Леголенд у Біллунні

“Кохана! Де мої штанці?” Якщо ви раптом знаєте звідки ця фраза і до чого вона, то вам неодмінно треба полетіти до Леголенду. Якщо ви, так само як і ми, цю фразу раніше не чули, але любите парки розваг, тоді план такий.

Перший вечір: Дивитеся родиною Lego Фільм.

Другий вечір: Купуєте квитки до Біллунну на два дні. Попередньо перевірте, щоб Леголенд працював.

Третій вечір: Дивитеся інші частини Lego Фільму і морально вже передчуваєте майбутню подорож.

Час ікс: Літаєте на триповерховому дивані рятуючи всесвіт! З повним зануренням у тривимірну подорож навіть без 3D-окулярів.

Цікаво? Але як у всіх добрих казках, тут є одна страшна таємниця, Біллунн це Данія. А отже шанс зловити максимально депресивну погоду тут на максималках. Але якщо прийняти цей факт заздалегідь, то просто порадієте зайвий раз, що вам не жити в цій країні і натомість ще більше полюбите свою рідну країну. Рейси у Ранейра максимально комфортні і схоже підлаштовані саме під Леголенд. А враховуючи, що парк розваг знаходиться за чотири кілометри від аеропорту, то це ідеальне поєднання із вечірнім рейсом. Ми прилетіли ввечері, треба було встигнути на автобус з аеропорту, щоб не чекати 45 хвилин. Коли ми заскочили в автобус, то водій повідомив, що квитки треба йти купувати в аеропорту або в додатку, а автобус через дві хвилини їде. Мені потрібна була тільки назва автобусної фірми, за дві хвилини я встиг завантажити додаток, обрати квитки, зареєструватися і проплатити їх. Ось він багаторічний досвід роботи з інтерфейсами різних програм!

Інші ж пасажири пішли в аеропорт і пропустили цей автобус. Ми поїхали заселятися у сусідньому містечку Вейле. Холодне, мокре, суворе, зимове і вічно траурне Вейле зустріло нас густою ніччю. Доки ми йшли до апартаментів, то проходили через місцевий ресторан, всередині якого була повна посадка. Трапеза виглядала наче в бібліотеці із дуже суворою бабусею-наглядачем. Добре хоч в ресторан нам не треба було, а то б ще місяць цей світ бачив би у синіх тонах. Ми прийшли до свого будиночка, господиня нас провела всередину і сказала “Слава Україні”! Ми почали чаювати у себе в кімнаті, а вона нам принесла смачного печива і побажала скорішої перемоги. Попри всю суворість Данії, всередині будинку було дійсно дуже затишно, все було вінтажним і цікаво виглядало. Ми жили на підвальному поверсі, наші вікна були як раз в рівень з землею, тож ми бачили як маленькі рослинки під світлом ліхтарика коливаються хвилями на холоді. Ці спогади у мене викликають тепло та затишок.

Вейле

Оскільки житло в Данії дуже дороге, тож чим ближче жити до Леголенду, тим дорожче. Щоб забронювати житло за максимально людську ціну, ми поселилися в околицях сусіднього міста, тому зранку та ввечері на нас чекає довга прогулянка до міста і назад. Містечко невелике, і вдень навіть не так траурно виглядає, як ввечері.

Ми походили по музеях: мистецтв та Kultur­museet. Музеї дуже якісні, інтерактивні. В першому, окрім картин, дивилися на старовинні речі вікінгів, унікальні величезні золоті монети, в другому ще цікавіше – тіло жінки, яке збереглося в болотах протягом 2500 років. Додали культурної нотки в нашу поїздку. В місті доволі мило можна погуляти кілька годин і як приємний бонус – сходити на суші у форматі традиційного шведського столу.

А для справжніх поціновувачів гастрономічної подорожі є порада – купити у маркеті велику коробку тірамісу і ввечері її за раз з’їсти. Така коробка обійдеться за ціною звичайної порції тістечка у кафешках інших країн. Окрім гастрономічної складової, є ще одна приємність у Вейле. У сусідньому парку на мандрівників чекають цілі сімейства оленів.

Їх тут така кількість, що вистачить на всіх охочих, досвід дійсно класний. Олені себе почувають тут зовсім вільно і можна підібрати собі оленя на свій смак, будь-якої масті чи форми ріг. По дорозі до парку відкриваються гарні краєвиди на сучасні будівлі, які віддзеркалюються у воді, а якщо бути точним, то у воді фйорда.

По правді, це всі доступні розваги у місті, хоча ні, є ще одна – ресторан високої кухні з настільки високими цінами, що я цілком серйозно ніколи не думав, що такі ціни за їжу існують. Мені ще нещодавно здавалося що 20 євро за маленьку баночку трюфельної пасти це багато…

Але повернемося до основної цілі.

Леголенд

Багатокілометрова черга починалася далеко-далеко від входу. Але на наше щастя від входу не у Леголенд. Це була зима, в Леголенді несезон, парк розваг зараз працює тільки по спеціально визначених днях. І судячи з кількості людей, про те що Леголенд працює взимку знало приблизно кілька десятків людей, включаючи нас. Навіть місцеві були впевнені, що парк розваг взимку взагалі не працює. Але ж куди ця неосяжна черга? Може і нам туди треба? Доки ми намагалися знайти кінець черги, то встигли навіть знайти великий термос з безкоштовною кавою, для фанатів. Це виявилася черга в Lego House, тобто в Лего музей. Може ми щось переплутали, бо в Леголенд зараз в черзі рівно п’ятеро людей включаючи нас, а тут я не знаю скільки сотень. Ми запитали когось із черги, що відбувається, на що отримали неочікувану відповідь, що чоловік сам здивований, що тут така черга, в якій він стоїть вже не першу годину. Найбільш просунуті фанати навіть зі стільцями. Так, запитаємо ще когось. Місцева мешканка нам пояснила дві речі, що вони всі фанатіють за тематикою лего і що сьогодні той день, коли музей Лего буде продавати унікальну лего-качку, яку продає раз на рік.

– Тобто в парк розваг всьому цьому натовпу не треба взагалі?

– Ні, тут всі прийшли за качкою!

Я вже сам не був впевнений, що мені не потрібна та качка, бо люди прийшли займати чергу за три години до відкриття. Добре, зарядилися кавою, тепер можна йти в парк розваг.

Сказати, що цей парк розваг сьогодні відчинили спеціально для нас – нічого не сказати. Це був початок грудня. В середньому черга на атракціон складала три людини включно з нами. Тобто атракціони дійсно запускали спеціально для нас. Ми навіть заради цікавості завантажили додаток паризького Діснейленду, щоб порівняти розміри черг. В Діснейленді черги в цей день були приблизно на одну – дві години довше…

Тож в котрий раз Діснейленд упевнено продовжує тримати останнє місце в нашому рейтингу парків розваг. З мінусів подорожі в несезон, це те, що не всі зони відкриті, але особистий парк розваг – це мрія всіх дітей. Ми почали з рол-костера, проїхали приблизно 5 разів поспіль.

Але вирішили дати працівнику теж відпочити, тож пішли досліджувати, що ще є на території. Далі на нас чекав персональний багато-D кінотеатр і багато дійсно прикольних атракціонів. З часом таки почали з’являтися люди, але на середню чергу це так і не вплинуло, бо схоже атракціонів і розваг тут було усе одно більше кількості людей.

Один із наших улюблених атракціонів в парках розваг, це коли ти стріляєш бластерами по монстрах, заробляючи бали. Потім можна помірятися у кого більше балів. На цей раз ми тут відвели душу на повну. З кожним колом все більше і більше відточуючи майстерність. Я впевнений, що ми тепер можемо сміливо летіти в далекі галактики, щоб давати відсіч інопланетянам.

Потім ми підійшли до атракціону що мав вигляд доволі екстремального і скоріш за все із вільним падінням. Ми запитали працівника, наскільки він швидкий, на що отримали відповідь, що все залежить від нас. Цікаво. Коли ми сіли на сидіння, то з’ясували що маємо себе підіймати до гори за канати самі))) Я б сказав атракціон напівавтоматичний, але було радісно на перегони підіймати себе, я навіть нарешті повірив в силу своїх зламаних рук!

Але головний атракціон на нас чекав попереду. У наступному реченні є невеличкий спойлер. На нас чекав дуже крутий політ у віртуальній реальності, без 3d окулярів на справжньому триповерховому дивані, саме для розуміння важливості цього атракціону я і раджу подивитися Lego Фільм до відвідування парку!!! Нас Леголенд настільки захопив, що ми навіть вирішили політати на літачках що обертаються по колу.

Я завжди думав, що це сильно захитує і не ризикував, але фішка як раз у відцентровій силі, тобто твій організм майже не відчуває, що його перевертають догори ногами. Від парку без черг ми отримували максимальну віддачу. Коли вдосталь накаталися, то настав час подивитися, що ще тут є цікавого. Тож далі ми їхали на поїзді із лего, піднімалися на оглядову башту – 360 градусів, плавали навколо світу на лего-човні, гуляли по мініатюрній лего-Європі і навіть відвідали справжній лего-океанаріум.

Добре що лего-рибки не кусаються. Далі нас чекав лего майстер-клас. Ми робили схоже дуже відомий місцевий символ у вигляді сердечка. Інструктор був трохи здивований, що ми не знали куди саме треба додавати візерунки. Бо схоже місцеві з дитинства це знають)))

Потім ми на легоконкурсі побудували новорічну ялинку! Вже стало зовсім темно і пора було летіти додому. До аеропорту пішки менш як годину, тож дуже зручно, що не треба бронювати готель на останній день, а це ще один приємний бонус. У підсумку скажу так, якщо ви не фанат лего, то злітайте в цей парк і ситуація легко виправиться😊

Копенгаген


Заключна десята подорож 2018 року випала на Копенгаген. Це були, напевно, найболючіші по перенесенням квитки. МАУ примудрилися двічі протягом останніх двох місяців скасувати цей рейс. У результаті одноденна поїздка до дуже дорогої столиці переросла у дводенну, а потім у півтораденну з двома нічними готелями. Загалом 2018-й рік встановив абсолютний рекорд щодо кількості скасованих рейсів та проблем з готелями. Кожна друга поїздка зазнавала значних змін у маршруті. Але страховка була тільки одна і вичерпана ще на перших поїздках) Причому я помітив, що скасування рейсу найчастіше відбувалося в діапазоні 6 – 2 місяців до вильоту. Коли нам з Дашею на телефони синхронно приходила смс, ми вже розуміли, що вона від МАУ і зараз почнуться чергові клопоти) Але це можна віднести до категорії “приємний клопіт”. Все-таки для себе коханих намагаєшся. Готелі за рік теж відзначились. Техпідтримка букінгу, напевно, мене скоро по голосу впізнаватиме. Але усі задумані подорожі відбулися і план несподівано перевиконувався, в результаті цього року ми провели в подорожах два місяці і два дні.

Одноденна поїздка до європейської столиці набула жанру “пригоди” прямо в аеропорту Борисполя. Спочатку у Даші випала мобілка при виході з таксі, і машина поїхала разом із мобілкою. Таксист довго не міг узяти слухавку, бо виїхав на трасу. Благо, нас час до вильоту не тиснув. Зрештою зробивши коло, чоловік привіз нам телефон. Як на кращих виставах ситуація з телефоном була просто розігрівом перед подальшими фейлами. Я успішно пройшов рамку, а наші речі на рентгені в офіцера викликали невдоволення. Він одразу повідомив, що ми перевозимо заборонені предмети. Я, звичайно, був дуже впевнений, що в мене все під контролем і з усмішкою заперечив, що в мене точно нічого забороненого немає. Чоловік, посміхаючись, запевнив мене, що за досвід роботи на рентгені він бенгальські вогні ні з чим не переплутає. Попросив мене дістати їх із кишені. Даша здивовано дивилася на мене не вірячи, що я зараз справді з кишені дістану бенгальські вогні. Я ж почував себе, як на виставі у фокусника перед здивованою публікою, коли після магічного обряду я маю дістати щось не уявне у себе з вуха. Коли я дістав пачку, прикордонник зробив переможний вираз обличчя, а я зрозумів, що після вчорашнього ліплення сніговика забув їх у кишені. Це добре, що ще хлопавки вчора всі відбабахали. Єдине, що я зреагував сказати працівникові, передаючи бенгальські вогні – “З новим Роком”😊
Шоу з фокусами тривало, у наступному номері у Даші випарувалися рукавички, і Даша пішла на рамку, що знаходилася на вході в аеропорт їх шукати. Поки я чекав на Дашу, офіцер продовжуючи шоу, каже: “А тепер викладіть ножиці, будь ласка!”. Якщо мені здавалося, що після ситуації з бенгальськими вогнями більш соромно бути вже не може, то тепер я боявся спалахнути у хлопця на очах. “Еее, але в мене немає ножиць…” Але після ситуації з вогнями я вже не говорив так впевнено. До того, фокуснику видніше, що далі буде в номері. Ми з ним почали шукати ці зламані ножиці. Але чи то фокус не вдався з першого разу, чи ножиці ще не матеріалізувалися. Спроби пошуків зазнавали фіаско. Але якщо офіцер не помилився щодо вогнів, то визначити ножиці — це дитячий садок. Поки шукали ножиці, я знайшов рукавички) “Так, давайте сканувати ваші речі частинами”. Методом поділу пошуки звузилися до одного пакету. Це був пакет з одноразовими тапками. Маестро легким помахом руки дістав ножиці з капців.
Якраз підійшла Даша, я стояв із винним поглядом щодо рукавичок. Але після цього настала черга Даші пояснитися про ножиці в капцях. Ми вирішили, що ми квити в цій усій неймовірній і безглуздій ситуації. І як у найкращих виставах – фінал. Чоловік каже мені, не забудьте ваш ремінь та телефон. Але мій ремінь та телефон при мені. “А це чиї?”. Інший митник сказав, що це речі кучерявого хлопця, якого перший митник щойно перевіряв. Але митник заперечив, що він не перевіряв жодного кучерявого хлопця, бо весь час порався з нашими ножицями та вогнями. Тепер збентежено стояв найвпевненіший серед нас трьох перевіряючий фокусник. Хто б міг п’ять хвилин тому подумати, що у всій історії з мобілкою, рукавичками, вогнями та ножицями потерпілим виявиться кучерявий хлопець із мобілкою, вірніше вже без мобілки.

В місто!

У Копенгаген ми прилетіли пізно ввечері, погода напрочуд була теплою. На вулиці було кілька градусів тепла і не було вітру. До нашого готелю ми пішли близько трьох кілометрів. Частина шляху була вздовж приватних будиночків, ми йшли і заглядали, як у кого прикрашена територія до різдвяних свят. Хтось гірляндами все завісив, хтось кактус вбрав. Новорічна атмосфера просто витала в повітрі. Більше хотілося одразу до міста їхати, ніж іти спати до готелю. Але треба виспатися і з ранку в дорогу. У мене з собою була розпочата упаковка сиру, яку треба було до ранку протримати в холоді, питання вирішили інженерним шляхом – повісив упаковку зі зворотного боку за вікном готелю. Головне було вранці про нього не забути, щоби сир нікому на голову не скотився по черепиці. На ранок сирок був якраз. Окрім сиру у нас собою було повно провізії, у найдорожчі країни летіти без своїх сніданків небезпечно) Тепер треба на метро доїхати до центру.

Автомат із продажу квитків, мабуть, думав, що ми хочемо купити весь поїзд разом із водієм. Такс, невже до центру не можна доїхати дешевше. Кого б спитати, поряд стояла дівчина з Індії, яка також не могла повірити цифрам на екрані. Зайшли до сусідньої крамнички, продавець нам пояснила, що дешевше ніяк не вийде, але при цьому вибила нам квитки з каси трохи дешевше, ніж в автоматі. До центру доїхали хвилин за 20 і зробили невдалу спробу заселитися до другого готелю раніше. Але готель у нас погодився залишити речі до чекіна за гроші. Що ж у цих скандинавських країн все за гроші. Недалеко від готелю розташувався гарний на вид парк з атракціонами.

Вхід до парку коштує по 120 крон з особи (по 16 євро) плюс за кожен атракціон ще потрібно платити. Мабуть, не так нам і треба в той парк. Центральна вулиця і площі вже прикрашені новорічною атрибутикою, а в Хард Року на барабанах сидить сніговик. Наскільки весело в пропущеному парку ми так і не дізнались, натомість у великому лего-магазині було весело. Багато інтерактивних розваг та неймовірних постатей з лего, особливо мені сподобалася велика картина.

Серед купи монументальних пам’яток центру знайшлася вежа з безкоштовним оглядовим майданчиком нагорі. Тут було несподівано, зазвичай у Європі парки безкоштовні, а оглядові майданчики ставлять ціну по повній, але тут все навпаки) Що мені сподобалося в Копенгагені це масивні димні заводи на тлі гігантських вітряків.

З одного боку, начебто екологічна електрика і таке інше, і тут же поруч із труб вириваються клуби диму. На тлі похмурого неба це виглядає як спеціальна інсталяція в музеї антиутопії. Заводи з трубами під час прогулянок неодноразово траплялися на очі і чомусь у мені це справді породжувало загадкові та позитивні емоції. Напевно, дим проходить сотні фільтрів і не є таким шкідливим як здається.

Християнія

Серед столиці Данії розташувалася невелика незалежна держава Християнія. До Християнії від центру йти близько пів години. Ми ходили не через офіційний вхід, а вздовж мальовничого озера. Часом, крім раннього зимово-озерного аромату, пробивався запашок трави. Згодом почали з’являтися жваві вулички, і ми зрозуміли, що вже майже на місці.

Все почало ставати святковим та новорічним. Тільки зробили перше фото, як до нас підійшли чоловіки та пояснили, що фотографувати не можна. Ми трохи здивувалися, але гаразд, ваша держава – ваші правила. Цікаво з чого це? Але пройшовши ще кілька кроків питання розвіялися в повітрі так само легко, як і чисте повітря в серпанку від трави. Трава тут продавалася в прямому сенсі кожні 5 метрів. А щоб приваблювати відвідувачів косячки на прилавках легко підпалюють. Уздовж вулиці розташовані комори, в яких магазини або паби. У пабі дим настільки густий, що моя спроба походу в туалет мало не закінчилася польотом на космічній сові в далекі галактики. Причому контингент тут не лише молодий, а й люди похилого віку. Але ось, що всіх поєднує, всі сидять задоволені, жодного сумного. Ще багато, де наклейки, що зображають жінку, що б’є поліцейського. Амстердам тут вочевидь відпочиває. Ми з Дашею дуже проти подібного способу життя і наркотиків, проте хочу зазначити, що атмосфера тут дружелюбно-позитивна. Один із корінних африканців запропонував мені щось у нього на розкладці купити. Я не знаю, що саме це було і що з цим робити, але схоже було на халву. Сказати, що Копенгаген нас здивував нічого не сказати. Що ще тут є цікавого? Величезна комора з наклеєною здоровою циркулярною пилкою. Ну, там вже явно щось цивільне. Зайшли усередину, виявився будівельний магазин. Не цікаво. Давай далі. А далі нас чекала така сама черга, як у фільмі “Євротур” була у Лувр. Даша на всяк випадок навіть стала в чергу, а я вирушив у нескінченний похід до кінця черги, щоб дізнатися, чи варто стояти. Дні змінювалися ночами, місяці роками, імперії відроджувалися і гинули в лабіринтах часу, правителі сходили на трон і по-зрадницькому скидалися, а я все йшов уздовж нескінченної черги. Але он він, кінець! Черга обривалася біля входу до чергової комори.

Що ж там таке загадкове і привабливе. “Новорічний ярмарок” відповів мені хлопець. Я уточнив, невже всі ці люди стоять лише заради ярмарку у такій черзі. Хлопець мене запевнив, що це дуже відомий ярмарок, а черга пройде буквально за десять хвилин. Ми в чергах зазвичай не стоїмо, але тут уже цікавість взяла гору. Я пішов назад у безкінечний похід. Ярмарок виявився дійсно прикольним, він як мінімум відрізнявся від трафаретно зроблених ярмарків у центрі Копенгагена, було багато хендмейду, оригінальних та незвичайних речей.

Вечір вже зовсім наближався впритул і треба було вирішити питання з обідом. У дорогих країнах головне знайти ресторан із системою “All you can eat”. Один такий перебував у центрі, можна, звичайно, доїхати на метро, ​​але ми хлопці браві, пішки весь Копенгаген здолаємо. Ресторан називається Dalle Valle до 16:00 ціна буфету 89 крон (12 Євро). Нам дуже сподобалося, ми перепробували усі національні та не національні страви. Коли на фуршеті страва закінчувалася, на її місце ставили зовсім іншу. Одне тільки філе червоної рибки фаршироване філадельфією чого тільки вартувало! Увечері було особливо приємно дивитися випуск Орла та Решки в Копенгагені, коли там у найдорожчому ресторані куштували ті самі страви, що були у нас сьогодні на шведському столі.
Вздовж нічних озер, ми йшли на відпочинок у наш номер. Після такого бенкету просто фізично необхідно було полежати. Ліжка у нашій кімнаті були у вигляді кают корабля. Перепочили 30 хвилин у каюті і знову в бій!

На цей раз ми вирішили пройти абсолютно всі головні озера міста та дістатися фортеці. Хоча дорога була далека, ми все-таки вирішили зробити цей похід. Надвечір було не так тепло, але бажання дістатися фортеці зігрівало нас зсередини. В одному з китайських ресторанів крутили мультик про жінку та живий рисовий пиріжок бао. Мультик нас настільки зачепив, що ми стояли біля входу і не могли відірватися від сюжету. Ми переживали разом із пиріжком усі складнощі та перемоги, які він долав! Мультик крутився по колу, ми його переглянули кілька разів. До замку було йти ще далеко, але такий мотивуючий мультик! Пиріжечок зміг пробитися, тож і ми зможемо дійти. Тепер нас точно нічого не зупинить.

Ідемо до замку. Замок знаходився за подвійним кільцем із ровів у вигляді зірочок. Перебралися на перший зірковий острів. Темрява тут непроглядна. Замок виглядає зовсім закритим. Але не дарма ж ми весь цей похід затіяли, ідемо до кінця. На закритість замку ще натякали чоловіки, що гуляли з ліхтарями і зброєю по той бік рову. Трохи поблукали і знайшли перехід на бік фортеці. Вже практично без надії потрапити всередину, ми перейшли безлюдний міст. І, не повірите, для справжніх поціновувачів цей замок відкритий до пізнього вечора! Усередині було так само безлюдно! І ще тільки десь чоловіки з автоматами блукають. З одного боку наче ворота відкриті — заходь хто хоче, але в той самий час складається почуття, ніби нас тут і не чекали. Ми невпевнено пішли темними вулицями. Зловісна ніч огортала нас крижаним диханням. У центрі замку стояла вбрана ялинка, прив’язана до двох гармат. Ну ніби до ялинки дісталися, можна й завертати назад. Десь у темних закутках почулися кроки військових зі зброєю. З протилежної вулиці яскраво світячи фарами промайнула машина по мощеній дорозі. І фари здавались такими без життєвими. Так! Нас тут явно не чекають, ми розвернулися на 180 і поспішили до виходу.
Десь на причалі онлайн карта показувала туристичну позначку у вигляді фотоапарата. Що ж там може бути? Цікавість взяла вгору, і ми пішли вздовж моря довжелезним причалом. Заводи вивергали все більше і більше диму, здавалося, що важкі хмари диму скоро обрушуватимуться на все місто.

Дорога до мітки виявилася дуже довгою, але місто ніби приготувало для нас точку передиху. Це були двері зі сходами між двома рівнями парапету. Під час спуску ми виявили два шикарні теплі крісла гойдалки в підвальному приміщенні. А поряд ще й двері до безкоштовних туалетів. Це було саме те, що нам треба. Крісла немов обіймали нас. Було тепло та затишно. Ми просиділи близько 15 хвилин, як одна з таємничих дверей відчинилася і з неї вийшов працівник. Чоловік здивовано подивився на нас і поцікавився, що ми взагалі тут робимо? У мене до чоловіка було те саме питання, це була настільки околиця міста, що людей тут навіть на горизонті не було видно. Він нам пояснив, що йому треба на ключ закрити цю чудову лаунж зону і дав нам ще 5 хвилин погрітися. Ми продовжили наш маршрут до таємничої мітки. На шляху нам попалася статуя русалки, але не тієї, що відома тут, а радше пародія-карикатура на неї. Потім траплялися ще досить цікаві скульптурки і коли до мітки залишалося буквально кілька метрів, ми зрозуміли, що прийшли в нікуди. Це як у тому анекдоті, де копаючий за вказівниками колодязь хлопець знайшов записку, “А тепер спробуй вибратися”. Так і у нас розпочався довгий маршрут до міста. По дорозі подивились і справжній пам’ятник русалці. Напевно, не кожен може похвалитися, що бачив її самотньо сидячу, а не оточену натовпом туристів з фотоапаратами. Навіть не сфоткали її, не стали турбувати. “А тепер спробуй вибратися”. Так і у нас розпочався довгий маршрут до міста. По дорозі подивились і справжній пам’ятник русалці. Напевно, не кожен може похвалитися, що бачив її самотньо сидячу, а не оточену натовпом туристів, що фотографують. Навіть не сфоткали її, не стали турбувати. “А тепер спробуй вибратися”. Так і у нас розпочався довгий маршрут до міста. По дорозі подивились і справжній пам’ятник русалці. Напевно, не кожен може похвалитися, що бачив її самотньо сидячу, а не оточену натовпом туристів, що фотографують. Навіть не сфоткали її, не стали турбувати.

У центрі міста на королівській площі на нас чекав шикарний готель в інтерактивних вікнах якого йшов сніг.

Потім літала фея і перетворювала вікна на номерки. Варто зазначити, що королівська площа була по-королівськи перекопана. Лютий мороз, звичайно, не найкращий час для копальних робіт, але бажання короля – закон. Ех, шкода готель не наш. Ми побрели до наших ліжечок-корабликів, що розташувалися на краю старого міста.

Ранок нас зустрів сонячними промінчиками. До літака було ще близько 5 годин. Ми планували відвідати ще швецьке Мальме, але бажання дослідити Християнію перемогло. А ще до Християнії можна дійти безкоштовно, а ось поїзд до сусідньої Швеції відчується на бюджеті поїздки. До речі, рішення відвідати Християнію було однозначно правильним, оскільки дорогою ми потрапили на головну пристань, що є візитівкою міста. Чомусь у всьому вчорашньому маршруті ми туди не потрапили. Ліси та озера Християнії прекрасні. Ми навіть знайшли житловий район. Будиночки виглядали дуже старими, але тримали дизайнерські нотки.

Час було їхати в аеропорт, зазвичай у поїздках хочеться залишитися і не їхати, але хорошого потроху, коли це гарне настільки дороге) Це, напевно, наша найкоротша подорож за всі подорожі. Копенгаген досить цікавий, але я б його ставив як пересадочне місто на день, щоб не платити за готелі.

Інформація про подорож

PS: Мау компенсувало проживання в готелі за добу, яку нам довелося оплачувати через зміну рейсу.

Дата подорожі: 14.12.2018 – 16.12.2018
Тривалість: 1 повний день
Тип туру: одноденний
Авіаквитки: МАУ брали майже за рік
Готелі: Booking
Екскурсії: Всі самі
Складність поїздки: 5/10 (Середня, багато ходити пішки)

Данія

Леголенд у Біллунні

Організація подорожі до Леголенду у Біллунні

Як дістатись: Леголенд розташований у декількох зупинках громадським автобусом від аеропорту. Або 50 хвилин пішки.

Як купити квитки на громадський автобус: Це можна зробити в аеропорту, або легший спосіб у мобільному додатку Sydtrafik. Автобуси курсують часто, у додатку є розклад.

Де купити квитки до Леголенду: Квитки можна придбати на офіційному сайті

Порада:

  1. Перед купівлею авіаквитків, перевірте на сайті, щоб Леголенд працював у потрібні вам дати.
  2. Встановіть мобільний додаток Леголенду, щоб бачити час очікування у чергах і GPS маршрути як діставатися до потрібних локацій.

Де жити не за всі гроші світу: Зверніть увагу на місто Вейле, до якого можна доїхати за 40 хвилин громадським автобусом від Леголенду. Також у Вейле є безкоштовний парк з оленями. Враховуйте вартість квитка до міста Вейле і назад, щоб оцінити рентабельність бронювання дешевшого готелю. Ціни можна подивитись у додатку.

Тематичне житло: На сайті Леголенду також можна забронювати тематичний готель, але це буде значно дорожче ніж звичайні готелі.

Ситуація із чергами: У неділю у грудні черг взагалі не було. Але деякі зони парку були закриті.

Що ще можна подивитись у Біллунні окрім Леголенду: Зверніть увагу на Lego House що має вищий рейтинг ніж Леголенд. Але ми там не були, не можу прокоментувати. На сайті можна також придбати комбінований квиток на Леголенд та Lego House.