– Перепрошую, допоможіть пробити на касі самообслуговування ці три тістечка.
 – Добре, але ви маєте дуже швидко розрахуватися карткою, бо все ж таки пожежа…

А, ось чого включилися сирени?! А що робити з кавою, бо я встиг її налити, але не встиг пробити, бо каси вже заблоковані. Так, мерщій до виходу! Потім повернемося заплатимо за каву. Коли ми побачили, що до залізничного вокзалу вже поспішають пожежні машини, то зрозуміли що ми вже, на жаль, не повернемося. Стою з кавою, наче вкрав її. Ну а з іншого боку, вони б її просто вилили, якби я її залишив на касі. Ну ок. Ідемо дивитися місто.

І тут переді мною починає падати юнак з рюкзаком, на щастя чоловік не впав, проте з його рюкзака вилетіло два пакетики розчинної кави. Я хотів віддати чоловіку каву, а він відмахнувся. Тепер я ще й з пакетиками кави в руках. Якийсь дивний і дуже нестандартний початок подорожі. Але і сама подорож у незвичайному для нас форматі. О пів на сьому ранку ми вилетіли, а вже о пів на десяту вечора повернемося назад.

Мені дуже пощастило скомбінувати квитки двома різними перевізниками на один день так, щоб не платити за готель і отримати повноцінний день в новому місті. Чесно кажучи Швецію ми ніколи не розглядали як країну для подорожі, доки одного разу не зловили дуже дешеві квитки у Гетеборг і зрозуміли що у цієї країни великий потенціал. Тож у самому місті у нас є 8,5 годин.

З чого почнемо? Звісно ж із дощів. Дощів та злив за цей день було з десяток, але скажу чесно, ми взагалі не скаржимося. Після того, як в Ісландії була всі дні на рідкість хороша погода, то тепер можна і поподорожувати трохи зі зливами. Та й злива тут проблема відносна. Навіть якщо промокнеш, то просто ввечері вдома все висушимо та й все. Головне мати додаткову пару сухих шкарпеток і пакети для ніг, якщо вже ну зовсім промокнуть.

Місто нас приємно здивувало тим, що виявилося схожим на Сінгапур. Ну як схоже, не прям один в один, але є місця які виглядають прямо дуже футуристично. Для Мишка це була, до речі, 21-а країна, в якій йому навіть вручили майже справжню нобелівську премію. Коли ми зайшли в музей нобелівських премій, то Мишко пройшов успішно квест, за що йому видали винагороду у вигляді шоколадної медальки.

Перевага музею ще була в тому, що можна хоч трохи побути без дощу. Так, куди далі попливемо? А далі вже по чудовій скандинавській традиції нас чекав справжній шведській стіл із безлімітними сушами приблизно по 15 євро з людини. Доки ми йшли до закладу, ми бачили й інші шведські столи, що стояли у парках, але у ресторані все ж краще, бо з їжею)))

Ось непомітно й настала половина подорожі! Другу половину ми присвятили Скансену. Його рекомендують, мабуть, усі путівники та знайомі, хто бував у цій країні. Тож як раз через все місто пішки пройдемо і подивимося, що ж там таке. Скансен — це великий етнографічний музей просто неба із серії наше Пирогово. Він і є першим у світі скансеном, і тепер музеї такого типу називають його іменем. Так з чого почати?

Он якийсь будиночок премилий. Зайшли в середину, там сиділо кілька туристів і автентично вдягнена жінка біля розпаленої печі. Жінка сказала, оскільки ми усі в зборі, то ж можемо починати розповіді місцевих казок! І закрила двері на замок, щоб ніхто не заважав.

Ми залюбки послухали легенду про місцевого хлопця та дівчину троля. Історія, на щастя, була з хепіендом. Що, схоже, нетипово в країні тролів. З казки ми дізналися, що у Швеції раніше люди вважали, що тролі виглядають як звичайні люди, крім того, що мають хвостик.

Далі блукаючи крізь будиночки та старовинні паркові вулички ми прийшли до вольєрів з тваринами. Але фішка була не стільки у тваринах, як у білочці, що ласувала смаколиками у туристів прямо з рук, синичкам, що прилетіли і чекали, коли білочка поступиться місцем і маленькому дятлику, що сидів поруч в черзі за синичками. Це все було схоже на справжню лісову казку, коли люди і хазяїни лісу живуть в одній гармонії.

Дятлик не соромився – позував всім охочим його пофотографувати. Після дзен терапії з лісовими друзями, ми перебралися в зону з лемурами та іншими милими тваринками, а потім для закріплення вражень ще й у зону з морськими мешканцями, включаючи крокодила, який ліниво чекав, доки хтось з туристів суне руку.

Ми провели у Скансені близько трьох годин до самого закриття. Далі було дві новини: хороша в тому, що закінчилися нескінченні зливи і вийшло сонце, а друга, що разом зі зливами закінчився і наш час у цьому фантастичному місті. Я не знаю чи було б що робити у місті ще другий день, але, як на мене, то для восьмигодинного візиту – місто бомба.