Колись давно, в іншому житті, в доковідні часи, мені наснився сон, що я стою і дивлюся на полярне сяйво. Думаю, що з того моменту і почався відлік часу до подорожі. Час іде, нам вдалося потрапити на справжнє виверження вулкана і чому б тепер не взяти і здійснити ще одну з мрій. Принаймні спробувати, бо північне сяйво, воно ж аврора, не таке постійне явище, як хотілося б. Ми відловили дешеві квитки з Гданська на три ночі і вирішили випробувати удачу. Наші друзі почувши про те, що ми збираємося за арктичне коло також одразу приєдналися до майбутньої подорожі. Правда, я, здається, переплутав Арктику з Антарктидою, коли розповідав про плани, але суть не міняється))) За кілька тижнів до подорожі почалися потужні магнітні бурі. З’явилися новини, що сяйво вже є і над Україною і над Польщею. Тож не чекаємо на виліт і починаємо полювання в Польщі. Я зробив два заходи, марно. Першою побачила сяйво теща із села в Україні. Тепер буде мега тупо якщо ми затіяли усю цю подорож і не побачимо сяйво, зате його можна побачити з України. Прийшов час вильоту. Перший переліт був у Гданськ на одну ніч до друзів. В цю ніч я теж влаштував невеличке полювання – марно. Зате ми пречудово провели два дні у Сопоті та Гдині. Тепер ми їдемо в аеропорт і через три дні ми або будемо повертатися переможцями, або планувати нову подорож! Полетіли!

Тромсе

Спроба вполювати сяйво номер п’ять була прямо з літака. І вона була відносно вдала, тобто я побачив напівпрозорий промінь сірого кольору. Але це точно було не те, що хотілося б вполювати. Ще ми з ілюмінатора побачили люту сніжну зиму за вікном. В зиму з відносного тепла ми ще не прилітали… Приземлилися. Починаємо полювання прямо з аеропорту. Тож обрали нічний піший маршрут на пару годин до міста. Як на зло, з освітленням у Тромсе проблем немає, воно тут всюди, якісне, сіяюче, навіть в лісах провели освітлення. Треба трошки повивчати острів, щоб зрозуміти де темніші ділянки. На щастя, на маршруті нам попався ліс з вимкненим освітленням, виглядав доволі моторошно, але куди ж без пригод. В темному лісі було дійсно темно, от би північне сяйво нам освітило дорогу… Але ніт, замість цього через ліс йшов дивний кучерявий чоловік. Можливо вдень він не такий і дивний, але вночі він здавався зловісним. Добре, що у Віктора був ніж. Ніж правда залишився вдома, але це додавало хоч якусь впевненість в темному лісі.

Потім зустріли ще одного чоловіка, щось їх розбігалося серед ночі по лісу. Аня покликала його, він намагався удати, що не почув, але нам дуже важливо було знати коли він останній раз бачив сяйво і що нам робити, щоб його побачити. Чоловік дав кілька практичних порад, сказав частіше дивитися в сторону полюса і терміново кудись побіг в протилежному напрямку. Як правильно полювати на той момент ми не знали, але ось що виходить. Наприклад, шанс побачити сяйво сьогодні за прогнозом 50 відсотків, начебто не мало. Але ж це впродовж 6-8 годин. І при тому ти не знаєш в якому напрямку і як довго. Тобто, якщо сяйво буде всього кілька хвилин, то є ризик не подивитись в цей час на небо, або дивитися не в тому напрямку, бо дерева, освітлення та гори завжди дають обмеження. Тобто ці 50 відсотків треба ділити ще на два. Від думки, що можна пропустити сяйво, а потім марно чекати, ставало дурно. Але будемо просто увесь час моніторити небо. До речі, про те, що ти пропустив сяйво можна легко дізнатися на наступний день, бо люди викладають фотографії на сайтах де є прогнози сяйва. Ще було питання, а що буде якщо ми його побачимо прямо зараз, тобто що далі будемо ще три ночі робити. Бо зараз тут вже майже полярна ніч, і день менш ніж п’ять годин. Погуляли кілька годин і пішли заселятися по своїх готелях. У нас були апартаменти, що нас по-домашньому зустріли каміном з телевізора, це були найкращі апартаменти на нашому досвіді, ми як злітали до себе на шикарну дачу, якої у нас ніколи не було.

Вже була північ, але я так просто не здамся, поклав Дашу і Мішу спати, пішов на нічне полювання. А куди саме йти? Мабуть, туди. Точно, туди й піду! Сяйва там не було, але були казкової краси дерева запорошені пухнастим снігом. Хоч на острові був мороз, але вітру не було, тож було комфортно гуляти. Хвилин через 40 я дійшов до лісу, нажаль в цьому лісі було багато освітлення. Годину побродив, марно. Небо ясне, сяйва немає. Цікаво що в Тромсе життя вирує цілодобово. Люди вигулюють собак, жінка несе пакети продуктів додому. О другій ночі я визнав, що сьогоднішня спроба провалилася. Але я робив усе що від мене залежало.

Ця подорож суттєво відрізнялася від усіх попередніх: вдень ми кілька годин гуляємо доки світло, а потім довго відпочиваємо в апартаментах готуючись до полювання. В місті продаються екскурсії на північне сяйво, суть в тому, що вони тебе завезуть кудись далеко від освітлення за 150 євро з людини. Але враховуючи той факт, що бюджет всієї подорожі разом із літаками вийде по 250 євро з людини, то легше ще раз прилетіти на полювання у разі провалу. Побродили по місту, заглянули одним оком в музей Тролів, проводили сонце, яке тільки-но встало і пішли відпочивати.

По дорозі ще зустріли місцевих українців, які порадували нас, що сяйво зараз майже кожен день і показали фотографію сяйва про яке я і не мріяв. Кажуть два тижні тому зробили. На обід до нас прийшла Аня з Віктором (у котрого був ніж), тож у нас була справжня норвезька трапеза із традиційною рибною намазкою.

Друга ніч

Сьогодні за прогнозом ясне небо, вірогідність сяйва 70%, очікується магнітна буря рівня G2, сонячний вітер якої долетить до землі за 59 хвилин від сонця. На годиннику п’ята вечора, у мене починає боліти голова – добрий знак для появи сяйва. Почали ми з села Solligården. Там по фотографіях має бути небагато освітлення і відкритий великий шматок неба. До села можна доїхати міським автобусом за 3,5 євро. Коли ми приїхали, то побачили, що освітлення там провели добре, тож будемо шукати затишні темні куточки за трасою на набережній. З хороших новин, місце ми знайшли, із поганих, холод тут піднявся до неможливості. А полювати може доведеться до ранку. На щастя, хвилин на 40 нас зайняв Віктор, у якого були палички-світяшки. Треба було зігнути їх, щоб вони почали світити. Але схоже то були макети паличок, тож у нас була розвага на тему “У кого першого засвітиться паличка”. Мороз нікого не щадив. Аня повідомила, що квитки на автобус ще дійсні пів години, тож ми поспішили змінити локацію, доки не настало переохолодження. Трохи відігрілися в автобусі. Приїхали до канатного підйомника, він підніме нас в гори, звідки буде огляд на усе небо. На щастя, на вершині є ресторан, в якому можна грітися, а на друге суперщастя, там хтось для нас забронював столик і не прийшов. Можливо це я з майбутнього зробив, ще не знаю. Якщо внизу на озері було супер холодно, то на вершині гори це називалося – виживання. Хоча столик і був біля панорамного вікна, я не міг сидіти і чекати, раптом сяйво буде з іншої сторони? Тож я пішов у трекінговий маршрут по зимовій горі. Години йшли, градуси падали, сяйва не було. Умовно кажучи, ймовірність побачити сяйво зростала, бо на всю сьогоднішню ніч 70%, але вже пройшло багато часу, а сяйва так і не було. Люди підіймалися і спускалися, і можна було виділити таких же мисливців як і ми. Найкреативніші зайняли собі місце в прозорій кімнаті для виклику ліфта. І цікаво те, що сяйво з’явиться без попередження в будь-яку секунду, але ж в яку, цих секунд за ніч дуже багато. Періодично заходив в ресторан погрітися і навіть випити дуже смачного супчику. Втома та мороз дійсно відходили на другий план на фоні мого нескінченного бажання побачити сяйво. Може я щось роблю не так? Не туди дивлюся? А куди треба? Може спробувати вертикально вгору. Серце встало. Я бачу тонку і рівну хмаринку серед ясного неба. Хмаринка це добре, це дуже добре, бо якщо за прогнозом ясне небо і ніяких хмар навколо немає… Терміново телефон! Навів камеру на хмару, не вистачає світлочутливості у телефона. Смужка стала більше! Дзвоню Даші, щоб вибігали з ресторану. Мишко вибіг найперший. Проблема в тому, що столик одразу зайняли, тож назад дороги немає. Я показав на ледь помітну смужку в небі, доки всі вглядалися, щоб її помітити, смужка зникла. Даша сказала, щоб наступного разу я кликав коли буде щось більш на сяйво схоже. Смужка з’явилася знову на цей раз ще й з невеличкою хмарою. З ресторану почали виходити люди, бо почули, що у нас почався двіж. Чоловік достав професійну камеру і навів на промінь. Всі з нетерпінням дивилися в його екран, промінь на камері мав зелений відтінок. Починається! Схоже аврора з іншої сторони від оглядки буде. Всі перебігли на гору в очікуванні, що буде далі. На небі в горах з’явився вже видимий оку зелений промінь. Я не міг стримати емоцій, я кричав, стрибав. Вполювали! Аня сказала, що поки що не зараховується, але над містом засвітилися ще більш виражені кілька променів, тож Аня погодилася, що зараховується.

Нажаль ця аврора була дуже слабкою. Хтось з туристів показав відео, яку він вполював аврору днями, тож Аня знову сказала, що ця не зараховується. Легше всього було Віктору, ім’я якого було Оптимізм, він сказав, що його взагалі все влаштовує, навіть якщо аврори не буде. На жаль, опівночі канатка закривається, тож треба спускатися в місто. Приїхали у місто і розійшлися по готелях. Я собі обморозив обличчя і надув око. Добряче відігрівся в гарячому душі, сів на диван і закутався в ковдру. Сім годин полювання на морозі челендж ще той, на щастя, завтра є ще одна ніч в запасі. Пішов почистив зуби, щоб готуватися до сну. Даша сиділа і вивчала показники в додатках. Один з додатків висвітив пуш-повідомлення, що треба бути готовим до появи в небі аврори. Відсотки помітно виросли. Так, зрозуміло, сьогоднішнє полювання не закінчено. Я одягся назад в зимовий одяг і відправився в новий похід.

На годиннику перша година ночі. На телефоні в Ані з Віктором і у Даші відключений тихий режим на випадок, якщо я вполюю сяйво. Я пішов в напрямку вершини острова, чим вище підіймусь, тим краще. Той перший ліс якраз достатньо темний був. На моє диво через 20 хвилин Даша мені у вайбер написала “Ну що там?”. А чому Даша не спить? Я напівфлегматично зауважив, що взагалі нічого. Даша мене набрала і сказала що додатки просто верещать повідомленнями про аврору, що наближається. Один з додатків, який завжди показував песимістичний прогноз 2-9% тепер показує понад 30% і сигналить що треба полювати, інший додаток, що показував 60% показує понад 80%. Давай сяйво, я знаю, ти можеш! “Я не ляжу спати доки його не побачу”- такі думки у мене були в голові в той момент. Так, тут треба повернути направо в сторону лісу, і тут я побачив зліва великий, товстий зелений промінь. Терміново всіх підняти! “Даша, починається і воно явно потужніше за те, що ми бачили на горі, вибігай з дому я кину напрямок в якому я його бачу”. Доки дзвонив Даші, променів вже стало декілька, і вони дійсно ефектні! “Аня, терміново буди Віктора, це сяйво точно зарахується”. До лісу добігти я не встиг, тож буду тут шукати затишні місця. Кинув у вайбер напрямок сяйва. Мене набирає Даша “Бачу! Його з центра добре видно”.

Промені зникали і тут же на їх місці з’являлися нові, ще більш широкі, тепер їх стабільно було три. Набрав Аню, вони ще збиралися. Орієнтир вже добре визначили. Насправді треба відштовхуватися від яскравої зірки в небі. Знову Даша на зв’язку, п’ятий промінь вже був не прямий, а трохи з поворотом. Ми кричали від радості одне одному у слухавку і коментували куди треба дивитися. Часом Даші щось закривав ліхтар, часом мені. Ми так раділи, але по факту це був тільки вступ. Даша сказала, “Дивись що над головою!”

Сяйво почало йти по колу розходячись по всьому небу, тепер це були не промені, а хвилі в небі, прямо над нами. Вони почали гойдатися наче від вітру. Небо покрилося лабіринтами із сяйва, воно буквально всюди. Я перебрався в невеличкий лісок, продираючись через дерева-кущі. Я такої краси навіть не уявляв, ось вона яка магія. Даша розбудила Мишка, який одразу вибіг дивитися цю красу. Аня підтвердила, що вони теж знайшли точку для спостережень.

Сяйво набирало оберти настільки, що почало підсвічуватися суцільно усе небо. Тепер треба, щоб потужність спала, бо інакше сяйво не видно через його монотонність. І ось ми вже знову спостерігаємо цю неймовірну красу, у вигляді хвиль по всьому небу. Добре, що я в глухому парку десь біля вершини острова, можна вдосталь кричати від радості.

Бачу, що мій допис про сяйво у вайбері лайкнула мама, набрав її, вона теж була в онлайні з нами, але нажаль мій телефон не зміг камерою побачити сяйво. Але ж яке воно було фантастичне, велике і потужне, воно тривало понад годину. Коли сяйво закінчилося, то на небі залишилися білі відбитки у вигляді лабіринтів. Додому я повернувся біля третьої. В останній момент на небі знову з’явився зелений промінь. Невже ще годину?! Я спати хочу))) Але промінь одразу згас, аврора закінчилася. Ми переможці! Нам це вдалося!!! Нам дуже сильно пощастило, ми молодці! Як тепер взагалі заснути під такими емоціями? Коли ми закривали очі, то продовжували бачити сяйво))) Мабуть, тепер буде снитися щось не менш фантастичне! А ось фігушки, снилася повна дичина. А в першу ніч так взагалі снилася ніч.

Третя ніч

Зазвичай в подорожах я рахую дні, але враховуючи що ніч тут триває зараз понад 19 годин, то правильніше рахувати ночі. Переможці прокинулися, наші посмішки сяяли яскравіше за минуле сяйво. Сьогоднішнє полювання буде на релаксі. Ми спробували прогулятися в місто, щоб побачити хоча б шматочок дня, але сили після нічних пригод вже не ті. До нас вже традиційно прийшли в гості на обід Аня і Віктор, вони принесли з собою імбирне пиво.

Потім ми просто всі разом відпочивали, відпочивали і ще раз відпочивали. Відпочивання для мисливця це внутрішня боротьба, доки бажання та емоції не візьмуть гору над втомою. Ідею почати полювання о 17:00 підтримав тільки Мишко. Тож ми почали наш маршрут вдвох. Я за життя ще ніколи не дивився стільки небо, як за ці три дні. І весь час тепер ввижається начебто ледь помітні стрічечки сяйва у небі. Але два рази побачити сяйво то певно зовсім розкіш, у мене і так після першого разу губа тріснула в трьох місцях. На щастя, ліси в Тромсе доволі затишні, щоб по них гуляти і без сяйва. Ми навіть знайшли там працюючу космічну станцію, що якраз калібрувала сателіт. Зустрілися ми всі біля комплексу термальних басейнів Tromsøbadet. Аня спочатку думала, що я жартую, коли я сказав, що у подорож треба взяти купальники, але холодні країни і термальні аквапарки це вічний і прекрасний дует. Один з гарячих басейнів на відкритому повітрі. Втомленість після полювання як рукою зняло, я знову заряджений, можна продовжувати. Коли всі полягали спати, я знову взявся за улюблену справу, сьогодні я обрав свої нічні маршрути досліджуючи місто. Даша мені дала чіткі вказівки заради якого рівня сяйва треба її будити. Мені дуже сподобався невеличкий район Vervet.

Полював до другої ночі доки показники прогнозів не впали зовсім. Далі немає чого ловити, можна йти спати. Хоча чергова спроба і не була вдалою, це вже не мало ніякого значення, ми переможці! Хоча можливо справжній переможець це теща, яка у цю ніч вдруге зловила сяйво в українському селі.

Світанок

Зворотний виліт у нас був ранковим, ми зустрілися з Анею та Віктором вже в аеропорту. Три дні тому я гадав, яким буде фінал цієї подорожі, коли будемо сідати у зворотній літак, але фінал тепер нам вже відомий і він найкращий! Гданськ нас зустрів похмурою погодою і дрібним дощем, але це теж вже не мало ніякого значення. Тим паче Гданськ це гастрономічний рай для нас, тож вперед на вареники в улюблений заклад!

Підсумки і висновки

Перед плануванням свого полювання, обов’язково прочитайте нашу інструкцію. Ми за три ночі полювань зловили один раз повноцінне сяйво. Емоції, які ти отримуєш від сяйва неможливо передати ані словами, ані текстом. Апартаменти в листопаді коштували по 70 євро за ніч на трьох осіб, авіаквитки Гданськ-Тромсе-Гданськ 105 євро на трьох. Норвегія це дуже дорога країна і для мінімізації витрат можна летіти повністю зі своїми продуктами. Транспорт по місту враховуючи аеропорт коштує 3,5 євро з дорослого, хоча транспортом можна при бажанні не користуватися. І знайте, якщо ви прочитали цю статтю і ще вагаєтеся чи варто летіти на полювання, я вам допоможу – варто! На відміну від полювання за виверженням вулкана, це ще й безпечно для життя. Щиро бажаю вам вполювати ваше найкраще полярне сяйво!