавішим був факт, що друзі на той момент єдине, що могли знати, так це те, що ми відлетіли до Бразилії, але вони вдало переплутали країну.
Несподівано для нас це виявився рейс Київ-Анталія. Про те, яким буде сотий переліт, ми дізналися за 10 днів до вильоту)
Цікаві факти про поїздки
4 роки і 9 місяців нам знадобилося, щоб здійснити 100 перельотів
Здолали 229 000 км
Відкрили 33 нові країни
Провели за кордоном 255 днів
Першу країну Європи ми відвідали на 52-му перельоті
Достроково закінчили закордонні паспорти і вже частково заповнені нові
Випробували понад 20 різних авіакомпаній
Найпопулярніша країна виявилася Туреччина – 8 разів
Найвідвідуваніше місто Стамбул – 5 разів
На другому місці за популярністю Єгипет – 4 рази
Найбільше пересадок в Еміратах – 4 рази
Улюблена частина світу – Азія
Відвідали океанів – 3
Наша улюблена авіакомпанія Emirates
Незвичайна подорож – Індія
Найцікавіші подорожі – Малайзія та Південна Америка
Кількість отриманих шенгенських віз 4
Кількість отриманих інших складних віз 6
Найбільша кількість перельотів за одну подорож – 12
Найдовша поїздка до В’єтнаму зайняла 20 днів
Рекордна кількість куплених подорожей на руках – 5
Найдовше очікування поїздки після купівлі квитків – 366 днів
У нас крали гроші – 3 рази
Поїздок, що зірвалися – 2
Найдовша розповідь без фотографій зайняла 36 сторінок A4
Найдовше добирання від квартири до готелю зайняло 21,5 год.
Кількість разів, яку ми літали в бізнес-класі – 2
Найдешевші квитки по 20$ на відстань 1300 км
Процес купівлі авіаквитків по Південній Америці зайняв 3,5 години
Для покупки залізничних квитків в Індії необхідно було листуватися з індійською адміністрацією залізничних кас та мобільним оператором Індії
Мене як туристичного блогера одного разу впізнали на вулиці
Одна з посадок була на Мадейрі в третьому через небезпеку аеропорту світу
Ми відзначили наш переліт смачним шампанським та довжелезною шоколадкою. А щасливцю Олексію, який за пів року вгадав напрям ювілейного перельоту, ми привезли безліч сувенірів
Ми закінчили наш четвертий сезон подорожей, за який ми здійснили вісім закордонних подорожей та дві Україною, здолавши 55200 км, що перевищує довжину землі в 1.37 разів. У своїх подорожах ми провели 74 дні, що є абсолютним рекордом попередніх сезонів. За рік ми відвідали двічі Атлантичний океан, Червоне та Південно-Китайське море та традиційно Босфорську затоку.
1 вересня, 2016
П’ятий сезон
5 серпня, 2016
Ось і закінчився наш третій сезон мандрівок. Цього сезону ми здійснили наш 50-й переліт, виконали 6 незабутніх подорожей за кордон та відкрили цілий континент – Південну Америку. Південна Америка вважається нашою найскладнішою і найтривалішою поїздкою і само собою входить у топ поїздок з усіх подорожей. Та й за кількістю перельотів сезон так само вийшов у топ – 24 перельоти.
До відкриття четвертого сезону залишилося зовсім небагато, а поїздки вже майже всі розплановані.
18 вересня, 2015
Четвертий сезон
18 березня, 2015
Вчора о другій годині ночі було переможно завершено найскладнішу частину підготовки до подорожі. Отже, попереду 17 днів та 11 авіаперельотів.
Пілот оголошує «Шановні пасажири, ми готові розпочати політ, ми п’яті у черзі на зліт, хвилин через 15 починаємо». Літаки ланцюжком рухалися вперед, розверталися та йшли на зліт. В ілюмінатор було видно, як пішов на підйом літак попереду. Було добре видно, як у небі летить ланцюг літаків, які планують робити посадки на нашій смузі. Наш літак у цей час виїжджає на злітну смугу і починає робити розгін, літак, який летить у небі, вже зовсім близький до посадки. В голові кидаються тривожні думки, хоч би літак нас не наздогнав до того, як ми не злетимо. Незабаром наш літак відірвався від землі, і тривога була позаду.
8 травня 2014
Ще трохи про минулі польоти
Летимо вже другим літаком, наша мета вже близько. За вікнами промайнула вкрита хмарами Індія. Цікаво було б побачити щось там, але миготіли лише фрагменти пустельних лісів, без міст. Бажання відвідувати Індію було якось не особливо, але можливо колись обов’язково її відвідаємо, зараз у нас інша мета. Та й взагалі начитавшись негативних відгуків про нашу заплановану країну, хоч би там сподобалося, летимо все ж таки на довгий період. У пересадному аеропорті нас ще вмовляли “Полетіли краще з нами до Непалу”. Ось за вікнами вже Індійський океан і вдалині раптом видніється острів. І море, видно, справжнє море всередині острова. Я радо Даші говорю, я її вже бачу, дивись, там море про яке ми читали, дивись які хвилі з океану! Було видно, що втомлені пасажири після тривалого перельоту підбадьорилися і почали видивлятися в ілюмінатори свій майбутній курорт. Мені навіть у руки передали дзеркалку, щоб я все це фоткав. Я пам’ятаю, як зростала цікавість. Літак почав знижуватися до аеропорту і тут за ілюмінаторами нашим поглядам відкрилися густі пальмові джунглі, над якими ми летіли. Сплеск емоцій та адреналіну. Ні в яких відгуках не писали про таку красу, адже ми ще навіть не прилетіли! Шрі-Ланка райдужно прийняла своїх туристів.
Я дуже люблю мріяти, і як же чудово, коли мрії втілюються у життя. Наприклад, одна з моїх мрій — це фраза “Та вони вже пів світу об’їздили”, яка звучить у прямому, а не в переносному значенні про нас. І я бачу, що для нас це цілком посильне завдання. Після восьми років незабутніх та фантастичних пригод ми можемо сміливо про себе говорити, що бачили третину нашої планети! За плечима 177 перельотів та сотні переїздів, 1800 відвіданих визначних місць, парків чи просто цікавих місць у 336 містах світу. На щастя, наше прагнення подорожувати не змогли зупинити ані скасування рейсів, ані закриті готелі, ані зламані автобуси, ані спалах чуми, ані вірус Зіка, ані зустрічі зі зміями, ані жорстка інфляція валют, ані коктейль Молотова, що летить у нас, ані зустріч з недоброзичливими хлопцями озброєними мачете, ані крадіжки грошей. Це все тільки додає дорогоцінні камінці пригод у наші безцінні спогади. Навіть всесвітній локдаун дозволив нам змінити підхід до наших мандрівок та провести не менш насичений на подорожі рік ніж попередні. Тож ми справді дуже вдячні цьому світу, що через сотні тисяч кілометрів зараз сидимо цілі та здорові. А як круто, що в епоху інтернету легко ділитися всіма моментами з іншими туристами! З одного боку таку розповідь можна розцінювати як хвастощі, але я точно знаю, що є люди, які радіють разом із нами та надихаються на пригоди! З кожною відкритою країною ми все більше переживаємо, що все менше країн, які кардинально відрізнятимуться від побачених. Адже ми вже глибоко залежні від емоцій, які ми відчуваємо, відкриваючи дедалі нові місця. Але поки що, як не дивно, захоплення тільки зростає. Ось, здавалося б, чим нас міг здивувати черговий острів — Занзібар, але ж ні, він дивував по кілька разів на день! А тепер вдумайтеся, щодня на острів прилітає більше тисячі туристів і практично всі відчуватимуть такий вау-ефект, хіба не прекрасний цей світ? А ще ми шалено пишаємося, що можемо себе називати експертами за напрямом Азії та екзотичним островам. Це наші улюблені напрямки і, на щастя, саме вони найбільше досліджені нами. Там взагалі завжди все йде як по маслу, легко та насичено. Мені дуже подобається дивувати людей напрямками, в яких ми були і в фарбах розповідати про них, сподіваючись, що слухачі нас люди теж полетять і зможуть розділити з нами наші враження. Нехай навіть не в ті поїздки, які були заплановані на 2020 рік. Нехай скасувалась Ніцца, Монако і Рим, але які чудові подорожі прийшли їм на заміну. А відкриті нові місця України цього року перевершили всі очікування щодо кількості та краси. Карантин тільки розв’язав наші руки, надавши нам можливість віддаленої роботи. І найголовніший подарунок карантину – Занзібар, якого близько не було в планах. Я проводив цілі опитування туристів про те, як вони опинилися на цьому райському острові, в основному відповідь була одна “Ми сюди летіти не планували, але оскільки усе інше було закрито, вибір був очевидний”. На цьому острові ми зустріли інших так само вічно як і ми людей, що мандрують. Було разюче, наскільки у нас з ними збігалися думки під час подорожей. Наприклад, коли щось відбувається не за планом і можливо не найприємніший досвід, перша думка – ось це буде що розповісти після повернення додому. Інші туристи навіть весілля повторно грають час від часу як і ми. Тож за Занзібар, якого і в нас не було в планах, карантину окрема подяка. Щоправда, тепер все складніше і складніше повертатися додому, адже ти знаєш, що можна залишитися в країні та жити у форматі нескінченної подорожі. Але якщо не повертатися, то не буде мандрівок до інших країн, а так не можна. Одна пара на острові нам розповіла, що опинилася на Занзібарі, оскільки проплатила тур на острів Хайнань і цього ж дня почалася епідемія, а китайський острів закрили, оператор у результаті переніс гроші за тур на користь Занзібару. Іронія тут полягає в тому, що того зимового вечора ми теж вирішили, що завтра братимемо пакет на Хайнань, а коли я наступного дня хотів його забронювати, то з’ясував, що острів щойно закрили і просто не встиг зробити бронь і відправити гроші. Так би нас чекало ще більше пригод із листуванням щодо повернення грошей. Загалом частина цього року у нас тільки й складалася з нескінченних листування з усіма сервісами, хто встиг скасувати квитки. Це були 10 пар авіаквитків, 5 автобусів та просто непристойна кількість готелів, у тому числі проплачених та тих, за якими не можна скасувати бронювання. За підсумком повернулися абсолютно всі гроші від усіх сервісів та готелів, і навіть ті готелі, у яких було не дозволено скасування, також повернули гроші. У сукупності ми втратили 3 євро за дрібними комісіями та увійшли у великий плюс на різниці курсів на нашу користь. Що тільки підкріпило мої переконання, що за рік зі знижками квитки купувати можна продовжувати. Нехай тепер лише кордони відкриють. Ще у нас підростає юний мандрівник, який у свої дев’ять років ставить собі цілі та, як не дивно, успішно їх досягає. Наприклад, нещодавно він тріумфував, що був у Єгипті більше за мене за кількістю разів. Ми з Дашею спочатку не повірили, тому що практично у всіх пакетних подорожах він із нами. Але потім Мишко розписав детальніше всі свої поїздки та в нас відібрало дар мови. А останні його заяви, коли він їсть щось гостре на смак: “Я готовий летіти з вами до Азії!” І, зважаючи на все, дуже шкодує, що, коли йому було менш як два роки, бабуся відмовила нас брати його в Гонконг і ми здали квитки на інфанта. За деякими далекомагістральними напрямками я Мишкові вже навіть розповів у якому саме віці він полетить туди сам. Наприклад, дуже хочу, щоб у Михайла був досвід “Work and travel”, та шкодую, що у мене такого досвіду не було. Пам’ятаю, як у нас в інституті повернувся одногрупник, який літав за цією програмою, на парі англійської вільно почав говорити. Я з того дня почав говорити так само впевнено та вільно, як і він. Нехай навіть неправильно, але цього вже було достатньо для подорожей та роботи. Тут впевненість взяла гору над безграмотністю. Далі ми з Дашею почали набивати практику розмовної англійської якраз у подорожах. Пам’ятаю, як колись давно, ми мріяли про далекі країни, які вже давно позаду. Причому чим яскравіше пройшла поїздка, тим свіжіші її спогади здаються. Буквально лише вчора ми були у найскладнішій подорожі Південною Америкою, але насправді вже минуло понад 6 років! І знову мріємо туди повернутись. Але на жаль, повернутись у всі місця, які хочеться, просто фізично не вистачить життя, зате є можливість хоча б по разу подивитися все і повернутися до най-най! До речі, за складністю Південна Америка тривалий час тримала абсолютне лідерство, пізніше розділила перше місце з Китаєм. Якщо в Південній Америці складність полягає в мовному бар’єрі та фізичному навантаженні на організм, а також проблемах зі здоров’ям через перепади висоти, то Китай це ізоляція від засобів зв’язку і все той же мовний бар’єр, що не пробивається. Китай потрібно взагалі ідеально розпланувати з Києва, а потім його також ідеально повторити, адже права на помилку там не буде. А Південну Америку взагалі неможливо повністю спланувати до дрібниць як мінімум через відсутність розкладу поїздів та автобусів. Але, з іншого боку, якщо їдеш кудись у Польщу, де максимально все легко, то вже отримуєш емоції в десятки разів менше, ніж від важкодоступної Мачу Пікчу. Нещодавно ми для себе склали список усіх місць планети, про які ми знаємо і хочемо їх побачити. Зараз, окрім досягнення у вигляді третини світу, ми маємо ще одне з досягнень – відвідано половину місць із нашого списку. Причому багато з місць, що залишилися, подивитися не так вже й складно, але банально до них ще не дійшла черга. Але я впевнений, що в оновленому форматі роботи та подорожей нові місця відкриватимуться все частіше, а подорожі будуть дедалі довшими. Ми щиро бажаємо всім якнайбільше подорожувати, адже це так чудово!
Наша статистика Скільки років ми в дорозі: 8 повних Кількість закордонних подорожей разом: 62 Найбільша подорож: місяць у Туреччині Кількість перельотів: 177 Найпопулярніша країна: Туреччина Визначна пам’ятка якої ми пишаємося: Мачу Пікчу Найбільша кількість поїздок за рік: 12 Найдорожча подорож: Південна Америка Максимальна кількість перельотів за поїздку: 12 Найнебезпечніша поїздка: Домініканська Республіка Улюблена авіакомпанія: Emirates Найекзотичніша поїздка: Занзібар Найтриваліша поїздка: Центральна Індія Моя улюблена страва: Іскандер Кебаб
Що ми вже бачили Карнавал, водоспад, льодовик, кратер вулкана, вир, Мачу Пікчу, Тадж Махал, піраміди, пустеля з барханами та міражами, швидкісні поїзди, політ на повітряній кулі, Каппадокія, Памуккале, статуя Христа-Спасителя, солончак, парк розваг, святилище Фусімі Інарі, Єрусалим, колонія світлячків, річка в Заліщиках, фіорди, термальне озеро, канали Венеції, Ейфелева вежа, Саграда Прізвище, Велика Китайська стіна, гори “Аватара”, Гарденс бай Бей в Сінгапурі, Бурдж Халіфа, екзотичні острови, гора Фудзі, Ніл, рисові тераси, кольорові гори, каньйони, бамбуковий ліс, чорний пляж, Мулен Руж, корали та різнокольорові рибки, замки, базальтові стовпи, баобаб
Що у нас попереду Вулкан з лавою, північне сяйво, Стоунхендж, Пізанська вежа, Колізей, статуї на острові Великодня, піраміди Майя, круїз на лайнері, парк розваг Діснейленд, Гальштат, африканське сафарі, Бернінгмен, політ на вертольоті, замок Антарктида, Арктика, гейзери, кругосвітня подорож, печера в Мексиці, Великий Бар’єрний риф, Ангкор-Ват, Петра, міст у Сан Франциско, статуя Свободи, Гранд-Каньйон, Мертве море, Плитвицькі озера, Тибет, Прованс, Біг Бен, Ніагарський водоспад, Трансільванія, Водоспад Вікторія, Поля тюльпанів, Аномальна зона, Бермудський трикутник, Єллоустоун, Велика блакитна діра, Лохнеське озеро, Базальтові стовпи, що стоять, покататися на снігоході, політ на параплані.
Ми це зробили! Подорож до Норвегії урочисто закрила наш 6-й сезон мандрівок. Лічильник тріпадвізора показав позначку 26% світу відвідано. Кожна четверта країна на планеті підкорена нашими маршрутами. За 6 років ми виконали 42 подорожі за кордон, подивилися 43 країни, 216 міст, виконали 132 перельоти. Я завжди мріяв подорожувати і дуже радий, що вдалося розігнати цей поїзд і залучати інших до цього заняття. Все почалося 11 років тому, у перші місяці нашого знайомства із Дашею. Ще зовсім молоді ми купили квитки в першу нашу спільну подорож. Квитки були на вихідні до Полтави. Оскільки Даші не подобалися мої нотки перфекціонізму, вона попросила не перевіряти все по 10 разів, і так все правильно в тих квитках. Так ми і поїхали на третій полиці до Харкова. Наш полтавський поїзд поїхав на день раніше, у квитках виявилася помилка в даті))) З того дня я відповідаю за візову, квиткову та іншу документну частину по всіх наших подорожах. Даша взяла на себе роль топографа. Більшість маршрутів наших подорожей прокладається нею. Даша має талант знаходити місця, які не завжди фігурують у стандартних путівниках. У мене талант вишукувати акції на авіаквитки до тих самих місць. Варто зазначити, що у першій нашій поїздці ми таки дісталися Полтави. Крім низки інших поїздок вихідного дня, у нас були дві наймасштабніші поїздки до Криму та Карпат. За 20 днів ми змогли охопити майже всі основні місця півострова. А до Карпат поїхали, навіть не знаючи в яких містах і де житимемо. Все настільки легко складалося, поїздки вийшли незабутні. Тоді ж були мої перші спроби пера в інтернеті. Основна ідея була в тому, щоб у старості я зміг перечитати та згадати все до деталей. Подумки знову вирушити в будь-яку з минулих подорожей. Поїздок Україною була дуже велика кількість, ми комбінували найскладніші на той час маршрути з поїздів. Я заробляв на ремонті комп’ютерів. Коли вдавалося щось заробити, ми купували чергові квитки на поїзд. Іноді їздили навіть зі своєю постільною білизною, щоб заощадити гроші, за які потім можна було купити чергові квитки. Я помітив приємну особливість. У тумбочці біля комп’ютера завжди лежали квитки на якийсь поїзд. Це було прекрасно. Перші закордонні поїздки були в оркостан та тарганстан. У випадку з тарганстаном, ми відзначали Новий рік просто у поїзді з усією відповідною атрибутикою. Це, напевно, і був прототип ідеї “Новий рік у метро”, яку ми втілили у 2018 році. Після весілля у 2010-му настала наша перша серйозна подорож – до Єгипту. Ми були в приємному шоці від того, наскільки інше життя закордоном у всіх своїх аспектах. Це було перше занурення в абсолютно інший світ. Було перше випробування нашої шкільної англійської. Я виписував усі англійські слова, яких мені не вистачало під час розмови. Араби зі мною хотіли говорити кацапською, але ми посилено почали свою практику англійської. І найцікавіше відкриття, що навіть з поганим знанням мови можна чудово почуватися в іншій країні. Ми тоді відкрили для себе екзотичних рибок, піраміди, Луксор. Нам хотілося, щоб всі це побачили! Треба було якось цим усім поділитися зі світом. Потрібно обов’язково написати розповідь, вивантажити багато фотографій і всім друзям розповісти, щоб вони обов’язково полетіли і теж це побачили! Люди, які ніколи не подорожували, навіть не підозрюють скільки паралельних світів існує на цій планеті. А найприємніше, мандрувати сподобається практично кожному. Варто лише раз спробувати. Все це звичайно впирається в гроші. Але яких тільки акцій не буває. Наприклад, можна за рік взяти квитки у МАУ за 1100 грн і полетіти хоч на один день зі своєю їжею, щоби було практично без витрат. Але обов’язково побачити ці чудові безвізові світи. Після першої закордонної подорожі близько півтора роки ми мали перерву. Треба було знайти першу серйозну роботу, щоб можна було продовжувати подорожі. Потім народився Мишко, коли йому виповнилося пів року, він приєднався до наших мандрівок Україною. Паралельно ми відкладали гроші на якусь далеку і велику подорож. Найголовніше у самостійну! Ми вже досить натренувалися у місцевих поїздках та були у тарганстані, оркостані та Єгипті. Начебто все просто. Тоді ще, коли ми брали перший тур до Єгипту, дівчина-агент нам сказала заповітну фразу “Ну а наступного разу летіть уже до Таїланду!”. Ця фраза півтора року так не виходила з голови, що ми так і зробили. Ми пішли в авіакаси і з’ясовували, коли можна максимально дешево полетіти до Таїланду, і де це взагалі) Ось тоді я і з’ясував, що на авіаквитки бувають акції. До вильоту було ще більше трьох місяців, я ночами сидів і вивчав повітряні маршрути та тарифи. Першою знахідкою в інтернеті був Стамбул. Саме є гроші на Таїланд. Думаю, поїздка гіршою не стане, якщо ми з її грошей візьмемо трохи на користь Стамбула. Заодно і Мишко у свої рік і два місяці побачить іншу країну, бо суцільні гори Карпати поки що. Самостійний Таїланд пройшов на позитиві космічних масштабів. Це була справжнісінька пригода. Тоді не було ні GPS, ні електронних офлайн-карт, ні гаджетів. Кожна спроба потрапити на визначну пам’ятку оберталася масою пригод. Ми помітили, що всі пригоди завжди закінчуються добре. Це Азія! Здається, улюблену частину світу ми вже знайшли. Подорожі та пошуки акцій нас затягли глибоко у свої тенета. Ми особливо й не чинили опір. Далі з’явилася ціла математична наука про те, як із 20 днів робочої відпустки зробити 67 днів закордоном. Як на співбесіді домовитися з начальством про дві відпустки під час випробувального терміну так, щоб не провалити співбесіду. Вже, до речі, у третій компанії так домовляюся. Епічніше було на минулій, тоді я зміг домовитися, що попрацюю на випробувальному терміні 8 днів, потім на 21 день вилечу в Південну Америку, а потім продовжимо випробувальний термін. Загалом про все можна домовитись, головне з розумом підійти до питання.
Під час подорожей у нас із Дашею зародилися свої традиції. Я думаю, вже багато читачів їх помітили, наприклад:
У кожному місті, де є Hard Rock Cafe або Hard Rock Shop, ми обов’язково робимо мою фотографію на тлі логотипа.
Якщо під час подорожі в горах нам трапляється мітла, то ми робимо фотографію Даші у польоті на мітлі.
Існує традиційна фотографія “Я та моя закордонна сім’я”, правда не з кожної поїздки.
Під час кожної поїздки зароджується фраза-паразит. Яка неодноразово вживається щодня. Наприклад “А ось Мишку б тут сподобалося” або “А — ось мама з татом би спати не лягали, а залізли б ще на 2 гори!”. Один з найстаріших мемів, що зародилися, називається “Маленька парковочка”. Це коли турист ходить та все знімає на відеокамеру. Почався цей жарт з Таїланду, де один чоловік знімаючи абсолютно все прокоментував “А це маленька парковочка!”. Була така поїздка, де зародилися слова неіснуючої мови для спілкування між собою. Наприклад, під час подорожі якщо припікає сонце, можна просто сказати: “Гре”
Розповіді про подорожі – це ціле мистецтво. Розповіді я пишу ночами, коли Даша вже спить. Але оскільки і самому починає хотітися спати, іноді потрібно кілька тижнів, щоб скопіювати все з голови. На цей момент найдовша розповідь про Південну Америку. Розповідь зайняла 36 сторінок тексту A4, яка сумарно писалася і публікувався 43 години. Таким чином кожну подорож ми проживаємо двічі, під час подорожі та під час написання оповідання. Насолода під час написання дуже близька до першого. Бо в пам’яті прокручуються всі найкращі моменти і немов ми знову на маршруті. Досить часто буває навіть втретє – у снах. Кожна з оповідань (майже кожна) пишеться під певний трек лист. Цей трек лист грає під час написання оповідання щоночі в тому самому порядку. Для написання нової розповіді намагаюся підбирати новий трек лист. Але останнім часом Onuka все частіше з’являється повторно).
Ми з Дашею намагалися залучити до самостійних подорожей усіх наших друзів, які з радістю просили ділитися інформацією про акції. Це все успішно реалізувалося у нашій емейл-розсилці про акційні квитки. Всі бажаючі можуть підписуватися на мою розсилку і бути в курсі всіх акцій, що я знаходжу. Зараз основна задумка оповідань та розсилки полягає в тому, що кожен може надихнутися розповіддю та повторити наші маршрути самостійно без витрат на посередників та туристичні фірми. Чесно кажучи, вже були ідеї проводити безкоштовні семінари про подорожі, але руки ніяк не доходять. Під час поїздок буває неприємний фактор, такий як крадіжка грошей та попадання на вудочки шахраїв. Це дуже важливий момент, від якого не завжди можна вберегтися. Скільки ти не читатимеш про схеми розводів туристів і крадіжок грошей, ти ніколи не будеш готовий до всіх ситуацій. Це трапляється, як мінімум з тієї причини, що недобросовісний продавець знає, що він хоче обдурити тебе саме тут і зараз. Турист своєю чергою не знає ні дати, ні місця, де саме його обдурять. Як боротися із цим? Якщо під час поїздки ви зрозуміли, що безповоротно потрапили на суму до 100$, то треба робити ось що – забити! І продовжувати подорож як ні в чому не бувало. Неприємний осад з часом піде, але ви нічого не вдієте, не треба себе накручувати. Однак, ваша страховка може покривати подібні ситуації, наприклад, страховка, видана банком при отриманні банківської картки. У нас був рекордний випадок зі страховою компанією, коли страхова компенсація вийшла більшою за вартість самого туру до Чорногорії. Причина компенсації була вагомою – два літаки затрималися в сумі майже на 50 годин. З цікавого – у нас з Дашею є така одиниця виміру як – подорож до Єгипту. Якщо необхідно визначити доцільність покупки якоїсь дорогої побутової речі, то вартість умовно порівнюється з вартістю туру до Єгипту. Наприклад, купівля машини була оцінена в 7 подорожей. Ми дійшли висновку, що це не рентабельно, краще 7 разів вирушити у подорож. Мене вже не раз питали, яку лотерею я виграв, що так часто мандрую. Але насправді тут відіграють важливу роль пріоритети у житті. Наприклад, у вас є айфон або машина, і ви курите. Порахуємо витрати на покупку машини + бензин + страховка + сезонна заміна гуми + ремонт за рік. Яка сума виходить? А якщо спрямувати всю суму на подорожі? За вартість айфона можу відправити у три цікаві та смачні подорожі. Поспілкувавшись із друзями, з’ясував, що куріння часто буває у розмірі пачка на день. Вартість пачки коливається у межах одного долара. За рік це подорож до Грузії, включаючи квитки) Для деяких груп населення з подорожами взагалі легко розв’язувати питання, все що потрібно, замість азартних ігор чи мережевих пірамід інвестувати у власні подорожі. До речі, навесні можна злітати вдвох на 7 ночей на ол інклюзив до Туреччини приблизно за 9000 грн (300$). Дохід безперечно дуже важливий, він впливає на можливості та дальності поїздок. Але здійснити саму поїздку можна зовсім у різних цінових діапазонах. Один наш знайомий зібрав на квиток до Штатів в один бік, взяв подаровані подругою 20$ і відлетів мандрувати практично без грошей. За кілька місяців задоволений як слон повернувся, об’їхавши чималу частину Штатів. Потім проводив ще тренінги, як подорожувати без грошей))) Інші Норвегією з наметом подорожували автостопом. Але насправді гроші потрібні. Без них закордоном може зовсім не сподобатися. У студентські часи, взагалі не маючи стабільного доходу, вдалося об’їздити майже всю Україну. Полагодив комусь комп’ютер раз на пару місяців, заробив 200 грн і в подорож! Але тут, звичайно, щастило, що мешкав у батьківській квартирі і не треба було у Києві за оренду платити. Мої мама з татом цього року в Парижі взагалі примудрилися купити ковбасу, сир, булочки та пляшку шампанського за 7 євро. Зрештою отримали вечерю на двох. Я це взагалі до чого. Якщо не вистачає сміливості, але завжди хотілося активно подорожувати, то наберіть мене через телефон я з радістю замотивую і розповім, що робити, щоб полетіти) Друге популярне питання, що це за робота така, де можна весь час мандрувати? А дідусь взагалі висунув ідею, що мене давно звільнили, от і маю купу часу, щоб кататися. Ще хтось помітив, що мені було б без роботи ще легше подорожувати. Але без роботи ніяк. Побутові витрати, розваги та гроші на подорожі. Відпустка планується в такий спосіб, щоб поглинути максимальну кількість вихідних та святкових днів. Якщо взяти 20 днів відпустки, розділити на 4 поїздки і щоразу чіпляти дві суботи та два тижні, то вже отримуємо 36 днів на рік. Це ми ще не зачепили свята та поїздки вихідного дня. Найкласніші акції та тарифи випадають за 6 – 12 місяців до подорожі. Для більшості людей це стопер. Основна проблема “Я не знаю, що буде через рік”. Розберімося. Який інтервал був би вдалим? Найчастіше це купити квитки за 2-3 тижні до поїздки. Але й на питання “Що буде через 3 тижні” теж багато хто не зможе відповісти. Що за рік, що за 3 тижні, плани невідомі. Але якщо взяти квитки зараз на подорож через рік, то ви знатимете, що через рік будете саме в цій поїздці, вуаля і плани на рік готові. Ось і відповідь на запитання “Я не знаю, що буде через рік”. Різного роду надзвичайні ситуації можуть траплятися, як протягом року, так і протягом тих же двох – трьох тижнів до подорожі. Єдиний тонкий момент – це вагітність. За рік можна встигнути народити, а це може справді позначитися на планах. Якщо попереду весілля, то зміна паспортних даних (за винятком імені та прізвища) безкоштовна практично завжди. Але й із прізвищем все не так складно. У нас є близькі друзі, які частину квитків купили на одне прізвище, а частину на інше з урахуванням весілля.
Ще наші подорожі мають одну спільну мету – побачити весь світ. Принаймні відкриті для туризму країни. За нашими розрахунками це станеться 2033 року. Спочатку цей задум здавався більш нездійсненним. Зараз він здається цілком реальним, і хтозна, може вдасться. Друга поки що нереалізована мрія, це злітати сім’єю в космос на міжнародну космічну станцію. Але як таке реалізувати поки що на думку не спадає. Якщо порахувати необхідний бюджет для того, щоб подивитися всі країни, то такий політ у космос буде коштувати як 475 подорожі з усіма країнами світу. Але побачимо, я думаю, що розвиток космічного туризму не за горами. Ось така вийшла невелика розповідь про історію наших подорожей. Друзі мандруйте дедалі більше, а ми з Дашею завжди раді допомогти!
Довгими зимовими вечорами нас мучило одне й те саме питання, як і де святкувати Новий Рік? Варіант закордону був невиправдано дорогим. Точніше, просто без промо тарифів. На хаті втретє поспіль збиратися якось банально. Потрібно щось свіже, щось нове! 31 число все ближче і ближче, а ніяких цікавих ідей на думку не спадало. Оля з Женею теж перебирали масу ідей як би по цікавому зібратися і відсвяткувати. Вже залишалося кілька днів, і Даша висловила шалену ідею відзначити НР просто у метро. Спершу думка якось не зайшла. Але потім, чим більше про це думаєш, тим геніальніший здається задум. Залишалася доба. 31-го вранці ідея святкування в метро вже безумовно здавалася найоригінальнішою та неперевершеною.
До Нового року 40 хвилин. Ми стоїмо на платформі та аналізуємо поїзди, що проїжджають. Треба було визначити в який поїзд і який вагон сісти, щоб за кількістю народу було затишно. На годиннику 23:41, а значить це наш поїзд! Тут якийсь стрімкий з вигляду мужик, теж проаналізувавши ситуацію, вирішив, що йому треба саме у другий вагон. Нічого, сядемо у протилежній частині. Найближча зупинка була центральною та пересадковою. Переважна більшість з вагону вийшла і сумарно нас залишилося вісім. У нас на все є 15 хвилин, погнали! Першим етапом ми розвішали саморобну гірлянду на поручнях, повісили барвисту зірку.
Встановили ялинку, почали її прикрашати! Один із пасажирів пересів ближче до нас. Парочка з сусіднього вагона стежила за нами, ми махали, щоб вони приєдналися, але ті відморозилися.
Тепер дістаємо цукерки, мандаринки та новорічну шапку із пророкуваннями. Першим я йшов з цукерками і пригощав пасажирів, навіваючи новорічний настрій. Потім кожен мав витягнути з новорічної шапки у Даші передбачення та взяти в Олі новорічну мандаринку. Таким чином ми підключили всіх у вагоні до нашого святкування. Щоправда, один дідусь відморозився, мабуть, не вірив у щирість задуму. Разом Новий рік ми зустріли всіляко: ми з Дашею, Оля з Женею, дівчина з Нігерії, англомовний хлопець зі Стамбула та хлопець із Києва. Двері зачиняються, наступна зупинка 2018-й рік! Зважаючи на все, з них ніхто не очікував, що відсвяткує новий рік, як належить рівно опівночі з мандаринками та шампанським. 3, 2, 1…. З новим роком!
Звук Асті Мартіні, що відкривається, емоції радості, ми кричали привітання українською, турецькою та нігерійською! Дівчина навіть заспівала новорічну пісню англійською. І найефектніше, за правильно проведеним розрахунком цієї хвилини поїзд виїхав на міст і перед нами відкрилися феєрверки Києва, що святкує. Ми раділи та кричали, наш поїзд мчав крізь роки! На наступній зупинці зайшла ще група хлопців та святкування посилилося! Олі навіть подарували новорічну шапочку! Один з хлопців витягнув передбачення, що він знайде роботу і був від цього в екстазі! Цей рік ми зустріли у русі, так його тепер і проведемо! Всіх зі святами!
Епідемія відкрила нові можливості для віддаленої роботи, ми взяли пакетний тур до Туреччини і в останній день перебування вирішили залишитися. Це дуже цікавий досвід, яким я обов’язково поділюся після повернення. Зараз я хочу коротко описати чим відрізняється туристична Туреччина до коронавірусу та після.
Тут йдеться саме про Аланію, Сіде та Анталію, Олюденіз і Каппадокію, це регіони, де ми вже встигли пожити:
У літаках, громадському транспорті та магазинах потрібно бути в масках. Одного разу навіть поліція заходила з перевіркою до міського автобуса.
Багато де є санітайзери для рук.
На великих автовокзалах та магазинах перевіряється температура.
У готелях урізано або повністю прибрано анімацію та частину плюшок у вигляді ресторанів а-ля карт, безкоштовного морозива тощо.
У Каппадокії вже літають повітряні кулі, ціни від 85$ за особу
Для іноземних туристів HES код НЕ потрібен для внутрішніх та міжнародних перельотів у Pegasus airlines
В аеропортах Анталії та Стамбула всім перевіряють температуру на вході. Стоїть спеціальний апарат у вигляді камери
Таксисти дотримуються маскового режиму
Більше жодних відмінностей не спостерігаємо. Міжміські автобуси, юрби людей, екскурсії, вулична їжа, все це без змін. Велика кількість людей кашляє, в автобусах постійно є одна або дві таких людини. В одному з готелів персонал абсолютно не дотримувався гігієни щодо коронавірусу. В іншому ж усі працівники ходять у масках, постійно перевіряють температуру та самі накладають тобі їжу у тарілку. Як показав досвід, наявність температури 37.8 для готелю не є проблемою. Тобі просто порадять покласти мокрий рушник на чоло. Хоча можливо при тривалому утриманні температури, може персонал і почав би вживати заходів. Ми з Мишком по черзі перехворіли на незрозумілу хворобу: один день температура, у мене була втома. Мишко мав нежить і кашель. Знаю, звучить стрімко. Але, на нашу думку, на коронавірус не дуже було схоже.
Про хороше Зараз тут дуже тепле морько, красиві заходи сонця. На вулицях вдень близько сорока градусів, але до цього швидко звикається, хоча першого дня було бажання назад відлетіти від спеки. Але головне, щоб у готелі чи при апартаментах був басейн. У Пегасуса на місцеві перельоти приємні ціни. Та й пакетні тури зараз справді за низькими цінами. Наш тур на трьох коштував близько 15800 грн. Незабаром прилетять батьки, їхній тур коштує близько 14800 на двох. Головне бути не вимогливими до готелю і розуміти всі ризики, тоді ол інклюзив, море, як пухова ковдра і солодкі кавуни чекають на тебе.
Та у довершенні подорожей цього року ми вирішили відвідати місто далеке та красиве. Цим містом виявився сам Ужгород.
Спочатку ми покуштували чудовий латте за найзаліковішою ціною – 7 грн у затишній кафешці. Прогулявшись центром міста, ми попрямували в сам замок – головну пам’ятку міста. Замок нас одразу підкорив своїми цікавостями.
А Карпати в мініатюрі (аналог нашого Пирогового) підкорив нас не тільки миленькими двориками, але й справжніми вівцями, які вільно гуляли цими двориками – чорною та білою, ми їх назвали Сара та Жорж. Як видно на фотці, вони нам старанно позували.
Далі ми вирішили вирушити подорожувати поїздом дитячою залізницею.
Яка, на жаль, виявилася закритою. Провівши чудову трапезу в місцевому кафе (ах який там чудовий сир-гриль, а також борщ, кремзлики зі сметаною і банановий човен). Ми попрямували до озера, яке має дуже цікаву легенду.
Озеро справді перевершило всі наші очікування. На зворотному шляху до центру міста ми потрапили у чорний квартал. Я навіть не підозрював, що такі райони є в Україні: напівзруйновані крихітні будиночки та натовпи, які з циганською зовнішністю бороздять вулиці цього району. Оскільки це були сутінки, то «наше життя коштувало не дорожче за пісок», загалом, боязно якось там блукати. Ми були неймовірно щасливі за пів години, побачивши маршрутку. Поїдаючи в китайському ресторанчику смачні запечені фрукти в карамелі і запиваючи це чаєм, ми відчували себе неймовірно щасливими та живими!
Коли ми поверталися поїздом додому нас підкорив Чоп.
Довгими зимовими вечорами нас мучило одне й те саме питання, як і де святкувати Новий Рік? Варіант закордону був невиправдано дорогим. Точніше, просто без промо тарифів. На хаті втретє поспіль збиратися якось банально. Потрібно щось свіже, щось нове! 31 число все ближче і ближче, а ніяких цікавих ідей на думку не спадало. Оля з Женею теж перебирали масу ідей як би по цікавому зібратися і відсвяткувати. Вже залишалося кілька днів, і Даша висловила шалену ідею відзначити НР просто у метро. Спершу думка якось не зайшла. Але потім, чим більше про це думаєш, тим геніальніший здається задум. Залишалася доба. 31-го вранці ідея святкування в метро вже безумовно здавалася найоригінальнішою та неперевершеною.
