Заключна десята подорож 2018 року випала на Копенгаген. Це були, напевно, найболючіші по перенесенням квитки. МАУ примудрилися двічі протягом останніх двох місяців скасувати цей рейс. У результаті одноденна поїздка до дуже дорогої столиці переросла у дводенну, а потім у півтораденну з двома нічними готелями. Загалом 2018-й рік встановив абсолютний рекорд щодо кількості скасованих рейсів та проблем з готелями. Кожна друга поїздка зазнавала значних змін у маршруті. Але страховка була тільки одна і вичерпана ще на перших поїздках) Причому я помітив, що скасування рейсу найчастіше відбувалося в діапазоні 6 – 2 місяців до вильоту. Коли нам з Дашею на телефони синхронно приходила смс, ми вже розуміли, що вона від МАУ і зараз почнуться чергові клопоти) Але це можна віднести до категорії “приємний клопіт”. Все-таки для себе коханих намагаєшся. Готелі за рік теж відзначились. Техпідтримка букінгу, напевно, мене скоро по голосу впізнаватиме. Але усі задумані подорожі відбулися і план несподівано перевиконувався, в результаті цього року ми провели в подорожах два місяці і два дні.

Одноденна поїздка до європейської столиці набула жанру “пригоди” прямо в аеропорту Борисполя. Спочатку у Даші випала мобілка при виході з таксі, і машина поїхала разом із мобілкою. Таксист довго не міг узяти слухавку, бо виїхав на трасу. Благо, нас час до вильоту не тиснув. Зрештою зробивши коло, чоловік привіз нам телефон. Як на кращих виставах ситуація з телефоном була просто розігрівом перед подальшими фейлами. Я успішно пройшов рамку, а наші речі на рентгені в офіцера викликали невдоволення. Він одразу повідомив, що ми перевозимо заборонені предмети. Я, звичайно, був дуже впевнений, що в мене все під контролем і з усмішкою заперечив, що в мене точно нічого забороненого немає. Чоловік, посміхаючись, запевнив мене, що за досвід роботи на рентгені він бенгальські вогні ні з чим не переплутає. Попросив мене дістати їх із кишені. Даша здивовано дивилася на мене не вірячи, що я зараз справді з кишені дістану бенгальські вогні. Я ж почував себе, як на виставі у фокусника перед здивованою публікою, коли після магічного обряду я маю дістати щось не уявне у себе з вуха. Коли я дістав пачку, прикордонник зробив переможний вираз обличчя, а я зрозумів, що після вчорашнього ліплення сніговика забув їх у кишені. Це добре, що ще хлопавки вчора всі відбабахали. Єдине, що я зреагував сказати працівникові, передаючи бенгальські вогні – “З новим Роком”😊
Шоу з фокусами тривало, у наступному номері у Даші випарувалися рукавички, і Даша пішла на рамку, що знаходилася на вході в аеропорт їх шукати. Поки я чекав на Дашу, офіцер продовжуючи шоу, каже: “А тепер викладіть ножиці, будь ласка!”. Якщо мені здавалося, що після ситуації з бенгальськими вогнями більш соромно бути вже не може, то тепер я боявся спалахнути у хлопця на очах. “Еее, але в мене немає ножиць…” Але після ситуації з вогнями я вже не говорив так впевнено. До того, фокуснику видніше, що далі буде в номері. Ми з ним почали шукати ці зламані ножиці. Але чи то фокус не вдався з першого разу, чи ножиці ще не матеріалізувалися. Спроби пошуків зазнавали фіаско. Але якщо офіцер не помилився щодо вогнів, то визначити ножиці — це дитячий садок. Поки шукали ножиці, я знайшов рукавички) “Так, давайте сканувати ваші речі частинами”. Методом поділу пошуки звузилися до одного пакету. Це був пакет з одноразовими тапками. Маестро легким помахом руки дістав ножиці з капців.
Якраз підійшла Даша, я стояв із винним поглядом щодо рукавичок. Але після цього настала черга Даші пояснитися про ножиці в капцях. Ми вирішили, що ми квити в цій усій неймовірній і безглуздій ситуації. І як у найкращих виставах – фінал. Чоловік каже мені, не забудьте ваш ремінь та телефон. Але мій ремінь та телефон при мені. “А це чиї?”. Інший митник сказав, що це речі кучерявого хлопця, якого перший митник щойно перевіряв. Але митник заперечив, що він не перевіряв жодного кучерявого хлопця, бо весь час порався з нашими ножицями та вогнями. Тепер збентежено стояв найвпевненіший серед нас трьох перевіряючий фокусник. Хто б міг п’ять хвилин тому подумати, що у всій історії з мобілкою, рукавичками, вогнями та ножицями потерпілим виявиться кучерявий хлопець із мобілкою, вірніше вже без мобілки.

В місто!

У Копенгаген ми прилетіли пізно ввечері, погода напрочуд була теплою. На вулиці було кілька градусів тепла і не було вітру. До нашого готелю ми пішли близько трьох кілометрів. Частина шляху була вздовж приватних будиночків, ми йшли і заглядали, як у кого прикрашена територія до різдвяних свят. Хтось гірляндами все завісив, хтось кактус вбрав. Новорічна атмосфера просто витала в повітрі. Більше хотілося одразу до міста їхати, ніж іти спати до готелю. Але треба виспатися і з ранку в дорогу. У мене з собою була розпочата упаковка сиру, яку треба було до ранку протримати в холоді, питання вирішили інженерним шляхом – повісив упаковку зі зворотного боку за вікном готелю. Головне було вранці про нього не забути, щоби сир нікому на голову не скотився по черепиці. На ранок сирок був якраз. Окрім сиру у нас собою було повно провізії, у найдорожчі країни летіти без своїх сніданків небезпечно) Тепер треба на метро доїхати до центру.

Автомат із продажу квитків, мабуть, думав, що ми хочемо купити весь поїзд разом із водієм. Такс, невже до центру не можна доїхати дешевше. Кого б спитати, поряд стояла дівчина з Індії, яка також не могла повірити цифрам на екрані. Зайшли до сусідньої крамнички, продавець нам пояснила, що дешевше ніяк не вийде, але при цьому вибила нам квитки з каси трохи дешевше, ніж в автоматі. До центру доїхали хвилин за 20 і зробили невдалу спробу заселитися до другого готелю раніше. Але готель у нас погодився залишити речі до чекіна за гроші. Що ж у цих скандинавських країн все за гроші. Недалеко від готелю розташувався гарний на вид парк з атракціонами.

Вхід до парку коштує по 120 крон з особи (по 16 євро) плюс за кожен атракціон ще потрібно платити. Мабуть, не так нам і треба в той парк. Центральна вулиця і площі вже прикрашені новорічною атрибутикою, а в Хард Року на барабанах сидить сніговик. Наскільки весело в пропущеному парку ми так і не дізнались, натомість у великому лего-магазині було весело. Багато інтерактивних розваг та неймовірних постатей з лего, особливо мені сподобалася велика картина.

Серед купи монументальних пам’яток центру знайшлася вежа з безкоштовним оглядовим майданчиком нагорі. Тут було несподівано, зазвичай у Європі парки безкоштовні, а оглядові майданчики ставлять ціну по повній, але тут все навпаки) Що мені сподобалося в Копенгагені це масивні димні заводи на тлі гігантських вітряків.

З одного боку, начебто екологічна електрика і таке інше, і тут же поруч із труб вириваються клуби диму. На тлі похмурого неба це виглядає як спеціальна інсталяція в музеї антиутопії. Заводи з трубами під час прогулянок неодноразово траплялися на очі і чомусь у мені це справді породжувало загадкові та позитивні емоції. Напевно, дим проходить сотні фільтрів і не є таким шкідливим як здається.

Християнія

Серед столиці Данії розташувалася невелика незалежна держава Християнія. До Християнії від центру йти близько пів години. Ми ходили не через офіційний вхід, а вздовж мальовничого озера. Часом, крім раннього зимово-озерного аромату, пробивався запашок трави. Згодом почали з’являтися жваві вулички, і ми зрозуміли, що вже майже на місці.

Все почало ставати святковим та новорічним. Тільки зробили перше фото, як до нас підійшли чоловіки та пояснили, що фотографувати не можна. Ми трохи здивувалися, але гаразд, ваша держава – ваші правила. Цікаво з чого це? Але пройшовши ще кілька кроків питання розвіялися в повітрі так само легко, як і чисте повітря в серпанку від трави. Трава тут продавалася в прямому сенсі кожні 5 метрів. А щоб приваблювати відвідувачів косячки на прилавках легко підпалюють. Уздовж вулиці розташовані комори, в яких магазини або паби. У пабі дим настільки густий, що моя спроба походу в туалет мало не закінчилася польотом на космічній сові в далекі галактики. Причому контингент тут не лише молодий, а й люди похилого віку. Але ось, що всіх поєднує, всі сидять задоволені, жодного сумного. Ще багато, де наклейки, що зображають жінку, що б’є поліцейського. Амстердам тут вочевидь відпочиває. Ми з Дашею дуже проти подібного способу життя і наркотиків, проте хочу зазначити, що атмосфера тут дружелюбно-позитивна. Один із корінних африканців запропонував мені щось у нього на розкладці купити. Я не знаю, що саме це було і що з цим робити, але схоже було на халву. Сказати, що Копенгаген нас здивував нічого не сказати. Що ще тут є цікавого? Величезна комора з наклеєною здоровою циркулярною пилкою. Ну, там вже явно щось цивільне. Зайшли усередину, виявився будівельний магазин. Не цікаво. Давай далі. А далі нас чекала така сама черга, як у фільмі “Євротур” була у Лувр. Даша на всяк випадок навіть стала в чергу, а я вирушив у нескінченний похід до кінця черги, щоб дізнатися, чи варто стояти. Дні змінювалися ночами, місяці роками, імперії відроджувалися і гинули в лабіринтах часу, правителі сходили на трон і по-зрадницькому скидалися, а я все йшов уздовж нескінченної черги. Але он він, кінець! Черга обривалася біля входу до чергової комори.

Що ж там таке загадкове і привабливе. “Новорічний ярмарок” відповів мені хлопець. Я уточнив, невже всі ці люди стоять лише заради ярмарку у такій черзі. Хлопець мене запевнив, що це дуже відомий ярмарок, а черга пройде буквально за десять хвилин. Ми в чергах зазвичай не стоїмо, але тут уже цікавість взяла гору. Я пішов назад у безкінечний похід. Ярмарок виявився дійсно прикольним, він як мінімум відрізнявся від трафаретно зроблених ярмарків у центрі Копенгагена, було багато хендмейду, оригінальних та незвичайних речей.

Вечір вже зовсім наближався впритул і треба було вирішити питання з обідом. У дорогих країнах головне знайти ресторан із системою “All you can eat”. Один такий перебував у центрі, можна, звичайно, доїхати на метро, ​​але ми хлопці браві, пішки весь Копенгаген здолаємо. Ресторан називається Dalle Valle до 16:00 ціна буфету 89 крон (12 Євро). Нам дуже сподобалося, ми перепробували усі національні та не національні страви. Коли на фуршеті страва закінчувалася, на її місце ставили зовсім іншу. Одне тільки філе червоної рибки фаршироване філадельфією чого тільки вартувало! Увечері було особливо приємно дивитися випуск Орла та Решки в Копенгагені, коли там у найдорожчому ресторані куштували ті самі страви, що були у нас сьогодні на шведському столі.
Вздовж нічних озер, ми йшли на відпочинок у наш номер. Після такого бенкету просто фізично необхідно було полежати. Ліжка у нашій кімнаті були у вигляді кают корабля. Перепочили 30 хвилин у каюті і знову в бій!

На цей раз ми вирішили пройти абсолютно всі головні озера міста та дістатися фортеці. Хоча дорога була далека, ми все-таки вирішили зробити цей похід. Надвечір було не так тепло, але бажання дістатися фортеці зігрівало нас зсередини. В одному з китайських ресторанів крутили мультик про жінку та живий рисовий пиріжок бао. Мультик нас настільки зачепив, що ми стояли біля входу і не могли відірватися від сюжету. Ми переживали разом із пиріжком усі складнощі та перемоги, які він долав! Мультик крутився по колу, ми його переглянули кілька разів. До замку було йти ще далеко, але такий мотивуючий мультик! Пиріжечок зміг пробитися, тож і ми зможемо дійти. Тепер нас точно нічого не зупинить.

Ідемо до замку. Замок знаходився за подвійним кільцем із ровів у вигляді зірочок. Перебралися на перший зірковий острів. Темрява тут непроглядна. Замок виглядає зовсім закритим. Але не дарма ж ми весь цей похід затіяли, ідемо до кінця. На закритість замку ще натякали чоловіки, що гуляли з ліхтарями і зброєю по той бік рову. Трохи поблукали і знайшли перехід на бік фортеці. Вже практично без надії потрапити всередину, ми перейшли безлюдний міст. І, не повірите, для справжніх поціновувачів цей замок відкритий до пізнього вечора! Усередині було так само безлюдно! І ще тільки десь чоловіки з автоматами блукають. З одного боку наче ворота відкриті — заходь хто хоче, але в той самий час складається почуття, ніби нас тут і не чекали. Ми невпевнено пішли темними вулицями. Зловісна ніч огортала нас крижаним диханням. У центрі замку стояла вбрана ялинка, прив’язана до двох гармат. Ну ніби до ялинки дісталися, можна й завертати назад. Десь у темних закутках почулися кроки військових зі зброєю. З протилежної вулиці яскраво світячи фарами промайнула машина по мощеній дорозі. І фари здавались такими без життєвими. Так! Нас тут явно не чекають, ми розвернулися на 180 і поспішили до виходу.
Десь на причалі онлайн карта показувала туристичну позначку у вигляді фотоапарата. Що ж там може бути? Цікавість взяла вгору, і ми пішли вздовж моря довжелезним причалом. Заводи вивергали все більше і більше диму, здавалося, що важкі хмари диму скоро обрушуватимуться на все місто.

Дорога до мітки виявилася дуже довгою, але місто ніби приготувало для нас точку передиху. Це були двері зі сходами між двома рівнями парапету. Під час спуску ми виявили два шикарні теплі крісла гойдалки в підвальному приміщенні. А поряд ще й двері до безкоштовних туалетів. Це було саме те, що нам треба. Крісла немов обіймали нас. Було тепло та затишно. Ми просиділи близько 15 хвилин, як одна з таємничих дверей відчинилася і з неї вийшов працівник. Чоловік здивовано подивився на нас і поцікавився, що ми взагалі тут робимо? У мене до чоловіка було те саме питання, це була настільки околиця міста, що людей тут навіть на горизонті не було видно. Він нам пояснив, що йому треба на ключ закрити цю чудову лаунж зону і дав нам ще 5 хвилин погрітися. Ми продовжили наш маршрут до таємничої мітки. На шляху нам попалася статуя русалки, але не тієї, що відома тут, а радше пародія-карикатура на неї. Потім траплялися ще досить цікаві скульптурки і коли до мітки залишалося буквально кілька метрів, ми зрозуміли, що прийшли в нікуди. Це як у тому анекдоті, де копаючий за вказівниками колодязь хлопець знайшов записку, “А тепер спробуй вибратися”. Так і у нас розпочався довгий маршрут до міста. По дорозі подивились і справжній пам’ятник русалці. Напевно, не кожен може похвалитися, що бачив її самотньо сидячу, а не оточену натовпом туристів з фотоапаратами. Навіть не сфоткали її, не стали турбувати. “А тепер спробуй вибратися”. Так і у нас розпочався довгий маршрут до міста. По дорозі подивились і справжній пам’ятник русалці. Напевно, не кожен може похвалитися, що бачив її самотньо сидячу, а не оточену натовпом туристів, що фотографують. Навіть не сфоткали її, не стали турбувати. “А тепер спробуй вибратися”. Так і у нас розпочався довгий маршрут до міста. По дорозі подивились і справжній пам’ятник русалці. Напевно, не кожен може похвалитися, що бачив її самотньо сидячу, а не оточену натовпом туристів, що фотографують. Навіть не сфоткали її, не стали турбувати.

У центрі міста на королівській площі на нас чекав шикарний готель в інтерактивних вікнах якого йшов сніг.

Потім літала фея і перетворювала вікна на номерки. Варто зазначити, що королівська площа була по-королівськи перекопана. Лютий мороз, звичайно, не найкращий час для копальних робіт, але бажання короля – закон. Ех, шкода готель не наш. Ми побрели до наших ліжечок-корабликів, що розташувалися на краю старого міста.

Ранок нас зустрів сонячними промінчиками. До літака було ще близько 5 годин. Ми планували відвідати ще швецьке Мальме, але бажання дослідити Християнію перемогло. А ще до Християнії можна дійти безкоштовно, а ось поїзд до сусідньої Швеції відчується на бюджеті поїздки. До речі, рішення відвідати Християнію було однозначно правильним, оскільки дорогою ми потрапили на головну пристань, що є візитівкою міста. Чомусь у всьому вчорашньому маршруті ми туди не потрапили. Ліси та озера Християнії прекрасні. Ми навіть знайшли житловий район. Будиночки виглядали дуже старими, але тримали дизайнерські нотки.

Час було їхати в аеропорт, зазвичай у поїздках хочеться залишитися і не їхати, але хорошого потроху, коли це гарне настільки дороге) Це, напевно, наша найкоротша подорож за всі подорожі. Копенгаген досить цікавий, але я б його ставив як пересадочне місто на день, щоб не платити за готелі.

Інформація про подорож

PS: Мау компенсувало проживання в готелі за добу, яку нам довелося оплачувати через зміну рейсу.

Дата подорожі: 14.12.2018 – 16.12.2018
Тривалість: 1 повний день
Тип туру: одноденний
Авіаквитки: МАУ брали майже за рік
Готелі: Booking
Екскурсії: Всі самі
Складність поїздки: 5/10 (Середня, багато ходити пішки)