Справа була ввечері, робити не було чого. Так спонтанно і було ухвалено рішення розпочати дев’ятий сезон подорожей із Херсона. Я б з радістю за щорічною традицією перед початком сезону виклав би фотографію з квитками та готелями майбутніх поїздок, але цього разу все, що я можу докласти це квитки, за якими досі йдуть повернення грошей за скасовані рейси через ковід. Як не дивно, повернення вже виконали всі готелі, автобуси та практично всі авіакомпанії, за винятком МАУ 😉На скільки часу поїдемо до Херсона? Можемо на вихідні, хоча у неділю може бути дощ. Ну тоді поїхали завтра – у четвер увечері? На тому й домовились.
Херсон
Місто нас зустріло сонячним ранком. По алеях, що тяглися від вокзалу далеко до центру, вже пройшла золота осінь. Хоча ще вчора у Києві все виглядало досить по-літньому. Така зміна сезону, і сонячна погода почали перетворювати сонний настрій на позитивний, ще й господар квартири сказав, що зможе нас заселити прямо зараз о дев’ятій ранку. А ми вже встигли скласти речі в камеру зберігання АТБ. Побігли назад за речами та заселяємось. За що я люблю АТБ, то це за широку мережу магазинів, що дозволяє безкоштовно покласти речі на зберігання практично в будь-якому місті України. У Херсоні у них ще й подвійні шафки для великих рюкзаків))) Квартира у нас виявилася царська) Виглядало досить смішно, я ще ніколи не спав так, щоб на мене дивилися гіпсові статуї, а навколо люстри вишикувалися всі знаки зодіаку. Тепер подивимося, які є пам’ятки в самому місті. Перший путівник мені запропонував замість Херсона вибрати Амстердам чи Берлін. Другий путівник сказав, що поряд є парк, а найближча пам’ятка знаходиться за 170 км і є площею у Миколаєві. Так, не густо тут з визначними місцями. Але ми знали, заради чого саме ми приїхали, тут уся краса за містом. Тільки треба з’ясувати, у кого тут є машина, щоб нас відвіз. У Кам’янці було простіше, місто не велике, всі одне одного знають і можуть швидко розповісти, хто куди і коли повезе. У великих містах складніше з цим. На цей раз нас виручив сервіс Good Taxi. Вони себе позиціонують як таксі, яке може відвезти куди завгодно, провести екскурсію та забрати назад, все це досить лояльній ціні, ще й фотографій нам добрих наробили. Ми пробували замовити машину до пісків на інших популярних таксі, але вся складність виявилася в тому, що пустеля не має адреси, а для операторів і мобільних додатків це виявився блокер.
Олешківські піски
Їхати до пісків не довго, близько 50 хвилин. Є різні заїзди, головне не заїжджати там, де заводять туристичні групи, інакше ризикуєте побачити полотна затоптаних барханів. З боку нашого заїзду затоптаних барханів не було, але до центральної частини пустелі треба було добре протоптати, скажімо так, довести, що ти справді гідний пустелі. Хоча була дорога і до більш центральної частини, але ми з Дашею вирішили, що так буде цікавіше. Наш сумарний похід зайняв дві години. Пустеля істотно відрізняється від Сахари і навіть від тієї пустелі, яку можна собі уявити, дивлячись фотографії у відгуках.
Просто на фотографіях усі ловлять вдалі ракурси. Тут немає нескінченності з неживих піщаних барханів або пальмових гаїв та високих скель, проте вся романтика пустелі тут у повному обсязі. Тут є і зловісні гілки дерев, що виглядають як змії, тут можна прочитати останні новини пустелі прямо з піску.
Наприклад, тут пробігала зайка в напрямку до центру або те, що в цій норі хтось засів і вже давно не виходить, і навіть те, що вітер протягом останніх годин, неодноразово змінював свій напрямок, це чітко видно по кільцях візерунків навколо рослин.
Відстеження слідів тут справді захоплююча гра. Щоправда, деякі сліди так і не розшифровані, наприклад чомусь у когось ноги перетворилися на лапи або як хтось ішов однією ногою, а також якісь таємниці таять у собі оази з дрімучих лісів. Хоча про одноногий похід я починаю здогадуватися. Тут дуже приємно гуляти по пісочку босоніж.
Прямо нові відчуття під ногами, а ще тут ховається багато зловісних колючок. І якщо невдало вступити, то й пострибаєш на одній нозі. Тож на одну таємницю менше. Замість пальмових оаз тут дрімучі ліси. Я навіть не знав, що ліс десять на десять метрів може виглядати настільки темним і непривітним. Але і звичайно ж сама краса — це захід сонця в остигаючій пустелі.
Ми йшли зачаровані, не в змозі відірвати погляду від червоної кулі. Головне розрахувати час так щоб встигнути вибратися з пустелі до темряви. У нашому рейтингу пустель я її ставлю на друге місце між туніською та єгипетською, навіть незважаючи на те, що вона не така велика і не така вже й нежива. Пустелю однозначно рекомендую, особливо людям, які борються з безсонням, після походу спатимете як в удаві зайчики.
Водний лабіринт на байдарках
Це був туманний ранок. Ми прийшли на набережну, там нас від причалу забрав моторний човен, він же водне таксі. Адреса, яку треба називати, була у форматі “На байдарки до Тетяни” і нас повезли на один з островів, де можна взяти в оренду байдарки.
Ми припливли до дуже цікавого місця, такого побачити ми не очікували. Навколо було багато островів, на яких у місцевих є дачі. Площі мінімальні, дачі щільно притиснуті одна до одної, життя вирує. Відчуття, що ми пливемо каналами Венеції. Тетяна дізналася про наші побажання і докладно описала маршрут, який нам підійде. Ми записали на відео деталі маршруту та вирушили в дорогу. Зазвичай люди беруть байдарку на цілий день і десь висаджуються для пікніка, ми вирішили активно поплавати без ризиків перевернутися при висадці.
З туманом нам справді дуже пощастило, вся краса річкових вулиць, очеретів та озер одразу зросла в кілька разів. А коли за годину почалося ясне небо, то вся краса перевідкрилася для нас у новому образі. Причому красоти постійно змінювалися. Це були і широкі води, і вузенькі проходи крізь зарості, і повноцінна річка, дерева вздовж якої вже почали перевдягатися в осінні кольори. Тепер нам здавалося, що ми пливемо по річці Бентота на Шрі Ланці, вишукуючи дивовижних тварин – ось ця колода точно крокодил, а цей корч викапаний варан. Найбільше хотілося підпливти ближче до водяних жителів – пташок.
Але вони схоже хотіли нашого знайомства найменше, хоч жабенята нам були раді, принаймні не тікали від нас. Наш маршрут зайняв 3,5 години, останні два канали були справжнім випробуванням на спритність. Ширина тут була кілька метрів з безліччю вигинів, а наша подвійна байдарка була не дуже вправною на повороти.
Ми кілька разів так врізалися в берег, що по хвилині намагалися вирватися назад. Ми залишилися дуже задоволені цією подорожжю, хоч і втомилися від активного веслування. Після повернення на базу зателефонували капітанові човна, щоб він приплив і забрав нас назад. Зворотний шлях був незвичним, все виглядало інакше, ніж вранці. У тумані нам здавалося, що ми тут одні, а насправді навколо купа кораблів та іншого водного транспорту борознять простори Дніпра не гірше, ніж машини літають дорогами у мегаполісі.
Яке щастя було завалитися в номері в ліжечко. Особливо після щільної грузинської трапези. Але минула лише половина дня, терміново годинку відпочиваємо та продовжуємо відкривати нові місця. Зателефонували водієві та сказали, що готові продовжувати подорож.
Станіславський Гранд каньйон
Пустеля була, річки з озерами були, тепер гори! Гори тут не надто високі, але дуже красиві, особливо на заході сонця. Людей тут було досить багато, але гірських ландшафтів тут стільки, що місця легко вистачає всім. Тут навіть рекламу миючого засобу для машин знімали біля нас.
Головне від усієї краси широко рота не розкривати, в тутешніх місцях живе багато мошок і якщо їх потривожити, то вони швидко знайдуть усі щілини на обличчі. До заходу сонця була ще година, ми з Дашею облазили всі тріщини в скелях, які тільки змогли знайти.
Час пролетів як кілька хвилин. І ось він — романтичний захід сонця прямо в хмари!
Я вже просто не вірю, коли люди розповідають, що бувають чисті заходи сонця в море. На моєму досвіді таке було лише одного разу в Грузії, а потім щоразу в останні десять хвилин проявляється якась хмара і все, прощай захід сонця.
Найцікавіше, що в Грузії було спочатку теж так, і навіть частина людей пішла, але в останній момент сонце знову вийшло з-за хмар і закотилося в море.
Сонце закотилося, всі гори та розлами дослідили, план виконано, можна повертатися до Херсона. Шкода, що день складається тільки з двох половинок, так би ще встигли кудись махнути)
Повернемося до Херсона
Обіцяний недільний дощ закінчився ще до нашого виходу на прогулянку, це добре. Але перелік розваг теж закінчився. Пішли бродити містом, може, що відкриємо для себе. У списку популярних екскурсій є екскурсія двориками, отже тут є десь цікаві дворики, ось із них і почнемо.
А дворики тут справді затишні та цікаві. Вони майже всі знаходяться вздовж центральної пішої вулиці. Тут, напевно, кожен дворик намагався виділитися затишністю від сусіднього. Пошук двориків проходив у режимі своєрідної гри, багато з них закриті на кодові двері і потрапити можна, якщо хтось вийшов, але двері за собою не зачинив. А таке відбувається постійно. Я, звичайно, не впевнений, що це саме ті дворики, якими водять екскурсії, але нам сподобалося. На одному екскурсійному сайті говорилося, що під час їхньої екскурсії ми послухаємо дзвін, саме в цей момент дзвін і почався. Супер виконали ще один пункт. Поки шукали черговий дворик, до нас підійшла місцева жінка та запитала, що ми шукаємо. Коли ми пояснили, що ми тут у пошуках чогось цікавого, вона нас відправила шукати заповітну вулицю, назву якої вона не пам’ятала, тільки пам’ятала прізвище політика, який почав її цікаво облаштовувати.
Вона сказала нам орієнтир і показала, в якому напрямку шукати. А це вже зовсім цікаво! У пам’ятках вона ніде не фігурує. На щастя, я знайшов цього самого політика в інтернеті, і там у нього саме брали інтерв’ю щодо облагородженої вулиці. Ця вулиця на карті називається “Канатна”.
Тут справді дуже мило, на будинках оновили фасади та розфарбували цікавими картинами, встановили незвичайні скульптури біля будинків. Виходить нова пам’ятка Херсона. Вулиця ще не закінчена, багато будинків лише у процесі змін, тож незабаром буде ще цікавіше. А ось серед старих пам’яток ми дуже оцінили набережну, яка знаходиться у парку Слави.
Тут гарне місце, щоб релаксувати, милуючись панорамою. Гаразд, пішли ми за нашими речами до чергової камери зберігання, настав час повертатися додому і вигадувати ще щось цікаве, поки тепло. Це був чудовий і активний вікенд, дякую Херсону, а особливо його навколишнім красотам, ми в цю область ще обов’язково нагрянемо для нових відкриттів, до зустрічі!
Інформація про поїздку