Час від часу у нас трапляються поїздки, які стають для нас справжнім відкриттям. Свого часу це був Стамбул, Гданьск, Ансі, Гереме та інші. От і зараз із радістю розповім про нашу ювілейну відкриту 60-ту країну та не менш ювілейне 500-те місто у подорожах, тож пані та панове – презентую Гетеборг!

Недавно мені потрапила стаття про 10 безпідставно недооцінених міст Європи. Серед них як раз і був шведський Гетеборг. І ось якось, перебираючи невідкриті нами напрямки на сайті Райянейру, я побачив знайоме місто у списку, та ще й квитки коштують 32 євро на двох в обидва боки, та ще й чомусь відносно дешевий готель є майже в центрі. Але тут із готелем буде історія як із якогось анекдоту, коли сім’я знаходить дешевий будинок, купує його, а потім дізнається його страшну таємницю) А поки що ми зібрали речі та полетіли! Чим мені подобаються перельоти по Європі — вони усі короткі. Що трохи лякало, так це те, що флот авіакомпанії Базейр, що є дочірньою у Райянейру, складається із боїнгів Макс, а їх сумна доля відома багатьом. По прильоту до Гетеборгу нас чекав справжній олдскульний прикордонний контроль. Це коли запитують абсолютно все. Мені здається що коли ми летіли до Ізраїлю питань було менше.

Острів Стрисьо

У Швеції усе чудово, тільки проїзд коштує як квиток у космос. Щоб доїхати з аеропорту до центру міста треба купувати квиток на дві зони. Він діє 3 години. А оскільки запланований нами острів входить у центральну зону то ми вирішили їхати транзитом через місто одразу на острів, ще й паром цим квитком зможемо покрити. На першій зупинці після аеропорту в автобус зайшов студент. І дуже зрадів що ми “російськомовні люди”. На момент цієї подорожі ми ще не закінчили повну міграцію з рашистської мови тож між собою ще не перейшли на українську. Я виправив хлопця “Україномовні! Паляниця!!!”, він повторив гасло, я перейшов на наступній рівень “ініціатива!”, у відповідь почув: “Добрі паляниці продаються в Укрзалізниці!”. Іспит складено! Тепер можемо спілкуватись дорогою) Дорога була із пересадкою, на пересадці я познайомився зі шведською випічкою та кавою. Випічка одразу зайшла, це знак доброї країни, де є смачна їжа. Потім, доки їхали через усе місто, пообідали бутербродами із биточками що нам приготувала в дорогу моя мама. Ми приїхали на причал і почали 20-хвилинну подорож до острова.

Це був перший наш досвід зі скандинавськими островами. У нас було дві зупинки і вийти хотілось буквально на кожному острові. Це неймовірно красиво! Я раніше бачив такі пейзажі на фото, але не міг зрозуміти чому саме люди радіють. А коли бачиш ці мальовничі одинокі червоні домівки на маленьких острівцях, то не можна відірвати очей.

Коли вже буде наша зупинка, коли??? Нарешті! А куди тепер? У мальовниче містечко чи скандинавський ліс із грибами та дивними рослинами? Йдемо навмання! Тут моя особиста порада завантажити попередньо Мапс мі, вони тут будуть дійсно в пригоді, оскільки тут безліч піших маршрутів.

А коли зголоднієш то на тебе завжди чекають стиглі яблука на деревах, чи під деревами, чи у кошику перед будинками із надписом “Пригощайтесь”.

Ще тут зустріли базікаючу кицьку. Мені ще в житті ні один кіт стільки не розповідав, скільки розповів за п’ять хвилин цей пухнастик. Ми на острові провели чотири з половиною години. Це були години абсолютного щастя, а ще ми доповнили це щастя смачним йогуртом, що продається тут по два євро за літр і звісно ж випічкою.

Та й взагалі сам настрій дуже задають самі місцеві жителі, вони тут абсолютно всі привітливі і так радісно відповідають, що здається що саме тебе вони чекали увесь час. Прямо як тайці, тож, мабуть, не дарма тут присутня мережа маркетів Севен-елевен.

Касир у маркеті на острові ще навчила нас як шведською казати «дякую», але нажаль якщо я запам’ятаю таке довге слово, то доведеться із голови викинути такі слова як Агавас Кальєнтес та Ольянтайтамбо. На тому острові можна було б й цілу вічність провести, та ноги вже не ходили. Тут виявилось багато де можна полазити по невеликих горах та пагорбах. Тепер їдемо у саме місто.

Гетеборг

Цікавий факт, коли пливли на острів, хотілось якомога швидше доплисти, тепер же все навпаки, хочеться якомога довше плисти, щоб перепочили трошки ноги, бо хоч острів невеликий, але не рівний. У готелі нас вже чекала дуже привітна менеджер. Заселились! Тепер можна поїхати в центр. До кінця дії квитків була ще хвилина, цього нам вистачило, щоб застрибнути у трамвай та проїхати дві із п’яти необхідних зупинок. Звісно ще раз заплатити дві космічні ціни за проїзд не хотілось, краще ці гроші на ЗСУ перевести, тож ми пішли пішки. Саме місто теж непогане, та найголовніше – гастрономічне! Але це й не дивно, не дарма ж стіл називається саме шведським! Тут ми відкрили для себе гастрономічний рай у Picadeli Nordstan. Там як у нашій Салатейрі можна заміксувати собі салат, рахується вага за доволі демократичну ціну. Вечеря на двох обійшлася у 17 євро.

Після їди був ще план подивитись далі центр, але ми натрапили на двох жінок, які неправильно відповіли на “Слава Україні”. Я одразу поцікавився як росіянки ставляться до війни. Спочатку була обережна відповідь у форматі “А як іще до неї можна відноситись”, а потім більш розгорнута дискусія в ході якої, одна жінка сказала що пора бомбити по рашці, щоб зупинити війну, а інша пропонувала різні варіанти як вбити путіна. Так, не кожного дня таке від расійців почуєш. В кінці півгодинної бесіди жінка із сумлінням сказала: “Будь-ласка передайте українцям від нас…”, потім сказала що не знає, що саме вона може їм сказати. Вже було пізно гуляти, тож ми пішли спати.

Вранці на дверях я помітив інструкцію про те, що на внутрішній двір не можна виходити після серії із восьми сигналів. Мабуть, це протипожежні заходи якісь. Ми пішли на сніданок, який звісно ж був у форматі шведського столу. Під час сніданку зайшла менеджер і сказала що через 10 хвилин починається процес підривання, тож готель трохи потрясе. Питань було більше ніж відповідей. Ми із Дашею перепитали одне одного чи правильно ми зрозуміли жінку. Потім я сказав що бачив на дверях попередження, тож пазл починає складатися. За 10 хвилин ми зібрали усі факти до купи. Готель знаходиться біля кам’яної гори, на уламках якої ми вчора бачили екскаватор, ще й дискутували, як він туди взагалі зміг потрапити. Мабуть, гору розбирають на частини. На годиннику було без кількох секунд дев’ята. Зайшла знову менеджер і сказала “Приготуйтесь”. А ось і ті вісім сигналів. Бахнуло не дуже сильно. Тепер можна забрати речі в кімнаті і йти на двір. Тільки-но ми зайшли до кімнати сигнали почалися знову, на цей раз восьмий був не останнім, зараз щось буде цікаве. Бахнуло так, що добре хоч вікна не повилітали. Тепер ми точно знаємо чому у цього готелю була низька ціна і тепер я знаю що чує русня, перед тим як ловить снаряд від сучасної техніки. Тепер про те, що саме є цікавого у місті. Починати треба із парку, що знаходиться через дорогу від ботанічного саду. Це міський безкоштовний парк ну дуже великого розміру, крутою фішкою якого є вольєри із тваринами. Спочатку нам радів зайчик, потім пінгвіни, за ними був вольєр із якимись пташками і у фіналі морські котики!

Було ще декілька зон, але схоже в них сезон скінчився та тваринок не було. До речі цей парк дуже чудово підходить для електросамокатів, тільки перевіряйте, щоб у вендора була там зелена зона.

Окрім тваринок також у парку є великий ставок, який облюбували місцеві птахи на кшталт гусей-лебедів. Думаю, що спочатку ці зелені галявини планувались для чілауту місцевих жителів, але птахи були першими.

Якщо ви в змозі відірватись від парку, то далі на вас чекає ботанічний сад, не менш чудовий! Ботанічний сад також безкоштовний із можливістю донату, сад складається із різних зон і найкрутішого місця – вершини пагорба з якої відкривається панорама на місто.

Саме тут можна зрозуміти наскільки Гетеборг зелений. Тож не марно місцеві жителі такі приємні та добрі. Цікавий факт, у парку є магазинчик у якому продається морозиво зі смаком “Кава та коньяк”, на смак воно таке ж як “Крем-брюле” із дитинства. Якщо ви обійшли усі зони парку і після цього ще маєте час, то за парком починається велика трекінгова зона у лісі.

Єдине що для нас здалося дивним у саду, це коли вмикаються поливальні системи, вони працюють із такою силою та шумом, що рослини, мабуть, готують до азіатських тайфунів.  Нажаль у нас не лишалось часу на трекінг, бо далі була запланована культурно-гастрономічна програма у стилі шведського столу у музеї культури. Фуршет коштує по 125 крон (11 євро) та доступний до 14:00.

Дуже раджу не пропустити це гастрономічне диво. Після щільного обіду можна сходити подивитись і на виставку. Сьогодні була мексиканська культура під назвою “Crossroads”. Цікавий момент що під час обіду ми познайомились із жінкою із білорусі, що була не в курсі про “А я вам сейчас покажу”, вона здивовано сказала: “Але ж це білорусь на Україну нападає”. Оттаке відкриття буває для білорусів.  Я запитав чи не боїться жінка за свого чоловіка чи дітей, а вона відповіла що вийшла заміж за шведа і більше не живе у тарганстані. Нам вже час був рушати на наступний івент.

Парк розваг Лісеберг

Це місцевий аналог Діснейленду, можна заплатити тільки за вхід, а можна одразу за вхід та всі атракціони. Ми обрали перший варіант. Сьогодні тематика парку була Хелловін, і це було найтематичніше місце на нашому досвіді.

Окрім гарбузових прикрас тут було дуже добре аудіооформлення. Час від часу із кущів доносились звуки наче когось там доїдають, на різних локаціях грала тематична музика. Просто гуляти та насолоджуватись атмосферою вже було великим задоволенням. Почали ми із шоу зайчиків.

Це той випадок коли будь-яку проблему і навіть лиходія можна легко здолати таночком зі шведською пісенькою. Як лиходій не старався, але зайчата тримали удар! І авжеж в кінці перемогло добро і він танцював разом із зайчатами, соррі за спойлер. У парку також є багато атракціонів. Я одразу вирішив сходити на найбільший рол-коустер, але після польської Енерджиляндії усе здається дитячим. Отримав масу задоволення від екстремальної поїздки. Потім ми пішли на короткометражки жахів. Тут я спойлерити не буду, але сходити треба.

Почало сутеніти, тож на вулицях парку почали з’являтись клоуни у форматі хорору та демони. Тематика парка була витримана ідеально. І доречі знов таки краще за Діснейленд у Парижі та ще й за ціною дешевше у два с половиною рази. І тут є шоу зайчиків) Майте на увазі що парк працює не кожного дня, перевіряйте розклад. Після парку ми сиділи на лавці та за шаурмою пригадували найкращі моменти.

Наступного ранку у нас був запланований літак назад, але Гетеборг не хотів нас відпускати. О четвертій ранку на вулиці почалась злива, нам треба було 13 хвилин йти пішки до зупинки, а коли дійшли то виявилось що гугл трохи помилився і не буде ніякого автобуса до аеропорту. Опа! Водій іншого автобуса сказав, щоб ми із ним проїхали зупинку, там буде легше. На тій другій зупинці ми з’ясували, що тут справді легше, але автобус 10 хвилин тому поїхав. Побігли на іншу зупинку де ходить аеропортовий шатл. На шатл ми звісно встигли, але заплатили за дорогу до аеропорту на 4 євро більше ніж коштували авіаквитки на двох в обидва кінці. Я навіть встиг подивитись коли буде наступний рейс, нажаль аж через 4 дні. Тож цей трансфер побив рекорд того часу, коли ми за таксі із Борисполя платили дорожче ніж за квиток зі Стамбула з якого ми прилетіли.  Спочатку ми цю подорож планували як єдиноразову подорож та закрити питання по Швеції, але тепер ми точно знаємо, що ми відкрили країну в яку ще обов’язково повернемось, до зустрічі Швеція!