Мета подорожі була з’їсти трдло прямо в Брно. І ми успішно виконали цю задачу! Але окрім трдла лишилось ще багато приємних спогадів про мініподорож. Спочатку треба було довго їхати на автобусі, настільки довго, що я встиг поспати, потім на зупинці замовити в автоматі кави, але тільки замовити, забрати не встиг, потім ще раз поспати і навіть занудьгувати. Але добре що в епоху цифрових технологій можна завантажити собі книгу і слухати усю дорогу. На цей раз це була книга, як не дивно, про расію – роман “1984”. У книзі дуже влучно описана частина буття сучасної русні. Нарешті ми приїхали! Ми у самому серці Брно, для кращого сприйняття нового міста бажано бути ситим.

Тож ми почали із гігантського вепрового коліна із келихом чеського пива. Коліно було настільки великим, що навіть ще собою бутербродів наробили. Тепер можна дивитись місто. Як виявилось Брно теж готувалось до зустрічі з нами і через годину тут розпочнеться справжній бразильський карнавал!!!

Оце так привалило! Тож тепер у нас є годинка на старе місто. Стара частина тут доволі велика, і як водиться – є стара фортеця. Але для кращого сприйняття фортеці, треба випити запашної кави разом із тим довгоочікуваним трдлом. Сьогодні у нас було трдло із малиновим смаком. А тим часом народ почав збиратись вздовж довгої вулиці очікуючи початок карнавальної ходи.

У Бразилії на карнавалі ми не бували, але я думаю, що цей нічим не гірше. Дійсно круті костюми, танці, барабани. Якщо порівнювати карнавал із домініканським, то він суттєво відрізняється задумом. Якщо там були різного вигляду створіння, то тут акцент на великому пір’ї та запальних танцях у сміливому вбранні. Для тих хто бажає побувати на карнавалі не за усі гроші світу, це буде шикарне рішення. До речі житло на ці дати ніяк не відрізнялось за ціною від інших дат. Схоже він тут не такий розпіарений ще.

То ж користуйтесь моментом. У карнавальній атмосфері ми блукали маленькими вуличками, заглядали в усі закутки. Навіть зайшли у якусь пафосну будівлю із шикарними вітражами. Не знаю чи чекали на нас там, чи ні, але оскільки усі були на карнавалі, ми змогли вільно зайти. Тепер головне питання, а що саме ще можна дивитись у Брно окрім старого міста та карнавалу? Інформації гуглилось дійсно мало. Але тут є дві пречудові локації. Тож сідаємо на трамвай, та їдемо у район Бістрц, тут є велике озеро та річка.

Сідаємо на маленький кораблик та відправляємось у справжню кількагодинну подорож, у вечірньому сонці види тут фантастичні. На берегах час від часу відпочивають місцеві жителі, вони з радістю махають туристам що пропливають. Хотілося, щоб цей момент ніколи не закінчувався. Ми десь далеко від сьогоденних проблем пливемо на маленькому кораблику по тихій річці. Оскільки цей кораблик був сьогодні останнім, то ми зробили наступне – вийшли на зупинці Скали, прогулялись пішки до замку і там сіли на останній зворотний рейс. Один мінус, та зупинка була схожа на дрімучий ліс. Коли ми виходили, то навіть капітан із персоналом на нас якось прощаючись дивились. Але це була дійсно приємна прогулянка лісом із видами зі схилу на річку. Ми навіть два грибочки під мохом знайшли. Ми повинні бути прийти на зворотну зупинку за 15 хвилин до відправлення порома, але схоже дрімучий ліс на нас справив настільки міцне враження, що ми прибігли за 25 хвилин до відправлення. Але скажу так, цей кораблик із річкою одне із найромантичніших міст Європи.

Ночували ми сьогодні у студентському гуртожитку. Я у гуртожитку ніколи не жив, тож цього разу був мій перший досвід. До речі, живуть студенти у Чехії добре, мені сподобалось.

Зрання ми почали маршрут на другу локацію. У Чехії взагалі усе добре об’єднано автобусами, та ще й усі автобуси приймають пейпас. Єдина проблема, гугл знає далеко не про всі маршрути, тож краще користуватись їх офіціальним додатком. Двома автобусами ми доїхали у Скальний Млин. У цій місцевості є система печер і канатка. Що ж може бути краще. Тож спочатку ми виконали невеликий трекінговий маршрут, а потім піднялись на самісіньку вершину у кабінці. Звідси відкривається вид на прірву що вражає. Десь там унизу ходять люди, що зараз відвідують печеру. Назад ми спускались пішки, оскільки печера була заброньована на конкретний час. Тож часу у нас було достатньо.

Печера називається Пунква і бронювати, як нам пояснили, краще заздалегідь. Але нам пощастило, для нас ще було вільне віконце впритул для зворотної дороги. Чим же особлива ця печера? Вона дійсно глибока і тут треба плисти два кілометри на човні по підземній річці. А ще тут вісім градусів, тож беріть теплі речі.

Чеська гідеса розповідала щось дуже цікаве і енергійне, і навіть окремі уривки та історії були зрозумілими. Хоч ми вже бачили багато різних печер, цю ми відмічаємо як ту, що варто відвідати. Тим паче автобусне з’єднання із містом дійсно добре відпрацьоване. А касир на автовокзалі навіть планшет дістала, щоб показати як добиратись. Там головне тільки у правильному напрямку сісти в автобус, бо ми так замість Брно майже відправились у зовсім інше місто. Так би, мабуть, замість написання розповіді досі б були у Брно, оскільки не встигли б на зворотній фліксбас. А так ми у своєму вже рідному Кракові.