– Шановні пані та панове, каже капітан, підніміть шторки ілюмінаторів і переведіть спинки крісел у вертикальне положення, ми готуємося до зльоту.“Ось закінчилася наша чергова подорож, попереду красива безхмарна дорога додому.” Влаштувавшись зручніше, я глянув у ілюмінатор і помітив, що з крила літака починає щось капати. Гм… Поки стюарди демонстрували правила безпеки, краплі починали переростати в лінивий дощик.
“Ну принаймні зараз будуть перевірені всі системи перед злетом”. Стюарди закінчили демонстрацію, і літак рушив. “Опс, щось, мабуть, не помітили під час тестування”. Якось лячно. Згадуємо причину частих аварій «Витік бензину з крила, не завжди визначається датчиками літака» Гаразд, я відповідальний пасажир. Я натиснув клавішу виклику стюарду. Чоловік підійшов до мене:
– Здрастуйте!
– Здрастуйте, скажіть, а там із крила щось посилено витікає, так має бути? Стюарт, перекинувшись через трьох пасажирів, почав посилено вдивлятися в крило.
– Де саме? Не бачу.
– Ось там ось. Вказав детальніше. Стюард мовчки вимкнув клавішу дзвінка. І дуже швидко без слів пішов до кабіни. Через пару хвилин повернувся і сказав:
– Все добре, це лише конденсат від крижаного палива. Привітно посміхнувся.
Літак почав зліт. Набір висоти. За годину польоту я помітив попереду найкрасивіші ландшафти хмар. “Зараз почнеться” і судно увійшло в настільки сильну і тривалу турбулентність, що це побило наш рекорд із трясіння в літаку. Я якось не дуже парився після пережитого весняного польоту під час сніжної бурі. Але явно не всі почувалися спокійно. Теща мене запитала:
– А, так точно має сильно трясти? На тому шляху такого й близько не було.
Коли літак вийшов із зони сильної хмарності, я помітив, що ми пролітаємо над вулканом.
– Вулкан унизу!
Я з Дашею та її мамою зробив рокіровку, і ми всі по черзі милувалися виглядом. Багато хто з цікавістю оглядався, що ж ми там побачили, так що з іншого ряду сидінь швидко перебралися до одного ілюмінатора.