Цей рік був безумовно вийнятковим у подорожах. З того часу як ми переїхали до Польщі, наш формат подорожей дуже змінився і був зосередженим в більшості по Європі. Це як мінімум логічно, оскільки Європа стала, як ніколи, доступною. Але ж далекі екзотичні країни ваблять, невідкритих напрямків по Європі усе менше та менше… А акцій на екзотичні напрямки усе більше… Тож погнали.

Спочатку наш друг Андрій влаштував усім справжнє свято на свій день народження – повіз друзів на три дні у Закопане. Доки всі збиралися, я сидів у черзі на ренген зі своєю, як мені тоді здавалося, вічно зламаною рукою.

Закопане було неперевершеним, ми потрапили в сніжну казку!

Далі ми зробили для себе ціле відкриття – Валенсія. Місто, яке змінило нашу уяву про Іспанію!

Оглянувши усі закуточки в околицях міста ми полетіли на Ібіцу

Острівець непоганий, але якщо ти не по клубам, то максимально дні два буде достатньо.

Далі на мене чекав корпоратив у німецькому зоопарку, де я потоваришував із дикою кицькою.

А ще нарешті побачив свою колегу по роботі Лєру. Це була радісна та тепла зустріч.

На зворотньому шляху, в літаку я зрозумів, що цей рік поповниться ще двома подорожами, оскільки довелося терміново видаляти зуб. Новий в Польщі ставити дорого та нецікаво, тож запаслися квитками до Грузії. А тим часом настала довгоочікувана подорож на Балі. Почали ми з Амстердама.

А далі понеслася краса, що не мала меж – Балі

Ну а звідти на Яву.

Від островів отримували неймовірну віддачу, тож вирішили захопити ще й Нуса Пеніду, що знаходиться поруч.

Приємнийм доповненням до подорожі був сюрприз у вигляді Сінгапуру

Паралельно йшла дуже складна і велика підготовка до подорожі на японське Експо, для нас та окремо для мами і її подруг. Підготовка була космічних маштабів і є нашою однієї з найскладніших організацій. І ще один маршрут розробляли для подруги Аліни, яка вирішила відкрити для себе Азію і полетіла нашим авторським маршрутом Краків-Стамбул-Сінгапур-Куала Лумпур-Пенанг-Лангкаві-Сінгапур. Але то все підготовка, між органцізаціями ми влаштовували свої подорожі, тож полетіли по акції в Щецин.

За Щецином на нас чекала перша Грузія, оскільки треба було летіти ставити імплант замість зуба. У нас із собою була купа паспортів для групової подачі на японську візу при повернені. Тож паспорти спочатку разом з нами злітали на дуже і дуже гастрономічний тур, а на зворотньому шляху ми їх одразу подали у варшавське посольство.

Паралельно на моїй роботі відбувалися глобальні зміни і масові скорочення. На щастя, мене залишили, але мене переводили на інші проекти. Тож для знайомства з новою командою була організована корпоративна подорож до Румунії.

Після тиждневої роботи в Румунії, треба було відпочити, тож наступною подорожжю була вже традиційна Швейцарія у наших друзів.

Ну а далі настала подорож, на яку ми чекали три роки, нарешті – почалася всесвітня виставка Експо у Японії. Оскільки я маю рівень експерта у питаннях авіаційних перевезень, то ми змогли до звичайних квитків із пересадкою у Стамбулі додати цілу велику подорож по Туреччині. Тож почали ми з Каппадокії.

Каппадокія вже вчетверте вразила нас прямо у серденько. Можна сміливо казати, що в її долинах назавжди залишилася частинка наших сердець і ми обов’язково будемо ще повертатися. Після чотирьох днів у долинах ми полетіли на дводенний відпочинок на турецькі курорти поруч зі Стамбулом.

Ну і звісно потім ще на п’ять днів до Стамбулу.

Для повного розуміння нашої любові до Туреччни. Коли у нас з’явилася безкоштовна можливість розширити нашу заплановану тижневу подорож по Японії, то ми розширили на додатковий тиждень саме цю пересадку, а не Японію.

І нарешті ми вилітаємо на Експо 2025

Хоч Експо і пройшло фантачтично, але назавжди запам’ятався саме останній день у японському Кобе, для мене це тепер візитівка подорожі.

Через кілька тижднів відпочинку після відпустки, ми підбили наших друзів поїхати на день у Словаччину

А ще через два тижні на вікенд до Аліни у Норвегію, а саме в Осло.

Після Норвегії у мене була запланована подорож вихідного дня у замок Чоха. Наш друг купив книгу про усі замки Польщі і я пафосно сказав, що навмання відкрию книгу і поїду з Дашею в той замок, що першим трапиться. Усі це сприйняли як жарт, але перший замок ми вже бачили у Любліні, тож я відкрив другий і він виявився дуже шикарним, а на карті було видно, що там можна винайняти кімнату на ніч, тож я Даші влаштував сюрприз – ніч у замку! Даша до останнього не знала куди я її везу через усю Польщу.

Під час подорожі співпало багато приємних факторів і подорож вийшла на максималках романтичною.

Ну а потім настав час сюрпризної подорожі для мам, ми їх в цьому році повезли на Мальту.

Ну і майже одразу після Мальти настав час другого великого Каміно. На цей раз ми йшли центральний португальський маршрут, а в кінці перейшли на маршрут Спірітуал.

Друге Каміно нам підкинуло справжнє випробування у вигляді чотирьох днів безперервної зливи, але разом ми подолали це випробування!

Тепер треба було знову повертатися у Грузію, щоб поставити коронку на імплант. За ці дві грузинські подорожі в цьому році, ми охопили майже усю Грузію, включаючи Батумі. Це було неперевершено смачно!

Рік добігав кінця і настав час гранд фіналу! Я повіз Дашу у ту таємну подорож, що подарував на початку року, коли ми були на Балі. Даша до самої пересадки не знала куди ми прямуємо.

Спочатку була зупинка в німецькому Потстдамі на зимових ярмарках

Ну і на прикордонному контролі, коли офіцер запитала куди ми саме летимо, Даша дізналася, що це Маврикій!

Але Даша ще не знала, що головна атракція – це буде політ на гідроплані над єдиним у світі підводним водоспадом!

Ну і буквально за тиждень до кінця року ми не витримали і поїхали ще в одноденну подорож в гори, де треба було сім годин при мінус шести градусах насолоджуватися зимою.

Ось таким він насиченим видався 13-й рік наших подорожей. Я від щирого серця бажаю усім, кому подорожі приносять стільки радості та задоволеннвя, мати можливість подорожувати часто, цікаво і в гарну погоду!