Повернувшись з Індії я на роботі розповідав про кумедний випадок, як нам довелося випадково погуляти лепрозорієм. Оля, що сиділа зі мною в одній кімнаті, дуже боялася, що я одного дня привезу в Україну якесь невідоме азіатське захворювання. Почувши мою розповідь про прокажених, Оля почала боятися ще більше. Сталося все за кілька днів, коли я на роботі почав відчувати ознаки підвищеної температури і відчував себе погано. Я не хотів палитись, бо це явно була якась дрібниця. Але тут на мене напало чхання і дівчатка помітили, що колір мого обличчя трохи блідий. Мене примусово відправили додому на лікарняний, найбільше наполягала Оля. Ідучи додому, я подумав: «Ех, пішов просто перед обідом, треба було хоч пообідати в офісі, щоб обід не пропав». Випивши колдрекс і відлежавшись, через пару годин я вже був бадьорим. Але на роботі все лише починалося. Всі співробітники дружно отруїлися обідом, причому з високим рівнем токсикації. Людям не вистачало туалетів. Звичайно Оля отруїлась теж. Подруга Олі працювала медсестрою, і дізнавшись, що Олю заразив колега, який повернувся з Азії, зробила діагноз «Це те саме невідоме азіатське захворювання!». Олі поганіло ще більше, вона здала ряд аналізів і до вечора боялася, щоб це захворювання можна було хоч якось вилікувати. Увечері прийшов Олін офіційний діагноз «Харчове отруєння» і Оля була нескінченно щаслива такому результату.

5 квітня 2014