26 відсотків країн

Ми це зробили! Подорож до Норвегії урочисто закрила наш 6-й сезон мандрівок. Лічильник тріпадвізора показав позначку 26% світу відвідано. Кожна четверта країна на планеті підкорена нашими маршрутами.
За 6 років ми виконали 42 подорожі за кордон, подивилися 43 країни, 216 міст, виконали 132 перельоти. Я завжди мріяв подорожувати і дуже радий, що вдалося розігнати цей поїзд і залучати інших до цього заняття.
Все почалося 11 років тому, у перші місяці нашого знайомства із Дашею. Ще зовсім молоді ми купили квитки в першу нашу спільну подорож. Квитки були на вихідні до Полтави. Оскільки Даші не подобалися мої нотки перфекціонізму, вона попросила не перевіряти все по 10 разів, і так все правильно в тих квитках. Так ми і поїхали на третій полиці до Харкова. Наш полтавський поїзд поїхав на день раніше, у квитках виявилася помилка в даті))) З того дня я відповідаю за візову, квиткову та іншу документну частину по всіх наших подорожах. Даша взяла на себе роль топографа. Більшість маршрутів наших подорожей прокладається нею. Даша має талант знаходити місця, які не завжди фігурують у стандартних путівниках. У мене талант вишукувати акції на авіаквитки до тих самих місць. Варто зазначити, що у першій нашій поїздці ми таки дісталися Полтави. Крім низки інших поїздок вихідного дня, у нас були дві наймасштабніші поїздки до Криму та Карпат. За 20 днів ми змогли охопити майже всі основні місця півострова. А до Карпат поїхали, навіть не знаючи в яких містах і де житимемо. Все настільки легко складалося, поїздки вийшли незабутні. Тоді ж були мої перші спроби пера в інтернеті. Основна ідея була в тому, щоб у старості я зміг перечитати та згадати все до деталей. Подумки знову вирушити в будь-яку з минулих подорожей. Поїздок Україною була дуже велика кількість, ми комбінували найскладніші на той час маршрути з поїздів. Я заробляв на ремонті комп’ютерів. Коли вдавалося щось заробити, ми купували чергові квитки на поїзд. Іноді їздили навіть зі своєю постільною білизною, щоб заощадити гроші, за які потім можна було купити чергові квитки. Я помітив приємну особливість. У тумбочці біля комп’ютера завжди лежали квитки на якийсь поїзд. Це було прекрасно. Перші закордонні поїздки були в оркостан та тарганстан. У випадку з тарганстаном, ми відзначали Новий рік просто у поїзді з усією відповідною атрибутикою. Це, напевно, і був прототип ідеї “Новий рік у метро”, яку ми втілили у 2018 році. Після весілля у 2010-му настала наша перша серйозна подорож – до Єгипту. Ми були в приємному шоці від того, наскільки інше життя закордоном у всіх своїх аспектах. Це було перше занурення в абсолютно інший світ. Було перше випробування нашої шкільної англійської. Я виписував усі англійські слова, яких мені не вистачало під час розмови. Араби зі мною хотіли говорити кацапською, але ми посилено почали свою практику англійської. І найцікавіше відкриття, що навіть з поганим знанням мови можна чудово почуватися в іншій країні. Ми тоді відкрили для себе екзотичних рибок, піраміди, Луксор. Нам хотілося, щоб всі це побачили! Треба було якось цим усім поділитися зі світом. Потрібно обов’язково написати розповідь, вивантажити багато фотографій і всім друзям розповісти, щоб вони обов’язково полетіли і теж це побачили! Люди, які ніколи не подорожували, навіть не підозрюють скільки паралельних світів існує на цій планеті. А найприємніше, мандрувати сподобається практично кожному. Варто лише раз спробувати. Все це звичайно впирається в гроші. Але яких тільки акцій не буває. Наприклад, можна за рік взяти квитки у МАУ за 1100 грн і полетіти хоч на один день зі своєю їжею, щоби було практично без витрат. Але обов’язково побачити ці чудові безвізові світи. Після першої закордонної подорожі близько півтора роки ми мали перерву. Треба було знайти першу серйозну роботу, щоб можна було продовжувати подорожі. Потім народився Мишко, коли йому виповнилося пів року, він приєднався до наших мандрівок Україною. Паралельно ми відкладали гроші на якусь далеку і велику подорож. Найголовніше у самостійну! Ми вже досить натренувалися у місцевих поїздках та були у тарганстані, оркостані та Єгипті. Начебто все просто. Тоді ще, коли ми брали перший тур до Єгипту, дівчина-агент нам сказала заповітну фразу “Ну а наступного разу летіть уже до Таїланду!”. Ця фраза півтора року так не виходила з голови, що ми так і зробили. Ми пішли в авіакаси і з’ясовували, коли можна максимально дешево полетіти до Таїланду, і де це взагалі) Ось тоді я і з’ясував, що на авіаквитки бувають акції. До вильоту було ще більше трьох місяців, я ночами сидів і вивчав повітряні маршрути та тарифи. Першою знахідкою в інтернеті був Стамбул. Саме є гроші на Таїланд. Думаю, поїздка гіршою не стане, якщо ми з її грошей візьмемо трохи на користь Стамбула. Заодно і Мишко у свої рік і два місяці побачить іншу країну, бо суцільні гори Карпати поки що. Самостійний Таїланд пройшов на позитиві космічних масштабів. Це була справжнісінька пригода. Тоді не було ні GPS, ні електронних офлайн-карт, ні гаджетів. Кожна спроба потрапити на визначну пам’ятку оберталася масою пригод. Ми помітили, що всі пригоди завжди закінчуються добре. Це Азія! Здається, улюблену частину світу ми вже знайшли.
Подорожі та пошуки акцій нас затягли глибоко у свої тенета. Ми особливо й не чинили опір. Далі з’явилася ціла математична наука про те, як із 20 днів робочої відпустки зробити 67 днів закордоном. Як на співбесіді домовитися з начальством про дві відпустки під час випробувального терміну так, щоб не провалити співбесіду. Вже, до речі, у третій компанії так домовляюся. Епічніше було на минулій, тоді я зміг домовитися, що попрацюю на випробувальному терміні 8 днів, потім на 21 день вилечу в Південну Америку, а потім продовжимо випробувальний термін. Загалом про все можна домовитись, головне з розумом підійти до питання.

Під час подорожей у нас із Дашею зародилися свої традиції. Я думаю, вже багато читачів їх помітили, наприклад:

  • У кожному місті, де є Hard Rock Cafe або Hard Rock Shop, ми обов’язково робимо мою фотографію на тлі логотипа.
  • Якщо під час подорожі в горах нам трапляється мітла, то ми робимо фотографію Даші у польоті на мітлі.
  • Існує традиційна фотографія “Я та моя закордонна сім’я”, правда не з кожної поїздки.
  • Під час кожної поїздки зароджується фраза-паразит. Яка неодноразово вживається щодня. Наприклад “А ось Мишку б тут сподобалося” або “А — ось мама з татом би спати не лягали, а залізли б ще на 2 гори!”. Один з найстаріших мемів, що зародилися, називається “Маленька парковочка”. Це коли турист ходить та все знімає на відеокамеру. Почався цей жарт з Таїланду, де один чоловік знімаючи абсолютно все прокоментував “А це маленька парковочка!”. Була така поїздка, де зародилися слова неіснуючої мови для спілкування між собою. Наприклад, під час подорожі якщо припікає сонце, можна просто сказати: “Гре”

Розповіді про подорожі – це ціле мистецтво. Розповіді я пишу ночами, коли Даша вже спить. Але оскільки і самому починає хотітися спати, іноді потрібно кілька тижнів, щоб скопіювати все з голови. На цей момент найдовша розповідь про Південну Америку. Розповідь зайняла 36 сторінок тексту A4, яка сумарно писалася і публікувався 43 години.
Таким чином кожну подорож ми проживаємо двічі, під час подорожі та під час написання оповідання. Насолода під час написання дуже близька до першого. Бо в пам’яті прокручуються всі найкращі моменти і немов ми знову на маршруті.
Досить часто буває навіть втретє – у снах.
Кожна з оповідань (майже кожна) пишеться під певний трек лист. Цей трек лист грає під час написання оповідання щоночі в тому самому порядку. Для написання нової розповіді намагаюся підбирати новий трек лист. Але останнім часом Onuka все частіше з’являється повторно).

Ми з Дашею намагалися залучити до самостійних подорожей усіх наших друзів, які з радістю просили ділитися інформацією про акції. Це все успішно реалізувалося у нашій емейл-розсилці про акційні квитки. Всі бажаючі можуть підписуватися на мою розсилку і бути в курсі всіх акцій, що я знаходжу. Зараз основна задумка оповідань та розсилки полягає в тому, що кожен може надихнутися розповіддю та повторити наші маршрути самостійно без витрат на посередників та туристичні фірми. Чесно кажучи, вже були ідеї проводити безкоштовні семінари про подорожі, але руки ніяк не доходять.
Під час поїздок буває неприємний фактор, такий як крадіжка грошей та попадання на вудочки шахраїв. Це дуже важливий момент, від якого не завжди можна вберегтися. Скільки ти не читатимеш про схеми розводів туристів і крадіжок грошей, ти ніколи не будеш готовий до всіх ситуацій. Це трапляється, як мінімум з тієї причини, що недобросовісний продавець знає, що він хоче обдурити тебе саме тут і зараз. Турист своєю чергою не знає ні дати, ні місця, де саме його обдурять. Як боротися із цим? Якщо під час поїздки ви зрозуміли, що безповоротно потрапили на суму до 100$, то треба робити ось що – забити! І продовжувати подорож як ні в чому не бувало. Неприємний осад з часом піде, але ви нічого не вдієте, не треба себе накручувати. Однак, ваша страховка може покривати подібні ситуації, наприклад, страховка, видана банком при отриманні банківської картки. У нас був рекордний випадок зі страховою компанією, коли страхова компенсація вийшла більшою за вартість самого туру до Чорногорії. Причина компенсації була вагомою – два літаки затрималися в сумі майже на 50 годин.
З цікавого – у нас з Дашею є така одиниця виміру як – подорож до Єгипту. Якщо необхідно визначити доцільність покупки якоїсь дорогої побутової речі, то вартість умовно порівнюється з вартістю туру до Єгипту. Наприклад, купівля машини була оцінена в 7 подорожей. Ми дійшли висновку, що це не рентабельно, краще 7 разів вирушити у подорож.
Мене вже не раз питали, яку лотерею я виграв, що так часто мандрую. Але насправді тут відіграють важливу роль пріоритети у житті. Наприклад, у вас є айфон або машина, і ви курите.
Порахуємо витрати на покупку машини + бензин + страховка + сезонна заміна гуми + ремонт за рік. Яка сума виходить? А якщо спрямувати всю суму на подорожі? За вартість айфона можу відправити у три цікаві та смачні подорожі. Поспілкувавшись із друзями, з’ясував, що куріння часто буває у розмірі пачка на день. Вартість пачки коливається у межах одного долара. За рік це подорож до Грузії, включаючи квитки)
Для деяких груп населення з подорожами взагалі легко розв’язувати питання, все що потрібно, замість азартних ігор чи мережевих пірамід інвестувати у власні подорожі.
До речі, навесні можна злітати вдвох на 7 ночей на ол інклюзив до Туреччини приблизно за 9000 грн (300$).
Дохід безперечно дуже важливий, він впливає на можливості та дальності поїздок. Але здійснити саму поїздку можна зовсім у різних цінових діапазонах. Один наш знайомий зібрав на квиток до Штатів в один бік, взяв подаровані подругою 20$ і відлетів мандрувати практично без грошей. За кілька місяців задоволений як слон повернувся, об’їхавши чималу частину Штатів. Потім проводив ще тренінги, як подорожувати без грошей))) Інші Норвегією з наметом подорожували автостопом.
Але насправді гроші потрібні. Без них закордоном може зовсім не сподобатися.
У студентські часи, взагалі не маючи стабільного доходу, вдалося об’їздити майже всю Україну. Полагодив комусь комп’ютер раз на пару місяців, заробив 200 грн і в подорож! Але тут, звичайно, щастило, що мешкав у батьківській квартирі і не треба було у Києві за оренду платити.
Мої мама з татом цього року в Парижі взагалі примудрилися купити ковбасу, сир, булочки та пляшку шампанського за 7 євро. Зрештою отримали вечерю на двох.
Я це взагалі до чого. Якщо не вистачає сміливості, але завжди хотілося активно подорожувати, то наберіть мене через телефон я з радістю замотивую і розповім, що робити, щоб полетіти)
Друге популярне питання, що це за робота така, де можна весь час мандрувати? А дідусь взагалі висунув ідею, що мене давно звільнили, от і маю купу часу, щоб кататися. Ще хтось помітив, що мені було б без роботи ще легше подорожувати. Але без роботи ніяк. Побутові витрати, розваги та гроші на подорожі. Відпустка планується в такий спосіб, щоб поглинути максимальну кількість вихідних та святкових днів. Якщо взяти 20 днів відпустки, розділити на 4 поїздки і щоразу чіпляти дві суботи та два тижні, то вже отримуємо 36 днів на рік. Це ми ще не зачепили свята та поїздки вихідного дня.
Найкласніші акції та тарифи випадають за 6 – 12 місяців до подорожі. Для більшості людей це стопер. Основна проблема “Я не знаю, що буде через рік”.
Розберімося. Який інтервал був би вдалим? Найчастіше це купити квитки за 2-3 тижні до поїздки. Але й на питання “Що буде через 3 тижні” теж багато хто не зможе відповісти. Що за рік, що за 3 тижні, плани невідомі. Але якщо взяти квитки зараз на подорож через рік, то ви знатимете, що через рік будете саме в цій поїздці, вуаля і плани на рік готові. Ось і відповідь на запитання “Я не знаю, що буде через рік”. Різного роду надзвичайні ситуації можуть траплятися, як протягом року, так і протягом тих же двох – трьох тижнів до подорожі.
Єдиний тонкий момент – це вагітність. За рік можна встигнути народити, а це може справді позначитися на планах.
Якщо попереду весілля, то зміна паспортних даних (за винятком імені та прізвища) безкоштовна практично завжди. Але й із прізвищем все не так складно. У нас є близькі друзі, які частину квитків купили на одне прізвище, а частину на інше з урахуванням весілля.

Ще наші подорожі мають одну спільну мету – побачити весь світ. Принаймні відкриті для туризму країни. За нашими розрахунками це станеться 2033 року. Спочатку цей задум здавався більш нездійсненним. Зараз він здається цілком реальним, і хтозна, може вдасться. Друга поки що нереалізована мрія, це злітати сім’єю в космос на міжнародну космічну станцію. Але як таке реалізувати поки що на думку не спадає. Якщо порахувати необхідний бюджет для того, щоб подивитися всі країни, то такий політ у космос буде коштувати як 475 подорожі з усіма країнами світу. Але побачимо, я думаю, що розвиток космічного туризму не за горами.
Ось така вийшла невелика розповідь про історію наших подорожей. Друзі мандруйте дедалі більше, а ми з Дашею завжди раді допомогти!

18 вересня, 2018

Новий Рік у київському метро!

Довгими зимовими вечорами нас мучило одне й те саме питання, як і де святкувати Новий Рік? Варіант закордону був невиправдано дорогим. Точніше, просто без промо тарифів. На хаті втретє поспіль збиратися якось банально. Потрібно щось свіже, щось нове! 31 число все ближче і ближче, а ніяких цікавих ідей на думку не спадало. Оля з Женею теж перебирали масу ідей як би по цікавому зібратися і відсвяткувати. Вже залишалося кілька днів, і Даша висловила шалену ідею відзначити НР просто у метро. Спершу думка якось не зайшла. Але потім, чим більше про це думаєш, тим геніальніший здається задум. Залишалася доба. 31-го вранці ідея святкування в метро вже безумовно здавалася найоригінальнішою та неперевершеною.

До Нового року 40 хвилин. Ми стоїмо на платформі та аналізуємо поїзди, що проїжджають. Треба було визначити в який поїзд і який вагон сісти, щоб за кількістю народу було затишно. На годиннику 23:41, а значить це наш поїзд! Тут якийсь стрімкий з вигляду мужик, теж проаналізувавши ситуацію, вирішив, що йому треба саме у другий вагон. Нічого, сядемо у протилежній частині. Найближча зупинка була центральною та пересадковою. Переважна більшість з вагону вийшла і сумарно нас залишилося вісім. У нас на все є 15 хвилин, погнали! Першим етапом ми розвішали саморобну гірлянду на поручнях, повісили барвисту зірку.

Встановили ялинку, почали її прикрашати! Один із пасажирів пересів ближче до нас. Парочка з сусіднього вагона стежила за нами, ми махали, щоб вони приєдналися, але ті відморозилися.

Тепер дістаємо цукерки, мандаринки та новорічну шапку із пророкуваннями. Першим я йшов з цукерками і пригощав пасажирів, навіваючи новорічний настрій. Потім кожен мав витягнути з новорічної шапки у Даші передбачення та взяти в Олі новорічну мандаринку. Таким чином ми підключили всіх у вагоні до нашого святкування. Щоправда, один дідусь відморозився, мабуть, не вірив у щирість задуму. Разом Новий рік ми зустріли всіляко: ми з Дашею, Оля з Женею, дівчина з Нігерії, англомовний хлопець зі Стамбула та хлопець із Києва. Двері зачиняються, наступна зупинка 2018-й рік! Зважаючи на все, з них ніхто не очікував, що відсвяткує новий рік, як належить рівно опівночі з мандаринками та шампанським. 3, 2, 1…. З новим роком!

Звук Асті Мартіні, що відкривається, емоції радості, ми кричали привітання українською, турецькою та нігерійською! Дівчина навіть заспівала новорічну пісню англійською. І найефектніше, за правильно проведеним розрахунком цієї хвилини поїзд виїхав на міст і перед нами відкрилися феєрверки Києва, що святкує. Ми раділи та кричали, наш поїзд мчав крізь роки! На наступній зупинці зайшла ще група хлопців та святкування посилилося! Олі навіть подарували новорічну шапочку! Один з хлопців витягнув передбачення, що він знайде роботу і був від цього в екстазі! Цей рік ми зустріли у русі, так його тепер і проведемо! Всіх зі святами!

Якою була Туреччина під час епідемії ковіду 2020

Епідемія відкрила нові можливості для віддаленої роботи, ми взяли пакетний тур до Туреччини і в останній день перебування вирішили залишитися. Це дуже цікавий досвід, яким я обов’язково поділюся після повернення. Зараз я хочу коротко описати чим відрізняється туристична Туреччина до коронавірусу та після.

Тут йдеться саме про Аланію, Сіде та Анталію, Олюденіз і Каппадокію, це регіони, де ми вже встигли пожити:

  • У літаках, громадському транспорті та магазинах потрібно бути в масках. Одного разу навіть поліція заходила з перевіркою до міського автобуса.
  • Багато де є санітайзери для рук.
  • На великих автовокзалах та магазинах перевіряється температура.
  • У готелях урізано або повністю прибрано анімацію та частину плюшок у вигляді ресторанів а-ля карт, безкоштовного морозива тощо.
  • У Каппадокії вже літають повітряні кулі, ціни від 85$ за особу
  • Для іноземних туристів HES код НЕ потрібен для внутрішніх та міжнародних перельотів у Pegasus airlines
  • В аеропортах Анталії та Стамбула всім перевіряють температуру на вході. Стоїть спеціальний апарат у вигляді камери
  • Таксисти дотримуються маскового режиму

Більше жодних відмінностей не спостерігаємо. Міжміські автобуси, юрби людей, екскурсії, вулична їжа, все це без змін. Велика кількість людей кашляє, в автобусах постійно є одна або дві таких людини. В одному з готелів персонал абсолютно не дотримувався гігієни щодо коронавірусу. В іншому ж усі працівники ходять у масках, постійно перевіряють температуру та самі накладають тобі їжу у тарілку. Як показав досвід, наявність температури 37.8 для готелю не є проблемою. Тобі просто порадять покласти мокрий рушник на чоло. Хоча можливо при тривалому утриманні температури, може персонал і почав би вживати заходів. Ми з Мишком по черзі перехворіли на незрозумілу хворобу: один день температура, у мене була втома. Мишко мав нежить і кашель. Знаю, звучить стрімко. Але, на нашу думку, на коронавірус не дуже було схоже.

Про хороше
Зараз тут дуже тепле морько, красиві заходи сонця. На вулицях вдень близько сорока градусів, але до цього швидко звикається, хоча першого дня було бажання назад відлетіти від спеки. Але головне, щоб у готелі чи при апартаментах був басейн. У Пегасуса на місцеві перельоти приємні ціни. Та й пакетні тури зараз справді за низькими цінами. Наш тур на трьох коштував близько 15800 грн. Незабаром прилетять батьки, їхній тур коштує близько 14800 на двох. Головне бути не вимогливими до готелю і розуміти всі ризики, тоді ол інклюзив, море, як пухова ковдра і солодкі кавуни чекають на тебе.

Ужгород 2009

Та у довершенні подорожей цього року ми вирішили відвідати місто далеке та красиве. Цим містом виявився сам Ужгород.

Спочатку ми покуштували чудовий латте за найзаліковішою ціною – 7 грн у затишній кафешці. Прогулявшись центром міста, ми попрямували в сам замок – головну пам’ятку міста. Замок нас одразу підкорив своїми цікавостями.

А Карпати в мініатюрі (аналог нашого Пирогового) підкорив нас не тільки миленькими двориками, але й справжніми вівцями, які вільно гуляли цими двориками – чорною та білою, ми їх назвали Сара та Жорж. Як видно на фотці, вони нам старанно позували.

Далі ми вирішили вирушити подорожувати поїздом дитячою залізницею.

Яка, на жаль, виявилася закритою.
Провівши чудову трапезу в місцевому кафе (ах який там чудовий сир-гриль, а також борщ, кремзлики зі сметаною і банановий човен).
Ми попрямували до озера, яке має дуже цікаву легенду.

Озеро справді перевершило всі наші очікування.
На зворотному шляху до центру міста ми потрапили у чорний квартал. Я навіть не підозрював, що такі райони є в Україні: напівзруйновані крихітні будиночки та натовпи, які з циганською зовнішністю бороздять вулиці цього району. Оскільки це були сутінки, то «наше життя коштувало не дорожче за пісок», загалом, боязно якось там блукати. Ми були неймовірно щасливі за пів години, побачивши маршрутку.
Поїдаючи в китайському ресторанчику смачні запечені фрукти в карамелі і запиваючи це чаєм, ми відчували себе неймовірно щасливими та живими!

Коли ми поверталися поїздом додому нас підкорив Чоп.

Стиляги у Вінниці

Пройшли чергові гастролі гурту Strooks. Цього разу виступали у Вінниці на Бродвеї, куди приїхало багато стиляг із різних міст. 

Ендрю та Дарця 

Дарця та Гламур

Донецьк. Зона підвищеної радіоактивності

Ніколи не думав, що там, за огорожею, де колись ще було звичайне спокійне життя, таке ж звичайне як і скрізь: та ж трава, ті ж дерева, така ж земля, але це тільки обман ока, адже відомо, що сунувшись не в ті кущі, що треба, або піти не тією стежкою, що вказана в струксоводі, можна отримати смертельне опромінення. Щодо аномалій завжди думав, що це вигадка у грі, але виявляється справді, коли в якомусь місці рівень радіації більший, ніж там, де ти стоїш, перепад можна побачити очима. На прохання провідників ніхто не став ризикувати торкнутися цього цікавого природного явища.
Найважча частина зони це був ізотоп, це дуже велика гора, на вершині якої від підвищеного потоку радіоактивних частинок починається слабке гудіння у вухах.
Подорож дуже сподобалася, було реально круто.
Завжди мріяв поюзати лічильник Гейгера.

Тернопіль 2009

О, як я люблю подорожувати.

Тернопіль — це одне з найкрасивіших міст України, маленькі вулички з невисокими будинками, безліч красивих парків, у яких за огорожами живуть олені, та ставків з барвистими переправами через них. Але мета поїздки полягала у відвідуванні музею – ресторану “Старий Млин”, вже кілька років я мріяв скуштувати їх фірмовий борщ у глечику зробленого із хліба. Дивлячись на велику кількість борщу, ми з Сонечком засумнівалися в замовленні ще більшої печені у пательні, яка виявилася справді величезною, АЛЕ Український менталітет подужав, і ми з усім впоралися. Також виправдала всі очікування піцерія “Фламінго”, в якій піцу роблять у справжній печі на дровах.

Побувши у місті 11 годин, ми поїхали до нашого з Дашею улюбленого Старокостянтинова (Хмельницька область), де провели ще два дні запланованої подорожі.
І якщо мене запитати, яка наступна мета, то я відповім Ялта!!!!
Не рахуючи село Бобрик.

Тернопіль 2011

16,5 години ми провели в цьому чудовому містечку. 

Прогноз обіцяв дощі, але ми обіцяли сонце, і воно було весь день😊

Ранок почався традиційним поїданням пиріжків з гарячим шоколадом, в одній кафешці. Після чого ми вирушили до парку, обчислювати на якому ж озері сталася пам’ятна подія рік тому, коли я зробив Даші пропозицію від якої вона не змогла відмовитися). Лебеді у вольєрах були дуже раді нашому приїзду, і побігли до нас.

Тільки гордий пелікан сидів у далині і чогось виловлював у воді. Після того як ми скуштували піцу по-українськи, та ще й з соусом, який викликає пожежу в шлунку, усю цю справу ми утрамбували кілограмом полуниці, жменею черешні та склянкою суниці. Потім ми били молотком по ховрахах. Двічі поспіль, побивши рекорд та вигравши додаткові ігри. У ховрахів боліли голови, а в нас руки😊. Дуже душевно поплавали на катамарані по вузеньких річках парку, які раз у раз спліталися і розділялися. 

Іноді по дорозі траплялися мости, доводилося добре пригинатися, щоб пропливти під ними. Загалом, міні-Венеція))) 

Бачили дуже багато весіль, загалом дуже багато, цією фразою неможливо описати ту кількість. Увечері сиділи у Старому Млині. 

День пройшов дуже приємно та душевно.

До поїзда буквально заповзли від втоми.

Ялта 2010 (Піратська легенда)

У ранковий час наша шхуна причалила до Сімферополя. Зустрівши решту піратів, київська делегація рушила на пошуки галери, на якій можна дістатися Порту, знайшовши гідну галеру, ми записалися в команду до капітана, заплативши йому по 12 піастрів. Зануривши два ящики презервативів (6000 штук) і захопивши мозок кепа, на судні було встановлено піратський прапор, а сам капітан з радістю одягнув піратську трикутку.

Київська делегація (По центру кеп)

Настрій зашкалював, піратські пісні лилися на всю, а коли кеп передав штурвал до рук Скаженої Малої, я зрозумів, що Ялта цього року перевершить себе. Причаливши до порту, капітан був нагороджений коробкою на 100 презервативів. 

Вселившись із чотирма розкішними піратками в піратські хороми, ми з Екліпсо вирушили гуляти в порт, виглядати собі портових на ніч.

У порту активно просувалося будівництво піратського корабля із 900 чорних А4 аркушів, склеєних піратським скотчем, на запитання перехожих ”А що це буде?” відповідали, що тут буде гра в шахи, але поки що ми закінчуємо чорну клітинку.

Під час будівництва корабля я вирішив влаштувати дуель Вассерману, на жаль, мій гак виявився коротшим за його шпагу, але на щастя Екліпсо засадила йому під ребра кілок, який мені дала в дорогу Піратська Лісупешичка. Збудувавши наш корабель, ми вирушили нападати на моряків, які грали з портовими повіями. Була різанина… багато моряків було пущено на корм акулам, а їх нутрощі на підтяжки. Загрузивши дівчат портової поведінки на наш чорний корабель, ми вирушили гуляти на берег, була традиційна гра у слона, а також відкриття сезону купання. Веселились весь вечір у Портовому місті, потім вирушили на нічліг до наших палат.
О 6:00 (по старому о 5:00) Ми з Екліпсо пішли зустрічати піратський світанок і снідати в МакПірат. Погулявши Лівадією, ми повернулися в порт на чаювання.

О 12:40 я захопив із собою невелику піратську зграю, і повіз на екскурсію, яку проводив сам Дейві Джонс, тобто я…

Улюблена староста

Чесно кажучи, важко словами передати, як там було добре, це, безумовно, був найкращий із чотирьох виїздів.

Крим 2011. Подорож до сонця

Передісторія:

Всі поїздки в Ялту це весела і незабутня подія, але ця була дуже категорична!!!

І так, наша розповідь називається – “Подорож до сонця”
Пункт призначення: Ялта-2011
Місія: Побачити сонце
Справжня місія: Втратити мозок тим, хто ще не втрачав
Склад делегації:
Чудовий: Сталкер
Прекрасна: Дарця
Міс Літл-Міракл 2007-2011: Лесайп
Його категоричність: Зе’Перевера
Володарка всього цікавого та нестандартного: Сестра Сталкера
Вітьок, який просто: Вітьок
І індуський мексиканець родом з Канади, що їде в Одесу через Ялту, перетинаючи Партеніт, але навчається у Німеччині: Габрієєєль!!!
А також одна дуже позитивна людина, але про це пізніше 😊


Подорож до сонця
    

Густі хмари огорнули півострів, підкреслюючи всю серйозність і таємничість поїздки. Суворий погляд ЗеПеревери холодно дивився вдалину з маршрутки. ЗеПеревера був дуже категорично-нейтральним по життю і ні з ким ніколи не йшов на контракт. В інституті його завжди боялися викладачі, навіть більше ніж Бздудіка. Лесайп тим часом писала таємну смс-шифрограму Сталкеру. І ось вона, Ялто! Все було б нічого, якби нам не запропонували хату за 20 грн з особи. Почувши ціну, холодний страх пройшов по моїй шкірі. А Лесайп провела різко пальцем по горлу, що означало “Ми господаря по горлу і в колодязь!”. Кафе Бузок радісно зустріла нас металевим замком, а Жінка у чаях Криму традиційно своєю цегляною усмішкою. Загалом місто добре приготувалося до нашого традиційного приїзду.
І ось воно наш порятунок мозку – Індус! Який не знаючи мови кудись наївно йшов.
Через 5 секунд він був нещадно завербований у наші ряди. Вирок виконала безпристрасна Лесайп.

Безпристрасна Лесайп

О 16:00 на площі з’являється людина з ананасами, і звісно всі бомжі підриваються і біжать за ним. Бідолашна людина поспіхом розкидає ананаси, а мобжі їх нещадно розривають. Скупа сльоза скотилася з лівого ока ЗеПеревери, а у мексиканця мозок почав йти з орбіти.

Смакота

Сталкер прийняв холоднокровне рішення вирушить зустрічати світанок, на що ЗеПеревера категорично заявив, що він за ніч добре подумає над цією пропозицією. О 05:00 холоднокровний голос заявив: “Я добре подумав — не йду!”
Ранкове сонце окинуло нас своїми промінчиками, а Сестра Сталкера пішла плавати. 

Сонце пішло назад у густі хмари… Сонця немає! Наша місія зазнавала поразки, команда можливо готує саботаж. Чудовий Сталкер твердо заявляє, тримаємо курс на Партеніт, там буде сонце! Його пишність чудово розумів що за найменшої помилки, команда його з’їсть як ті ананаси. Пояснивши Канадцю що він їде до Партеніту ми поїхали до міста сподівань. Яскраве сонце освітлювало нас своїми променями, а ми насолоджувалися істинно весняною погодою на горі Сові.

Але і тут Лесайп не уникала концепції і попросила в іноземця ніж, пояснюючи тим, що нам потрібно відкрити печеру. Мозок іноземця зазнав поразки.

Обід чемпіонів)

На цьому радісному місці ми розлучилися з командою і вирушили далі.
Залишивши територію Ялти, я вже почав з нетерпінням чекати наступної поїздки до Ялти.

Його суворість

Алупка

Парк Алупки радісно прийняв нас. Парк справді шикарний, чимось схожий на Умань. А Воронцовський палац радував нас своєю красою. Лебеді у синіх озерах весело нам воркували та вимагали їжі 😊

Лавровий король
Зайка на тлі Воронцовського палацу


Місхор

У Місхорі крім невеликого парку та русалки у воді нічого не виявилося, проте недаремно поїхали)
Зловивши машину на трасі ми вирушили до Балаклави.


Балаклава

Оселившись ми вирішили підкріпитись. Нашому погляду підвернулася Кафе “Рибка”. Відкривши двері і побачивши найстрашніший гендель ми зрозуміли, що помилилися дверима. Але господарка розливайки вибігла за нами і наполягла на тому, що ми повинні там залишитися, і нас смачно нагодувала. Ми вилізли на найвищу гору Балаклави, звідки відкривався чудовий краєвид на місто та бухту.

Балаклава

А у проти ядерній базі підводних човнів нам розповідали різні цікавості.


Севастополь

Севастополь ми обійшли вздовж і впоперек. Поплававши на морській екскурсії військовими флотами. Ми вирушили дивитися панораму та діораму міста. Запізнившись у кінотеатр на початок фільму, ми тихенько залишилися в залі і на наступному сеансі побачили початок, що не встигли побачити.

Мис Фіолент

ААААА! Це справді дуже красиве, дивне і незвичайне місце, починаючи з кольору моря, закінчуючи красивими скелями. Дякую Кет за те, що порадила. Якби мене запитали що це за місцевість, я б подумав що це Бразилія.

Мис Фіолент

Херсонес

Це місто дійсно стародавнє, залишки вуличок та будинків третього століття до нашої ери дійсно заворожують. Дзвін із Нотр-Дам де Парі порадував нас своїм дзвоном.

І ось здавалося б і кінець подорожі, але, на щастя, у квитках виявилася помилка, їх довелося здати і вирушить до:

Співаю однойменну пісню

Місто, про яке оспівано стільки прекрасних пісень виявилося справді цікавим. Вузькі вулички, не нашої національності люди, і все таке дивне-дивне. Було відчуття, що ми дійсно потрапили за кордон. Покуштувавши справжнього східного меню в кафешці і прихопивши екскурсовода ми вирушили дивитися печерний храм та інші будинки, які збудовані всередині скель.

Бо на Ханський палац у нас залишалося дуже мало часу, а саме 10 хвилин. Нам довелося добре побігати, детально вивчивши всі пам’ятки, на які потрібно витратити години дві. Все запам’яталося, а Крим залишив дуже яскраві враження про себе.

Тут ми жили