16,5 години ми провели в цьому чудовому містечку. 

Прогноз обіцяв дощі, але ми обіцяли сонце, і воно було весь день😊

Ранок почався традиційним поїданням пиріжків з гарячим шоколадом, в одній кафешці. Після чого ми вирушили до парку, обчислювати на якому ж озері сталася пам’ятна подія рік тому, коли я зробив Даші пропозицію від якої вона не змогла відмовитися). Лебеді у вольєрах були дуже раді нашому приїзду, і побігли до нас.

Тільки гордий пелікан сидів у далині і чогось виловлював у воді. Після того як ми скуштували піцу по-українськи, та ще й з соусом, який викликає пожежу в шлунку, усю цю справу ми утрамбували кілограмом полуниці, жменею черешні та склянкою суниці. Потім ми били молотком по ховрахах. Двічі поспіль, побивши рекорд та вигравши додаткові ігри. У ховрахів боліли голови, а в нас руки😊. Дуже душевно поплавали на катамарані по вузеньких річках парку, які раз у раз спліталися і розділялися. 

Іноді по дорозі траплялися мости, доводилося добре пригинатися, щоб пропливти під ними. Загалом, міні-Венеція))) 

Бачили дуже багато весіль, загалом дуже багато, цією фразою неможливо описати ту кількість. Увечері сиділи у Старому Млині. 

День пройшов дуже приємно та душевно.

До поїзда буквально заповзли від втоми.