Пам’ятаєте, як у дитинстві нам усім снилися сни, як ми літаємо? Так безтурботно та легко. Якось одного вечора я шукав цікаві цікавості по світу і ШІ мені порадив дуже незвичайну розвагу – Аероплюми. Про таку штуку я ніколи не чув, але на відео це виглядало зовсім фантастично-магічно. Люди з прив’язаним до спини дирижаблем просто літають, розмахуючи крилами! Де ж це? Європа, фух, пощастило, що не якась заморська дуже візова країна. Так, це десь в Нормандії, яку ми вже проїхали вздовж та впоперек. Ще й відносно недалеко від нашого попереднього маршруту, якби ж ми тільки знали про таку розвагу. Ну й добре, значить ще раз летимо до Нормандії. Перші п’ять хвилин я неймовірно радів і був схвильований через свою знахідку. Наступні п’ять хвилин я ридав від того що не проходжу по вазі. Даші на восьме березня подарував листівку із зайкою, що вільно літає і сказав, що ми повертаємося влітку в Нормандію і Даша буде літати як уві сні. Мишко теж підписався на польоти. Подальші деталі я не розкривав аж до самого старту польоту. Тож Даша знала тільки, що буде якимось неекстремальним і магічним способом літати зі справжніми крилами! Тільки от куди ж впихнути цю подорож невідомо, літній графік у нас був доволі активним. Але все якось так склалося, що в серпні ми змогли втиснути ще й Францію. Але летіти у Францію на кілька днів – себе не любити, тож запланували одразу маршрут із розмахом.

Сонячне затемнення

Ця подорож нам зробила цілу серію сюрпризів. Як ми з’ясували, то через годину після нашого прильоту буде потужне сонячне затемнення аж на 92 відсотки. Рівно 30 років і один день тому ми стояли з батьками на київському вокзалі і проводжали бабусю з дідусем. Я дуже хотів побачити те затемнення, але його закрили хмари, я тоді дуже засмутився і в пам’яті назавжди залишилися обриси тих хмар. Коли мене Даша порадувала, що ми зараз спіймаємо ще більш потужне, я відверто не повірив, що небо буде чистим. Було незрозуміло, чи встигаємо ми доїхати до міста, чи варто шукати оглядовий майданчик біля аеропорту. Але дякую всесвіту, літак прилетів ще раніше, і ми сіли на попередній автобус, тож в пік затемнення ми були біля району Ля Дефанс і спостерігали раптові сутінки.

Світило те сонце своїми вісьмома відсотками настільки потужно, що без окуляр ані секунди неможливо було дивитися. Добре мої сонячні окуляри завалялися в рюкзаку і були дуже поламані, тож доламавши окуляри ми зробили собі четверне скло через яке можна було дивитися. У місцевих брали професійні окуляри, але об’єктивно в них не цікаво. Звісно ми добре усвідомлювали, що дивитися на сонце небезпечно для очей. Тож в жодному разі не робіть так. До речі, ось вам цікавий факт: через два тижні, або за два тижні до сонячного затемнення обов’язково буде місячне затемнення.
Ми погуляли по своєму улюбленому Ля Дефансу і пішли заселятися до нашої хорошої знайомої. З самого ранку ми залишили у неї речі і відправилися в іншу і найкращу частину Франції.

Політ на аероплюмах

Спочатку поїздом за квитками ми доїхали до міста Évreux, потім, на тому ж поїзді по проїзному до міста Valognes. Звідти на місцевому автобусі ми доїхали до міста Montebourg. А вже звідти пішки півтори години через поля, дороги та села до ангара дирижаблів. Тут як кажуть – любиш літати, люби і по полях пішки ходити. Насправді, якби ми знали раніше, то замовили би заздалегідь міський автобус по одному євро, який би нас довіз якраз до ангара. Але ми про це не знали. Детально маршрут розписаний в розповіді про організацію.
На нашу подорож ще випала неймовірна європейська спека. Цього літа вона нещадно атакувала країни, було щось близько 35 градусів. Але морально ми були готові, хоча було і нелегко.

І ось нарешті показався ангар дирижаблів. Політати на дирижаблі це Дашина мрія і коли вона дізналася, що це справжній ангар, то була приємно схвильована. Літали Даша з Мішею по черзі, 5 хвилин підготовка і 25 хвилин літаєш. Вага твого тіла в цей момент збалансована до нуля. Якщо стає важко, у працівниці є мотузочка в руках і вона тебе може як кульку в повітрі водити.

Воно реально того вартувало, це було неймовірно, а мамам в прямому ефірі транслювали політ. Тобто це справжні міні-дирижаблі, а ти їх пілот.
Назад ми добиралися тим самим маршрутом і зупинилися ночувати в нормандському місті Лізьє.

Lisieux

Один з моментів за що я люблю Нормандію, це неймовірно смачна їжа. Рецепт такий: помідорки чері, м’який сир, хамон, багет, паштет накшталт фуа-гра, або подібне, можна додати картопляне пюре-хвилинка і обов’язково французьке вино. Просто спробуйте цей рецепт ідеальної вечері.

Оскільки це був наш другий заїзд до Нормандії, то ми відкривали для себе нові менш відомі міста, але вони виявилися ладненькими. Поточне місто нас вразило саме храмом. Він гігантський і фантастичний.

Якщо у вас буде проїзний, то заради храму має сенс зупинитися на годинку.

Bernay

Це місто зайшло прямо в серденько, це еталонне нормандське місто зі смугастими будиночками. При тому кожний наступний будиночок ще смугастіший за попередні. В минулій нормандській подорожі нам дуже зайшов Руан, але він був тоді першим таким містом на маршруті.

Зараз же Берне вразив ще більше, оскільки після Берне ми поїхали в Руан і він нас вразив на цей раз менше. Хоча об’єктивно обидва міста топчик.

Руан

Тут ми погуляли в безкоштовній картинній галереї, заховали пляшку з посланням для майбутньої подорожі нашої мами з її подругами і прогулялися по красивенному старому місту. З пляшкою то у нас традиція, якщо подорожі перетинаються, то треба як в відомій передачі заховати пляшку і передати координати.

Évreux

Це місто виявилося не дуже примітним, хоча в самому центрі дуже незвичайний і затишний садочок. Оскільки усі ці міста у нас були за один день, то тут ми вже втомлені сиділи на березі річки і їли піцу на заході сонця під живу музику саксофоніста. Нормандський проїзний це і винагорода і прокляття одночасно. Бо з ним можна за день дуже багато чого подивитися, але коли на вулиці більше 30 градусів, то це може бути тяжкувато. Останній сегмент на цей день у нас було повернення в Париж, і звісно ж цей поїзд скасували через страйк робітників.

Ось вам ще цікавий факт, якщо у вашій французькій подорожі не скасували бодай один поїзд через страйк, то подорож не зарахована. Але, на щастя, працівники на станції швиденько замінили квиток на інший поїзд безкоштовно. Тож вночі ми знову приїхали у Париж.

Париж

Наступні три шикарні дні ми провели у Парижі. Я б чесно з превеликим задоволенням вчетверте описав би як ми гуляли по шикарному Парижу, але нового нічого немає, тож просто повірте, то було як завжди шикарно. Як тільки почали гуляти, то Міша одразу заявив, що треба піти до Ейфелевої вежі, щоб подивитися як людей у гру в наперстки розводять. Спостереження за цим процесом це окрема розвага. Але ж звісно із Парижем треба бути обережним, бо можуть не тільки в наперстки тебе розвести. Документи, гроші, все це необхідно залишати в готелі, з собою тільки дрібні купюри і оплата телефоном.

Околиці Нанта – регіон Пеи-де-ла-Луар

Третя частина подорожі у нас була спрямована на відкриття нового для нас регіону. По накатаній схемі ми купили квитки на потяг до початку регіону, а далі у нас діяв проїзний. Тож ми собі теж зробили ланцюжок міст, в яких виходили гуляти по кілька годин.

Le Man

Містечко зайшло прямо у серце. Хоча на початку гуляли і наче нічого особливого, прямі вулиці, магазини, людей чомусь зранку немає. Але варто було піднятися в старе місто, а там вузенькі вулички серед старих кам’яних будинків. Види тут суттєво відрізняються від нормандських.

Я б чесно кажучи ставив це місто до рівня маст сі у Франції. Хоча воно зовсім невелике виходить. Хотілося гуляти та гуляти і далі нікуди не їхати. А ну ще каву випити, а потім знову гуляти. А от що об’єднує цей регіон з Нормандією, це ті самі смачні багети з тунцем.

Правда на цей раз я вирішив взяти екзотичний з сиром та горіхами, а він виявився козиним (у мене з цим проблема), мені завжди здається, що козел дивиться своїми очима мені у вічі. Тож тунцеві багети, я обіцяю, що за можливості буду брати тільки вас.

Angers

Місто дуже виділилося тим, що там зовсім нема чого дивитися. Є правда величезна фортеця, але вона платна. Проблема в тому, що коли багато подорожуєш, то розумієш що подібні речі можуть бути ще масштабнішими і навіть безкоштовними. Ще в місті є довжелезний парк, але доволі лисий і доволі ні про що. Тож навіть якщо є зайвий час, можете просто пропустити це місто. Скажімо так, ми його подивилися з вас.

Clisson

Ми залишили речі в готелі в Нанті, відпочили, але дух авантюризму нас таки відправив глянути ще одне сусіднє містечко. Воно виявилося доволі милим і затишним. У місті панувала атмосфера часу, що зупинився. Ми вмостилися біля річки і милувалися як байдарочники переносять свої байдарки через дамбу в променях ласкавого вечірнього сонця.

Це було дуже дивно, можна ж просто плисти по річці, але тут прямо переносили байдарки, при тому у кожного в байдарці був великий бідон. Що всередині бідона ми не бачили, але впевнений там була сметана. Ми почали обходити місто по колу в пошуках цікавостей. Десь у воді проплив сом якогось нездорового розміру. Я взагалі не знав, що соми можуть бути такими кремезними. Мабуть, у цій річці краще не плавати.
Ще погулявши трохи ми знайшли намальованого шпака на бетонній стіні під опорами моста, щоб люди могли помилуватися витвором мистецтва з протилежної сторони стояв безкоштовний бінокль, що спрямований рівно на цього шпака. В цілому містечко навіювало спокій та невимушеність. Сюди має сенс приїжджати на медитації, якщо немає часу або грошей летіти на Балі.

Порнік

Наступний день нас пощадив у прямому сенсі того слова, ми заїхали у чергове туристичне місто і побачили, що зворотний поїзд буде аж ввечері, тож так і бути ми сьогодні не зможемо упахатися подивившись чергову дюжину міст. Доведеться насолоджуватися рибацьким містом із доволі незвичайною назвою.

Місто курортне і одразу розташувало нас до себе. Це такий тип міст де можна гуляти вздовж набережної і насолоджуватися не тільки морем, а й місцевими дачами, що облаштували собі французи. Гуляти тут можна нескінченно в прямому сенсі того слова адже берегова лінія тягнеться десятки кілометрів до інших міст. Тож ми безцільно блукали-насолоджувалися атмосферою і неймовірно смачною випічкою в одній з місцевих пекарень. Обід вже традиційно тунцевими багетами з тієї самої пекарні.

Оскільки місто знаходиться на морі, то тут можна спостерігати епічні відливи та припливи води. Коли ми тільки приїхали, то робили фотографії на фоні корабликів в порту на воді. Коли ж був час повертатися, то ми спостерігали десятки корабликів на піщаному березі. Ніколи не задумувався, що ці судна спроєктовані так, що можуть без проблем спуститися на мілину, а потім назад піднятися. Хоча звісно цим відливам далеко до легендарних занзібарських, коли по дну океану можна було гуляти до самого обрію.

Нант

Дуже незвичне і цікаве місто. Через усе місто проходить зелена намальована лінія. Вона тебе буде вести по найкращих туристичних місцях міста, іноді її переривають зелені маскоти, що тримають її в руках. Подорожувати з такою смужкою неймовірно зручно, адже впевнений, що завжди повертаєш у найцікавіші закуточки.

А в самому центрі міста унікальна інсталяція сучасного мистецтва ніби автомобілі потрапили у минуле і зіштовхнулися із залишками старих скам’янілостей. Важко описати, краще це побачити. Я так розумію цей артоб’єкт тимчасовий. А от що тут постійне, так це безкоштовний ботанічний сад біля вокзалу, видно, що в нього митці вклали душу. Не так багато таких парків по світу, хоча Франція дійсно славиться своїми крутими парками.

Острів машин

А тепер фінальна магія подорожі. Ще коли я шукав інформацію про ці міста то помітив тут гігантського слона, що гуляє по острову. І якось це ще так повсякденно виглядало… Виявилося, що на острові є тематичний парк механізованих тварин. Вхід до тварин і каруселей з тваринами – платний. Але самого величезного слона можна подивитися безкоштовно. Я вже неодноразово казав що цей світ може нескінченно дивувати. Навіть коли за плечима відвідано більше 800 міст по всьому світу, ми стоїмо перед величезним механічним слоном, що поливає людей хоботом під час своєї ходи, а ще недавно ми навіть не знали про таке диво. Ефектів вау у цій поїздці було чимало. Вдруге насолодилися Нормандією по повній, це дійсно Чарівний куточок Європи. Оскільки уся подорож проходила під температурою на вулиці в 38 градусів, сказати що втомилися ми – нічого не сказати. І коли ввечері вже лежали в готелі я помітив що в Нанті ще є вечірня розвага – кільця що сіяють. Довелося зібрати усі сили в кулак, Даша сказала що катала вона ті кільця ще дивитися. Тож ми з Мішою вдвох вирушили ще в нічну пригоду. Окрім сяючих кілець, тут було справжнє нічне життя у місцевих закладах. В небі висіла наша планета, під нею місячна м’яка планета, діти стрибають на батутах. Словом звичайний чарівний день у Нанті. Нажаль, чи навіть на щастя це було останнє заплановане місце і завтра з ранку летимо в Париж і відпочивати до дому.