Ця історія, як і багато інших, почалася близько року тому. Наші добрі знайомі запросили пожити у них тиждень у Кракові. Дітям буде весело, та й чого б не злітати зайвий раз? Вирішено, ми взяли квитки. Пройшов рік, вся родина знайомих хворіє на вірусну ангіну. Все починає вказувати на те, що їхати не треба. Рейси авіакомпанії МАУ вже зсунуті і відповідно можна повністю повернути гроші за квитки, втративши 19 євро на одному візейрівському квитку, який було взято для того, щоб я зміг прилетіти до початку робочого дня.
До поїздки – день, житло невиправдано дороге. Бронювання проходить теж із якимись ускладненнями. Можна значно скоротити поїздку, але тоді буде у Кракові лише день. Та й у Кракові ми взагалі вже були не раз. Але, найголовніший момент – йдеться не про речі, які потрібно повернути в магазин, а про подорож. А скасовувати подорож – не комільфо! Вирішено, летимо у будь-якому випадку!

Приблизно півтора року тому Михайло заявив, що мріє подивитися Краків. Ми вирішили цю подорож зробити сюрпризом, про який він цілий рік нічого не знав. Даша просто запропонувала ввечері поїхати подивитися в як в Борисполі літають літаки. Є речі, від яких Мишко точно ніколи не відмовиться – покататися трамваєм, подивитися на поїзди і подивитися на літаки. Тим паче можливому майбутньому пілоту вже можна починати вивчати траєкторії зльотів. Дійшли до самого прикордонного контролю. Даша непомітно включила запис відео, а я Мишкові запропонував блискучий план “Слухай, а давай замість того, щоб у понеділок, вівторок і середу йти до школи, краще полетимо до Кракова!”. Мишко буквально заціпенів і дорослим рішучим голом сказав, що згоден. Я уточнив, чи точно він згоден, Мишко підтвердив ще раз. Потім було питання на якій моделі літака ми збираємося летіти, з ким і коли. Я говорю, що прямо зараз. Мені здається, Мишко вже коли у літаку сидів не до кінця усвідомлював, як так склалося, що ми летимо до Кракова. Але Мишкові не звикати, то я його якось у дитячий садок повів, а в останній момент запропонував замість садка піти покататися на трамваї і сходити в Макдональдс на картоплю фрі (у мене тоді був вихідний). То його якось Даша відвела до садка у неділю першого квітня. Загалом Мишкові з нами не скучно. У літаку одна жінка уточнила куди саме ми прямуємо і чи точно лише до Кракова? Ми з Дашею трохи здивувалися, потім вона сказала, що читає наші розповіді) Весь політ я сяяв яскравіше за місяць. Навіть коли в Кракові лягли спати, світло мого сяйва Даші з Мишком заважало спати. 

Ойцовський національний парк

Ось вона цьогорічна золота осінь. Без своєї машини до парку потрібно добиратися автобусами з пересадкою. Причому один із них ходить раз на 2,5 години у вихідні. Коли ми їхали до парку, то дивом потрапили на зупинку за дві хвилини до автобуса. Про те, що нам так само пощастить по дорозі назад ми й не сподівалися. До речі, й правильно робили. Парк справді вражаючий і просто ідеальний для зустрічі золотої осені.

Я вже неодноразово писав, що поважаю Польщу за те, наскільки там багато природи. І навіть цього разу Польща не підвела. Перше, що впало у вічі – велика кількість грибів. Я не думаю, що це були їстівні гриби, інакше їх не могло бути так багато.

Але густота була настільки високою, що іноді на них випадково наступали. Парк дуже просторий з безліччю стежок і навіть гір. Якщо втомився милуватися низинами, можна піднятися на гору і вже дивитися на все з висоти. Причому в парку є ресторани на будь-який смак та гаманець. Найчастіше в ресторанах готують знамениту місцеву рибу, але черга, яку потрібно відстояти за рибою, не сумісна із кількістю днів у нашій поїздці. Довелося від риби відмовитися та задовольнятися піцою та варениками. Сам парк справляє справді сильне враження, ось туристи прилітають літаком у Катовіце і їдуть до Кракова, а краще б до Ойцува. Нам як шанувальникам природи дуже зайшло.

Але є невелика складність. Зв’язок практично не ловить і, відповідно, немає інтернету, автобуси на вихідних ходять з дуже великим інтервалом. Коли ми вирішили, що нагулялися, парк нас відпускати не став. До наступного автобуса ще більше двох годин. До Кракова пішки 20 км.

Ми вже морально приготувалися до довгого походу у бік Кракова. Але один поляк нам порадив дійти ще далі. За три кілометри є місто Скала. Там більше шансів упіймати автобус. Поки чоловік нам це пояснював, двоє індусів на зупинці з надією дивилися на нас. Я їм переклав, що є дві новини, автобус таки буде, але за дві години, а ось в іншому місті – швидше. Ну Скала, то Скала – вперед! Похід в інше місто зайняв понад годину. Ми підійшли до зупинки, індуси також. Під’їхала машина і водій висадив ще трьох індусів. Потім приїхав автобус і навіть там сиділи корінні індуси. А ще вранці ми фоткалися на початку парку теж з індусами. Загалом це був польський парк з індійськими нотками. В принципі, той індус не планував зі мною фоткатися, але він сидів на асфальті перед фотографом, і йому для симетрії явно не вистачало одного українця спиною до спини. Все-таки ми одна індійська сім’я і таке інше. Поки їхали в маршрутці трохи подрімали і були готові продовжувати гуляти. Вечеря у нас була традиційно в барі Млєчному. Вирішили подивитись його рейтинг на гуглі – 4,0. Доки дійшли рейтинг став 3,9. Хтось прямо перед нашим приходом розмістив гнівний відгук про хамство та непривітність. Коли ми зайшли чомусь весь персонал поводився як зайчики, у хорошому сенсі цього слова)))

Скільки разів ми були у Кракові, але жодного разу не відвідували підземний музей. Хоч уже й відчувалася втома, але в музей вирішили заглянути. Нам сподобалося. Звичайно, бувають музеї насиченіші, але цей доволі сучасний. З купою інтерактивних інсталяцій. Мені особливо сподобалося, як я зайшов за ріг, а там на відео середньовічна полька свариться з чоловіком. А потім чоловік помічає мене і починає кричати, щоб я провалював, тут нема на що дивитися))) На завершення сьогоднішнього 19-кілометрового пішого маршруту Мишка чекало польське морозиво-ріжок. Втім, я теж з радістю поласував. Як же мені воно подобається, шкода, що місць із продажем саме цих ріжків стало значно менше.

Наступного ранку ми почали з єврейського кварталу Казімєж. В принципі, ми не знали, що він єврейський, але написи на івриті, і стара синагога дуже натякали на це. А потім проїхав туристичний електрокар із рекламою прогулянки єврейським кварталом. Загалом наші припущення виправдалися. І райончик справді крутий. Ось чесно, мені він більше подобається, ніж центральне старе місто. У другій половині дня ми вирушили на місцевий кар’єр Закшувек із блакитною водою.

Але цього разу був рідкісний випадок, коли сонця було багато. Дуже яскраво світило і весь час у вічі, мабуть, тому кар’єр не дуже зайшов. Хоча виглядає справді непогано. Зате на заході погуляти по Вавельському замку і Плантам було в задоволення.
Ми раніше завжди з Польщі привозили сири, причому брали не конкретні, а просто на око. Але за останні роки у Києві реально стало продаватися багато смачного польського сиру. Ми вирішили зробити тест, купили у Польщі такий самий сир, такого ж виробника, що ми купуємо вдома. Результат дуже здивував – у Києві польський сир смачніший. Як це? У мене є тільки одне пояснення, може, поки він до нас доїжджає ще більше витримується і стає більш насиченим на смак. Але це відкриття справді суперсько-радісне.

Ось моя невелика поїздочка і закінчилася, вранці за стандартною схемою на літак, з літака на роботу. А то завжди київські маршрутки забиті, краще вже відразу на літаку. Ще й пролітає поряд з офісом. Летіти лише годину. Треба прилетіти і швиденько мчати до офісу, щоб не пропустити ранкові збори.

Пілот нас усіх вітає і каже, що через погодні умови, можливо, доведеться летіти до Львова. Який ще Львів?! У мене робота не там! Потім умови покращилися, і ми полетіли до Києва. Але оскільки через сильний туман сідати не можна було, то капітан повідомив, що протягом години повідомить нам, де ми зрештою сядемо, у Києві чи Львові. На щастя, це був таки Київ. Ми приземлилися за 3 хвилини до початку зборів. Тому на зборах я вперше був віддалено присутній прямо з літака в гарнітурі. Навіть на прикордонному контролі дозволили не знімати гарнітуру. Виглядав я збоку жахливо пафосно. На ділі звичайна планерка)))
Даша з Мишком прилетять аж у середу. Але ми тоді ще не знали, що туман розвіявся ненадовго і триватиме щонайменше тиждень…

Інформація про подорож

Дата подорожі: 18.10.2019 – 21.10.2019
Тип поїздки: Віддалена робота
Тривалість: 2 повні дні + Даша з Мишком на 3 дні більше
Транспорт: МАУ + Wizz Air
Складність подорожі: 2/10 (Легко)