Скільки країн та міст ми вже відвідали по світу, а список черги для подорожей все не зменшується. Він тільки стає більше. Колись ми вперше для себе відкрили Європу і вона була, як тоді здавалося, аж двадцятою країною у списку. Але ніколи б не уявляв, що будуть такі країни, які в черзі будуть вимірюватися роками і навіть десятиліттями. Тож на тринадцятому році подорожей і до Мальти нарешті дійшла черга. Це була сезонна подорож з мамами, коли вони не знають до самого літака куди вони летять.

Перше чим приємно здивувала країна, вона зовсім не схожа на жодну з європейських країн. Міста Мальти більше схожі на Єгипет у хорошому сенсі цього слова. Оскільки ми, як завжди, прилетіли пізно ввечері, то красу моря поки що перевірити не можемо, але одне можна сказати точно, в кінці вересня вода дуже тепла! І це одразу задало позитивний тон всій подорожі. Тож яка вона Мальта? Треба лягти спати і з самого ранку почати занурення. А поки що купимо гігантського кавуна в місцевому супермаркеті. Працівниця чомусь декілька разів перепитала чи дійсно ми хочемо купити цей кавун, я вже подумав, що може він декоративний якийсь. Так і почалася в цій подорожі кавуново-нічна традиція.

Сан-Пауль-іль-Бахар

Ми традиційно почали з пішого огляду своїх володінь. Перше, що було зрозуміло, що ціни на Мальті максимально космічні. А особливо ресторани, тут “без фраку” можна не підходити. Тож треба трохи навчитися “виживати” на Мальті. На щастя, доволі швидко натрапили на мережу пекарень McSims. Що значно спростило нам планування трапез. Тільки треба знайти місце по-мальовничіше, щоб смачно з’їсти традиційну випічку Мальти, але, як на зло, тільки руїни якихось лавочок та сухі кактусоподібні рослини навкруги. Кілька хвилин пошукавши місце для трапези, ми дійшли висновку, що не такий і поганий той лісок із напівсухими рослинами. Було смачно та незвично. У мальтійців є традиційні пиріжки із дуже цікавими начинками. Склад я не пам’ятаю, але такий смаковий досвід з пиріжками був вперше.

Ми на Мальту виділили аж 9 днів, бо так зручніше було по літаках, та й в цілому подорож додатковими днями не зіпсуєш. Це означало, що ми подивимося за цей час кожнісінький закуточок усієї країни. На щастя (чи на горе), тут діють проїзні на увесь публічний транспорт. Але горе тому, що транспорт ходить настільки нестабільно і повільно, що дев’ять днів буде вдосталь, щоб подивитися не тільки усю країну та її прилеглі острови, а ще й заректися ніколи не сідати більше в мальтійські автобуси. Хоча далі буде випадок, коли автобус взагалі не приїде і треба буде йти пішки, то в такий момент начебто і нічого так, можна було б і проїхати зайвий раз.
Оскільки проїзний діє менше ніж наша кількість днів, то сьогодні ходимо пішки. В нашому містечку є знаменитий мальтійський океанаріум, тож почнемо з нього. Мені якось незвично писати “наше містечко”, але то краще ніж кожен раз писати “в нашому Сан-Пауль-ілб-Бахарі!”. Це так, ліричний відступ доки ми купуємо вхідні квитки. Сам океанаріум рівно такий же хороший як і більшість по світу. Нам сподобалося, але мені як людині, яка в Києві могла в будь-який день, поїхати у Оушен Плазу і подивитися безкоштовно, важко вразити океанаріумом) Хоча в цьому була дійсно класна фішка із інтерактивним “зануренням” на глибину. На даху океанаріума ще є секретний поверх із безкоштовною виставкою. На цьому поверсі гуляють виключно найуважніші люди, що читають таблички біля ліфта) Ввечері, відчуваючи свою уважність ми вп’ятьох намагалися розгадати справжнє вбивство! Ну, майже справжнє. Ну добре, майже вбивство теж. Але було цікаво проходити карткову настільну гру.

Все це добре, але що на острові по пляжах, кажуть, вони тут особливі. Як виявилося, саме так. Тут є рибки під водою, тож маски в подорож – обов’язково. Щоправда, кількість не така як в Єгипті, але давайте будемо відвертими – Єгипет ще жодна країна не перевершила по підводному світу. Кажуть, що в Австралії має бути круто, але поки вона десь в черзі. У морі в вересні можна сидіти годинами. Ще й цікавинки попадаються, такі як майже підводні тунелі за якими закриті водойми. Тож мальтійське море від нас отримує твердий залік. Забігаючи наперед скажу, що найкращий пляж на острові – Għadira Bay.

Острів Коміно

Як бачимо з назви острова, наше каміно вже зовсім не за горами. Це буде подорож буквально за кілька днів після повернення. Але її знаки вже разом з нами. На цьому острові є місцева знаменита блакитна лагуна. Про острів, та й взагалі про Мальту порада така, якщо у розкладі ясний день – вибираєте пляжі, якщо хмарний, то акцент робіть на міста. Особливо це стосується блакитної лагуни. Ми вибрали ідеально ясний день і лагуна була просто фантастична! Колір водички був дуже наближений до найкращих пляжів світу. Єдине, що напочатку злякало, це кількість людей біля лагуни.

Але як з’ясувалося 95% було саме на лежаках, у водичці були якісь десятки. Оскільки ми зовсім не поціновувачі лежаків з парасольками, то ми від лагуни отримали максимальну віддачу. Якщо любите саме плавання, то тут можна перепливти на інший острівець і через грот взагалі виплисти у відкрите море. І навіть позапливати в печерки. Але то звісно якщо добре плаваєте і не боїтеся головою коцнутися об ті печерки. Після добрячого запливу, доки не відчувається спека, треба починати підйом на вершину цього сусіднього острівця. Підйом – то випробування ще те. Бо тут ти без сандалів, оскільки вони залишилися на Коміно. В ноги впиваються гострі камінці, а очі радіють від неймовірної краси та кольору водички. Але уся ця локація красива на сто зі ста, тож у сонячний день маст сі! Даша мучилася тим, що телефон теж залишився на Коміно і фотографувати цю красу можна тільки очима. Наплавалися, можемо йти досліджувати інші частини острову Коміно.

Хоча спочатку розберемося, як тут із їжею справи. Тут багато трейлерів, де щось готують. Ціни на диво не такі високі, як зазвичай роблять на подібних пляжах. Єдина проблема – це повільність. Колись на Мальті проводили дослідження і відібрали найповільніших кухарів світу, потім цих кухарів перевезли на острів Коміно. Тож на острів треба закладати цілий день. Пів дня плаваєте, а половину чекаєте доки вам зроблять той сендвіч із картоплею. Ми навіть позмінно чекали доки працівник приготує. То я стояв, то Даша мене підміняла. До речі, позитивний факт, тут безкоштовні душі.

Саме на острові. По всій Мальті душів не бачили, але туалети також безкоштовні, коли вони є. На Коміно ще є декілька пляжів і за великим рахунком це все, але тим не менш цілий день пролітає на несамовитій швидкості. Ми, окрім лагуни, плавали ще на іншому пляжі і там теж дуже сподобалося, бо було багато рибок.
Повернення на саму Мальту було трохи дивним, чи причал не розрахований на таку кількість людей, чи погано продумана логістика. Але на маленькому клаптику землі збирається неймовірна кількість туристів і в усіх квитки на абсолютно різні пороми. Квитки розрізняються по кольору, а правильний колір вигукує капітан з кожного порому. На цьому клаптику відбувається нескінченна міграція у різні сторони. Але ж яка тут красива водичка була!

Доки пливли на поромі, тверезо зважили свої сили і вирішили ще в цей день встигнути залізти на місцеву гору, з міткою Top Of The World, звідки мають відкриватися приголомшливі види на Мальту. Як ми дізналися по факту, нікому ті види нічого не мають. Але сам маршрут приємний та затишний уздовж гранатових садів. Оскільки багато перезрілого гранату валялося просто на землі, то ми спокусилися зірвати кілька гранатів з дерева, оскільки сади, схоже, не користуються попитом ні у хазяїв, ні у туристів.

У цій подорожі був просто вбивчо-смачний гранат. Тож ввечері пройти маршрутом ми однозначно рекомендуємо, хоча і не стільки заради тих видів. А ну так, там є ще один загальномальтійський мінус. Назад треба їхати автобусом. Місцеве правило говорить наступне – якщо твій автобус відправляється не з кінцевої зупинки, то ти його не дочекаєшся. Вони тут і так ходять раз на годину, ще й не за розкладом, ще й саме на цьому тижні може бути ремонт якоїсь дороги і автобус буде ходити так, невідомо як, але точно не так як ти очікуєш. Мальтійські автобуси це біль. Ми тоді ще були зелені, намагалися за 20 хвилин встигнути дійти до зупинки, бо розклад.

Фактично ми їхали хоча б якимось автобусом, який йшов зовсім в іншому напрямку, бо там може ходити ще більше автобусів, а значить ще більше шансів щось зловити. Чесно кажучи, краще в бюджет подорожі закладати пересування на таксі, бо наявність тижневого проїзного це і перевага, і прокляття одночасно. Бо краще не було б ні того проїзного ні тих автобусів. Але пам’ятаємо про класні пляжі, рибки та водичку на Мальті, якщо ціль пасивний відпочинок, то селіться біля класного пляжику і не ускладнюйте собі життя громадським транспортом.

Басейн Святого Петра

У наступний по сонячності день має сенс вирушати в відому місцеву пам’ятку – басейн святого Петра. Сюди навіть можна дістатися з якимось екскурсіями, або на моторних човниках. Ну і звісно для справжніх екстремалів, завжди доступні автобуси! Спочатку ми приїхали в миленьке риболовецьке містечко Марсашлокк.

У магазинчику накупили хлібця і купу смачного салату з морепродуктами. Тепер пішечки хвилин 40 і можна влаштувати пікнік у дуже мальовничій бухті. Тут можна і пострибати, і просто поплавати у прозорій, теплій, блакитній водичці. Але ми не знали про головну атракцію цієї бухти – місцевий гід зі своїм песиком-рибалкою.

Фішка песика, що він разом з туристами стрибає з височенних круч у воду, перепливає на іншу сторону. Хазяїн пригодовує рибу, а пес із гавкотом сам на неї полює і ловить! Бачили колись собаку-рибалку? А ми бачили! Паралельно хазяїн на весь пляж включає місцеву музику через велику колонку. Це місце максимально атмосферне на Мальті.

Та й Марсашлокк прямо затишний-презатишний. Насправді тут багато таких містечок, назви, на жаль, усіх не запам’ятовував. Бо багато дивилися завдяки пересадкам, або свідомо спланували. Можливо, ми такі туристи, що бачили набагато більше міст цієї країни ніж будь-який середньостатистичний мальтієць за життя.

Валетта

Це одночасно і столиця, і справжня перлинка Мальти. Місто доволі велике, максимально аутентичне, тож на нього треба виділити мінімум пів дня. Коли ми приїхали, то з’ясували, що через пів години буде традиційний постріл з гармат. Він тут два рази на день відбувається. Постріл можна дивитися з безкоштовного оглядового майданчика, та з платного, де ще й щось розповідають. Чим ближче то залпу, тим більше натовпу на тому майданчику і є ризик не побачити взагалі гармати. Але розповідаю лайфхак, що реально працює. Виберіть такий день і такий час, щоб під час залпу була потужна злива! Людей, що вже по пів години тут чекають, як рукою знесе. При тому за пів години до залпу у нас було сонце і за короткий проміжок погода змінилася на протилежну. Прямо як оркестр заграв, так і полило. Лайфхак номер два, парасольку із собою не беріть, там вже буде достатньо інших у людей в руках!

Старе місто велике, цікаве, з родзинкою – тут всюди різнокольорові балкончики і двері. Тож фото тут виходять яскравими і аутентичними. Якщо ви вже облазили усе місто всередині, то приємним бонусом є стежка із місточками ззовні по периметру. Там ще є щось на кшталт пляжу, де можна помилуватися потужністю моря. Прогулянка по столиці прямо максимально зайшла.

На другу половину дня ми запланували погуляти по заповіднику із пташками біля нашого містечка. Єдине питання було — як правильно туди дійти. Бо знаєте, ці заповідники іноді так розташовані, що по карті не до кінця зрозуміло де вхід, а де паркан. Перед нами стояв вибір йти вздовж річечки, із трохи хащами або по тротуару біля шумної дороги. Другий варіант був надійніший, можна сказати, сто відсотковий, а от із річечкою як пощастить. Скажімо так, річечка була мила, качечки яких ми зустріли також, але, на жаль, ми зробили неправильний вибір. В якийсь момент треба було ухвалити рішення, або лізти по стіні на міст із тротуаром, або йти назад через хащі. Я поліз на гору розвідати, чи можна там далі пройти.

Моя зламана рука вже майже зажила, але лазити ще доводиться однією) Аж не віриться, що скоро повноцінно зможу навантажувати обидві! Під час підйому я помітив винищувач, що в небі почав робити фігури вищого пілотажу. Даша з іншими, десь внизу собі знайшли оглядку і ми спостерігали незаплановане спонтанне авіашоу. Було і вау і трохи лячно. Чого це винищувач вирішив політати над містом і робити різні бочки та петлі. Тож слухайте анти-лайфгак. Не суйтеся у пташиний заповідник під час авіашоу. Після шуму надзвукового літака, я взагалі не впевнений, що птахи колись повернуться. Ні, ну об’єктивно, шоу літаків було подивитися краще. Та й повністю пустий заповідник не кожен день побачиш. Тут ще й таблички, щоб не шуміли, не лякали пташок.
Далі Дашина мама з Мишком поїхали на автобусі додому. А ми вирішили втрьох прогулятися околицями міста. Доки гуляли, на місто налетіло ще 9 винищувачів, але, на жаль, нам будинки закривали їх фігури. Хоча, коли вони робили серце зі стрілою у небі ми побачили.

Мишку та Ніні пощастило по повній, вони якраз приїхали на пляж, там де проходило шоу. Нам, невеличким бонусом засяяла веселка у небі. Так, ШІ що це було і як часто це буває? Було дві новини, погана в тому, що таке буває на Мальті тільки раз на два роки, а от хороша новина, що шоу триває два дні і завтра буде проходити цілий день і саме в нашому місті! Оце так зловили дати подорожі! Думаю ця спонтанність буде на другому місці після виверження вулкана в Ісландії! Тож моя порада, якщо плануєте відвідати Мальту, то в ідеалі підлаштуйтеся під дати авіашоу, воно прямо дуже-дуже! Але якщо не будете жити саме в місті, де проводиться шоу, то в цей день будуть колосальні затори навколо міста, важкувато дістатися. Це був кінець вересня якщо що, у авіашоу є спеціальний сайт де по хвилинах розписана програма.

Сліма

До початку шоу у нас є десь половина дня, тож встигнемо зганяти в одне з популярних містечок. Тут часто роблять візитну фотографію країни, фото лазурної водички на фоні храму. Зараз перевіримо, наскільки правдиві фото! Я хотів би сказати, що це місто обов’язкове для відвідування, але реально виходить, що усі відомі міста Мальти обов’язкові. Фішка в тому, що міста дуже відрізняються. Це виглядає дуже сучасно і дуже контрастує на фоні інших міст. Воно виглядає як місто майбутнього.

Дуже класно тут гуляти по набережній, гуляти в глибині міста і гуляти на фоні Валетти, що розташована через бухту від Сліми. І так, той храм на фоні лазурової лагуни дійсно виглядає шикарно! Скажу чесно, від Мальти не очікували таких крутих локацій. Місто чимось нагадує Тель-Авів.

Так, що у нас по часу, ще пішки прогуляємося в сусіднє містечко і треба їхати на авіашоу. Звісно що на плани побачити пташок довелося накласти остаточний хрест. Але ж яке то було шоу. Я собі обрав ще й найкраще місце для споглядання – прямо з теплого морька. Це було і пафосно і шикарно одночасно. А оскільки ми ще й жили в цьому містечку, то можна було навіть збігати до дому на перекус.

Острів Гозо

Це третій мальтійський острів, транспорт якого також покривається загальним проїзним. Ми, як справжні мандрівники, не можемо собі дозволити пропустити бодай зайвий закуточок під час подорожі. А тут ще й цілий острів. До речі, доволі немалий! Перша класна фішка острова – це величезний піщаний пляж. Взагалі по Мальті можна цілий тур по пляжах влаштувати. І всі якісь різні виходять. Цей нам сподобався потужними хвилями і помірною глибиною. Це коли і не одразу глибоко і не довго треба пішки йти, прямо в самий раз. А ще колір піску був незвичний, майже помаранчевий, дуже красиво!

Єдине, що треба визначитися, або цілий день на цьому прекрасному пляжі провести, або дивитися увесь острів, а тоді треба підлаштуватися під графік автобусів. До речі, на цьому острові вони наче й без затримок ходили. Але проміжки часу могли бути доволі великими між автобусами. Тож ми собі змогли дозволити пару годин морька і мерщій далі досліджувати острів.

Я б з радістю поділився б назвами наступних локацій, але Даша була за кермом і чесно кажучи назви я не знаю. На одній з локацій були гігантські скелі, а ходити треба було по застиглій лаві. Думаю, що фотографія не передасть усієї краси, але в таких місцях добре відчувається уся велич планети. Тож як будете га острові, обов’язково відвідайте місце, назву якого я так і не згадав. Тут ще мала бути крутецька природна арка, але, на жаль, вона вже впала у воду, запізнилися ми на кілька років.

Наступне класне містечко, це столиця острова – Вікторія. Якось на початку навіть не знали що дивитися, судячи по карті. Але тут є класний і безкоштовний форт. Всередині він нагадує Сан Мішель на мінімалках. Судячи з квиткових кас, тут є якась платна частина, але ми облазили усе що тільки можна і навіть були на вершинах стін.

Так, що у нас по часу, що ще встигнемо? Можна вийти з автобуса по дорозі до порту і пройтися цікавими стежками по узбережжю. Задумка була вогнина, але стежка не виглядала свіжою. А ще вона з урвища веде донизу. Тобто треба дуже добряче спуститися, щоб дізнатися, чи вона матиме продовження. У таких випадках краще, щоб один хтось спускався і подавав знак іншим, чи воно того варте. У цих спусках ще що більше спускаєшся, то більше хочеться щиро вірити, що стежка не закинута. Я тримався до останнього. Та що ж в цій подорожі вдруге вже не щастить із закинутими стежками!!!

Махнув нашій команді рукою щоб не спускалися і почав довгий підйом. Добре хоч то був не останній пором, на який ми планували потрапити по цій стежці, бо тепер треба йти вздовж траси великий крюк. З іншої сторони, пригоди теж не бувають зайвими, бо в цих Європах це не таке часте явище.
Наступний день ми вже традиційно почали з пляжу. Це вже була хороша традиція на Мальті. Бо пляжі тут класні, а морько тепле. На цей раз пляж був Għadira Bay, у нього головна перевага – він дуже красивий. Цього в принципі достатньо. Тут є і перевдягалки і навіть душик. Якщо вже сьогодні вирішили дивитися найкрасивіше, то логічно, наступним кроком відправлятися у село самого Попая. Прямо реально того дядьки зі шпинатом.

Тут є два моменти. Вхід в село (щось на кшталт парку-розваг і аквапарку на морі) коштує якісь космічні гроші, а судячи з відгуків там немає стільки розваг. А другий момент, що замість шпинату тут плантації баклажанів! Невже усе дитинство мене Попай обманював зі шпинатом? Тільки не поспішайте викреслювати це село з вашого маршруту. Тут можна подивитися безкоштовно з оглядок на село і види тут ультра-фантастичні. Це коли водичка настільки блакитного кольору, що каміння під водою теж стає блакитним. Тож тут прямо Вау-вау-вау. Була правда ще одна проблемка, виїхати з цього села. Чомусь у нас вийшло так, що ми знову приїхали в село на автобусі. Як це взагалі можливо, ми ж від нього наче навпаки їхали?! Ох Мальта, ти така Мальта. Тож трохи наполегливості і ми в наступній цікавості – Clay Cliffs.

Спочатку необхідно пройти на величезній висоті між двома пляжами, по дуже прикольному трекінговому маршруту. Щось подібне є на Тенеріфе у селі Маска. Там маршрут вимірявся годинами, тут хвилин на 20 розвага. Треба обійти скелю по колу крізь лавово-рослинні хащі. Але тут саме маршрут, тож це не пробирання, а справжній активний туризм. І все це відбувається на висоті метрів сто над морем. Тож не пропустіть цей маршрут.

Заодно буде час оцінити який більше пляж подобається. Один, правда, для справжніх каскадерів, другий для людей, що цінують життя. Ми, як відомі поціновувачі життя, обрали пляж із цивільним спуском з гори. Ще й пляжик піщаний, ну як тут не купатися. Наша порада, коли будете купатися на цьому пляжі, то залиште трохи сил на зворотню дорогу, бо автобус тут ходить раз на десять років і всі в нього можуть не влізти. Ми вже тверезо оцінювали свої шанси на автобус, тож додому пішли пішки. Об’єктивно, або півтори години пішки, або зараз на зупинці просидимо ті півтори години.

Дорога виявилася доволі затишною, із добрячою порцією смачного гранату. Правда сталося дещо, що тепер ніколи не вийде з голови. Ми бачили як два мальтійця виконували вечірню пробіжку, але один біг у чомусь схожому на медичну маску. Виглядало це настільки дивно, що вже пройшов тривалий час, а я досі не можу це розбачити.
Фінал сьогоднішнього вечора у нас був у справжньому мішленівському ресторані! Ми вирішили спробувати цей досвід, але зайшли суто на десерти.

На Мальті, до речі, велика кількість мішленівських ресторанів, можливо Мішлен десь тут і живе. Бо інакше як це пояснити?

Мдіна

Наші дні на острові добігали кінця, і у нас були реальні шанси побачити усю Мальту. Тож вперед – додивлятися нододивлене. А в недодивленому виявилося реально класне містечко Мдіна. Місто одразу виграло декілька номінацій – це наявність тої недорогої та смачної випічки, та й сама концепція старого, обнесеного мурами міста. Шкода тільки, що випічка була поза містом. Тож традиційно поділилися на дві групи, я, група А, пішов добувати для всіх їжу, доки група Б ховалася під аркою від дощу. Ні, ну а що ми думали, усі дев’ять днів на Мальті буде сонце? Це ми ще навіть в друге каміно не пішли, он там на нас чекає справжня злива, а не ці локальні дощики. Коли поїли, то якраз змогли подивитися старовинне місто без дощу.

Тут реально настільки все затишно виглядає, що можна з радістю намотати декілька кіл по місту. І що найцікавіше, на Мальті важко визначити топ міст, вони всі цікаві по-своєму та затишні. Колись люди винайдуть телепортацію і по Мальті можна буде спокійно мандрувати без автобусів, але поки це тільки мрія. Уявляю, як цю розповідь знайдуть вчені через тисячі років, і будуть казати, що он той дуже відомий, і що не менш важливо, скромний блогер, усе передбачив! Може навіть колись екранізують цю подорож і люди будуть дивитися як ми раніше пересувалися мальтійськими автобусами. А ми тим часом поїхали гуляти по чергових величезних кручах над Середземним морем, які називаються скелі Дінглі.

Тут, до речі, теж було дві стежки, вздовж моря і з панорамними видами. Десь в інтернетах було зазначено, що треба йти вздовж моря. І що цікаве, стежка знову не виглядала туристичною, а головне, я знову пішов перевіряти до самого низу. Щось у цій подорожі не складається зі стежками вздовж моря. Тож моя порада мандрівникам: якщо біля стежки є вказівник, що туди йти не треба, то туди дійсно йти не треба! Бо банально там може бути глухий кут та нічого цікавого. Загалом гарно погуляли вздовж урвища на горі. А ще я в магазині запитав працівника чи неміг би він мені приготувати кавусю і чоловік із радісттю заварив мені кави:)

На останній день із самого ранку ми поїхали на наш улюблений пляж і мали мету подивитися ще один пташиний заповідник, бо хоч в якомусь то мають бути пташки. Єдине що, по карті показувало, що він декілька днів на тиждень не працює, і схоже сьогодні той день. А хоча ні, он працівниця якась виходить з калитки. Працівниця з радістю повідомила, що відкриє заповідник за кілька годин. А коли ми уточнили чи точно цей заповідник працює по четвергах. Вона задумалася, потім зраділа, що сьогодні таки четвер, і сказала, що тоді вона його сьогодні взагалі не відкриє! Щось не склалося з пташками у цій подорожі, ну значить так підемо досліджувати місцеві гори, на щастя, стежок тут багатенько.

Ну що ж, треба потихеньку рухатися в сторону аеропорту, бо він знаходиться в зовсім іншій частині цілої країни! Хоч часу у нас ще було багато, але транспортна система – справа тонка, тож пів дня на Мальті якраз вистачить з головою! А приємним бонусом була ще купка міст і цікавинок, що ми подивилися по дорозі. Насправді на нас чекав ще один бонус, гуляння по Варшаві до четвертої ранку через запізнення літака, але про це, мабуть, можна робити цілу окрему розповідь)

Підсумок

Мальта – це дуже незвичайна країна в Європі. Тут дуже класне море і неймовірні міста. Я раніше виставляв рейтинг складності подорожам по десятибальній шкалі, але з досвідом подорожей рейтинг став не релевантним. Та для Мальти хочу зробити виключення, якщо сюди прилетіти з метою активного відпочинку то складність подорожі буде десь 8 з 10.

І пам’ятайте, якщо на вікнах немає москітних сіток, то це легко виправити за допомогою штори та прищепок!