У нас з Дашею є правило – не повторювати подорожі до тих самих місць. Виняток становлять лише Єгипет та Туреччина. Але шість років терпіння… не втрималися і взяли Грузію, потім ще раз взяли, але вже з Мишком. У результаті остаточно зірвалися і взяли повторний Кіпр. Мишкові теж цікаво що там на Кіпрі. Але є одна проблема – жорстка нестача відпусток. Ми вирішили взяти квитки на мінімальну кількість днів та повернутися. Потім я запропонував, що можна взяти Дашину маму, завезти її разом з нами і залишити на Кіпрі з Мишком, через тиждень самі повернуться до аеропорту тим самим автобусом. Тещу довго вмовляти не довелося. Подумавши ще хвилин 20, Даша висунула логічну пропозицію — раз відпустки не вистачає саме у мене, то вона з мамою та Мишком залишиться на Кіпрі, а я можу повертатися на свою улюблену роботу. На тому й вирішили!
Мишко потихеньку почав розуміти, як формуються тарифи на авіаквитки. Від фрази “Ми взяли квитки”, до вильоту в середньому минає 350 днів. Мишко спочатку не розумів чому так довго треба чекати, але я йому пояснив основи маркетингу)
Айя Напа
Це одне з моїх улюблених міст, наче Лас Вегас, місто вічного свята. Але ми прилетіли зустрічати весну до початку туристичного сезону. Острів нас зустрів зеленими ландшафтами, квітучими деревами, ромашковими гаями та цвітінням маків. Це було дуже несподівано, у нашій пам’яті Кіпр був випаленим степом. А тут все настільки квітуче. На противагу природній красі, в Айя-Напі панувала небувала тиша. Не було ні гулянь, ні корабликів, ні гучної музики клубів. Було відкрито лише один клуб, з якого долинала дуже спокійна і тиха музика. Людей практично немає, на набережній найкрасивіші заходи сонця, але нікому їх дивитися. З ранку ми поїхали автобусом до Протарасу. Звідти розпочали піший маршрут у бік Айя-Напи.
Квіти, зелені дерева, трави. Радості просто не було меж. Цього не може бути, мабуть, наш літак просто сів на інший острів! Хоч море і холодне, зате природа така свіжа! Ми рік тому так і планували, але все одно не вірилося, що буде так зелено! Почали ми свій нелегкий маршрут із невеликих лавових острівців серед крижаної води.
Ми з Мишком поставили мету, дістатися якнайдалі. Гострі каміння кололо в ноги, але ми терпіли, мета дістатися до далекого острова важливіше. Кілька разів мало не впали у воду. Даша зі своєю мамою сиділи на березі і аплодували щоразу, коли ми перебиралися на новий камінь. Це суто чоловічі розваги. У результаті ми перевершили себе і дісталися острівця, який здавався без плавання недосяжним.
Далі ми пішли береговою лінією вздовж печер. Сонце гріло приємно, було і холодно, і спекотно одночасно) Дорога була далека, ми долали кілометри за кілометрами, проходили гарні печери та водні ландшафти. Мишко вимагав купань. З нас ніхто у воду не ризикнув потикатися, але якщо Мишко хоче, то нехай купається. На черговому красивому пляжі, Мишко купався з такою насолодою, що ми навіть трохи заздрили. Мис Греко ми проходили ваннами з водою, які сформувалися біля її підніжжя.
І навіть у ванночці Мишко відзначився з головою, правда незаплановано. Принадність весняного Кіпру в тому, що можна проходити будь-які відстані, не боячись прямого сонця. Таким чином за ці півдня ми пройшли понад десять кілометрів. Ми з Дашею були реально в шоці. Мишко, який у Києві не може пройти і 20 хвилин, мовляв, ноги втомлюються, тут практично весь час біг попереду.
Теща теж героїчно трималася. І навіть надвечір заявила, що треба б сходити до парку статуй, який знаходиться за 2,5 кілометра від готелю. Я запропонував хоча б автобусом під’їхати, але теща сказала, що норм і без автобуса. Я не міг зрозуміти чи мене жорстко тролять, чи справді всі настільки вражені весною. Ми з Дашею здивовано переглянулись і пішли у бік парку. Правда, походу справи з’ясувалося, що Ніна говорила про завтрашній день і дуже здивувалася, коли дізналася, що ми йдемо не в готель, а в парк. Фух, тепер я спокійний) Завтра парк візьмемо на додачу до нового маршруту. Щоденна нагорода за пройдений маршрут була найсмачнішим морозивом із кондитерки Зорпас.
Проводили черговий захід сонця, відвели Ніну з Мишком у готель, а самі пішли підкорювати гори нічного Кіпру. Щоправда, справжніми горами це не назвеш, їх у місті просто немає, проте ми змогли знайти для себе висоти з панорамами на місто. Одним із мінусів березня, було те, що багато що відкривається у квітні та травні. Навіть на одному з банкоматів висіла табличка, що гроші він видаватиме виключно з квітня по жовтень!
На маршрутах купити морозиво також було проблематично. Навіть у відкритому кіоску нам сказали приходити через тиждень. Загалом, в ідеалі весняний Кіпр ставити на початок квітня.
Новий день – новий маршрут
Почали ми день із парку скульптур, 5 років тому ми про нього ще не знали, хоч його й відкрили за місяць до нашої минулої подорожі. Скульптур там справді багато і кожен точно знайде щось для себе цікаве. Мишка справді більше цікавило питання, коли ми до моря дістанемося. Море в місті настільки гарне, що я навіть переодягся, щоб поплавати!
Щоправда, у воду так і не ризикнув залізти. Але переодягнутися це вже половина успіху, я вважаю. Принаймні, по лавових бортах ми провели довгий маршрут до печери. Отже, ранкова розминка закінчена, тепер пообідаємо та можемо розпочинати далекий похід. Обідали ми в Pizza hut, там мене порадувала офіціантка, на питання про розмір піци вона відповіла “Піца складається з 12 шматків!!!”. Мишко ж під час очікування виявляв гору ерудованості розгадував кросворди англійською мовою!
Сьогодні ми доїхали до Протарасу і піднялися на пагорб до церкви пророка Іллі. Церква знаходиться на мальовничому пагорбі з панорамою на місто. Мишко відразу подружився з дівчинкою, і вони грали в справжній Майнкрафт. Дівчинка правда Мішиних правил не знала, але Мишко швидко пояснив, що до чого. Далі ми вирушили вглиб острова до ще одного печерного храму. Дорога була по заростях, трохи в гору, теща та Мишко активно схвалювали ідеї наших маршрутів.
Ми з Дашею все більше і більше були шоковані тим, як Мишко з Ніною доблесно долають кілометри з перешкодами. Але й маршрут нас намагався радувати лавочками та навіть альтанками серед дикої природи. У результаті ми прийшли до старовинного печерного храму. Я запропонував повернутись пішки прямо в готель в Айя-Напі.
Пропозиція, здавалася, трохи божевільною, але якщо ми повернемося кілька кілометрів до автобуса, дочекаємось його, а потім від зупинки дійдемо до готелю, то буде на 10 хвилин швидше, ніж ми по лісах і стежках пройдемо якихось 5-7 кілометрів. На мій подив, навіть цю ідею практично без вагань всі підтримали. Ось лише один мінус, дорога лежить через військову базу. Потрібно згорнути на роздоріжжі, прямо біля входу до військових. Побачивши нас, охоронець пожвавішав. Йому явно було цікаво, навіщо ми так впевнено йдемо до входу до бази. Розвилка починалася настільки близько від воріт, що між нами та охоронцем панувала якась незручність. Охоронець бачив у наших з Дашею очах минулу Домінікану, Брест, В’єтнам, я думаю, він чудово розумів, що має справу з професіоналами. Але дійшовши до роздоріжжя ми різко повернули. Збоку могло здатися, Начебто ми помітили охоронця і вирішили різко змінити свій маршрут. До речі, дорога цього маршруту з чудовими краєвидами на острів.
Якщо міцні нервами, то вперед! Єдиний мінус нашого задуму був у тому, що маршрут прогнозувався на 10 хвилин раніше, ніж стане темно після заходу сонця. Доводилося йти майже без передихів. Мишко заряджав свою енергію сухофруктами та горішками, які бабуся щодня для нього брала. Дісталися готелю переможцями, сьогоднішній маршрут зайняв 16 км! Всі одноголосно зійшлися на тому, що перед вечерею потрібно годинку полежати в ліжечках.
На вечерю ми пішли в один із ресторанів та замовили м’ясне мезе. Крім того, що ми почували себе переможцями після пройденого маршруту, так ще й ресторан попався особливо вдалим. Офіціанти та менеджер дійсно намагалися зробити нашу вечерю святом. У результаті ми замовили мезе на дві персони, їли його вчотирьох, ще й із собою забрали на сніданок. Як же на Кіпрі добре! Але, мені завтра треба відлітати(((
З ранку ми поїхали в Ларнаку, там годинку погуляли, і я посадив тещу з Мишком та Дашею на автобус до Лімасолу. У мене ще було кілька годин погуляти Ларнакою. Цікавий факт, що ми віднесли наші речі на зберігання на ресепшен того самого готелю, що й п’ять років тому. У нас їх з радістю прийняли) Я п’ять років тому вже писав, що кіпріоти чудова нація, цього року я багато разів плюсую цей запис. Я вже не пам’ятав, що так писав раніше і хотів ще раз про це написати)))))
Загалом дійсно народ позитивний та чесний. Як тільки я відлетів до Києва, у Даші відразу почалася маса пригод. Від автобусів, що на ходу вирішили міняти свій щоденний маршрут до рогу достатку їжі у літаку МАУ через системний збій. Через чотири дні, коли Даша прилетіла і зателефонувала мені, я запитав, що треба приготувати на вечерю, на що Даша з гордістю сказала: “Не готуй, у нас купа їжі з літака МАУ, у нас була безпрецедентна історія під час обслуговування!”
Мої юні мандрівники активно проводили свою частину подорожі — вивчили весь Лімасол, Руїни Аматуса, відвідали Пафос, каміння Афродіти, а також античне місто Куріон. Пишаюся ними!
Інформація про подорож
Дата подорожі: 21.03.2019 – 28.03.2019
Тривалість: У кожного своя
Авіаквитки: МАУ
Готелі: Booking.com
Екскурсії: Всі самі
Складність поїздки: 2/10 (Легко)