У ранковий час наша шхуна причалила до Сімферополя. Зустрівши решту піратів, київська делегація рушила на пошуки галери, на якій можна дістатися Порту, знайшовши гідну галеру, ми записалися в команду до капітана, заплативши йому по 12 піастрів. Зануривши два ящики презервативів (6000 штук) і захопивши мозок кепа, на судні було встановлено піратський прапор, а сам капітан з радістю одягнув піратську трикутку.
Київська делегація (По центру кеп)
Настрій зашкалював, піратські пісні лилися на всю, а коли кеп передав штурвал до рук Скаженої Малої, я зрозумів, що Ялта цього року перевершить себе. Причаливши до порту, капітан був нагороджений коробкою на 100 презервативів.
Вселившись із чотирма розкішними піратками в піратські хороми, ми з Екліпсо вирушили гуляти в порт, виглядати собі портових на ніч.
У порту активно просувалося будівництво піратського корабля із 900 чорних А4 аркушів, склеєних піратським скотчем, на запитання перехожих ”А що це буде?” відповідали, що тут буде гра в шахи, але поки що ми закінчуємо чорну клітинку.
Під час будівництва корабля я вирішив влаштувати дуель Вассерману, на жаль, мій гак виявився коротшим за його шпагу, але на щастя Екліпсо засадила йому під ребра кілок, який мені дала в дорогу Піратська Лісупешичка. Збудувавши наш корабель, ми вирушили нападати на моряків, які грали з портовими повіями. Була різанина… багато моряків було пущено на корм акулам, а їх нутрощі на підтяжки. Загрузивши дівчат портової поведінки на наш чорний корабель, ми вирушили гуляти на берег, була традиційна гра у слона, а також відкриття сезону купання. Веселились весь вечір у Портовому місті, потім вирушили на нічліг до наших палат. О 6:00 (по старому о 5:00) Ми з Екліпсо пішли зустрічати піратський світанок і снідати в МакПірат. Погулявши Лівадією, ми повернулися в порт на чаювання.
О 12:40 я захопив із собою невелику піратську зграю, і повіз на екскурсію, яку проводив сам Дейві Джонс, тобто я…
Улюблена староста
Чесно кажучи, важко словами передати, як там було добре, це, безумовно, був найкращий із чотирьох виїздів.
Всі поїздки в Ялту це весела і незабутня подія, але ця була дуже категорична!!!
І так, наша розповідь називається – “Подорож до сонця” Пункт призначення: Ялта-2011 Місія: Побачити сонце Справжня місія: Втратити мозок тим, хто ще не втрачав Склад делегації: Чудовий: Сталкер Прекрасна: Дарця Міс Літл-Міракл 2007-2011: Лесайп Його категоричність: Зе’Перевера Володарка всього цікавого та нестандартного: Сестра Сталкера Вітьок, який просто: Вітьок І індуський мексиканець родом з Канади, що їде в Одесу через Ялту, перетинаючи Партеніт, але навчається у Німеччині: Габрієєєль!!! А також одна дуже позитивна людина, але про це пізніше 😊
Подорож до сонця
Густі хмари огорнули півострів, підкреслюючи всю серйозність і таємничість поїздки. Суворий погляд ЗеПеревери холодно дивився вдалину з маршрутки. ЗеПеревера був дуже категорично-нейтральним по життю і ні з ким ніколи не йшов на контракт. В інституті його завжди боялися викладачі, навіть більше ніж Бздудіка. Лесайп тим часом писала таємну смс-шифрограму Сталкеру. І ось вона, Ялто! Все було б нічого, якби нам не запропонували хату за 20 грн з особи. Почувши ціну, холодний страх пройшов по моїй шкірі. А Лесайп провела різко пальцем по горлу, що означало “Ми господаря по горлу і в колодязь!”. Кафе Бузок радісно зустріла нас металевим замком, а Жінка у чаях Криму традиційно своєю цегляною усмішкою. Загалом місто добре приготувалося до нашого традиційного приїзду. І ось воно наш порятунок мозку – Індус! Який не знаючи мови кудись наївно йшов. Через 5 секунд він був нещадно завербований у наші ряди. Вирок виконала безпристрасна Лесайп.
Безпристрасна Лесайп
О 16:00 на площі з’являється людина з ананасами, і звісно всі бомжі підриваються і біжать за ним. Бідолашна людина поспіхом розкидає ананаси, а мобжі їх нещадно розривають. Скупа сльоза скотилася з лівого ока ЗеПеревери, а у мексиканця мозок почав йти з орбіти.
Смакота
Сталкер прийняв холоднокровне рішення вирушить зустрічати світанок, на що ЗеПеревера категорично заявив, що він за ніч добре подумає над цією пропозицією. О 05:00 холоднокровний голос заявив: “Я добре подумав — не йду!” Ранкове сонце окинуло нас своїми промінчиками, а Сестра Сталкера пішла плавати.
Сонце пішло назад у густі хмари… Сонця немає! Наша місія зазнавала поразки, команда можливо готує саботаж. Чудовий Сталкер твердо заявляє, тримаємо курс на Партеніт, там буде сонце! Його пишність чудово розумів що за найменшої помилки, команда його з’їсть як ті ананаси. Пояснивши Канадцю що він їде до Партеніту ми поїхали до міста сподівань. Яскраве сонце освітлювало нас своїми променями, а ми насолоджувалися істинно весняною погодою на горі Сові.
Але і тут Лесайп не уникала концепції і попросила в іноземця ніж, пояснюючи тим, що нам потрібно відкрити печеру. Мозок іноземця зазнав поразки.
Обід чемпіонів)
На цьому радісному місці ми розлучилися з командою і вирушили далі. Залишивши територію Ялти, я вже почав з нетерпінням чекати наступної поїздки до Ялти.
Його суворість
Алупка
Парк Алупки радісно прийняв нас. Парк справді шикарний, чимось схожий на Умань. А Воронцовський палац радував нас своєю красою. Лебеді у синіх озерах весело нам воркували та вимагали їжі 😊
Лавровий король Зайка на тлі Воронцовського палацу
Місхор
У Місхорі крім невеликого парку та русалки у воді нічого не виявилося, проте недаремно поїхали) Зловивши машину на трасі ми вирушили до Балаклави.
Балаклава
Оселившись ми вирішили підкріпитись. Нашому погляду підвернулася Кафе “Рибка”. Відкривши двері і побачивши найстрашніший гендель ми зрозуміли, що помилилися дверима. Але господарка розливайки вибігла за нами і наполягла на тому, що ми повинні там залишитися, і нас смачно нагодувала. Ми вилізли на найвищу гору Балаклави, звідки відкривався чудовий краєвид на місто та бухту.
Балаклава
А у проти ядерній базі підводних човнів нам розповідали різні цікавості.
Севастополь
Севастополь ми обійшли вздовж і впоперек. Поплававши на морській екскурсії військовими флотами. Ми вирушили дивитися панораму та діораму міста. Запізнившись у кінотеатр на початок фільму, ми тихенько залишилися в залі і на наступному сеансі побачили початок, що не встигли побачити.
Мис Фіолент
ААААА! Це справді дуже красиве, дивне і незвичайне місце, починаючи з кольору моря, закінчуючи красивими скелями. Дякую Кет за те, що порадила. Якби мене запитали що це за місцевість, я б подумав що це Бразилія.
Мис Фіолент
Херсонес
Це місто дійсно стародавнє, залишки вуличок та будинків третього століття до нашої ери дійсно заворожують. Дзвін із Нотр-Дам де Парі порадував нас своїм дзвоном.
І ось здавалося б і кінець подорожі, але, на щастя, у квитках виявилася помилка, їх довелося здати і вирушить до:
Співаю однойменну пісню
Місто, про яке оспівано стільки прекрасних пісень виявилося справді цікавим. Вузькі вулички, не нашої національності люди, і все таке дивне-дивне. Було відчуття, що ми дійсно потрапили за кордон. Покуштувавши справжнього східного меню в кафешці і прихопивши екскурсовода ми вирушили дивитися печерний храм та інші будинки, які збудовані всередині скель.
Бо на Ханський палац у нас залишалося дуже мало часу, а саме 10 хвилин. Нам довелося добре побігати, детально вивчивши всі пам’ятки, на які потрібно витратити години дві. Все запам’яталося, а Крим залишив дуже яскраві враження про себе.